Пантазіївка, Знам’янський район, Кіровоградська область
Пантазіївка (1957 року з нею злилося с. Успенівка) — село, центр сільської Ради, розташоване за 30 км на південний схід від районного центру і за 5 км від залізничної станції Пантаївка. Населення — 866 чоловік. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Веселка, селище радгоспу «Плодоовочевий», Троянка, Шевченкове.
В середині XVIII ст. у верхів’ях річки Скелеватки виник невеликий хутір Скелеватий, у якому налічувалося 4—5 хат. У 70-х роках XVIII ст. власник хутора секунд-майор Пантазій переселив сюди селян з Чернігівської та Полтавської губерній і перейменував його на Пантазіївку. В 1797-—1800 рр. земельні володіння поміщика становили 3744 десятини. На той час Пантазіївка була вже селом, де проживало 669 мешканців. 1823 року вся земля поміщика Пантазія була розділена між його спадкоємцями. Напередодні реформи в селі налічувалося 70 господарств і 506 жителів. Успенівка заснована в 20-х роках XIX ст. кріпаками з Орловської губернії, яких переселив сюди поміщик. На початку 60-х років минулого століття тут було 34 господарства і 208 жителів.
Внаслідок реформи 1861 року в Пантазіївці з 208 колишніх кріпаків чоловічої статі лише 159 одержали земельні наділи — по 2 десятини 2194 сажні на ревізьку душу. За них треба було сплатити поміщикові 20 745 крб. Не маючи змоги платити викуп, 16 чоловік відмовилися від наділів. Разом з садибами селянам дісталося всього 463 десятини, в той час як у поміщика Пєстова залишилося 1320 десятин найкращої землі.
З розвитком капіталістичних відносин поглиблювався процес класового розшарування на селі, становище трудящого селянства погіршувалося. За переписом 1886 року в Пантазіївці та Успенівці налічувалося 166 господарств і 890 жителів. За даними 1894 року з 1824 десятин землі, що належали Пантазіївці, 1291 десятиною володів поміщик і лише 497 десятин розподілялися між 101 селянським господарством. 36 десятин мала церква. В Успенівці 1290 десятин становили поміщицькі землі, а на 43 селянських господарства припадало 190 десятин. 24 родини зовсім не мали землі. У більшості селянських господарств Пантазіївки не було тягла і сільськогосподарських знарядь: на все село налічувалося 38 робочих коней, понад 100 волів, 63 дерев’яні плуги, 54 сохи, 106 борін і 3 кінні молотарки. Лише 11 господарств мали змогу обробляти землю своїм плугом, 70 вдавалися до супряги і 39 на час оранки наймали плуги. Сільська біднота йшла до поміщиків і куркулів у найми.
Тяжке економічне становище, безправ’я штовхали селян на боротьбу проти експлуататорів. Восени 1905 року вони розібрали поміщицьке майно, погрожуючи розгромити маєток. Поміщик утік до Харкова. У Пантазіївку було надіслано сотню козаків, які придушили виступ. 18 його учасників на сільському сході жорстоко побили шомполами і кинули до єлисаветградської в’язниці.
Столипінська аграрна реформа призвела до ще глибшого розшарування селян. У 1908 році 121 господарство мало 463 десятини землі. Але розподілялася вона нерівномірно. За рахунок бідняків міцніли куркульські господарства. Протягом 1907—1909 рр. з Пантазіївської общини виділилося 34 заможні господарства. Розорені селяни змушені були переселятися до інших районів країни. Так, у 1909 році з Пантазіївки до Акмолінської губернії виїхало 3 сім’ї у складі 28 чоловік.
Відсутність медичної допомоги в селі, погані умови життя спричиняли високу смертність серед населення. Наприклад, у 1897 році на кожних 100 народжених 40 вмирало. 1878 року тут почала працювати школа грамоти. 1896/97 навчального року заняття в ній почалися лише 5 жовтня і тривали до 29 квітня. До школи ходило 50 хлопчиків і 10 дівчаток, але тільки одна дівчинка закінчила навчання.
Важким тягарем на плечі трудящого селянства лягла перша світова війна. З Пантазіївки і Успенівки на фронт мобілізували 153 чоловіки. У багатьох господарствах залишилися лише жінки. На початок 1916 року в обох селах у 55 дворах не було робочої худоби, 15 — не мали посівів. На зубожінні бідняків наживалися куркулі — 23 господарства мали від 4 до 10 голів робочої худоби і від 15 до 40 десятин землі. Майже 800 десятинами володів поміщик.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції до села повернулися фронтовики, які за допомогою більшовиків з Нової Праги розгорнули революційну агітацію серед жителів Пантазіївки. Так, наприкінці березня 1917 року вони провели великий мітинг і закликали односельців відібрати землю у поміщиків. Земельний комітет, обраний через місяць, взяв на облік поміщицьку землю і почав її розподіляти.
Біднота Пантазіївки радо зустріла звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. В кінці січня 1918 року в селі встановлено Радянську владу. Було створено волревком, який приступив до здійснення перших декретів Радянської влади, до вирішення земельного питання. Але в березні 1918 року Олександрійський повіт захопили австро-німецькі війська. До села для стягнення контрибуції раз у раз заїжджали німецькі загони. Група місцевих селян у складі семи чоловік на чолі з Г. М. Аленьковим нападала на ворожі обози, відбиваючи зброю, награбоване майно. На початку 1919 року партизани влилися до лав Червоної Армії. Пантазіївці Є. Ю. Великий, С. В. Чорномор з 1918 року воювали в партизанському загоні П. С. Ткаченка, що діяв у районі Знам’янки—Олександрії. На фронтах громадянської війни за владу Рад боролися Ф. Ю. Шевченко та А. П. Штенкін. Наприкінці листопада 1918 року австро-німецькі війська під тиском регулярних військ Червоної Армії та партизанських загонів залишили Олександрійський повіт.
Після вигнання німецьких окупантів сільська біднота повела боротьбу з петлюрівцями, які в листопаді 1918 року захопили владу в селі. На початку січня наступного року за допомогою партизанів загону П. С. Ткаченка їх було вигнано з Пантазіївки. Обраний волосний виконком на чолі з колишнім фронтовиком, місцевим селянином Є. Д. Сайком приступив до обліку поміщицьких земель і майна. Для боротьби з контрреволюційними елементами у волості створено народну міліцію.
В серпні 1919 року село захопили денікінці, які відновили буржуазно-поміщицькі порядки. Пантазіївці саботували розпорядження білогвардійського командування, приховували від реквізицій хліб і коней. У січні 1920 року після вигнання денікінців частинами Червоної Армії обрано волвиконком. Створений при ньому земельний відділ розподілив землю по 1,3 десятини на їдця. Було виділено 15 десятин землі для агрономічного показового поля. Відділ народної освіти піклувався про відновлення роботи школи. Для забезпечення учнів продуктами харчування школі виділили 2 десятини землі.
Навесні 1920 року відбулися вибори Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, першим головою якої став селянин-бідняк Н. В. Саєнко. Восени 1920 року створено КНС, очолив незаможників Я. М. Селюков. Партійний осередок у Пантазіївці сформувався у 1922 році. Першим його секретарем комуністи обрали надісланого з Єлисаветграда робітника Н. М. Путятина.
Партосередок, комнезам, Рада докладали чимало зусиль до поліпшення життя бідняків. Конфісковані лишки куркульських земель і майна розподіляли між бідняцькими господарствами. Члени KHG допомагали створювати насіннєві та продовольчі фонди, впорядковували норми користування землею в інтересах бідноти. Авторитет комнезаму серед населення швидко зростав. На початок 1924 року кількість його членів досягала 232 чоловік. У березні 1923 року виник комітет взаємодопомоги.
1923 року в селі створено комсомольську організацію. Спочатку до неї входило 8 юнаків і дівчат, а через рік вона налічувала вже 28 чоловік. Комсомольському осередку в 1924 році було виділено 3 десятини землі і 24 пуди насіння різних культур. Працюючи на цій землі, комсомольці довели, що шляхом колективного господарювання можна підвищити врожай зернових, поліпшити культуру обробітку грунту.
Водночас із розв’язанням господарських завдань партійний осередок, Рада і комнезам проводили значну роботу щодо культурного будівництва на селі. З 1 серпня по 1 вересня 1923 року проходив місячник допомоги школі грамоти: селяни відремонтували шкільне приміщення, столи, лави, квартири вчителів. Комнезамівці засіяли пришкільні ділянки, щоб на кошти, виручені від збуту врожаю, придбати для учнів підручники та письмове приладдя. 1923 року в школі навчалося понад 80 дітей і працювало два вчителі. Напередодні 6-ї річниці Великого Жовтня, 23 вересня 1923 року, в Пантазіївці відкрили сельбудинок, при якому працювала школа ліквідації неписьменності для допризовників, а тричі на тиждень — лікнеп для дорослих, де навчання провадили місцеві вчителі. 1924 року при Пантазіївській Раді почав діяти жінвідділ, очолений учителькою К. Г. Половинко. В січні 1925 року організували ще 4 пункти лікнепу. Активно допомагали в цій важливій справі комсомольці та жінки-активістки. Вони вели роз’яснювальну роботу серед неписьменних, влаштовували для них голосні читки газет, журналів і книг. В селі почала працювати хата-читальня. Комсомольці і молодь створили гуртки для вивчення біографії В. І. Леніна, природничо-науковий, сільськогосподарський і драматичний. Чимало родин передплачували «Правду», «Селянську правду», «Зірку» та інші газети.
Партосередок за допомогою сільського активу розгорнув широку масово-політичну роботу по пропаганді ленінського кооперативного плану. 1925 року в селі почали виникати колективні об’єднання. Перший ТСОЗ «Вільна праця», створений 19 грудня, об’єднав десять незаможних господарств. Товариство мало 59 десятин землі, 16 коней, 9 плугів, 4 сівалки та 5 жаток. Головою ТСОЗу обрали селянина-бідняка Л. К. Скрипника. 4 березня наступного року вісім господарств утворили землеробське товариство «Культурне поле». Очолив його бідняк Д. Ф. Бондаренко. Того ж дня 10 бідняцьких родин організували товариство «Зразкове поле», де головою став також бідняк — О. С. Бондаренко. В липні 1926 року виникло ще два товариства — «Шлях незаможника» і «В єднанні — сила».
Саме життя підказувало селянам шлях до заможного життя. В серпні 1929 року на базі існуючих ТСОЗів у Пантазіївці створено сільськогосподарську артіль «Перше серпня». Її головою став комуніст І. Й. Авраменко, в минулому наймит. В Успенівці організовано артіль «14-е Жовтня», яку очолив селянин-бідняк Є. С. Половинко. В с. Шевченковому селяни об’єдналися в колгосп ім. Дзержинського.
За допомогою колективу Новопразької МТС артілі подолали перші організаційні труднощі, зміцніли економічно. Вже 4 січня 1933 року у зверненні наради передовиків сільського господарства України до всіх колгоспників і колгоспниць республіки серед кращих було названо і пантазіївську артіль «Перше серпня». За рік врожайність озимої пшениці в цьому господарстві збільшилася на 35 проц., жита на 105, ячменю на 55 проц. у порівнянні з 1931 роком. Значний вклад у перші успіхи рідного колгоспу внесла сільська молодь. Так, 30 липня 1934 року 29 комсомольців вийшли на обмолот хліба і за одну ніч намолотили 80 цнт ячменю.
Напередодні 19-ї річниці Великого Жовтня в артілі «Перше серпня» зібрали по 17 цнт зернових на круг, а бригада Д. Ф. Бондаренка виростила врожай ярої пшениці по 20 цнт на кожному гектарі посіву. Ланка К. Г. Чорномор зібрала з га по 211 цнт цукрових буряків. Ударники завоювали право підписати рапорт Надзвичайному VIII з’їздові Рад СРСР. Чималих успіхів добилися і тваринники цього колгоспу. Доярка Є. П. Матуненко в 1937 році надоїла від кожної корови по 2540 літрів молока, а свинар С. В. Авраменко одержав від кожної свиноматки по 28 ділових поросят.
Завдяки зміцненню економіки колгоспів зросла вартість трудодня. У 1936 році е артілі «Перше серпня» колгоспникам на трудодень видали по 7,3 кг хліба та 2 крб. 10 коп. грішми. Родини С. В. Авраменка і Д. Ф. Бондаренка заробили по 500 пудів зерна.
Зростала громадська активність трудящих села. У 1939 році до складу Пантазіївської сільради обрано 23 депутати, серед них — стахановця-вівчара А. П. Цимбаліста, доярку колгоспу «14-е Жовтня», колишнього активного члена КНС Г. А. Сімакову, заступника голови колгоспу «Перше серпня» Д. Ф. Бондаренка та інших.
У 30-х роках у селі відкрили медпункт, пологовий будинок, обладнали дитячі ясла та майданчики. Ще 1929 року в Пантазіївці зведено нове приміщення школи, на будівництво якої держава виділила 12,6 тис. крб.. 1932 року початкову школу реорганізували в семирічну, а напередодні Великої Вітчизняної війни на базі семирічки створено середню школу. Змістовною і різноманітною була робота сільського клубу. Тут відбувалися концерти, в яких брали участь самодіяльні митці, урочисті проводи призовників до лав Червоної Армії. При клубі працювала бібліотека. Широку атеїстичну пропаганду серед трудівників села провадив гурток «Безвірник», у якому налічувалося 53 чоловіка.
Віроломний напад фашистів на нашу Батьківщину перервав мирну працю радянських людей. У перші ж дні на фронт пішло 165 чоловіків. З артілей частково евакуювали на схід гурти великої рогатої худоби, овець, свиней, вивезли частину врожаю. Хліб, що залишився, пантазіївці молотили вже в період окупації, а вночі розбирали по домівках, ховаючи його, щоб не дістався фашистам. 5 серпня 1941 року Пантазіївку окупували німецько-фашистські загарбники. В грудні 1942 року в селі почала діяти підпільно-диверсійна група у складі 29 чоловік. Очолив її вчитель С. В. Скіпа. Активну участь в операціях групи брали М. М. Булінок, І. К. Холявко, П. Ф. Четвертак, В. Т. Рябовол, М. Н. Четвертак, І. Т. Четвертак та інші. Члени групи розповсюдили близько тисячі листівок і повідомлень Радінформбюро, вбили понад 50 гітлерівців і поліцаїв, знищили 20 автомашин. 30 жовтня 1943 року до групи ввійшли льотчики з підбитого над станцією Знам’янка радянського літака Г. І. Усольцев та В. Г. Тимошкін. Голодні й стомлені рухалися вони у напрямку лінії фронту. Вибиваючись з останніх сил, льотчики вийшли з лісу і попросили хліба та води у селян, що працювали поблизу. Колишній будьоннівець Ф. Ю. Шевченко, ризикуючи власним життям і життям своїх близьких, прийняв їх як рідних синів: переодягнув у цивільний одяг, нагодував, а через кілька днів допоміг їм встановити зв’язок з підпільною групою. Врятовані ним воїни і понині з глибокою вдячністю згадують свого рятівника, регулярно листуються з ним. У листопаді 1943 року в Пантазіївці та Миколаївці, що поблизу села, було вбито кілька поліцаїв. Прибулі карателі зігнали для розстрілу до Пантазіївської школи майже всіх чоловіків обох сіл. Дізнавшись про це, Г. І. Усольцев, В. Г. Тимошкін та ще кілька підпільників вступили в нерівний бій з численним загоном фашистів і поліцаїв. Скориставшись з цього, приречені втекли до лісу.
На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 165 пантазіївців, майже всі вони нагороджені за хоробрість і відвагу бойовими орденами й медалями СРСР. Серед учасників війни з села Троянки — генерал-полковник Ф. Я. Оліфіров, згодом— депутат Верховної Ради СРСР восьмого скликання.
8 грудня 1943 року частини 33-го гвардійського корпусу 5-ї гвардійської армії визволили Пантазіївку від гітлерівських загарбників. На братській могилі, де поховано 500 воїнів Червоної Армії, що полягли за визволення села встановлено пам’ятник.
Після вигнання фашистів майже всі господарські приміщення, клуб, школа, сільськогосподарський реманент були знищені, хліб і робоча худоба вивезені. Вже з перших днів після визволення були відновлені колгоспи «Перше серпня» (с. Пантазіївка), «14-е Жовтня» (с. Успенівка), ім. Дзержинського (с. Шевченкове). В артілях налічувалося всього 5 корів, 58 робочих коней, 12 свиней. З сільськогосподарського реманенту було лише 22 плуги, 15 сівалок і 12 жаток. Держава допомогла колгоспному селянству коштами, будівельними матеріалами, мінеральними добривами, насінням.
У травні 1944 року Новопразький райком КП(б)У прийняв рішення створити при Пантазіївській сільраді територіальну партійну організацію. На той час тут було 4 члени і 5 кандидатів у члени ВКП(б)1. Комуністи очолили боротьбу трудящих за відбудову сільського господарства. Завдяки героїчним зусиллям трудівників села, вмілому керівництву правління колгоспу, парторганізації та сільської Ради у колгоспі «Перше серпня» 1944 року зібрали з кожного гектара посіву по 20 цнт пшениці, 16 цнт жита. З великим ентузіазмом працювали колгоспники. Трактористка артілі «Перше серпня» В. Г. Лифар трактором «У-2» за зміну зорювала 3—3,5 га замість 2,5 гектара за нормою. Орачі О. М. Матуненко та А. С. Мельниченко орали кіньми по 0,7 га замість запланованих 0,5 га. В’язальниця колгоспу ім. Дзержинського Л. Г. Велика нав’язувала по 1500 снопів за жаткою-лобогрійкою. Завдяки самовідданій праці колгоспників — землю орали коровами, копали лопатами — довоєнну посівну площу відновлено вже весною 1944 року.
Після закінчення війни до села повернулися фронтовики. Правління колгоспів за допомогою комуністів спрямувало основну свою увагу на поліпшення агротехніки, використання кращого досвіду, здобутого в інших господарствах. Вже на кінець 1949 року всі три артілі досягли довоєнного рівня виробництва. За виконання і перевиконання намічених планів вони не раз заносилися на районну Дошку пошани. На кінець 1949 року перед у змаганні вів колгосп «14-е Жовтня». План розвитку тваринництва тут було перевиконано майже по всіх показниках. Старанний обробіток плантацій у цьому господарстві дав можливість виростити 1949 року по 246 цнт цукрових буряків з кожного га. Бригада А. К. Телія з колгоспу «Перше серпня» зібрала по 31,7 цнт озимої пшениці з гана площі 82,5 га. Радянський уряд високо оцінив самовіддану працю сільських трудівників: в 1946 році 65 чоловік з Пантазіївки, Успенівки і Шевченкового нагороджено медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
Ще весною 1944 року в селі почали працювати медичний пункт і пологовий будинок. Відкрила двері семирічна школа. Парторганізація мобілізувала молодь на відбудову колгоспних клубів. Уже в 1947 році при клубах поновили роботу оркестр народних інструментів, драматичний та хоровий гуртки. При сільському клубі створили гурток для вивчення біографії В. І. Леніна.
У 1950 році артілі «14-е Жовтня» та ім. Дзержинського об’єдналися в одну — ім. Дзержинського. Через п’ять років до неї приєдналася артіль «Перше серпня».
Господарство мало 3324 га земельних угідь, у т. ч. 2853 га орної землі. Переважало тут виробництво зерна, цукрових буряків, молока і м’яса.
Колгосп збільшує відрахування на культурно-побутові потреби. У 1956 році збудовано типове приміщення для дитячих ясел. Через рік споруджено колгоспну контору, клуб з стаціонарною кіноустановкою і залом для глядачів на 300 місць. У вересні 1957 року завершено повну електрифікацію і радіофікацію села. Наступного року прибутки колгоспу досягли 4,4 млн. крб.— вдвоє більше, ніжу 1955 році. Вагомішим став трудодень — колгоспники одержали по 2 кг хліба і по 11,3 карбованця.
До 40-річчя Радянської влади артіль ім. Дзержинського завоювала перехідний Червоний прапор обкому КП України та облвиконкому. За вміле керівництва голова правління В. Г. Аленьков нагороджений орденом Леніна. Краща свинарка, депутат обласної Ради депутатів трудящих Г. М. Щербак відзначена орденом Трудового Червоного Прапора. В селі вже був досить значний загін передовиків сільського господарства. Ще в 1952 році комбайнер А. С. Стремецький за намолот близько 4 тис. цнт зернових удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора. Протягом 1960—1965 рр. трудівники артілі ім. Дзержинського добилися високих сталих урожаїв провідних сільськогосподарських культур, збільшили виробництво продукції тваринництва. Значно зросли прибутки колгоспу. Це дало можливість побудувати комплекс тваринницьких приміщень, де основні процеси механізовано. Доярки перейшли на двозмінну роботу.
З року в рік зростала механізація виробничих процесів. Колгоспні поля обробляли 7 потужних гусеничних і 10 колісних тракторів, 4 комбайни. Основний обсяг транспортних робіт колгосп виконує силами власного автопарку, в якому 17 вантажних автомашин.
Комуністи колгоспу (1967 року їх налічувалося понад 50 чоловік) очолили соціалістичне змагання. Особистим прикладом вони вели за собою хліборобів і тваринників. 1967 року на площі близько 2 тис. га сільські трудівники зібрали в середньому по 28,7 цнт зернових, у т. ч. пшениці 29 цнт. Порівняно з 1965 роком виробництво м’яса зросло на 62 проц. Колектив механізаторів, змагаючись за гідну зустріч півстолітнього ювілею Радянської влади, завоював друге місце серед тракторних бригад України.
За трудові успіхи бригадир рільничої бригади Д. Ф. Бондаренко нагороджений орденом Леніна, голова правління артілі делегат XXII з’їзду КПРС В. Г. Аленьков, бригадир тракторної бригади П. Є. Тарасенко і тракторист М. А. Пінчук відзначені орденом Трудового Червоного Прапора, комбайнер А. С. Юрченко, зоотехнік М. П. Дюшко, свинар Я. Г. Марушко — орденом «Знак Пошани».
З розвитком економіки зростали суспільні фонди колгоспу та оплата праці трудівників села. Зміцнення господарства дало можливість колгоспу в 1960 році перейти на грошову оплату праці та запровадити внутріколгоспний госпрозрахунок. Середньорічний заробіток колгоспника 1967 року досяг 1173 крб. Оплата доярок і свинарок була ще вищою — 2450—3280 карбованців.
У березні 1969 року до колгоспу ім. Дзержинського приєдналася артіль ім. Свердлова (с. Троянка). Господарство має понад 4,3 тис. га землі. За роки восьмої п’ятирічки пантазіївці добилися нових трудових успіхів. Виробництво зерна (порівняно з 1960—1965 рр.) зросло на 128 проц., цукрових буряків — на 155 проц., м’яса і молока — збільшилося відповідно на 131 і 126 проц. Успішне виконання трудівниками села соціалістичних зобов’язань за роки восьмої п’ятирічки відзначено урядовими нагородами. Голові правління колгоспу В. Г. Аленькову присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці, орденом Жовтневої Революції нагороджені секретар парткому Я. С. Петленко, комбайнер М. С. Гретченко, свинарка А. Ф. Ярова; ордена Трудового Червоного Прапора удостоєні голова сільради Н. С. Котляр, доярка Н. Г. Московченко та свинарка В. Т. Могильна. За багатогранну творчу діяльність партійної організації, правління колгоспу, всіх трудівників села пантазіївцям наприкінці жовтня 1967 року вручено на вічне зберігання пам’ятний Червоний прапор ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС. Досвід роботи пантазіївських трудівників узагальнено в брошурі «У володарів пам’ятного прапора». За виконання взятих зобов’язань на честь 100-річного ювілею з дня народження В. І. Леніна колгосп ім. Дзержинського занесено до обласної Ленінської книги трудової слави, 78 чоловік нагороджено медалями «За трудову доблесть. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
В першому році дев’ятої п’ятирічки трудівники колгоспу ім. Дзержинського добилися нових успіхів. Вирощено небувалий в історії цього господарства врожай пшениці — 38,6 цнт з га, вироблено на 100 га сільськогосподарських угідь 468 цнт молока.
Традиційними стали шефські зв’язки колгоспників Пантазіївки з робітниками Знам’янського локомотивного депо. У 1964 році зав’язалася дружба з трудівниками землеробського кооперативу «Шлях до комунізму» села Победа Толбухінського округу в Болгарії. Болгарські друзі тричі побували в гостях у пантазіївців, запозичили у них виробничий досвід.
Велику й змістовну роботу в мобілізації сільських трудівників на виконання рішень XXIV з’їзду КПРС проводить колгоспна партійна організація, що об’єднує 79 комуністів, більшість яких трудиться безпосередньо у виробництві. У тісному взаємозв’язку з партійною організацією і правлінням колгоспу працює Пантазіївська сільська Рада, у складі якої 35 депутатів. При сільраді діють комісії планово-бюджетна, сільськогосподарська, соціалістичної законності, культури і народної освіти, шляхового будівництва.
Сільська Рада, правління колгоспу і партійна організація постійно дбають про поліпшення умов праці сільських трударів. Лише на утримання дитячих ясел та садків у 1965 році витрачено близько 19 тис. крб., на обладнання культосвітніх закладів та спортивних споруд — більше 20 тис. крб., на підготовку кадрів — 3,6 тис. крб., 152 пенсіонери користуються комунальними послугами за рахунок колгоспу. На мальовничому узліссі, недалеко від села, в 1966 році споруджено механічну майстерню тракторної бригади, будинок для механізаторів, їдальню, кімнати відпочинку, червоний куток з бібліотекою, є магазин без продавця. 1967 року зведено будинок тваринників із залом на 100 місць, з профілакторієм, кабінетами спеціалістів. Тут же працюють крамниця, їдальня, є кімната для відпочинку.
Восени 1968 року населення Пантазіївки виступило з цінною ініціативою — на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна розгорнути змагання за благоустрій сіл і підвищення культури сільського побуту. Цю ініціативу підтримали сільські трудівники всієї області. До Ленінського ювілею пантазіївці спорудили палац культури з бібліотекою та кімнатами для гуртків художньої самодіяльності, збудували продовольчий магазин, приміщення сільської Ради із залом засідань та кімнатою для реєстрації шлюбів і новонароджених.
За останні 10 років колгоспники звели 125 нових будинків. У 160 будинках встановлено балони з газовими плитами. 1962 року стала до ладу колгоспна пекарня, яка випікає 2 тонни хліба на добу; з 1964 року працює їдальня. В селі заасфальтовано дві вулиці, шкільне подвір’я, розбито квітники і газони біля громадських будівель. Шлях з твердим покриттям зв’язує Пантазіївку з автострадою Київ—Донецьк. Підвищується купівельна спроможність трудівників села. До їх послуг магазини — промтоварний, продуктовий, господарських товарів. В особистому користуванні хліборобів — легкові автомашини, мотоцикли, велосипеди, телевізори тощо.
До революції пантазіївські селяни зверталися по медичну допомогу до Ново-празької лікарні, яка була за 18 км від села. Тепер тут є медичний пункт, пологовий будинок.
20 листопада 1961 року учні Пантазіївки одержали подарунок від колгоспу — типове приміщення для середньої школи з обладнаними кабінетами. Школа перейшла на однозмінну роботу з продовженим днем. Навчаються в ній 204 учні й працюють 22 учителі. Діти користуються безплатними сніданками й обідами. Активною участю у виробництві учні віддячують колгоспові за батьківське піклування. Шкільна бригада обробляє 42 га кукурудзи, з яких щороку одержує високі врожаї. На різних ділянках колгоспного виробництва трудиться понад 30 колишніх вихованців школи тільки останніх трьох випусків. Немало з них сумлінною працею здобули загальну повагу. Влітку 1969 року на республіканському конкурсі майстрів машинного доїння Л. П. Криворучко завоювала перше місце. Кілька випускників школи здобули середню спеціальну освіту без відриву від виробництва і теж працюють у своєму колгоспі. За велику роботу, проведену правлінням колгоспу ім. Дзержинського в розвитку народної освіти, та за піклування про трудове виховання учнів голова колгоспу В. Г. Аленьков був удостоєний честі брати участь у роботі республіканського з’їзду вчителів, що відбувся 1968 року в м. Києві.
У новозбудованому будинку культури працюють хоровий і драматичний гуртки, естрадний ансамбль «Перлинка». Аматори сцени виступають з концертами не тільки перед земляками, айв сусідніх селах. За зразкове обслуговування трудящих будинкові культури в 1966 році присвоєно звання закладу відмінної роботи. В селі є бібліотека, книжковий фонд якої — 10 тис. примірників. Її актив доставляє літературу в поле, до тракторної бригади й ферм. 1961 року цьому закладові присвоєно звання бібліотеки відмінної роботи, а напередодні 50-річчя Радянської влади бібліотекаря Н. Ф. Могильну за багаторічну плідну працю нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Активно працює в селі первинна організація товариства «Знання», яка об’єднує 35 чоловік — учителів, медичних працівників, спеціалістів сільського господарства. 1968 року обласне відділення товариства «Знання» узагальнило досвід Пантазіївської первинної організації, випустивши спеціальний плакат «Для ідейного гарту трудівника». За активну участь у пропаганді політичних і наукових знань Пантазіївську організацію товариства «Знання» напередодні 100-річчя з дня народження В. І. Леніна занесено до обласної Ленінської книги трудової слави.
Жителі села активно підтримують зовнішньополітичну політику Радянського уряду. Разом з усім радянським народом вони виявляють братерську солідарність народам, які ведуть боротьбу з імперіалістичними агресорами. В липні 1972 року пантазіївці зустріли представників героїчного В’єтнаму—делегацію Товариства в’єтнамо-радянської дружби, яку очолював кандидат у члени ЦК партії трудящих В’єтнаму Дінь Тхі Кап. На мітингу, що відбувся в будинку культури, пантазіївці одностайно висловили готовність допомагати в’єтнамським друзям. Гості ознайомилися з життям та працею колгоспних трудівників, а також їх культурними здобутками.
Дальше зміцнення економіки колгоспу дасть змогу виділити ще більше коштів на благоустрій і культуру села. На спорудження об’єктів соціально-культурного призначення буде виділено 610 тис. крб. За роки п’ятирічки планується прокласти 4 км водопроводу, побудувати 35 житлових будинків загальною площею 1890 кв. метрів, заасфальтувати всі вулиці, газифікувати 320 квартир, встановити автоматичну телефонну станцію і прокласти мережу довжиною 15 км. На честь 50-річчя утворення СРСР трудівники колгоспу ім. Дзержинського зобов’язалися виростити зернових на площі 2033 га по 31,5 цнт з га, на 100 га сільськогосподарських угідь виробити 540 цнт молока, а на кожну корову надоїти по 2600 кг молока.
У відповідь на піклування партії й уряду пантазіївці примножують свої трудові здобутки.
Я. Д. ДУДНИК, В. Л. КАЛІНІЧЕНКО