Суботці, Знам’янський район, Кіровоградська область
СУБОТЦІ (стара назва — Мала Аджамка) — село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км на південний захід від районного центру і залізничної станції Знам’янка. Населення — 2676 чоловік. Сільраді підпорядковане також село Костянтинівка.
У Суботцях міститься центральна садиба колгоспу ім. Леніна, за яким закріплено 6790 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 6162 га орної землі. Господарство спеціалізується на виробництві свинини. Щороку тваринники здають державі близько 15 тис. цнт м’яса. У хліборобстві провідне місце займають озима пшениця і цукрові буряки. За успіхи в сільськогосподарському виробництві 11 чоловік відзначені урядовими нагородами, серед них голова артілі В. М. Гуртовий, бригадир тракторної бригади С. К. Онуфрієв і комбайнер І. П. Параскева — орденом Леніна, 5 ветеранам праці присвоєно звання почесного колгоспника.
Біля села є щебеневий завод, підпорядкований управлінню Одесько-Кишинівській залізниці; завод залізобетонних опор і виробів для ліній зв’язку Міністерства шляхів сполучення, який обслуговує 14 залізниць Радянського Союзу: гранітні кар’єри Харківської і Кіровоградської міжколгоспних будівельних організацій. На заводах працюють понад 400 робітників.
У середній школі 36 вчителів навчають 456 дітей. Є будинок культури на 520 місць, бібліотека з фондом 9 тис. книг, амбулаторія, 3 магазини, кафетерій.
У Суботцях — 87 комуністів і 88 комсомольців.
Виникло село у 1753 році.
У лютому 1918 року в Суботцях встановлено Радянську владу.
425 жителів села билися проти гітлерівських загарбників на фронтах Великої Вітчизняної війни, 206 відзначені орденами й медалями. Встановлено монумент слави 150 землякам, які віддали життя за Батьківщину.
Уродженцями села є міністр освіти УРСР, доктор географічних наук, член-кореспондент АН УРСР О. М. Маринич, кандидат географічних наук Г. П. Міщенко, заслужений артист Молдавської РСР Т. І. Грузин.
Біля Суботців виявлено три ранньослов’янські поселення черняхівської культури (II—VI ст. н. ери).