Володимирівка, Знам’янський район, Кіровоградська область
ВОЛОДИМИРІВКА — село, центр сільської Ради. Розташована Володимирівка в долині річки Бешки, за 8 км на південь від районного центру Знам’янки і за 5 км від залізничної станції Сахарна. Населення — 2041 чоловік. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Новороманівка, Саблине.
У Володимирівні міститься Саблино-Знам’янський цукровий комбінат, що складається із заводу і бурякорадгоспу, за яким закріплено 5901 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 5683 га орної землі. Господарство спеціалізується на виробництві цукрових буряків, вирощуванні його насіння, відгодівлі великої рогатої худоби. За високі досягнення у виробництві цукру, зернових культур і м’яса 64 трудівники відзначені урядовими нагородами. Двох орденів Леніна удостоєний тракторист Д. М. Скосар (нині пенсіонер), ордена Леніна — помічник механіка тракторного парку Г. Г. Ворона, робітниця цукрозаводу Т. Л. Городинська, директор цукрокомбінату К. П. Чумак (нині пенсіонер), 4 чоловіка — ордена Трудового Червоного Прапора.
У середній школі і школі робітничої молоді навчаються 448 учнів, працюють 34 вчителі. Є клуб, дві- бібліотеки з фондом 26 тис. книг, дільнична лікарня на 25 ліжок, побутові майстерні, 3 магазини, спортивний зал.
У селі —164 комуністи і 153 комсомольці.
Володимирівка виникла у другій половині XVIII століття.
Радянську владу у Володимирівні встановлено у лютому 1918 року.
У 1894 році тут збудовано Саблино-Знам’янський цукровий завод. Восени 1918 рову на заводі спалахнуло повстання проти австро-німецьких окупантів і гетьманщини. Очолив його робітник цукрового заводу П. С. Ткаченко. Партизанський загін П. С. Ткаченка швидко поповнювався робітниками заводу і жителями навколишніх сіл. Партизани визволили від гетьманців і петлюрівців десятки сіл, здобули Знам’янку, брали активну участь у боях за Єлисаветград, Помічну, Вознесенськ, Одесу. На початку 1919 року повстанські загони на чолі з П. С. Ткаченком влилися в регулярні частини Червоної Армії. Командуючи бригадою, П. С. Ткаченко брав участь у придушенні григор’євського заколоту. На початку 1920 року він загинув в одному з боїв проти контрреволюційних банд.
360 жителів села воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни і нагороджені бойовими орденами й медалями, 69 з них загинули у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Під час тимчасової окупації, з лютого 1942 року до грудня 1943 року, в селі діяла підпільно-диверсійна група, якою керував колишній латиський стрілець Ж. Я. Трейд, пізніше — В. 3. Маляренко (нині вчитель). У серпні підпільники перерізали кабель біля с. Світлополя Новопразького району. З червня пустили під укіс два ворожі ешелони на перегоні Сахарна — Медерове. Відкрито пам’ятник загиблим воїнам-визволителям села.