Боротьба трудящих Києва за виконання історичних рішень XX з’їзду КПРС
Трудящі Києва, як і весь радянський народ, з винятковим натхненням зустріли звістку про скликання XX з’їзду КПРС. На підприємствах, в організаціях і установах вони обговорювали і одностайно схвалювали розроблений Центральним Комітетом партії проект Директив XX з’їзду КПРС по шостому п’ятирічному плану. За прикладом передових колективів Москви в Києві розгорнулося всенародне змагання за дострокове виконання плану 1956 року — першого року шостої п’ятирічки.
Новими трудовими перемогами зустріли день відкриття XX з’їзду КПРС колективи заводів «Ленінська кузня», верстатів-автоматів ім. Горького, «Червоний екскаватор», 4-ї взуттєвої фабрики, трикотажної фабрики ім. Рози Люксембург, Київського шовкового комбінату та інших.
Разом з комуністами зразки творчої праці показували комсомольці столиці. На промислових підприємствах, будовах міста в дні підготовки до з’їзду було створено близько 1300 комсомольсько-молодіжних бригад, які систематично виконували свої норми на 130—200 процентів.
XX з’їзд партії, який відбувся в лютому 1956 року, увійшов в історію як видатна подія в житті радянського народу і знаменував собою важливий етап в боротьбі за побудову комуністичного суспільства в нашій країні і в розвитку всього міжнародного комуністичного і робітничого руху.
Рішення XX з’їзду викликали небувале піднесення трудової і політичної активності радянських людей. Почалася героїчна боротьба за перетворення в життя величних накреслень партії.
Активізується партійне, комсомольське та профспілкове життя на підприємствах і в установах міста. Після XX з’їзду КПРС поліпшилася діяльність профспілок, зростає їх роль у всенародній боротьбі за побудову комунізму. Значно розширилися права низових профспілкових організацій в управлінні виробництвом.
Профспілки одержали право заслуховувати доповіді керівників установ і підприємств про виконання виробничих планів, про умови праці, матеріально-побутове обслуговування трудящих. У 1958 році на київських підприємствах і будовах були створені постійні виробничі наради, які сприяли широкому залученню робітників, інженерів і службовців до розв’язання важливих виробничих питань.
Виконуючи рішення XX з’їзду, трудящі Києва провели вже в 1956 році значну роботу по впровадженню у промисловість нової техніки, механізації трудомістких процесів, автоматизації виробництва. Особливу увагу було приділено удосконаленню ливарного виробництва, яке тривалий час було вузьким місцем у промисловості міста. Почали широко застосовуватися різні види точного лиття. Кування замінялося штамповкою. На Київському вагоноремонтному заводі, «Червоному екскаваторі», «Ленінській кузні», «Транссигналі», «Більшовику» цим прогресивним способом в 1956 році виготовлялося близько 450 деталей, що дало змогу заощадити 150 т металу і підвищити продуктивність праці на 25 процентів. Багато було зроблено по впровадженню нової техніки на заводі «Ленінська кузня». Тут було організовано серійне будівництво риболовецьких суден і суховантажних теплоходів потоково-позиційним методом, широко застосовувалося автоматичне і напівавтоматичне зварювання. Від впровадження 152 організаційно-технічних заходів було одержано економію 1 млн. 800 тис. крб. Тільки спеціальна оснастка для обробки клапанів котлів, розроблена технологом тов. Пилипчуком, давала можливість на 50 проц. знизити трудомісткість виготовлення котлів. На 6-й взуттєвій фабриці в 1956 році було завершено монтаж і пущено конвейєр по пошиттю чоловічого і дитячого взуття. Це дозволило збільшити випуск продукції протягом року на 77 тис. крб. На фабриці ім. Боженка вперше в деревообробній промисловості пущена автоматична верстатна лінія по фанеруванню і машинній обробці меблів. Застосування цієї лінії значно підвищило точність і якість обробки і збільшило продуктивність праці у два рази. Була введена також конвейєризація процесів розрізання пиломатеріалів і вивозки відходів, що підвищило продуктивність праці на 50 процентів.
В цілому на підприємствах Києва у 1956 році було створено і введено в дію понад 80 автоматичних і напівавтоматичних ліній.
Піднесення технічного рівня промисловості міста дало можливість швидко налагодити випуск нових видів продукції. Тільки на 12 провідних підприємствах в 1956 році було освоєно близько 60 нових досконалих машин, зокрема верстатів-автоматів, удосконалених риболовецьких траулерів з рефрижераторними установками, устаткування для металургійної промисловості, точних електровимірювальних приладів тощо.
Широко розгорнувши соціалістичне змагання на честь XX з’їзду КПРС, колективи київських підприємств 20 грудня достроково виконали план 1956 року. План першого року шостої п’ятирічки було виконано на 105 проц. У порівнянні з попереднім роком випуск промислової продукції збільшився на 16,4 проц., собівартість продукції знизилась, що дало економії понад 130 млн. карбованців.
Промисловість міста в 1956 році досягла нових успіхів в піднесенні виробництва і в поліпшенні якості. Було перевиконано річний план по виробленню електроенергії і теплоенергії, по виробництву металорізальних верстатів і обладнання для харчової промисловості, екскаваторів, баштових кранів, будівельної цегли, запасних частин до тракторів та ін. Значно більше, ніж заплановано, було випущено товарів широкого споживання: бавовняних, шерстяних і шовкових тканин, верхнього трикотажу, шкіряного взуття, м’яса, ковбасних виробів, цигарок, мила та інших товарів.
Особливо відзначалися в 1956 році виробничники заводів «Червоний екскаватор», «Ленінська кузня», першого авторемонтного, ім. Письменного та інші.
В ході боротьби за виконання рішень XX з’їзду партії народжувалися нові патріотичні починання, нові форми соціалістичного змагання. В кінці 1956 року бригадир вибійників шахти «Північна» тресту «Краснодонвугілля», Герой Соціалістичної Праці, комуніст М. Я. Мамай виступив ініціатором соціалістичного змагання за видобуток щоденно понад норму тонни вугілля. Патріотичний почин шахтарів знайшов широку підтримку на підприємствах всієї Української РСР, зокрема на київських підприємствах. Велике народногосподарське значення мав також почин колективу заводу «Точелектроприлад». Робітники, інженери і техніки цього підприємства розгорнули соціалістичне змагання за комплексну економію матеріалів і виготовлення за рахунок цього надпланової продукції. У лютому 1957 року приладобудівники звернулися до всіх виробничників Києва з закликом — зустріти 40-і роковини Великого Жовтня випуском надпланової продукції, виготовленої за рахунок комплексної економії матеріалів. Київський міськком КП України схвалив ініціативу робітників заводу «Точелектроприлад». Колективи багатьох підприємств столиці підтримали цей почин. Так, колектив заводу «Ленінська кузня» повів боротьбу за те, щоб до 40-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції спорудити з заощаджених матеріалів морський траулер, колектив заводу «Червоний екскаватор» зобов’язався випустити за рахунок економії 5 надпланових екскаваторів, виробничники 4-ї взуттєвої фабрики — 100 тисяч пар взуття. Українська республіканська рада профспілок рекомендувала профспілковим організаціям всієї республіки підтримати ініціативу київських приладобудівників.
Почин київських приладобудівників дав великий економічний ефект. Готуючи гідну зустріч 40-м роковинам Великого Жовтня, колектив з-ду «Точелектроприлад» випустив понад план із заощадженої сировини 1150 різних приладів, верстатобудівники — 25 верстатів, трудівники заводу «Червоний екскаватор» — 5 екскаваторів, колективи взуттєвих фабрик — 200 тисяч пар взуття, а трикотажники — 143 тис. штук виробів.
Соціалістичне змагання вилилось в широке змагання з підприємствами і районами України і містами інших братніх республік. Так, Дарницький район змагався з Київським районом міста Москви, Залізничний район з Залізничним районом Москви; Київ у цілому змагався з Єреваном, Мінськом і Харковом.
В ході боротьби за виконання взятих зобов’язань, колективи промислових підприємств Києва приділяли велику увагу поповненню верстатного парку новими більш високопродуктивними машинами. Тільки у 1957 році фабрики і заводи міста одержали майже 3 тисячі одиниць нового високопродуктивного устаткування. Близько 1200 одиниць устаткування було модернізовано. Широко впроваджувалася нова технологія. На заводі «Більшовик», зокрема, було освоєно автоматичне електрозварювання алюмінію, фарбування деталей за допомогою струму високої частоти та сушіння інфрачервоним промінням. На фабриці ім. Смирнова-Ласточкіна удосконалили прогресивний метод раціонального розкроювання тканин, який поширився і на інші швейні підприємства республіки. Колектив зекономив понад 90 тис. метрів тканини, що дало можливість пошити додатково ЗО тисяч штук різних швейних виробів. На фабриках і заводах широко застосовувались різні види точного лиття, автоматичне і напівавтоматичне зварювання, штампування, замінники металу — капрон, пластмаси тощо. Якщо в 1955 році на підприємствах Києва діяло 50 потокових ліній, то на кінець 1957 року — понад 200. Це дало можливість у 1,5—2 рази підвищити продуктивність праці.
Великий вклад у справу технічного прогресу вносили винахідники і раціоналізатори. На фабриці ім. Рози Люксембург в 1957 році було подано 142 раціоналізаторські пропозиції. Більшість з них були впроваджені у виробництво, що дало понад 1 млн. крб. економії. На початку 1958 року на фабриці налічувалося близько 350 раціоналізаторів. Такі винахідники, як тт. Бондаренко, Лукін, Василевський внесли кожний більш як по 30 раціоналізаторських пропозицій. В цілому в 1956— 1957 рр. раціоналізатори міста подали понад 30 тис. пропозицій, з яких 24 тис. було впроваджено, що дало понад 100 млн. крб. заощаджень.
Загальне визнання одержали розроблені Інститутом електрозварювання ім. Патона АН УРСР автоматичне зварювання під флюсом та електрошлакове зварювання металу великої товщини. Лише в 1957 році інститут створив 30 нових типів зварювальних апаратів і установок. Освоєння нової більш прогресивної технології успішно проводились на всіх підприємствах. На заводі «Точелектроприлад», зокрема, було освоєно 15 важливих, нових, більш удосконалених конструкцій і приладів, потрібних для народного господарства. Тільки від впровадження нової техніки і проведення роботи по економії матеріалів завод одержав до 1 млн. крб. економії. Впровадження нової передової техніки і прогресивної технології сприяло тому, що продуктивність праці на підприємствах Києва зросла.
В листопаді 1957 року трудящі Києва разом з усім радянським народом урочисто святкували 40-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Ювілейна сесія Верховної Ради СРСР в Москві підвела підсумки всесвітньо-історичних перетворень, величезних досягнень радянського народу в господарському і культурному будівництві. Всього лише за 22 роки (з 40 років існування Радянської влади 18 пішло на війну і післявоєнну відбудову народного господарства) Радянський Союз пройшов в економічному розвитку шлях, для якого капіталістичним країнам потрібно було принаймні 100 років. З відсталої аграрної країни наша країна перетворилася в передову індустріальну державу. Загальний обсяг промислової продукції СРСР збільшився в 1957 році в порівнянні з 1913 роком в 33 рази. Основним підсумком героїчної праці радянських людей була остаточна і повна перемога соціалізму в СРСР.
Велике свято українського народу — 40-річчя встановлення Радянської влади на Україні і утворення Української РСР трудящі Києва відзначили в грудні 1957 року. Це було свято не тільки українського народу, а й усіх трудящих нашої країни. Як своїх найдорожчих друзів, зустрічали трудящі Києва делегації братніх республік, представників Москви, міст-героїв, які прибули на свято в столицю Радянської України. Ювілейна сесія Верховної Ради УРСР, що відбулася 24 грудня 1957 року в Києві, підвела підсумки 40-річного шляху українського народу, який під керівництвом Комуністичної партії йшов до перемоги соціалізму. В умовах радянського соціалістичного ладу возз’єднаний в єдиній державі український народ за короткий історичний строк добився велетенських успіхів у розвитку народного господарства і культури. В 1957 році валова продукція всієї промисловості республіки збільшилася в порівнянні з 1913 роком у 20 разів, а випуск продукції крупної машинобудівної і металообробної промисловості зріс у 150 раз. Величезний стрибок у своєму економічному розвитку зробив за 40 років соціалістичний Київ. Київська промисловість виробляла у 1957 році в 100 раз більше продукції, ніж у 1913 році. Один лише завод «Більшовик» випускав у 1957 році в три з лишком рази більше продукції, ніж уся промисловість міста до Жовтневої революції.
Трудящі Києва зустріли 40-річчя Великого Жовтня і Радянської України новими трудовими перемогами.
11 грудня промисловість міста достроково виконала план 1957 року по обсягу валової продукції. Випуск промислової продукції зріс проти 1956 року на 10,4 проц., а продуктивність праці зросла на 5,4 процента. 160 підприємств міста завершили річну програму на місяць раніше строку. Лише за рахунок підвищення продуктивності праці в 1957 році випущено більш як на 550 млн. крб. надпланової продукції. Найкращих показників у виконанні виробничих планів домоглися колективи заводів «Червоний екскаватор», «Київполіграфмаш», штучного волокна, «Ланцюги Галля», Київського вагоноремонтного заводу ім. Січневого повстання, ім. Письменного, фабрик ім. Боженка, бавовнянопрядильної, 6-ї взуттєвої, трикотажної ім. Рози Люксембург, Київського шовкового комбінату, м’ясокомбінату та інші.
Зросли нові чудові майстри своєї справи. Серед них токар заводу «Більшовик» тов. Рубан, блокувальниця заводу «Арсенал» тов. М’яновська, новатори заводу верстатів-автоматів тов. Чеканівська і заводу «Червоний екскаватор» тов. Орестов, старші машиністи станції Дарниця тт. Чернов і Платонов, швея-раціоналізатор фабрики ім. Смирнова-Ласточкіна тов. Хлюнко та багато інших.
Спираючись на успіхи, здобуті в здійсненні виробничих планів 1957 року, трудящі Києва у 1958 році ще ширше розгорнули змагання за дострокове виконання виробничих планів.
Велику увагу приділяла міська партійна організація здійсненню рішень травневого Пленуму ЦК КПРС (1958 р.) про розвиток хімічної промисловості. Хімічна промисловість у Києві, як відомо, фактично була створена за роки перших п’ятирічок, але особливого розвитку вона досягла в післявоєнні роки. Так, у 1958 році хімічна промисловість міста об’єднувала 9 підприємств, підпорядкованих раднаргоспу, 6 — місцевої і 20 — кооперативної промисловості. Обсяг валової продукції цих підприємств у 1957 році значно перевершив обсяг виробництва довоєнного періоду в загальноміському випуску продукції. Підприємства хімічної промисловості виробляли віскозний та капроновий шовк, кордну тканину, гуму для взуттєвої промисловості, штучну шкіру, прогумовані тканини, каустичну соду, бертолетову сіль, вироби з пластмас та гуми тощо. До числа найбільших підприємств належали: комбінат штучного волокна, регенератно-гумовий завод, шовковий комбінат та інші. Найбільшим у місті підприємством хімічного машинобудування був завод «Більшовик».
Використовуючи внутрішні резерви, працівники хімічної промисловості день у день нарощували темпи виробництва. Високих показників добився колектив заводу «Червоний гумовик». Тут виробнича програма першого півріччя була виконана на 140 проц. ще 13 червня 1958 року в повному асортименті і по всіх техніко-економічних показниках. Успіхи колективу цього підприємства були результатом великої організаторської і політичної роботи партійної організації. Найважливіші ділянки тут очолювали комуністи. Так, цех, де начальником була комуніст Л. М. Миронова, завоював перше місце в змаганні. Високопродуктивною працею відзначались робітники Д. Медков, І. Лапуза, І. Павлюк та багато інших.
В боротьбі за перетворення в життя величних накреслень партії творча ініціатива трудящих народжувала все нові і нові форми соціалістичного змагання. В 1958 році тисячі киян включилися у рух за щоденний випуск надпланової продукції кожним робітником. У квітні 1958 року бюро міськкому КП України схвалило цінний почин передової швеї-мотористки фабрики ім. Смирнова-Ласточкіна Т. Биченок, яка виступила ініціатором соціалістичного змагання за випуск продукції тільки відмінної якості при щозмінному перевиконанні норм кожним робітником. Колективи заводів верстатів-автоматів ім. Горького, «Точелектроприлад» і фабрик — 4-ї взуттєвої та швейної ім. Смирнова-Ласточкіца виступили зі зверненням «До трудящих всіх підприємств Київського економічного району». Вони закликали робітників боротися за високу культуру виробництва і честь столичної марки. Цей заклик знайшов широку підтримку на підприємствах Києва. Машинобудівники заводу ім. Калініна вирішили випустити для підприємств будівельної індустрії до 100 нових удосконалених машин і механізмів. Формувальник цього заводу М. Синкевич, модельник І. Куркін, токарі М. Пількевич, Г. Проскурін перевиконували щоденні норми більш як у 2 рази, даючи продукцію тільки відмінної якості.