Боротьба трудящих Києва за успішне виконання завдань семирічного плану розвитку народного господарства СРСР (1959 — 1965 рр.)
Початок п’ятого десятиріччя існування Радянської влади наша країна зустріла великими успіхами, що знаменували собою повну і остаточну перемогу соціалізму в СРСР. Здійснення ленінської програми соціалістичної індустріалізації країни, колективізації сільського господарства і культурної революції висунули Радянський Союз на провідне місце серед держав світу. До початку 1959 року в порівнянні з 1913 роком валова продукція промисловості СРСР зросла в 36 разів, а національний доход зріс більше ніж у 20 разів.
Досягнутий рівень розвитку продуктивних сил і соціально-економічних відносин в нашій країні свідчив про те, що невтомною, героїчною працею радянських людей під керівництвом Комуністичної партії створені всі необхідні умови для вступу Радянського Союзу в новий важливий етап своєї історії — в період створення матеріально-технічної бази комуністичного суспільства в нашій країні.
Важливим етапом у житті нашої країни стала семирічка. Трудящі Києва, як і всі радянські люди, взяли активну участь в обговоренні проекту семирічного плану розвитку народного господарства СРСР на 1959—1965 рр., який був опублікований за рішенням листопадового (1958 р.) Пленуму ЦК КПРС. На численних зборах, у виступах в пресі трудящі гаряче схвалювали контрольні цифри плану могутнього піднесення радянської економіки і вносили свої пропозиції і доповнення до опублікованого проекту.
Новими трудовими перемогами зустріли кияни XXI позачерговий з’їзд Комуністичної партії Радянського Союзу і XXI з’їзд Комуністичної партії України,, які розглянули проект семирічного плану. Готуючись до відкриття XXI з’їзду КПРС, виробничники Києва достроково, до 15 грудня, виконали план 1958 року і дали надпланової продукції більше, ніж на 500 млн. карбованців.
У передз’їздівські дні виробничники заводів «Точелектроприлад», верстатів-автоматів ім. Горького, 6-ї взуттєвої фабрики, швейної фабрики «Україна» виступили з пропозицією розгорнути соціалістичне змагання не тільки за перевиконання виробничих планів, але й за поліпшення якості виробів, за честь київської марки. У зверненні до всіх робітників та інженерно-технічних працівників підприємств Києва вони закликали організувати соціалістичне змагання за випуск першосортної продукції, за звання цехів і підприємств високої якості.
Широко розгорнулося у Києві змагання за високе звання колективів і ударників комуністичної праці. У 1959 році у змагання вступили колективи багатьох заводів міста, а також понад 4 тис. бригад, дільниць, змін, цехів — всього понад 30 тис. виробничників.
На честь XXI з’їзду КПРС і XXI з’їзду КП України в місті, за почином майстра дільниці кольорового лиття заводу «Більшовик» В. Горенка, широко розгорнулось соціалістичне змагання за комплексну економію матеріалів і сировини, за виконання завдань семирічки за п’ять-шість років.
Широкий відгук серед виробничників міста знайшов заклик передовиків-новаторів В. Семинського, А. Ємченка-Рибки, В. Педченка і В. Кухаря, які запропонували створити фонд економії ім. Семирічки за рахунок впровадження раціоналізаторських пропозицій. Так, тільки по заводу «Ленінська кузня» завдяки запровадженню раціоналізаторських пропозицій на день відкриття XXI з’їзду КПРС було досягнуто умовної річної економії в сумі понад 385 тис. карбованців.
Успішне виконання взятих зобов’язань по створенню фонду ім. Семирічки мало велике народногосподарське значення. Так, ініціатор змагання В. Семинський вже в 1959 році запропонував 33 раціоналізаторські пропозиції, шість з них були запроваджені і дали заводу «Червоний екскаватор» 125 тис. крб. економії. За роки семирічки на заводі було запроваджено 50 раціоналізаторських пропозицій В. Семинського, які дали багато тисяч карбованців економії. Десятки цінних раціоналізаторських пропозицій В. Семинського з великим економічним ефектом були запроваджені на багатьох підприємствах Києва, України, а також усієї країни.
Широко розгорнулась у місті творча ініціатива трудящих, які докладали всіх зусиль, щоб внести гідний вклад у всенародну боротьбу за успішне виконання накреслень XXI з’їзду КПРС. Активну участь у цій боротьбі взяли комсомольці. За почином комсомольських організацій заводів і будов у місті були створені школи передового досвіду. На заводі «Червоний екскаватор» таку школу очолив депутат Верховної Ради УРСР, лауреат Державної премії В. К. Семинський, на «Арсеналі» ім. В. І. Леніна — член Президії Верховної Ради УРСР, Герой Соціалістичної Праці Г. Я. Царик. В будуправлінні № 3 тресту «Київхрещатикбуд» на чолі школи став Герой Соціалістичної Праці, бригадир комплексної бригади П. О. Степанчук. Бюро міськкому КП України влітку 1959 року схвалило це цінне починання новаторів і запропонувало створити такі школи на всіх передових підприємствах міста.
Гаряче схвалення серед трудящих Києва знайшов патріотичний почин вишнєволоцької ткалі В. Гаганової. Понад 300 бригадирів і новаторів виробництва київських підприємств перейшли за її прикладом працювати у відстаючі бригади і на дільниці, щоб вивести їх у число передових. Серед них І. Крахмальний — машиніст паровозного депо Київ-Пасажирський, М. Корх — бригадир конвейєру фабрики ім. Р. Люксембург, депутат Верховної Ради УРСР, Є. Шкробко — бригадир формувальників заводу «Червоний екскаватор», та багато інших.
На початку 1959 року колективи підприємств Києва на своїх зборах обговорили і прийняли зобов’язання по достроковому виконанню плану першого року семирічки. Наполеглива творча праця дала свої результати, і ці зобов’язання були виконані достроково. 16 грудня 1959 року, на чотири дні раніше, ніж це передбачалося взятими зобов’язаннями, план по випуску промислової продукції підприємствами міста був виконаний. Загальний обсяг промислового виробництва підприємствами міста у порівнянні з 1958 роком зріс на 12 проц., понад план було випущено на 627 млн. крб. продукції. Широке розгортання різних форм соціалістичного змагання, розвиток руху винахідників і раціоналізаторів сприяли значному зростанню продуктивності праці і зниженню собівартості продукції. В 1959 році в столиці налічувалось понад 24 тис. винахідників і раціоналізаторів, які внесли тисячі цінних пропозицій. У виробництво було запроваджено близько 25 тис. пропозицій, що дало 119 млн. крб. умовної річної економії.
Широкі кола трудящих все активніше брали участь в управлінні роботою підприємств. Широкого розповсюдження набули громадські огляди по виявленню і використанню внутрішніх резервів виробництва. На підприємствах міста були створені і почали діяти громадські комісії сприяння технічному прогресу, які стали ефективною і дійовою формою залучення трудящих до розв’язання важливих виробничих проблем. Так, на заводі «Червоний гумовик» раціоналізатори і винахідники створили 5 машин нової конструкції, понад 55 верстатів, 32 нові пристрої і 16 приладів. Завдяки широкому впровадженню автоматики та потокових і конвейєрних ліній на тих же площах обсяг виробництва зріс у 1960 році на 40 проц., а продуктивність праці — на 25 процентів.
Перед липневим (1960 р.) Пленумом ЦК КПРС колективи багатьох заводів Києва виступили з патріотичним почином провести огляд впровадження нової техніки. Бюро міськкому партії схвалило цю ініціативу і запропонувало всім трудящим міста включитись у цю роботу.
Велику допомогу підприємствам подавали колективи вчених, які впровадили у виробництво багато нових матеріалів, нову технологію, нові машини і механізми. Так, у 1959 — першій половині 1960 року тільки на машинобудівних заводах міста було впроваджено понад 50 нових машин і механізмів, що заощадило державі 2 млн. карбованців.
Широкому впровадженню нової техніки і передової технології сприяли створені на ряді підприємств Києва спеціальні конструкторські групи і бригади по механізації та автоматизації виробничих процесів та комісії по технічному прогресу.
Поліпшення технології, технічний прогрес викликали необхідність дальшого підвищення кваліфікації робітників і збільшення у виробництві питомої ваги інженерно-технічних працівників. Так, у 1955—1960 рр. в Києві кількість спеціалістів з вищою і середньою спеціальною освітою зросла з 60,9 тис. до 110,8 тис. чоловік.
1960 рік був ознаменований новими трудовими успіхами киян. Річний план по випуску валової продукції підприємства міста виконали достроково, 24 грудня, а до кінця року було випущено ще багато надпланової продукції. У порівнянні з 1959 роком обсяг промислового виробництва в цілому по місту зріс на 11,4 проц., а за два роки семирічки — на 26,1 проц. проти передбачених планом 23,2 проц. За 1960 рік на підприємствах міста була здійснена комплексна механізація і автоматизація основних виробничих процесів у 16 цехах, на 32 виробничих дільницях, було запроваджено 128 автоматичних, напівавтоматичних і конвейєрних ліній, модернізовано 1900 одиниць устаткування. Все це дало змогу значно підвищити продуктивність праці, яка за два роки семирічки зросла на 11,5 проц., тоді як планом зростання передбачалося на 10,5 проц. Тридцятитисячна армія винахідників і раціоналізаторів внесла багато цінних пропозицій, запровадження яких дало 12,8 млн. крб. умовної річної економії1.
Новим трудовим і політичним піднесенням зустріли кияни, як і всі радянські люди, початок третього року семирічки. Це було викликано постановою січневого (1961 р.) Пленуму ЦК КПРС про скликання 17 жовтня 1961 р. чергового XXII з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу. На зборах і мітингах виробничники міста брали на себе зобов’язання виконувати норму семигодинного робочого дня за шість годин. Бригадир шліфувально-фрезерувальної бригади заводу верстатів-автоматів ім. М. Горького В. Бахмут за дорученням свого колективу звернувся із закликом до всіх виробничників міста включитись у змагання за дострокове завершення річного плану до дня відкриття XXII з’їзду КПРС. Цей почин був підхоплений бригадою токарів «Арсеналу» ім. В. І. Леніна на чолі з Г. Я. Цариком та іншими виробничими колективами.
XXII з’їзд КПРС на багатьох підприємствах був зустрінутий видатними трудовими перемогами. Вже 25 вересня підприємства Києва завершили план дев’яти місяців по випуску продукції. Понад план було випущено на 34,7 млн. крб. продукції, що перевищувало взяті зобов’язання майже в три рази. Завдання по підвищенню продуктивності праці було перевиконано на 1,8 проц. 50 підприємств міста достроково виконали план десяти місяців 1961 року.
За почином москвичів у період підготовки до з’їзду в місті широко розгорнувся рух за поліпшення якості продукції, за подовження гарантійних строків для випущення виробів. Включившись у це змагання, колектив заводу «Точелектроприлад» домігся збільшення гарантійних строків на вимірювальні прилади з 12 до 18 місяців, а на трансформатори струму — з одного до двох років.
Про нові видатні досягнення рапортували з’їздові і колективи наукових установ Києва. Так, керівники Українського інституту синтетичних надтвердих матеріалів та інструментів Держплану УРСР доповіли XXII з’їзду КПРС, що колектив інституту вперше в Радянському Союзі розробив технологію дослідно-промислового виробництва штучних алмазів і в подарунок XXII з’їздові КПРС достроково виготовив 2000 каратів штучних алмазів.
Широкий розмах соціалістичного змагання, розвиток творчої ініціативи трудящих, прагнення новими трудовими перемогами відзначити XXII з’їзд Комуністичної партії Радянського Союзу, який затвердив нову Програму партії і закликав радянських людей докласти всіх зусиль на розв’язання завдань комуністичного будівництва, дали чудові наслідки. Вже 22 грудня 1961 року виробничники міста рапортували про дострокове виконання річного плану по випуску валової продукції. За загальним обсягом виробництва план 1961 року був виконаний на 103 проц. Понад план було виготовлено більше як на 46,4 млн. крб. продукції. Слід відзначити, що більше 70 проц. надпланової продукції було випущено за рахунок вдосконалення виробництва і підвищення продуктивності праці. Винахідники і раціоналізатори за 1961 рік дали умовної річної економії на суму 16,5 млн. крб., що значно перевищувало взяті зобов’язання.
На промислових підприємствах успішно здійснювалось технічне переозброєння виробництва. Якщо в 1957 році на машинобудівних заводах Києва не було жодної автоматичної лінії, налічувалось лише 33 потокові лінії, то тільки за один 1961 рік у місті 3 підприємства були повністю механізовані й автоматизовані; введено в дію 106 потокових, конвейєрних і автоматичних ліній. За 1961 рік на підприємствах міста було створено й освоєно випуск 120 зразків нових машин, верстатів, апаратів і точних електроприладів.
Новими трудовими подвигами зустріли кияни день виборів до Верховної Ради СРСР, які відбулись 18 березня 1962 року, а також розгорнули соціалістичне змагання на честь 45-х роковин Великого Жовтня. Так, колективи заводів «Точелектроприлад», «Укркабель», ім. Лепсе, Дарницького шовкового комбінату, швейної фабрики ім. Смирнова-Ласточкіна, взуттєвої фабрики № 1 та інших підприємств, готуючись до річниці Жовтня, взяли на себе нові підвищені зобов’язання і включились у всенародний похід за економію і бережливість, виступили із закликом дати країні більше продукції при найменших затратах. Ця ініціатива була схвалена бюро Київського обкому КП України, яке запропонувало партійним, профспілковим і комсомольським організаціям підприємств міста й області організувати масовий похід за суворий режим економії і бережливість, проти марнотратства і безгосподарності, за підвищення продуктивності праці, зниження витрат виробництва.
З чудовою ініціативою виступили робітники заводу «Арсенал» ім. В. І. Леніна, які на початку семирічки дали слово боротись за виконання її за шість років, і це зобов’язання вони успішно виконували. План трьох з половиною років по обсягу виробництва був ними виконаний на 118 проц., по підвищенню продуктивності праці — на 111 проц., а по випуску валової продукції завод за цей час досяг рівня 1965 року. Борючись за дострокове виконання завдань семирічки, виробничники «Арсеналу» звернулись до всіх працівників металообробної промисловості міста та області із закликом домогтись збільшення випуску продукції за рахунок технічного переозброєння виробництва. «Ми певні,— писали арсенальці — що колектив кожного підприємства має можливості власними силами провести роботу по технічному переозброєнню виробництва і на цій основі взяти на себе підвищені зобов’язання. Так давайте ж, товариші, якнайповніше використаємо невичерпні можливості та резерви для дальшого зростання продуктивності праці, збільшення випуску продукції на основі технічного переозброєння виробництва! Хай колектив кожного підприємства перегляне плани механізації і автоматизації з тим, щоб забезпечити краще використання внутрішніх резервів»1. Цей почин був широко обговорений і підхоплений багатьма підприємствами міста.
Робітники та інженерно-технічні працівники київських підприємств відшукували нові резерви, щоб без додаткових коштів домогтись значного підвищення випуску продукції. Чимало, наприклад, зробили в цьому напрямку виробничники регенераторно-гумового заводу. За 1959—1962 рр. вони дали країні на 9,5 млн. крб. надпланової продукції. Майже 70 проц. приросту продукції було досягнуто завдяки підвищенню продуктивності праці.
Виробничники Києва, включившись у змагання на честь 45-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції, виконали програму дев’яти місяців по випуску валової продукції 24 вересня, а по більшості найголовніших виробів — 25 вересня 1962 року. Річний план по валовій продукції підприємства міста виконали на 104 проц., а продуктивність праці зросла на 7,3 проц. Найкращих результатів по випуску продукції і підвищенню продуктивності праці досягли колективи машинобудівного заводу ім. М. І. Калініна, «Укркабель», регенераторно-гумового, трикотажної фабрики ім. Р. Люксембург та інші. Лише запровадження пропозицій раціоналізаторів дозволило одержати по підприємствах міста 16,7 млн. крб. умовної річної економії.