Наукове і культурне життя Києва. Література
Своїм легендарним минулим, великою кількістю визначних історико-культурних пам’ятників Київ завжди вабив до себе письменників і політичних діячів Росії та зарубіжних держав, багато які з них у своїх спогадах оспівували природу і життя Києва.
Мав Київ і своїх письменників. Хоч вони й не лишили помітного сліду в літературі, все ж їм належала певна кількість літературних творів, присвячених питанням сучасного й минулого життя України (О. Бедарєва, Є. Сентимер, А. Юнг та інші).
Особливе значення для літературного життя Києва мав приїзд О. С. Пушкіна. В січні 1821 року під час Контрактового ярмарку він відвідав Київ уперше (є думка, що Пушкін бував у місті кілька разів)1. У домі генерала Раєвського, сім’я якого глибоко шанувала геніального поета, він зустрічався з декабристами. У 1821 році на сцені Київського театру виступав М. С. Щепкін. Є підстави гадати, що саме тоді Пушкін побачив гру цього талановитого актора.
На початку червня 1825 року до Києва приїхав талановитий письменник, представник передової думки Росії О. С. Грибоедов. Він жив у Києві 10 днів, всі 10 днів вивчав старовинні пам’ятки міста, його велику і славну історію. В листі до В. Одоєвського Грибоедов писав: «Сам я у стародавньому Києві, надихався тутешнім повітрям і скоро їду далі. Тут я пожив з померлими: Володимири та Ізяслави повністю захопили мої уявлення. За ними лише побіжно помітив я сучасне покоління»2.
Перебування О. С. Грибоедова в Києві, постановка його комедії «Горе з розуму» на сцені міського (1831 р.), а потім студентського театру (1859 р.) мали велике значення для зміцнення дружніх зв’язків російського та українського народів.
Значний вплив на розвиток культурного й літературного життя Києва мало відкриття університету. Перший його ректор М. О. Максимович був не тільки вчений. Він відігравав значну роль в літературному житті міста, виступаючи в журналах і газетах як науковий рецензент і критик.
У домі Максимовича не раз зупинявся геніальний російський письменник М. В. Гоголь. Максимович у своїх спогадах розповідав, що Гоголь з ранку до вечора мандрував по Києву і з захопленням вивчав його історичні й культурні пам’ятки. У творах «Вій», «Страшна помста», «Тарас Бульба» він описав краєвиди міста. М. В. Гоголь мав намір зайняти кафедру історії в університеті, але уряд відмовив йому у цій посаді3.
Твори Гоголя були дуже популярні в Києві. Т. Г. Шевченко з цього приводу писав: «Мертвые души» разлетелися быстрее птиц небесных по широкому царству русскому. Прилетело несколько экземпляров и в древний Киев и дебютировали, разумеется, в университете»4.
Велике значення для суспільно-політичного й літературного життя Києва мали твори і діяльність Т. Г. Шевченка. Ще задовго до його приїзду в Київ кияни з захопленням читали «Кобзар», який вийшов з друку в 1840 році. Шевченко став ідеалом борця за щастя народу. Багато його творів поширювалися в рукописах, особливо серед студентської молоді. Передові студенти університету бачили в особі Шевченка свого провідника, справжнього виразника дум і сподівань трудового українського народу. В Києві поет написав балади «Лілея» і «Русалка», присвячені гіркій долі жінки в країні кріпосного рабства. Твори Шевченка сприяли розвитку національної самосвідомості українського народу, єднанню і дружбі народів.
Протягом десяти років (1849—1859) у Києві жив відомий російський письменник М. С. Лесков. Він добре знав українську мову, життя і побут українського народу, був знайомий з діячами української культури і літератури, зокрема з Т. Г. Шевченком, О. В. Марковичем. Лесков неодноразово з великою любов’ю писав про Київ.
У 1852 році до Києва приїздив І. С. Левицький (Нечуй). Він писав, що київські монастирі, церкви та всілякі гробниці навіяли сум. Але нові будинки і величний Дніпро справили на нього глибоке враження.
Двічі до Києва приїжджала у 50-х роках талановита українська письменниця Марко Вовчок. Вона підтримувала дружні зв’язки з передовими діячами й письменниками міста. Кілька разів був у Києві французький письменник Оноре де Бальзак. У листі до сестри він писав: «…Київ — це столиця України, це священний град Росії… російський Рим, старша сестра Москви»1.
Відомий політичний діяч Росії 1830—1850-х років І. С. Аксаков відвідав Київ двічі — в 1854 і 1855 роках. Зачарований красою травневого Києва, він писав батькам: «Багато чув я про Київ, але він перевершив всі мої про нього уявлення! Я ще до цього часу не можу повністю отямитись і віддати собі ясний звіт у всіх пережитих відчуттях: і краса самого Києва, і весна з розливом Дніпра, з молодою, свіжою зеленню, з мільйоном солов’їв… в його красі є щось вічно свіже і молоде…». «Тут,— писав далі Аксаков, — більше, ніж будь-де відчуваєш себе росіянином, відчуваєш свій зв’язок з минулим, бачиш себе членом загальноросійської сім’ї…»2.
Трекбэк с Вашего сайта.