Образотворче мистецтво в період завершення побудови соціалізму (продовження)
Успішному розвитку образотворчого мистецтва у Києві сприяли такі фактори, як дальше ідейно-творче зростання колективу київських митців, поповнення його новими, молодими силами, головним чином вихованцями художніх вузів республіки, а також діяльність місцевих мистецьких установ та організацій — Спілки художників України, науково-дослідних інститутів і художніх учбових закладів, музеїв, періодичних і постійно діючих виставок, відкриття у Києві за рішенням уряду Української РСР Республіканського виставочного павільйону.
Розвитку мистецтва допомагали творчі контакти київських митців з художниками всіх областей і міст України, братніх республік, прогресивними зарубіжними митцями, участь у численних художніх виставках.
У 1956—1967 рр. київські митці були учасниками багатьох місцевих, республіканських, всесоюзних, зарубіжних та міжнародних художніх виставок, зокрема таких, як Перша виставка української естампової графіки, експонована 1956 року в Києві, Москві та Ризі; ювілейна республіканська художня виставка, присвячена 40-річчю Великого Жовтня (1957 р.), республіканська художня виставка «Радянська Україна» (1960 р.), республіканська художня виставка 1961 року, присвячена XXII з’їзду КПРС та XXII з’їзду КП України, ювілейні республіканські виставки живопису, графіки, скульптури, присвячені 100-річчю з дня смерті (1961 р.) та 150-річчю з дня народження (1964 р.) Т. Г. Шевченка; ювілейна республіканська художня виставка 1967 року, присвячена 50-річчю Великого Жовтня, всесоюзні виставки естампа 1958, 1962 і 1967 рр., всесвітні виставки у Брюсселі 1958 року та на ЕКСПО-67 в Монреалі. Велика виставка української радянської графіки демонструвалась у 1956 році у Варшаві та в 1959 році в Бухаресті. В Чехословаччині, в Болгарії та Румунії експонувались графічні твори В. Касіяна, М. Дере-гуса, О. Пащенка. З успіхом пройшли у Виставочному залі Спілки художників України персональні виставки київських художників К. Агніта-Слєдзєвського, Д. Безуглого, М. Глущенка, Г. Петрашевич, Т. Яблонської та інших. У Москві, Ленінграді, Харкові, Києві, Донецьку і Львові в 1966—1967 рр. була показана персональна виставка творів В. Касіяна з нагоди його 70-ліття. Виставки засвідчили дальший зріст ідейної і фахової майстерності київських митців, появу нових творчих індивідуальностей. Багато київських художників удостоєні урядових нагород, почесних звань, дипломів. Так, В. Касіян нагороджений орденом Леніна.
Йому першому з українських художників надано почесне звання лауреата премії ім. Т. Г. Шевченка; Ф. Ніроду — звання народного художника СРСР; почесного звання лауреата премії ім. Т. Г. Шевченка удостоєні також М. Приймаченко (1965 р.) —майстер народного декоративного розпису, О. Кульчицька (1966 р.) і народні майстри тканин рушників Г. Верес та А. Василащук (1967 р.).
Найбільше уваги у своїй творчості київські митці приділяли відображенню радянської дійсності та історико-революційних подій. Тематика творів визначалась підготовкою до ювілейних дат: 50-річчя Великого Жовтня і піввікового ювілею встановлення на Україні Радянської влади, 100-річчя з дня смерті і 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка, 100-річчя з дня народження І. Франка. Активно готуються художники відзначити 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Так, історико-революційна тематика знайшла своє переконливе відбиття у таких творах, як «Перший комсомольський осередок на селі» В. Чеканюка, «Вручення партквитка» В. Костецького. Серед визначних творів живопису, присвячених В. І. Леніну, картини «Смольний. 1917 рік» С. Гуєцького, «В робочій сім’ї» М. Кривенка, «Розмова з Леніним» В. Хитрикова, «У хвилину відпочинку» І. Тартаковського. В ці твори художники вклали багато душевного тепла, показали органічний зв’язок вождя з народом. Подіям, що передували Великому Жовтню, присвятили свої картини П. Носко («Окопна правда») та О. Лопухов («Арешт Тимчасового уряду»). Романтикою громадянської війни сповнене полотно В. Шаталіна «Долинами, узгір’ями…».
Помітне місце належить творам на теми сучасності. Багатьом з них, як, наприклад, «Донецькі шахтарі» В. Черникова, «Весняне сонечко» Т. Яблонської, «На місці минулих боїв» В. Задорожного, властиві філософська проникливість і глибока людяність у розкритті образу сучасника.
Широке відбиття знаходять образи сучасників і в працях портретного жанру: «Доярка» Ф. Самусєва, «Портрет генерал-лейтенанта А. Фроленкова» С. Григор’єва, «Портрет письменника Ю. Збанацького» В. Костецького та інші.
Серед численних творів пейзажного жанру заслужену популярність завоювали праці Є. Волобуєва — «Ранок», Д. Шавикіна — «Вечір на Дніпрі», М. Глущенка — «Ранок на морі».
Помітно зріс у ці роки інтерес художників до монументального живопису. Київські митці багато працювали над оформленням громадських будов, вокзалів, готелів, шкіл, магазинів тощо. В результаті появились на виставках такі мозаїки, як «Урожай», «Кобзар» С. Кириченка та Н. Клейн, декоративні панно в Палаці піонерів у Києві (художники Ю. Мельничук та А. Рибачук), панно-триптих «Виноградарство України» на Виставці передового досвіду в народному господарстві УРСР (художник В. Бондаренко), а також ряд інших праць.
До кращих здобутків українського театрально-декораційного мистецтва цього часу належить оформлення таких опер, як «Арсенал» Г. Майбороди (художник Ф. Нірод), «Енеїда» М. Лисенка (художник Л. Писаренко), вистави «Юність Полі Вихрової» (художник М. Духновський), які засвідчили високий професійний рівень київських майстрів театрального живопису.
Високу оцінку радянського та зарубіжного глядача одержала діяльність київських художників у галузі кіномистецтва. Особливо значний успіх мав фільм «Тіні забутих предків» в оформленні художника Г. Якутовича.
Вагомий вклад у розвиток сучасного українського і всього радянського мистецтва внесли київські художники-графіки. Так, у галузі станкової графіки було створено чимало високохудожніх праць, таких, як «В. І. Ленін і народ» В. Насіяна, «Арсенал повстав» І. Селіванова, «Перед пуском води. Кременчуцька ГЕС» О. Пащенка, «Аркан» Г. Якутовича, «Колгоспне село» Г. Гаркуші та інші.
У графічних серіях та окремих творах, виконаних у найрізноманітніших техніках — лінориту, офорту, літографії, акварелі, малюнка олівцем і тушшю тощо, знайшли відбиття теми боротьби трудящих за владу Рад на Україні, в роки Великої Вітчизняної війни, життя і творчої праці радянських людей.
Багато художньо виразних, змістовних творів, присвячених життю і творчій діяльності Т. Шевченка та І. Франка, київські майстри графічного мистецтва показали на художніх виставках з нагоди 100-річчя з дня смерті (1961 р.) та 150-річчя з дня народження Т. Шевченка (1964 р.), 100-річчя з дня народження І. Франка (1956 р.): триптих «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте» В. Куткіна, «Пам’ятник Т. Г. Шевченку в Києві» В. Литвиненка, ілюстрації до оповідання І. Франка «Ріпник» А. Базилевича та інші.
Талановиті ілюстрації до творів радянських і зарубіжних письменників, класиків світової літератури виконали київські художники. Особливу увагу привертають ілюстрації А. Базилевича до роману Г. Квітки-Основ’яненка «Пан Халявський», Л. Селіванова — до роману А. Головка «Бур’ян», В. Куткіна — до книги О. Гончара «Тронка» та інші.
Широкої популярності набули плакати київських митців Ю. Мохора, О. Терентьева — «Комунізм — це молодість світу і його будувать молодим», В. Кармазина — «Слава мислям, діям і звершенням торжествуючого соціалізму!», Ф. Глущука — «Роботящим умам, роботящим рукам…»
Про дальший зріст ідейного й художнього рівня творчості київських художників-плакатистів свідчать також тематичні серії плакатів, такі, як «Слава героям громадянської війни» О. Семенка, де показано бойових полководців В. Чапаева, М. Щорса, Г. Котовського та О. Пархоменка; до 40-річчя ВЛКСМ — Т. Лящука на тему про п’ять орденів героїчного комсомолу, плакати «Мир» Г. Горобієвської.
Київські скульптори створили ряд праць, які засвідчили дальше зростання фахової майстерності, збагачення пластичної мови, розширення кола творчих інтересів митців. Так, цінним здобутком радянської монументальної скульптури стали пам’ятники В. І. Леніну в Харкові (скульптори М. Вронський, О. Олійник), пам’ятник Т. Г. Шевченкові в Москві (скульторрт М. Грицюк, Ю. Синькевич, А. Фуженко), О. Пушкіну в Києві (О. Ковальов), пам’ятник Возз’єднання України з Росією в Переяславі-Хмельницькому (скульптори В. Винайкін, В. Гречаник).
Високу оцінку радянського і зарубіжного глядача одержали такі скульптурні композиції, як «Після громадянської» Л. Сабанєєвої, «Ланкова» В. Клокова, а також скульптурні портрети: В. І. Леніна (скульптор В. Зноба), Героя Соціалістичної Праці Н. Заглади (Г. Кальченко), композитора Л. Ревуцького (В. Бородай).
Досягнення в галузі художньої промисловості пов’язані передусім з широким використанням київськими митцями народних мотивів і активною участю в роботі київських підприємств художньої промисловості майстрів українського народного мистецтва, зокрема К. Білокур, П. Власенко, М. Приймаченко (декоративний живопис), О. Саєнка (аплікація), Т. Мороз, М. Пономаренко (текстиль), Д. Головка, О. Железняка, 3. Охрімович (кераміка) та інші.
Всенародне свято 50-річчя Великого Жовтня і 50-річчя встановлення Української Радянської держави художники Києва зустріли новими творчими досягненнями. На ювілейній художній виставці 1967 року в Києві було показано багато нових, різноманітних за тематикою і манерою виконання творів київських майстрів живопису, графіки і скульптури.
Серед них твори, присвячені В. І. Леніну: картини М. Кривенка — «За ленінським мандатом», В. Хитрикова — «Заповіти Ілліча», скульптура М. Вронського «В. І. Ленін», серія кольорових ліноритів І. Батечка «По ленінських місцях», f Великому Жовтню, боротьбі за владу Рад проти зовнішньої і внутрішньої контрреволюції присвятили свої картини В. Чеканюк («За землю»), М. Чепик («Гвардійці Жовтня»), В. Полтавець (триптих «Олександр Пархоменко»), М. Родін (серія офортів «Велика Жовтнева соціалістична революція»).
Героїчній боротьбі радянського народу проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни присвячені полотна В. Пузиркова «Безсмертя», серія літографій М. Попова «Роки окупації», серія кольорових ліноритів Г. Малакова «Київ у грізний час».
Серед великої кількості творів живопису на теми соціалістичного будівництва привертають увагу полотна «Будівники» В. Одайника та «Перші комунари» Г. Васецького.
Образи борців за владу Рад, народних героїв часів національно-визвольної боротьби українського народу проти польських, турецьких і татарських поневолювачів, образи видатних діячів культури та наших сучасників знайшли відображення в таких творах, як картина «Жовтень» О. Лопухова, лінорит «Герой Перекопу» В. Касіяна, малюнок «Червоноармієць» В. Куткіна, в скульптурних портретах І. Антонова-Овсієнка роботи О. Скоблікова, Я. Гамарника роботи Г. Кальченко, скульптурних композиціях «Батьки й сини» А. Білостоцького, О. Супрун, «Усть-Ілім» В. Клокова, «Ватажки Коліївщини — Гонта і Залізняк» І. Гончара.
Картини рідної природи натхненно відтворили у своїх пейзажах живописці C. Кошовий, П. Сулименко, М. Глущенко, С. Шишко, майстри графічного мистецтва В. Литвиненко, П. Куценко, С. Маркін.
З новими цікавими ілюстраціями та оформленнями виступили майстри книжкової графіки А. Базилевич — автор ілюстрацій до поеми І. Котляревського «Енеїда», Г. Якутович — автор ілюстрацій до збірки оповідань М. Пригари «Козак Голота», А. Пономаренко — автор суперобкладинки до видання творів Г. Хоткевича і дереворитних ілюстрацій до повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».
Художньо-виразні плакати показали на виставці київські майстри плакатного мистецтва О. Семенко — «Слава Радянській Україні!», О. Ворона — «Дружба», Ю. Рубашов — «Чуєш, Вітчизно, ми перемогли!» та інші.
Ювілейна художня виставка 1967 року переконливо засвідчила високий рівень розвитку образотворчого мистецтва, визначну роль київських художників у піднесенні українського радянського образотворчого мистецтва.
Нині в Києві живе і творить близько половини всіх членів Спілки художників України, яка налічує понад півтори тисячі чоловік. Серед них багато талановитих митців, творчість яких завоювала широке визнання радянського і зарубіжного глядача.