Образотворче мистецтво в роки Великої Вітчизняної війни
Всі свої здібності, всю силу свого мистецтва віддавали справі перемоги над фашистською Німеччиною київські художники. Як і в роки громадянської війни, політичний плакат знову зайняв провідне місце серед інших видів образотворчого мистецтва. Відроджуючи традиції «Окон РОСТА», в Києві з перших днів війни був організований штаб по випуску плакатів та агітвікон, виконаних трафаретним способом. Образотворча пропаганда спрямовувалась на те, щоб сприяти перебудові життя радянського народу на воєнний лад, мобілізувати всі його сили на розгром підступного ворога.
Характерним для тих днів плакатом у Києві було агітвікно художників В. Литвиненка і Р. Мельничука «На тобі… українського хліба… української сталі… та землі». Художники образно показали, що на Україні фашисти дістануть не хліба, а ударів радянських багнетів, не сталі, а зливу снарядів, а замість української землі — могилу.
Благородні почуття радянського патріотизму, любові до Соціалістичної Батьківщини привели багатьох художників-киян у ряди Червоної Армії. Вони пройшли важкий шлях від західних кордонів до Волги і від Волги до фашистського лігва в Берліні. Смертю хоробрих полягли у битві з ворогом молоді талановиті київські художники-живописці Ф. Кличко, О. Нестеренко, Я. Приходько; скульптори Б. Іванов і Г. Пивоваров.
Багато творів виконали в роки війни київські художники-фронтовики. На сторінках фронтових газет «За победу!», «Вперед, за Родину!» та інших друкувалися рисунки і лінорити С. Єржиковського, який добровольцем пішов на фронт. У ряді станкових графічних творів («Артилеристи», «Зустріч двох фронтів під Сталінградом», «Танки наступають») він показав пам’ятні епізоди героїчних днів війни, мужність і хоробрість радянських воїнів.
В агітпоїзді Південно-Західного фронту працювали київські художники С. Отрощенко, В. Овчинников та І. Кружков. Серед агітвікон, виконаних трафаретом, і друкованих плакатів І. Кружкова виділялись «Палаюча Україна», «Місто Леніна непереможне», «Вперед, хоробрі нащадки Богдана!». Суворі дні Сталінградської битви зафіксував художник В. Овчинников у станкових графічних композиціях «Німець біля Волги», «Переправа біля Сталінграда» та інших. С. Отрощенко у сталінградських начерках відобразив героїзм бійців, а в картині «У визволеному місті Гомелі» — стихійний мітинг.
Художню цінність і досі становлять окремі фронтові праці київського живописця, старшини автошляхової роти Г. Меліхова — акварель «Спрага», рисунки «У хвилину відпочинку» та «Ось вона, Шпрее». Багато фронтових зарисовок виконав художник-графік Михайло Глущенко. Кращі з них: «Бомбардують», «Повітряний бій», «Радисти», «На обороні Новоросійська».
У фронтових газетах часто друкувалися рисунки і гравюри на лінолеумі та карикатури художника-червоноармійця В. Литвиненка: «Не чекали…», «Партизанський дід-мороз на ялинці у фріців» та інші.
Цікаві фронтові зарисовки робили також київські художники А. Дев’янін («Фронтові дороги», «Смерть паліям»), В. Болдирєв («У землянці»), І. Кисіль («Ленінград в обороні»), П. Сльота («Мурманськ, землянка»), В. Стеценко («В Альпах»).
В роки війни київські художники-фронтовики брали участь у художніх виставках у Москві, Харкові, Уфі, Самарканді; влаштовувалися також персональні виставки.
Багато художників евакуювалися в глибокий тил країни. В Уфі продовжували творчу працю київські живописці О. Шовкуненко, К. Трохименко, М. Шаронов. Тут розпочав серію акварельних портретів діячів української радянської культури О. Шовкуненко, готував портретні етюди до картини «Засідання президії Академії наук УРСР в Уфі» К. Трохименко. В столиці Башкирії перебували правління Спілки радянських художників України, очолюване О. Шовкуненком, та Комітет у справах мистецтв УРСР, де заступником голови був художник О. Пащенко. Тут працювали художники В. Вовченко, М. Попенко; скульптори Ю. Білостоцький, Е. Фрідман.
У Самарканді працювали київські художники К. Слева, О. Сиротенко та інші, які вели педагогічну роботу в Українському відділі Московського державного художнього інституту. На цьому відділі вчилися студенти Київського і Харківського художніх інститутів. З творів випускників Київського художнього інституту 1942 року виділялись картина Д. Безуглого «Бій під Каховкою» та скульптура О. Ковальова «Народний месник». У виставках оборонних плакатів і виставках, присвячених ювілейним датам Т. Шевченка, Л. Українки і М. Коцюбинського, брали активну участь і київські митці.
Творче співробітництво київських митців з художниками братніх народів сприяло дальшому піднесенню їх ідейного і мистецького рівня. Про це свідчили твори художників-киян Шовкуненка, Шаронова, Трохименка, Пащенка, Єлеви та інших, представлені на виставці, присвяченій 25-річчю Української РСР, що була відкрита в Москві в 1942 році.
Державне видавництво «Укрвидав» у Москві, навколо якого згуртувались українські художники, в 1943 році організувало виготовлення агітаційних художніх листівок, які закидалися з літаків на тимчасово окуповану фашистами територію України. Значну роботу в цьому напрямі провів художник В. Литвиненко — автор лаконічних рисунків та листівок: «Партизани частують, або новий німецький закон», виразних кольорових плакатів «Угон в рабство», «Помстимося за кров наших дітей, матерів і сестер». Над рисунками до листівок «Укрвидаву» і над плакатами працювали також київські художники В. Вовченко, О. Козюренко, К. Агніт, Г. Пустовійт, С. Самум, що було внеском у справу остаточного розгрому ворога.
У 1943 році Президія Верховної Ради Української РСР надала почесне звання заслуженого діяча мистецтв п’яти українським митцям, у т. ч. киянам О. Пащенку і М. Шаронову. А в 1944 році Президія Верховної Ради СРСР присвоїла трьом українським митцям, і серед них О. Шовкуненкові, почесне звання народного художника СPCP. Це була висока оцінка і визнання творчого зростання художників Києва у роки Великої Вітчизняної війни.
Після визволення столиці Української РСР від фашистських загарбників сюди почали повертатися художники. У травні 1944 року в Києві відбувся п’ятий пленум Спілки радянських художників України і відкрита виставка творів художників Української РСР, виконаних у роки війни. Серед численних творів на виставці виділялися цикл акварелей В. Касіяна «Україна бореться», офорти М. Дерегуса «Дорогами війни», гравюри В. Литвиненка «Душогубка», «Дяденько, я боюсь», О. Пащенка «Слідами ворога», 10. Баланівського «Месники» та інші.
На звітній виставці «Відродження Донбасу» у Києві виділялись твори живописні О. Яблонської («Відбудова домни»), лінорити В. Литвиненка («Відродження заводу»), О. Пащенка («Доменний цех»).
Уся творча енергія митців Києва була спрямована на остаточний розгром ворога. Художники працювали й далі над випуском плакатів, агітвікон і сатиричних рисунків. В. Литвиненко створив плакат до вірша В. Сосюри «Не втекти ніколи круку від разючої шаблюки», який привертав увагу оригінальною динамічною композицією. Художник І. Літинський виконав плакат на слова М. Рильського «За плач дітей, за дим руїн, за кров братерську — на Берлін». Цілковитому визволенню території Радянської України від німецько-фашистських загарбників були присвячені кольорова автолітографія В. Касіяна «Україна вільна», плакати художників В. Литвиненка, Р. Мельничука та інших. На тему «Визволення України» художник Д. Шавикін виконав картон для гобелена, який виткали майстри народного мистецтва.
Після вигнання ворога за межі Української РСР перед плакатистами постало завдання закликати трудящих до швидкої відбудови народного господарства. М. Де-регус виконав плакат на слова Т. Г. Шевченка «Оживуть степи, озера…», який вселяв віру в силу народу. Над плакатами на теми відбудови працювали також В. Фатальчук, О. Юнак та інші київські митці.
5 серпня 1944 року столиця України урочисто відзначала 100-річчя з дня народження великого російського художника Іллі Рєпіна, творча спадщина якого тісно зв’язана з Україною. До Жовтневих свят у Києві була відкрита виставка творів російських радянських художників.
У республіканській пресі, зокрема в газетах «Радянська Україна», «Правда Украины», «Літературна газета», друкувалися малюнки художників В. Касіяна, А. Резніченка, М. Дерегуса та інших київських митців, присвячені визволенню України та поневолених фашизмом народів Західної Європи, остаточній перемозі над ворогом.