Трудящі Києва в боротьбі за виконання четвертого п’ятирічного плану (1946 — 1950 рр.) (продовження)
Широкий відгук і підтримку знайшов в Києві заклик 35-и виробничих колективів Москви про відмову від державних дотацій і переходу на рентабельну роботу. У 1948 році понад 80 київських підприємств шляхом широкого використання внутрішніх резервів й запровадження нової техніки повністю перейшли на рентабельну роботу і добилися високих показників.
На заводі «Ленінська кузня» завдяки впровадженню у виробництво ряду нових технологічних процесів трудомісткість виробів скоротилась на 29 проц., а собівартість продукції знизилась на 21,5 проц. Славний колектив цього підприємства виконав план 1948 року достроково — до 31-ї річниці Жовтня. Завод не тільки не використав державної дотації, але й дав країні надпланової продукції на кілька мільйонів карбованців. Кожний буксирний пароплав виготовлявся вдвічі швидше, ніж в 1940 році.
Подолавши відставання, добився значних виробничих успіхів колектив заводу «Червоний екскаватор». Під керівництвом партійної організації на заводі в 1948 році були здійснені масові заходи по виявленню і використанню внутрішніх резервів, запроваджено нові методи праці — потокова обробка деталей екскаватора, автоматичне зварювання під флюсом і ін. Це дало змогу підвищити на заводі продуктивність праці на 62 проц. і знизити собівартість продукції на 21,6 проц. План 1948 року колектив підприємства виконав до 21 вересня.
Колектив Дарницького вагоноремонтного заводу, запроваджуючи потоковий метод ремонту вагонів, домігся щомісячного випуску 100 вагонів замість 60 по плану.
Значних досягнень в 1948 році по освоєнню нових потужностей, механізації трудомістких процесів, впровадженню конвейєрних ліній здобули також колективи заводів «Більшовик», «Арсенал», 4-ї взуттєвої фабрики, фабрики ім. К. Маркса та ін. Взяте працівниками промисловості міста соціалістичне зобов’язання на 1948 рік по надплановому нагромадженню в сумі 150 млн. крб. було виконано достроково — до 1 грудня.
Серед борців за високі показники було чимало комсомольців і молоді міста. В ході соціалістичного змагання, що розгорнулося на честь 30-річчя ВЛКСМ, юнаки і дівчата випустили понадпланової продукції на 28 млн. крб. і дали 24 млн. крб. надпланових нагромаджень. До цієї знаменної дати 34 тис. молодих робітників Києва виконали свої річні виробничі норми, 18 тис.— по 3-4 норми, понад 3 тис. чол.— 5-7 і більше річних норм. Серед молодих робітників прославилися своєю працею Г. Тондрикова, яка виконала 14 річних норм, та інші.
В роки четвертої п’ятирічки посилюється активність профспілкової організації щодо виконання виробничих планів. У серпні — вересні 1948 року проводився загальноміський огляд стану продуктивності праці в промисловості Києва. На всіх підприємствах були створені оглядові бригади (цехові, ділянок, загальнозаводські). Вони провели велику роботу по організації збору пропозицій по підвищенню продуктивності праці і зниженню собівартості продукції та поліпшенню якості продукції. На підприємствах Печерського і Ленінського районів продуктивність праці підвищилась на 21 проц. У Жовтневому районі від запровадження лише на 16 підприємствах 350 раціоналізаторських пропозицій одержано економії 1445 тис. крб., знижена собівартість продукції на 305 644 карбованці.
У ході соціалістичного змагання та завдяки запровадженню передових методів праці в промисловості і на будовах Києва виросли новатори, відомі всій країні. Працівники заводу «Ленінська кузня» О. Б. Байбаков (керівник робіт), Г. Ф. Солдак, І. Л. Зейгермахер, М. Т. Кальпетто, О. І. Остахов за розробку проекту і запровадження удосконаленої стандартної конструкції річкового буксиру 2 червня 1948 року були удостоєні звання лауреатів Державної премії.
На багатьох підприємствах столиці були сотні послідовників швидкісних методів праці. Зразок високої організації та продуктивності праці показував передовий токар заводу «Ленінська кузня», учасник січневого повстання, старий комуніст А. Г. Чайковський. Він достроково виконав свій п’ятирічний план і в 1948 році вже працював на рахунок п’ятої п’ятирічки.
Творчою працею робітників, інженерно-технічних працівників на ряді підприємств Києва було організовано випуск багатьох нових видів продукції. Лише на заводі «Більшовик» було освоєно 40 нових апаратів і машин.
Трудівники промисловості Києва достроково, до 3 грудня, виконали план третього року четвертої п’ятирічки, випустивши продукції на 42,4 проц. більше, ніж в попередньому. Провідна галузь промисловості міста — машинобудування вже перевершувала щомісячний рівень виробництва 1940 року на 7,6 проц. Продуктивність праці робітників у промисловості виросла у порівнянні з попереднім роком на 11,7 проц. і перевершила довоєнний рівень на 4 проц. Понад 100 підприємств Києва по випуску валової продукції добилися ще кращих показників.
Гідний вклад у справу успішного виконання завдань п’ятирічки вносили і працівники транспорту. Старший машиніст депо ім. Андреева 3. М. Гора-Гороховський виступив ініціатором водіння великовагових поїздів. Його бригада довела місячний пробіг локомотива до 9 тис. км при плані 6200 км, заощадивши 11т палива. Працівники Київського залізничного вузла лише за 1948 рік збільшили вантажні перевезення на 34 тис. вагонів.
Передові методи навантажувально-розвантажувальних робіт запровадив механізатор річкового порту Я. М. Ровний, завдяки цьому продуктивність праці зросла у 2,5 раза. А в цілому працівники порту переробили вантажів на 226 тис. т більше, ніж у 1947 році.
Водночас в роботі промисловості міста ще були і недоліки. Зокрема, недостатньо використовувалось нове обладнання. Не по всіх показниках виконувався план капітального будівництва.
Керуючись рішеннями XVI з’їзду КП(б)У (січень 1949 рік), що став видатною подією в житті трудящих Радянської України, партійні організації міста посилили масово-виховну роботу серед робітників, більш наполегливо боролися за широку механізацію і удосконалення виробництва.
Партійна організація Києва значно зросла і на кінець 1949 року налічувала 53 223 комуністи, на 15 700 чол. більше, ніж було перед початком Вітчизняної війни. Безпосередньо на виробництві працювало 18 тис. комуністів, вони були активними учасниками і організаторами соціалістичного змагання на заводах, фабриках і будовах міста.
У Києві, як і по всій країні широкого характеру набрав рух за прискорення оборотності оборотних коштів, розпочатий за прикладом передових колективів Москви і Московської області. Ця боротьба дала можливість київським підприємствам у 1949 році видати додаткової продукції на 75 млн. карбованців.
За почином відомого передовика країни О. С. Чутких в місті швидко розповсюджується патріотичний рух за випуск продукції лише відмінної якості. В результаті на середину 1949 року на підприємствах Києва налічувалося більше тисячі бригад відмінної якості. На заводі «Ленінська кузня» з 24 таких бригад 16 одержали особисті клейма і здавали продукцію без пред’явлення її до відділу технічного контролю. На заводі «Арсенал» шість бригад відмінної якості об’єднували 324 робітників. Високих показників тут досягли бригади I. С. Васильківського, М. С. Кузнецова, С. М. Сахарова та інших.
Великого розмаху набрало соціалістичне змагання за професіями. Зокрема, тільки за звання кращого майстра у виробництві змагалося близько 10 тис. чоловік. На кінець 1949 року налічувалося понад ЗО підприємств, де всі робітники виконували і перевиконували свої норми виробітку.
Далі зростала активність у соціалістичному змаганні комсомольців та молоді Києва. На відзнаку 30-річчя ЛКСМУ (червень 1949 р.) в соціалістичному змаганні взяли участь понад 45 тис. молодих працівників, 1200 комсомольсько-молодіжних бригад, з яких 600 здобули звання бригад відмінної якості. В цілому в місті було 31 тис. юнаків і дівчат, які з початку п’ятирічки виконали 4—5 річних норм.
Завдяки наполегливій праці всіх трудівників міста, постійному піклуванню про відбудову промисловості з боку Центрального Комітету, Радянського уряду та великій організаторській роботі міської партійної організації у 1949 році було досягнуто вирішальних успіхів у розвитку економіки Києва.
Річний план по випуску валової продукції промисловість міста виконала достроково — до 12 грудня і вже в жовтні цього року досягла 104 проц. середньомісячного обсягу виробництва, запланованого на 1950 рік. Обсяг валової продукції всієї промисловості Києва становив 105 проц. проти 1940 року, а машинобудівна та металообробна промисловість перевершила довоєнний рівень на 29,4 проц. В результаті запровадження нової техніки і поліпшення технології виробництва продуктивність праці за 1949 рік виросла на 14,8 проц. і перевершила довоєнний рівень на 26,8 проц. Зниження собівартості товарної продукції на 4,4 проц. дало державі 128 млн. крб. надпланових нагромаджень.
Трудовими зусиллями енергобудівників на 3 місяці раніше встановленого урядом строку на міській ГЕС-2 було введено в експлуатацію турбогенератор потужністю в 24 тис. квт. В результаті значно поліпшилося постачання електроенергією міста. Потужність енергосистеми на цей час перевершила довоєнний рівень.
Успішно справилися з виробничими завданнями залізничники Київського вузла: понад план відправлено 8,5 тис. і вивантажено більше 17 тис. вагонів. Річковий порт на цей час вже перевершив довоєнний рівень переробки вантажів.
Досягнуті успіхи в 1949 році створили передумови для нових трудових перемог у наступному році п’ятирічки.
Партійна організація Києва, очолюючи трудове піднесення працівників усіх ділянок народного господарства міста, першочергову увагу зосередила на поліпшенні керівництва соціалістичним змаганням. Особливе значення мала організована в середині 1950 року з ініціативи міськкому партії взаємоперевірка підприємствами ходу виконання соціалістичних зобов’язань. До взаємоперевірки, що тривала близько 2 місяців, було залучено кілька тисяч активістів. На багатьох підприємствах здійснювався перехід від індивідуальних передових методів роботи до організації суцільних новаторських бригад, дільниць та цехів.
Ініціатором боротьби за впровадження цих нових методів соціалістичного змагання знову виступив колектив заводу «Арсенал». Партійна організація заводу, що на початку 1950 року налічувала 577 комуністів (з них близько 70 проц. працювали безпосередньо на виробництві), очолила патріотичний рух робітників, інженерно-технічних працівників за перетворення заводу в підприємство передовиків. Соціалістичним змаганням тут було охоплено всіх робітників. 21 бригаді було присвоєно звання бригад відмінної якості, 111 виробничників удостоєно звання «відмінник якості». Робітники провідних професій змагалися з передовиками підприємств Москви і Ленінграда. Зокрема, майстри передових дільниць комуністи В. М. Ушаков, О. І. Дмитрієв, робітник О. М. Шведський змагалися із знатним майстром країни М. О. Россійським.
В роботі машинобудівних заводів особливе місце займало поширення досвіду швидкісного різання й обробки металу. Застосування швидкісної обробки металу дало змогу колективу заводу «Ленінська кузня» значно збільшити випуск продукції з наявного устаткування, внаслідок чого на окремих ділянках виробництва продуктивність праці підвищилась в 3—4 рази. У 1950 році завод «Ленінська кузня» випустив продукції на 21,2 проц. більше, ніж у попередньому, дав понад план 3,5 млн. крб. економії. На заводі ім. Горького працювало 150 токарів-швидкісників, послідовників В. К. Семинського, до 80 проц. деталей тут було переведено на швидкісну обробку, що значно знизило трудомісткість робіт. На цьому заводі славилася високопродуктивною працею бригада новаторів, очолювана токарем В. І. Тертичним, яка щомісяця перевиконувала норми виробітку в 2,5—3 рази. На машинобудівному заводі «Головхарчомашу» високі якості токаря-швидкісника показував комуніст Ю. Р. Скоробогатько, який в 1950 році виконав 2,5 річної норми.
Ініціатором швидкісних плавок на заводі «Більшовик» виступив сталевар А. Т. Фріч, який окремі плавки при відмінній якості продукції давав за 3,9 години замість 6 за нормою. На кінець 1950 року на його рахунку було 12 річних норм. Завдяки запровадженню передових методів праці колектив чавуно-ливарного цеху заводу «Більшовик» починаючи з серпня 1950 року 2 дні кожного місяця працював на заощаджених матеріалах, а колектив котлоапаратного цеху за останні чотири місяці 1950 року заощадив до 100 т металу. 58 бригад підприємства здобули звання бригад відмінної якості, 368 робітників виконали від 6 до 20 річних норм.
Одним з важливих джерел підвищення продуктивності праці, скорочення виробничого циклу стало впровадження на підприємствах розрахунково-технічних норм.
Нові методи праці передовиків виробництва країни були широко підхоплені на підприємствах взуттєвої, трикотажної і харчової промисловості міста. Передовики-взуттєвики Києва і Москви вступили в соціалістичне змагання між собою. На 4-й взуттєвій фабриці в соціалістичне змагання за випуск високоякісної продукції включилися 38 бригад. Дільниці, якими керували майстри депутат Верховної Ради УРСР М. Ф. Ярмоленко, товариші Іванова, Дубинська, систематично випускали майже 100 проц. продукції першим сортом. Колектив взуттєвої фабрики в другому півріччі 1950 року чотири дні працював за рахунок заощаджених матеріалів. На 1-й взуттєвій фабриці більше половини виробничників випускали лише першосортну продукцію. Високих показників в роботі здобула робітниця фабрики комсомолка М. А. Сніжко. Лише в грудні 1950 року вона заощадила стільки матеріалів, з яких додатково можна було виготовити 78 пар взуття.
Колектив швейної фабрики ім. Смирнова-Ласточкіна достроково, до 7 листопада, виконав річний план по валовій продукції на 105,4 проц. і перевиконав завдання по сортності продукції. Застосовуючи метод Л. Г. Корабельникової та Ф. М. Кузнецова, колектив фабрики до 33 роковин Жовтня заощадив понад 11 тис. м тканин. Особливо відзначилися в соціалістичному змаганні за комплексну економію бригада Т. В. Толстої. На фабриці ім. Рози Люксембург найвищих показників добилася бригада О. А. Ровної.
Значних успіхів добилися і колективи харчових підприємств Києва, де широко впроваджувався досвід майстрів Московської фабрики «Червоний Жовтень», лауреатів Державної премії В. І. Санаєва і В. Д. Семенова. У вересні 1950 року москвичі побували на фабриці ім. К. Маркса, де ділилися з киянами-кондитерами своїм досвідом. Застосувавши і збагативши метод москвичів, бригада майстра-новатора фабрики ім. К. Маркса В. Крюкова домоглася виробітку 6—7 т карамелі при нормі 4 т, майже зовсім було ліквідовано відходи у виробництві. Високих показників добилися і бригади майстрів І. Л. Саксонова, В. О. Фокіна, Н. К. Чернишова, Л. М. Німенької та ін. Досягнення робітників — новаторів фабрики ім. К. Маркса по випуску високоякісної продукції при найменших відходах стали надбанням кондитерів всієї країни.
В завершальному році четвертої п’ятирічки соціалістичним змаганням було охоплено 95 проц. всіх трудівників столиці України. Під кінець року в місті нараховувалося близько 22 тис. робітників, які виконали від 5 до 26 річних норм. В ході соціалістичного змагання понад 16 500 молодих робітників виконали від 5 до 10 річних норм, а більше 300 — понад 10 річних норм. Високопродуктивною працею відзначалися робітники-комсомольці В. Матата (з-д «Червоний екскаватор»), В. Тремко (з-д «Арсенал»), М. Манько (з-д «Більшовик») та інші.
Широке розгортання соціалістичного змагання та запровадження передових методів праці на всіх підприємствах міста забезпечили успішне виконання завдань четвертої п’ятирічки. Обсяг валової продукції промисловості Києва за 1946— 1950 рр. зріс у 5,7 раза і перевищив рівень 1940 року на 36 проц. Продуктивність праці робітників у промисловості за роки п’ятирічки підвищилася майже в 2 рази, перевищивши довоєнний рівень на 39 проц.
За роки післявоєнної п’ятирічки в Києві було проведено велику роботу по підготовці кваліфікованих кадрів робітників, здатних виконати складні виробничі завдання. В місті працювало 29 училищ та шкіл трудових резервів, які за п’ятирічку підготували 28 790 молодих спеціалістів різних галузей. Крім того, проводилося виробничо-технічне навчання робітничих кадрів безпосередньо на підприємствах. Таким шляхом в Києві лише в останньому році п’ятирічки близько 86,6 тис. робітників та інших працівників підвищили свою кваліфікацію. В цілому під кінець п’ятирічки чисельність робітників і службовців перевершила довоєнний рівень і становила 372,5 тис. чоловік.