Від Головної редакційної колегії «Історії міст і сіл Української РСР»
Героїчну і славну історію має український народ. Оповиті легендами і переказами сиві віки і тисячоліття, сповнені мужньої боротьби проти ненависних гнобителів і чужинців, за утвердження нашого народу’ за свободу і щастя трудящих.
Велика Жовтнева соціалістична революція визволила український народ, як і всі народи царської Росії, від соціального і національного гноблення. Здійснюючи ленінський план соціалістичного будівництва, трудящі України під керівництвом Комуністичної партії добилися всесвітньоісторичних перемог. Наша республіка пройшла великий шлях від поміщицько-капіталістичного ладу до соціалістичного, до суспільства, яке не знає експлуатації людини людиною; від політичного безправ’я трудящих до соціалістичної демократії; від національного і соціального гноблення народів до їх свободи і рівності, дружби і братерства; від техніко-економічної відсталості до сучасної індустрії і великого механізованого колективного сільського господарства; від неписьменності до небаченого зростання народної освіти, науки і культури.
Ставши господарем своєї долі, український народ за роки Радянської влади перетворив свою землю у квітучий індустріально-колгоспний край. За цей час промислове виробництво України зросло майже у 44 рази, зокрема, виробництво чавуну — в 12 раз, сталі і прокату — в 16, видобуток вугілля — в 9, залізної руди — майже в 12 раз, а випуск продукції машинобудування і металообробки збільшився в 400 раз. За виробництвом чавуну, сталі, цукру, прокату, за видобутком газу, залізної руди, випуском магістральних тепловозів Україна посідає перше місце в Європі.
Соціалістичні перетворення дали змогу сільському господарству республіки збільшити обсяг сільськогосподарської продукції порівняно з дореволюційним періодом у 2,7 раза. За виробництвом зерна Україна посідає перше місце в Європі.
Успішне здійснення завдань господарського будівництва забезпечує неухильне зростання народного добробуту і культури.
Славний шлях боротьби і перемог, який пройшов наш народ від глибокої давнини і до сьогоднішніх світлих днів, усі його величезні здобутки знайшли своє відображення в історії кожного міста і села.
Уже в далекі часи Київська Русь, яка була спільною колискою трьох братніх народів — російського, українського і білоруського,— славилася своїми багатими містами. Тогочасний Київ — центр могутньої Древньоруської держави — був одним з найбільших міст Європи.
Велику роль відіграли стародавні міста і городища в боротьбі проти грабіжницьких і руїнницьких нападів кочових тюркських орд — печенігів і полов- дів. Пізніше, в XIII столітті, вони захистили Центральну і Західну Європу від навали монголо-татарських завойовників.
Формування української народності у XIV—XV століттях і весь дальший її розвиток йшли у нерозривному зв’язку із зростанням наших міст і сіл. У той період в українських містах у зв’язку з посиленням суспільного поділу праці швидко розвивались ремесло і торгівля, зароджувалася українська національна культура.
В часи феодально-кріпосницького ладу міста і села були ареною гострих класових суперечностей. Народні маси вели непримиренну боротьбу проти гніту феодалів, які душили міську бідноту і селян-кріпаків податками та сваволею феодальної адміністрації, проти багатіїв — купців та лихварів.
Класова боротьба проти експлуататорів поєднувалася з боротьбою народних мас проти іноземних поневолювачів. Багатьом містам і селам України належить визначна роль в національно-визвольній боротьбі українського народу проти литовських і польських загарбників, проти татарських ханів, турецьких султанів і шведських агресорів, які нападали на українську землю, намагаючись поневолити наш волелюбний народ. Багато з них були центрами антифеодальних та визвольних селянсько-козацьких повстань. У цій боротьбі вони спиралися на постійну допомогу і підтримку козацької республіки — Запорізької Січі, яка протягом трьох століть відігравала видатну роль в історії героїчного українського народу.
З Переяславом одним із найстародавніших міст України — пов’язане історичне рішення Переяславської Ради 1654 року про возз’єднання України з Росією, що мало величезне прогресивне значення для всього дальшого політичного, економічного і культурного розвитку українського народу, який на вічні часи закріпив свій історичний зв’язок з російським народом.
Міста України відіграли велику роль у боротьбі за збереження і розвиток української національної культури, яку намагалися знищити католицьке духівництво і польські феодали та всіляко обмежував і затискував російський царизм.
У період розкладу феодально-кріпосницької системи в соціально-економічному житті міст України відбувалися глибокі зміни, зумовлені дальшим розвитком буржуазних відносин. У той час ще нестерпнішим стало ярмо феодально-кріпосницької експлуатації. В селах лютували поміщики-кріпосники, що своїми утисками і свавіллям робили життя підневільних селян справжнім пеклом.
З розвитком капіталізму на Україні розгорнулася гостра класова боротьба проти капіталістичної експлуатації. В українських містах формувався і проходив школу революційної боротьби промисловий пролетаріат України. Тут зароджувалися перші робітничі організації, перші марксистські гуртки, виникали більшовицькі організації, поява яких нерозривно зв’язана з ім’ям В. І. Леніна, з його діяльністю по створенню в Росії пролетарської партії нового типу — партії більшовиків. В. І. Ленін і його соратники завжди приділяли велику увагу революційним подіям на Україні. Міста її були осередками згуртування прогресивних сил, вогнищами демократичної і пролетарської культури українського народу, що розвивалася в боротьбі проти самодержавства та реакційної поміщицько-буржазної націоналістичної культури.
За щастя і розквіт України боролися тисячі її синів і дочок, імена яких записані на сторінках героїчної історії українського народу. І серед них Богдан Хмельницький, Іван Гонта, Максим Залізняк, Устим Карма люк, Олекса Довбуш, Лук’ян Кобилиця, Тарас Шевченко, Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка, Михайло Коцюбинський та багато інших.
Український народ першим, слідом за російським народом, пішов по шляху соціалістичної революції, по шляху, вказаному великим Леніним. То був час великого зльоту всього народу, коли в загравах революційних пожеж народжувалася Країна Рад, постала і наша Українська держава. Трудовий народ творив свою історію, в огні суворих битв народжувались нові герої, славні лицарі, які ставали поряд з легендарними героями минулого. І серед них незабутні імена українських більшовиків-ленінців — Г. І. Петровського, С. В. Косіора, В. Я. Чубаря, Артема (Ф. А. Сергеева), М. О. Скрипника, А. В. Іванова, Є. І. Квірінга, В. П. Затонського, Д. 3. Мануїльського, Я. Б. Гамарника, Ю.М. Коцюбинського, Л. Й. Картвелішвілі, І.Ф. Смирнова (Ласточкіна) та багатьох інших.
З ясних висот сьогодні ми знову і знову з гордістю оглядаємо пройдений нами шлях, линемо в думах на вогненні дороги революційних битв за Радянську владу.
Високо і гордо несе наш народ ленінський прапор свободи. І не злічити тих небачених у світі звершень, яких досяг наш народ за роки Радянської влади. Та найвизначніше завоювання Жовтня — це новий соціалістичний світ, нова людина, яка серцем і розумом, роботящими руками здійснює заповітну мрію людства — побудову справедливого комуністичного суспільства на основі миру, праці, братерства, рівності, свободи і щастя всіх народів.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції, яка відкрила нову епоху всесвітньої історії, стала поворотним пунктом в історії українського народу, як і всіх народів нашої країни, знаменувала їх соціальне і національне визволення.
Революція визволила український народ від буржуазно-поміщицького гніту та експлуатації, назавжди покінчила з напівколоніальним становищем України. Встановлення Радянської влади перетворило робітників і селян на справжніх господарів своєї долі, забезпечило неухильне зростання продуктивних сил і добробуту трудящих мас, вивело їх на шлях побудови соціалізму і комунізму.
Вперше за свою історію український народ здобув національну незалежність і заснував свою суверенну державу — Українську Радянську Соціалістичну Республіку. Здійснилися пророчі заповітні слова В. І. Леніна: «При єдиній дії пролетарів великоруських і українських вільна Україна можлива, без такої єдності про неї не може бути й мови» .
Вірний принципам пролетарського інтернаціоналізму, український народ палко підтримав ідею В. І. Леніна і був одним з ініціаторів створення багатонаціональної Радянської держави — Союзу Радянських Соціалістичних Республік, заснованого на принципах добровільності, суверенності, рівності і тісного співробітництва радянських народів.
З перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції почався новий період в розвитку міст і сіл — період їх бурхливого зростання і розквіту.
В роки перших п’ятирічок в містах виростали велетні соціалістичної індустрії, нові сучасні заводи і фабрики, електростанції.
Величні діла звершувалися і на селі. Здійснення заповітів великого Леніна про кооперування сільського господарства змінило весь уклад сільського життя, поклало початок корінному перетворенню сіл республіки. Швидкими темпами розвивалася культура, наука, відкривалися нові учбові заклади, театри, музеї, клуби, бібліотеки.
Змінився соціальний склад міського і сільського населення. Тепер у нашій країні є два дружні класи — робітники і колгоспне селянство, а також радянська інтелігенція.
Великим був вклад міст і сіл України у перемогу в історичних битвах Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 рр. Пліч-о-пліч з росіянами, білорусами, узбеками, казахами та іншими народами Радянського Союзу билися на фронтах Великої Вітчизняної війни сотні тисяч синів і дочок українського народу. Символом мужності і бойової слави залишиться навіки героїчна оборона Москви, Ленінграда, Сталінграда, Бреста, Києва, Одеси і Севастополя, які за цей подвиг удостоєні високого звання міст-героїв.
Вся Україна була охоплена полум’ям священної війни з гітлерівськими загарбниками. За честь, свободу і незалежність Вітчизни вели мужню збройну боротьбу партизанські з’єднання, загони і групи, підпільні організації, які об’єднували 600 тисяч народних месників.
Ніколи не померкне у віках пам’ять про безстрашних учасників партійного і комсомольського підпілля у ворожому тилу. За мужність і відвагу, виявлені у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, нагороджено близько 2,5 мільйона воїнів-українців орденами і медалями Радянського Союзу, понад 2 тисячі їх удостоєно високого звання Героя Радянського Союзу.
Німецько-фашистські окупанти завдали величезної шкоди нашим містам і селам. У руїнах лежали 714 місті селищ та 28 тис. сіл, в тому числі понад 200 населених пунктів були повністю зруйновані.
Героїчною працею українського народу завдяки повсякденній допомозі ЦК КПРС і Союзного уряду, трудящих Російської Федерації, всіх союзних республік тяжкі наслідки війни були швидко ліквідовані.
Славний шлях боротьби і перемог, який український народ пройшов у єдиній сім’ї братніх народів нашої Вітчизни за роки Радянської влади, історичні здобутки, досягнуті робітничим класом, колгоспним селянством і трудовою інтелігенцією у піднесенні економіки, науки і культури, що докорінно змінили все життя народу,— все це яскраво позначилось на розвитку кожного з 1200 міст та селищ і кожного з 33 тисяч сіл Радянської України.
До революції на Україні було лише порівняно небагато міст, та переважну більшість з них становили невеликі міста з населенням від 10 до 50 тис. чоловік. Лише 4 міста налічували понад 100 тис. жителів. Тепер у нашій республіці — 382 міста, з яких 28 мають населення від 100 тис. до 500 тис. чоловік, 8 — понад 500 тис. чоловік, а два міста — Київ і Харків — понад мільйон жителів.
Знаменним є те, що поряд з розвитком старих міст та промислових і культурних центрів на Україні за роки Радянської влади побудовано 266 нових міст, з них тільки за післявоєнні роки — 121, це Сєверодонецьк, Свердловськ, Червоноград, Молодогвардійськ, Нововолинськ, Ватутіне, Нова Каховка, Вуглегірськ, Брянка, Зоринськ, Щастя, Вільногірськ, Українськ, Новий Роздол та багато інших.
За роки Радянської влади українські міста і села невпізнанно змінилися. Порівняно з 1940 роком загальна площа житлового фонду в них збільшилася в 2,8 раза. Створюються підприємства комунального господарства. Швидко розвивається міський транспорт. Діє багато театрів, кінотеатрів, бібліотек, палаців культури і спорту, стадіонів тощо.
Радянська влада, колгоспно-радгоспний лад докорінно змінили обличчя українського села. Сучасне українське село — це нове, соціалістичне село, в якому зростають колгоспи-мільйонери, де за останні два десятиріччя споруджено понад 2,5 млн. нових житлових будинків, переважно міського типу.
Праця колгоспників все більше перетворюється на різновидність індустріальної праці. Нинішнього українського села не можна уявити собі без таких раніше тут зовсім невідомих професій, як тракторист, комбайнер, механік, радист, водій автомашини та інші. В селах проживає і працює багатотисячний загін інтелігенції, висококваліфікованих спеціалістів різних галузей народного господарства і культури: агрономів, зоотехніків, ветеринарів, лікарів, інженерів, вчителів, культосвітніх працівників, економістів і т. д. Тільки в колгоспах, радгоспах і організаціях по обслуговуванню сільського господарства зайнято 162,9 тис. спеціалістів з вищою і середньою спеціальною освітою.
Поступово зникають соціально-економічні і культурно-побутові відмінності між містом і селом, відмінності між розумовою і фізичною працею.
Злидні, голод і жебрацтво панували в дореволюційному селі.
Не випадково й села тоді мали такі назви, як Батрацьке, Безщасне, Голяки, Журбинці. Тепер розквітлі села славляться не тільки високими господарськими успіхами. Електрика, радіо, телебачення міцно увійшли в побут сучасного українського села. Тут працює 25 тис. шкіл, 22 тис. клубів, 17,5 тис. бібліотек, 23 тис. кіноустановок.
Багатий духовних зміст життя сучасного села знаходить свій вияв також в появі нових свят, традицій, обрядів, у розквіті народних талантів.
Видатних успіхів у своєму розвитку досягли міста і села західних областей, Північної Буковини, Закарпаття та Ізмаїльщини після возз’єднання цих земель з Радянською Україною.
Трудящі нашої республіки зв’язані непорушними узами дружби з жителями багатьох міст і сіл Російської Федерації, Грузії, Вірменії, Казахстану та інших братніх республік Союзу. Дружба і братерська взаємодопомога є запорукою вирішальних успіхів у розвитку економіки і культури радянських народів і сприяє їх взаємному збагаченню.
Трекбэк с Вашего сайта.