Вища освіта і наука в період завершення побудови соціалізму (продовження)
Одним з основних завдань перших післявоєнних років було забезпечення наукових установ Києва висококваліфікованими кадрами. В 1946—1950 рр. 344 співробітникам та аспірантам АН УРСР було присвоєно звання кандидата наук, а 48 науковим працівникам — доктора. В 1948 році обрано 25 нових дійсних членів і 28 членів-кореспондентів АН УРСР2. Вже на початку 1949 року Академія наук УРСР мала в своєму складі 40 науково-дослідних установ, в яких працювало 1300 наукових співробітників, у т. ч. 84 академіки і 89 членів-кореспондентів.
Після війни в Академії наук був створений відділ сільськогосподарських наук, відділ технічних наук значно розширився.
Виходячи з необхідності розробки проблем ефективного використання матеріальних ресурсів, у 1947 році було прийнято рішення про відновлення діяльності Ради по вивченню продуктивних сил УРСР. Рада очолила діяльність по координуванню досліджень в інститутах АН УРСР та в інших установах. Це мало велике значення для розвитку народного господарства України.
Київські науковці, виконуючи завдання, поставлені партією перед усім радянським народом, вносили свій вклад у будівництво соціалізму. Так, у період четвертої п’ятирічки київські вчені провели цінні дослідження в галузі автоматики і телемеханіки. Інститути відділу технічних наук розробили технологію виплавки надміцного чавуну, виготовили нові електровимірювальні прилади. Співробітники інституту економіки, спеціалісти сільського господарства разом з ученими відділу сільськогосподарських наук АН УРСР здійснювали серйозну науково-дослідну роботу на ланах колгоспів і радгоспів України. Результати цих досліджень були впроваджені у виробництво. Вчені з Інституту мікробіології виготовили новий антибіотичний препарат мікроцид, який широко застосовується в лікувальній практиці, розробили способи бактеріального удобрення грунту.
Відбудова народного господарства, зруйнованого війною, завершилась завдяки успішному виконанню четвертої післявоєнної п’ятирічки. Україна вступила в новий етап соціалістичного будівництва, нові завдання постали і перед ученими Києва.
Курс на технічний прогрес значно підвищував роль науки в суспільному житті країни. Наука мала давати рекомендації, які б забезпечували швидке піднесення матеріального і духовного життя народу. Виникла потреба значно розширити наукові дослідження. У зв’язку з цим у Києві створюється кілька нових науково-дослідних установ. Серед них — Інститут металофізики, Інститут металокераміки і спеціальних сплавів.
Для успішного здійснення курсу партії на круте піднесення соціалістичного землеробства і громадського тваринництва при Президії АН УРСР в 1951 році був створений Комітет надання наукової допомоги колгоспам і радгоспам. У цей же період плідно працював Комітет сприяння будівництву гідроелектростанцій, каналів й зрошувальних систем, очолюваний президентом АН УРСР О. В. Палладіним.
У 1954 році трудящі нашої Батьківщини широко відзначали 300-річчя возз’єднання України з Росією. До цієї знаменної дати вчені Києва у співробітництві з істориками АН СРСР видали тритомний збірник історичних документів «Воссоединение Украины с Россией», колективну монографію «Визвольна війна 1648—1654 рр. і возз’єднання України з Росією».
Враховуючи визначний вклад учених Києва в розвиток радянської науки, партія і уряд нагородили в 1954 році велику групу науковців орденами і медалями, а через рік Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона, який дістав широке міжнародне визнання, був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
В період п’ятої п’ятирічки в Києві був створений перший в республіці обчислювальний центр, який став центром розвитку кібернетики. Вчені Києва почали працювати над створенням першої в СРСР електронно-обчислювальної машини. В 1960 році в Києві введено в дію один з найкращих у світі експериментальних ядерних реакторів. Він дав можливість розширити фронт досліджень з ядерної фізики.
Українські вчені-медики внесли великий вклад у найрізноманітніші галузі медицини. В 1959 році в Києві створено перший у нашій країні Науково-дослідний інститут геронтології і експериментальної патології. В столиці України широко розгорнулося вивчення процесу старіння людського організму. Інститут став першою установою в країні по боротьбі з передчасною смертю.
Свідченням всенародного визнання досягнень учених Києва в боротьбі за життя і здоров’я радянських людей є присудження двом ученим-киянам хірургу М. М. Амосову і отоларингологу О. С. Коломійченку Ленінської премії.
Виконуючи рішення з’їздів партії, величні накреслення семирічного плану, вчені Києва добились чималих успіхів у різних галузях науки. Зокрема, колектив учених Українського науково-дослідного інституту надтвердих матеріалів, очолюваний Героєм Соціалістичної Праці В. М. Бакулем, вперше в Радянському Союзі розробив технологію промислового виробництва штучних алмазів, застосування яких у промисловості має надзвичайно велике значення.
Великий вклад внесли вчені Києва і в розвиток сільського господарства. Протягом семирічки виведено десятки нових цінних сортів різних сільськогосподарських культур. Всього за роки семирічки вчені Академії наук УРСР завершили 2500 важливих наукових робіт, з яких 2 тис. впроваджені у виробництво. В цей період науковці захистили 200 докторських і 1500 кандидатських дисертацій.
Піднесенню рівня наукової роботи в республіці сприяло повсякденне піклування партії та уряду. Рік у рік зростали державні асигнування АН УРСР. Якщо в 1959 році вони становили 22,6 млн. крб.3, то в 1968 році — близько 80 млн. карбованців.
За останні роки почали діяти ще 7 нових інститутів. Справжні наукові містечка виросли в Святошині, Новобіличах, Голосієві, Дарниці, Феофанії. Всього в 200 науково-дослідних закладах Києва в 1968 році працювало близько 25 тис. науковців.
Київ справедливо вважається одним з основних кібернетичних центрів Радянського Союзу. Інститут кібернетики АН УРСР, створений в 1961 році, нині є головною організацією в нашій країні по створенню автоматизованих систем проектування електронно-обчислювальних машин, а також по опрацюванню і впровадженню спеціальних систем сіткового планування і управління. Тут створені напівпровідникова керуюча машина широкого призначення «Дніпро» та малогабаритна машина «Промінь». В 1963—1964 рр. в Інституті кібернетики було створено машину «Мир», яка призначена для інженерних розрахунків. За видатні досягнення в дослідженні теорії цифрових автоматів академік В. М. Глушков удостоєний Ленінської премії.
Великий внесок зробили київські вчені у розвиток найважливіших напрямів сучасної фізики, зокрема ядерної фізики. Наукові співробітники Інституту фізики АН УРСР створили нові зразки потужних лінійних прискорювачів для вивчення атомного ядра. їх праці дістали світове визнання.
Загальновідомі заслуги колективу Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона, очолюваного лауреатом Ленінської премії, академіком Б. Є. Патоном. Інститут не тільки розробив нові передові методи зварювання, а й допомагає впровадженню їх у виробництво, що дає величезну економію державі. У співдружності з рядом науково-дослідних організацій і кафедрами вузів інститут розв’язав великі проблеми, створив нові, невідомі за рубежем способи зварювання. Більш як з 900 заводами, будовами і проектними організаціями країни він підтримує постійні ділові зв’язки. Високу оцінку діяльності цього наукового закладу дав липневий Пленум ЦК КПРС (1960 р.).
Визначною віхою в житті радянського народу став XXII з’їзд КПРС. У новій Програмі КПРС, прийнятій з’їздом, важливе місце займають питання науки, її ролі в комуністичному будівництві. «Справа честі радянських учених,— сказано в Програмі,— закріпити за радянською наукою завойовані передові позиції у найважливіших галузях знання і зайняти провідне становище у світовій науці по всіх основних напрямах».
Велику увагу питанням дальшого розвитку радянської науки приділив XXIII з’їзд КПРС і XXIII з’їзд КП України. Рішення з’їздів і нові завдання п’ятирічного плану в галузі розвитку радянської науки стимулювали розширення мережі наукових установ АН УРСР.
Одне з провідних місць у вітчизняній і світовій науці займають розташовані в Києві інститути АН УРСР, що працюють у галузі комплексного вивчення фізичної природи твердих тіл. За теоретичні і експериментальні роботи в галузі дослідження взаємодії світла з молекулярними кристалами академікам АН УРСР О. С. Давидову і А. Ф. Прихотько та іншим ученим було присуджено Ленінську премію.
Створений на базі Інституту металокераміки і спецсплавів потужний науковий центр — Інститут матеріалознавства — є головною науковою дослідною установою в Радянському Союзі по розробці наукових проблем порошкової металургії. Його колектив провадить роботи по впровадженню нових технологічних процесів і освоєнню нових матеріалів у машинобудуванні і металообробці1. За успіхи в розвитку матеріалознавства і підготовку наукових кадрів інститут нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Складні завдання хімізації промисловості і сільського господарства розв’язали столичні інститути хімічного профілю. Зокрема, велике теоретичне і практичне значення мають досягнення академіка АН УРСР О. В. Кірсанова. Його відкриття в галузі органічної хімії удостоєні Золотої медалі ім. Л. І. Менделєєва, а академіки АН УРСР О. І. Бродський та Є. Є. Шилов за дослідження механізмів хімічних реакцій — премії ім. Л. В. Писаржевського.
Важливе народногосподарське значення мають науково-дослідні роботи Інституту газу АН УРСР, які широко використовуються в машинобудівній, металургійній, будівельній та багатьох інших галузях промисловості. За 1960—1965 рр. інститут впровадив у виробництво 57 робіт з загальним економічним ефектом понад 21 млн. карбованців.
Значно розширив коло своїх досліджень Інститут біохімії, очолюваний О. В. Палладіним. Вчені інституту велику увагу приділяють вивченню біосинтезу білка — основного носія життя, детально досліджуються нуклеїнові кислоти. Важливе теоретичне і практичне значення мають праці інституту по розробці біохімії вітамінів, експериментальні дослідження яких уперше в СРСР розробив О. В. Палладій.
Нові, високоефективні антибіотики, які знайшли широке визнання в медицині (сальвій, біцерин, гелоргін та інші), створили вчені Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного.
Київ став центром приладобудування. В цьому велика заслуга вчених АН УРСР, які у співдружності з виробничниками створюють найскладніші прилади.
Дослідний завод Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона виготовляє у великій кількості різноманітні електрозварювальні апарати і установки. Його продукцію можна зустріти в Англії, Індії, Японії, ОАР, Австралії, Данії, Фінляндії, Франції, Швеції, Чехословаччині, Болгарії, на Кубі та в багатьох інших країнах.
Враховуючи великий вклад у справу розвитку науки і техніки і підготовку наукових кадрів, Президія Верховної Ради СРСР нагородила Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона орденом Леніна.
Столиця Радянської України стала одним із основних центрів СРСР у розвитку суспільних наук. Київські філософи, історики, економісти, юристи, літератори написали ряд фундаментальних праць, що є цінним вкладом у марксистсько-ленінську теорію. Так, у 1961 році вийшли з друку «Нариси з історії Комуністичної партії України», в 1965 році завершено видання Української Радянської Енциклопедії — першої справді наукової енциклопедії українського народу, створено ряд праць, які розкривають видатну роль В. І. Леніна в боротьбі за встановлення і зміцнення Радянської влади на Україні. До 100-річчя з дня народження В. І. Леніна проведено грунтовні дослідження під загальною назвою «Ленін і Україна». Актуальні проблеми сучасності висвітлені в численних монографіях, статтях, брошурах київських науковців.
Інститут економіки АН УРСР досліджує проблеми здійснення господарської реформи в країні, розробляє науковообгрунтовані рекомендації по удосконаленню планування та матеріального стимулювання виробництва. Чимало змістовних праць присвячено закономірностям розвитку літератури, мови, мистецтва.
Ряд узагальнюючих праць з суспільних наук створено до 50-річчя Великого Жовтня. Серед них п’ятитомне видання «Українська РСР у період розгорнутого будівництва комунізму», монографія «Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні», шеститомна «Історія українського мистецтва», фундаментальні праці «Розвиток народного господарства Української РСР» і «Розвиток української культури за роки Радянської влади» та інше.
Академія наук УРСР — мозковий центр України — об’єднувала в 1968 році 60 наукових закладів, в яких працювало більш як 22 тис. чоловік, у т. ч. 114 академіків. 155 членів-кореспондентів, до 600 докторів та близько 3 тис. кандидатів наук.
Постійно міцніють зв’язки вчених Києва з зарубіжними колегами. Якщо в 1959 році зарубіжні країни відвідало 79 науковців АН УРСР, то в 1967 році вже 362 вчені побували в 32 країнах світу й були учасниками різноманітних міжнародних наукових форумів. У тому ж році установи АН УРСР відвідало 800 зарубіжних учених і фахівців.
Визначні досягнення вчених Києва привертають увагу наукової громадськості зарубіжних країн. АН УРСР була учасником міжнародних виставок і ярмарків у СІЛА, Бельгії, Японії, Італії, Угорщині, Польщі та в інших зарубіжних країнах.
Київські вчені постійно беруть активну участь у державному та громадсько-політичному житті країни. Так, академіки Б. Є. Патон і О. Є. Корнійчук обрані XXIII з’їздом КПРС членами Центрального Комітету КПРС. До складу ЦК КП України обиралися академіки АН УРСР О. К. Антонов, М. ГІ. Бажан, І. К. Білодід, П. А. Власюк, В. М. Глушков, О. Є. Корнійчук, Ф. Д. Овчаренко, О. В. Палладій, Б. Є. Патон, О. Н. Щербань, С. М. Ямпольський, члени-кореспонденти АН УРСР ІО. М. Даденков, А. Т. Чеканюк. Багато київських учених є депутатами Верховної Ради СРСР, Верховної Ради УРСР, місцевих Рад депутатів трудящих.
За останні 3 роки велика група українських учених, і серед них багато киян, були удостоєні звання лауреатів Ленінської премії. Серед них академік В. М. Глушков, академік АН УРСР Ю. О. Митропольський, члени-кореспонденти АН УРСР Є. П. Кирилюк, Є. С. Шабліовський та інші. В Академії наук УРСР працює 13 Героїв Соціалістичної Праці, 37 лауреатів Ленінської премії і 52 лауреати Державної премії. Багато київських учених нагороджено орденами і медалями.
Відзначаючи видатні заслуги вчених Академії наук республіки в розвитку науки і техніки, у будівництві комунізму в нашій країні, Центральний Комітет КП України, Президія Верховної Ради Української PСP, Рада Міністрів УРСР і Українська республіканська Рада професійних спілок нагородили Академію наук Пам’ятним Червоним прапором.
Вчені міста-героя Києва разом з усіма трудящими безустанно борються за виконання величної програми побудови комунізму в нашій країні.