Вища школа і наука в роки Великої Вітчизняної війни
У перші ж дні війни десятки тисяч студентів і викладачів вузів вступили до лав Червоної Армії, загонів народного ополчення, у винищувальні батальйони, робочі команди по будівництву оборонних укріплень. Багато з них відзначились при захисті столиці України — Києва. Коли в серпні 1941 року ворогу вдалося підійти до міста і зав’язати бої на його околицях, понад 120 студентів-комсомольців університету в складі Комуністичного полку безстрашно відбивали навальні атаки гітлерівських загарбників. 200 студенток університету пішли в Діючу армію медсестрами1. Дві роти, укомплектовані з студентів сільськогосподарського і ветеринарного інститутів, разом з іншими загонами ополченців стримували наступ фашистів у районі Голосієва і Китаєва.
На фронтах Вітчизняної війни, в партизанських загонах, у підпіллі, в тилу ворога студенти і викладачі київських вузів виявляли чудеса героїзму і відваги. Одним з організаторів партизанського руху на Київщині був викладач медичного інституту професор П. М. Буйко, якому посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Цього ж високого звання за виявлену мужність удостоєна студентка Київського державного університету снайпер Людмила Павлюченко. Орденом Леніна нагороджена теж студентка університету Надія Стачко, яка під час оборони Києва винесла з-під вогню 90 поранених воїнів. Уславив своє ім’я студент художнього інституту Я. Приходько. Тяжко поранений, він разом з двома товаришами 11 годин вів нерівний бій з великою групою ворога, прикриваючи відхід свого підрозділу. Відважний юнак посмертно нагороджений орденом Леніна. На подвір’ї інституту встановлено пам’ятник студенту-герою.
У зв’язку з наближенням ворога до Києва Радянський уряд прийняв рішення про евакуацію вузів столиці. Університет був евакуйований до м. Харкова, а пізніше до м. Кзил-Орди Казахської РСР. У лютому 1942 року на базі Київського і Харківського університетів створено об’єднаний Український державний університет. Політехнічний інститут евакуйовано в Ташкент, 1-й медичний інститут — у Челябінськ, 2-й медичний інститут — в Оренбург, консерваторію — в Свердловськ. За роки перебування на нових місцях київські медичні вузи підготували понад 5,5 тис. лікарів, більшість з яких була направлена в Діючу армію.
Допомога Червоній Армії стала справою честі кожного вузівського колективу. Професори й викладачі політехнічного інституту сконструювали спеціальний прилад, що допомагав виявляти ворожі літаки вночі. Колектив 1-го медінституту здійснив близько З тис. наукових розробок, третина яких припадає на питання воєнного травматизму і лікування поранених. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 грудня 1944 року 1-й медичний інститут нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Колективи київських вузів внесли значний вклад у розв’язання важливих народногосподарських проблем, що стояли перед братніми республіками, в яких протікала їх діяльність під час війни. Зокрема науковці КПІ брали участь у проектуванні і спорудженні першого в Узбецькій РСР металургійного комбінату, у монтуванні ряду заводів, евакуйованих з прифронтових районів, у будівництві каналів, електростанцій тощо. Вчені Києва подали чималу допомогу у піднесенні сільськогосподарського виробництва, у вирощуванні нових сільськогосподарських культур у східних районах країни.
Студенти евакуйованих вузів під керівництвом партійних і комсомольських організацій сполучали напружене навчання з невтомною працею у сільському господарстві, промисловості, госпіталях тощо.
Розвиваючи наступальні бої, радянські війська напередодні 26-ї річниці Великого Жовтня — 6 листопада 1943 року визволили Київ. І одразу почалася відбудова вузів столиці України. Вже 13 грудня відновились заняття в медичному інституті, реевакуйованому з Челябінська. В грудні ж поновив свою діяльність технологічний інститут харчової промисловості. В січні 1945 року — університет і педагогічний інститут, у березні — інженерно-будівельний інститут.
Гітлерівські вандали завдали навчальній базі київських вузів великої матеріальної шкоди. Було підірвано головний учбовий, пошкоджено хімічний і гуманітарний корпуси університету, повністю знищені три студентські гуртожитки. Фашистські загарбники зруйнували Голосіївське учбове містечко. Збитки, заподіяні сільськогосподарським вузам Києва, перевищували 70 млн. крб., технологічному інституту харчової промисловості — 24 млн. карбованців1.
Колективи студентів і викладачів активно включились у відбудову учбових закладів. Велике піклування про відновлення роботи вузів виявили партія і уряд. Лише Київському державному університету було асигновано понад ЗО млн. крб. Значну допомогу у відновленні матеріально-технічної бази вузів Києва подали вузи та громадськість братніх республік. Так, Київський університет одержав з бібліотек Москви, Ленінграда та інших міст РРФСР 187 тис. книг. Сільськогосподарська академія ім. Тімірязєва надіслала Київському сільськогосподарському інституту 3 тис. примірників наукової і навчальної літератури. Київському медінституту Челябінський обком партії надіслав для відбудови цінні будівельні матеріали, обладнання, інструмент, а Магнітогорський металургійний комбінат виготовив 2 тис. ліжок для студентських гуртожитків.
Партія і уряд надавали великого значення відновленню роботи вищої школи, завдяки чому вже в 1944/45 навчальному році в Києві діяло 20 вузів, у яких навчалось 14,6 тис. студентів, у т. ч. багато колишніх фронтовиків. Слід відзначити, що одночасно з відбудовою довоєнних вузів у Києві було створено два нові — автомобільно-шляховий інститут та інститут інженерів цивільного будівництва.
Укомплектовувалися вузи висококваліфікованими викладачами. Тільки на 80 кафедрах Київського державного університету працювали 290 науковців, серед них 13 академіків і 10 членів-кореспондентів АН УРСР, 52 професори і доктори наук, 71 доцент і кандидат наук.
Незважаючи на величезні труднощі, вже в 1945 році вузи Києва дали народному господарству понад 1350 нових молодих фахівців.
Колективи вузів вносили великий вклад у відбудову зруйнованого війною народного господарства. Близько 800 консультацій та експертиз на підприємствах столиці провели науковці Київського інженерно-будівельного інституту. Величезну допомогу виробничникам у налагодженні підприємств подали науковці політехнічного інституту.
Боротьбі з ворогом підпорядкували свою діяльність і вчені Києва. Велика кількість науковців влилась у військові підрозділи, що вирушали на фронт. Одразу ж розпочалася перебудова інститутів Академії наук УРСР у відповідності з завданнями оборони країни. Коли ворог підійшов до Києва, рішенням Радянського уряду наукові установи Академії наук УРСР були евакуйовані у східні райони країни — в Башкирію та Узбекистан. Тут за короткий час вони встановили міцні творчі контакти з місцевими вченими і промисловими підприємствами і приступили до розв’язання найактуальніших для воєнного часу завдань. Президія АН УРСР створила Науково-технічний комітет сприяння обороні, який очолив президент Академії наук УРСР академік О. О. Богомолець.
Інститути Академії наук подали дійову допомогу фронту. Зокрема, Інститут електрозварювання під керівництвом видатного вченого академіка Є. О. Патона розробив новий метод автоматичного електрозварювання під флюсом, який широко застосовувався при виготовленні корпусів танків, авіабомб, артилерійських систем. Новий метод зварювання сприяв зростанню продуктивності праці — замість однієї години, яку витрачав зварник на роботу вручну, автомат виконував її за 6 хвилин. Поліпшилась якість і міцність швів.
Згадуючи той напружений воєнний час, академік Є. О. Патон писав: «Ми не закривались у своїх кабінетах, працювали на заводах і разом з ними кували зброю перемоги. Тісний зв’язок з заводами примусив нас діяти швидше, енергійніше і набагато ініціативніше. За три роки війни інститут виконав роботу, на яку в мирних умовах пішло б 8—10 років».
Науковці Інституту чорної металургії виконали важливі роботи по вдосконаленню конструкції мартенівських печей, розробили нові марки високоякісного чавуну. Академік М. М. Доброхотов розробив прогресивні методи виготовлення броньової сталі. Нову технологію виготовлення стволів для гармат впроваджено у виробництво на основі рекомендації київського вченого П. Т. Ємельяненка. Під керівництвом члена-кореспондента АН УРСР І. М. Францевича були створені цінні метало-керамічні сплави.
Важливу роботу, що мала першочергове значення для фронту, провадили також хімічні інститути АН УРСР, Інститут енергетики, Інститут гірничої механіки, Інститут фізики і математики, Фізико-технічний інститут.
Інститути відділу біологічних наук створили багато цінних медичних препаратів і розробили нові методи лікування. Академік М. Д. Стражеско детально дослідив проблему ранової інфекції і ранового сепсису. Завдяки його науковій діяльності життя багатьох тяжко поранених радянських воїнів було врятоване.
Інститут біохімії АН УРСР провів складні дослідження по ліквідації кровотеч за допомогою вітамінів.
Широко застосовувалась у госпіталях та інших медичних установах СРСР антиретикулярна цитотоксична сироватка, створена академіком О. О. Богомольцем. Тільки в 1943 році цієї сироватки виготовлено до 3 млн. доз, що допомогло повернути здоров’я багатьом воїнам.
В інститутах клінічної фізіології, біохімії, мікробіології близько 150 вчених працювали над проблемами охорони здоров’я, створенням різних лікувальних препаратів.
Наукові співробітники інститутів суспільних наук багато зробили у справі ідеологічного озброєння радянського народу в його боротьбі з фашизмом. Вчені Інституту історії АН УРСР створили ряд фундаментальних праць («Історія України» т. 1, «Нариси історії України» та інші), в яких висвітлювалось героїчне минуле українського народу, його боротьба з іноземними загарбниками.
Самовіддана праця вчених України дістала високу оцінку Комуністичної партії і Радянського уряду. Академікам Є. О. Патону та О. О. Богомольцю було присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці. Багатьох наукових співробітників Академії наук нагороджено орденами і медалями Союзу РСР.
Перебуваючи в Уфі, далеко від рідних місць, українські вчені ні на хвилину не забували про Україну, постійно пам’ятали про ті питання, що стануть перед ними після вигнання німецько-фашистських загарбників. Уже тоді інститути Академії наук працювали над питаннями відбудови заводів і фабрик, колгоспів і наукових установ. При Академії наук була організована спеціальна Комісія по відбудові зруйнованого німецько-фашистськими загарбниками народного господарства УРСР.
Після визволення Києва Академія наук повернулась у столицю України. Німецько-фашистські загарбники завдали установам Академії величезних збитків. Лише в Києві сума збитків становила понад 126 млн. крб. Були зруйновані і пограбовані лабораторії і кабінети, музеї та бібліотеки. Щоб науково-дослідні інститути швидше могли відновити роботу, партія і уряд, незважаючи на важкі умови воєнного часу, вже в 1944 році асигнували АН УРСР 24 млн. карбованців.
Повернення Академії наук на Україну збіглося з відзначенням 25-річчя її існування: 26—30 вересня 1944 року відбулась ювілейна сесія. За видатні заслуги в розвитку науки, культури, техніки і виховання висококваліфікованих кадрів науковців та у зв’язку з 25-річчям АН УРСР 88 науковців нагороджено орденами і медалями, 19—одержали Почесні Грамоти і грамоти Президії Верховної Ради УРСР.
У 1945 році був затверджений план науково-дослідної роботи Академії наук УРСР. Як і раніше, проблемам оборонного значення приділялась особлива увага, одночасно розроблялися питання відбудови народного господарства України. В цій справі велику роль відіграли інститути електрозварювання, чорної металургії, енергетики та інші, які розробляли вузлові проблеми відбудови промислових підприємств і розвитку техніки.
В роки війни багато вчених України були удостоєні Державної премії. Серед них П. П. Будников, В. В. Данилевський, А. І. Кіпріанов, О. О. Сігов, М. М. Давиденков, П. Г. Ємельяненко та інші.