Гостомель, Київська область
ГОСТОМЕЛЬ — селище міського типу (з 1938 року), підпорядковане Ірпінській міській Раді, розташоване біля річки Ірпінь за 7 кілометрів від залізничної станції Ірпінь, на автомагістралі Київ—Коростень. Населення — 6 тис. чоловік. Гостомельській селищній Раді підпорядковані села Баланівка і Мостище.
Поблизу селища є поклади різних глин, торфу, вапняку. В давнину місцеві жителі добували тут болотну залізну руду, смолу, виробляли поташ.
У Гостомелі діють склотарний і крохмальний заводи, автогосподарство, промкомбінат, а також радгосп «Бучанський». Він має 3600 га землі, в т. ч. 2600 га орної. Господарство спеціалізується на вирощуванні овочів та виробництві молока. За високі виробничі показники доярка радгоспу Н. У. Бондаренко, головний агроном А. Г. Костенко, директор П. І. Андрієвський нагороджені орденами Леніна, а доярка, нині керуюча відділком О. Ф. Шевченко удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці.
У селищі функціонує поліклініка, лікарня, середня, восьмирічна і початкова школи, 3 клуби, 4 бібліотеки.
Вперше Гостомель (Гостомль) згадується в грамоті за 1496 рік, коли литовський князь Олександр відібрав його у боярина Володкевича і пожалував Гостомель князю Івану Дашкевичу-Глинському. 1614 року грамотою польського короля Сигізмунда III Гостомелю надано магдебурзьке право.
Селяни і ремісники брали активну участь у визвольній війні 1648—1654 рр. Вони билися у складі Київського полку на чолі з Ждановичем проти литовських військ гетьмана Радзивіла. В січні 1654 року гостомельці схвалили рішення Переяславської Ради про возз’єднання України з Росією і присягли на вірність Російській державі. На початку XVIII ст. місцеві жителі брали участь у народному повстанні проти шляхти, очоленому фастівським козацьким полковником С. Палієм.
Під час революції 1905—1907 рр. в економії поміщика мали місце страйки сільськогосподарських робітників, які вимагали підвищення заробітної плати. Тут виник соціал-демократичний гурток. Він мав підпільну бібліотеку, розповсюджував листівки з закликами до боротьби проти царизму і поміщиків. 17 лютого 1919 року 1-й кавалерійський полк 1-ї Української радянської дивізії, розгромивши петлюрівців, відновив тут Радянську владу. Восени 1919 року в Гостомелі відбувалися запеклі бої з денікінцями. 16 жовтня частини 58-ї дивізії 12-ї армії визволили містечко. У боях особливо відзначилися 519-й інтернаціональний полк під керівництвом комуніста-угорця Л. М. Гавро і підрозділ 517-го полку А. Е. Шульги. 13 червня 1920 року частини 25-ї Чапаєвської та 7-ї дивізій вигнали з Гостомеля білополяків. Двічі тут перебував штаб Чапаєвської дивізії. Під час німецької окупації, денікінщини та інтервенції білополяків у районі Гостомеля діяли партизанські загони, які очолював М. Свищенко.
У липні 1941 року біля Гостомеля по річці Ірпінь проходила лінія оборони, на якій вели запеклі бої з фашистами 171-а і 206-а дивізії, 3-я повітряно-десантна бригада Червоної Армії. В цих боях брало участь також місцеве населення. В роки гітлерівської окупації в селищі діяла підпільна комсомольська організація на чолі з Г. П. Красноштан. До її складу входили М. П. Кодякова, С. І. Шульга, М. П. Шульга, 0. С. Соболь, А. А. Бразін, а також О. Є. Забарило, Б. П. Забарило, які загинули від рук ворога. Комсомольці підтримували зв’язок з партизанським загоном, що діяв у Лубенському лісі, збирали і передавали йому зброю, поповнювали його ряди, розповсюджували листівки. Разом з партизанами вони розгромили поліцейську дільницю, підірвали міст через Ірпінь біля Мостища.
Під час визволення Києва в районі Гостомеля відбувалися запеклі бої. Населений пункт двічі переходив з рук у руки. 6 листопада 1943 року частини 74-ї стрілецької Червонопрапорної дивізії при підтримці партизанських загонів, де було багато місцевих жителів, визволили селище від ворога.
У Гостомелі народився доктор біологічних наук, професор М. С. Шульга, жив і організовував місцевий колгосп М. І. Марченко — нині доктор історичних наук, професор. На початку 70-х років XIX ст. М. В. Лисенко записав тут цикл весільних пісень, що є класичним зразком цього жанру.