Сьогоднішній день Київської області
Напередодні XXI з’їзду КПРС в країні розгорнувся рух бригад та ударників комуністичної праці, який органічно поєднував у собі боротьбу трудящих за створення матеріально-технічної бази комунізму з формуванням нових суспільних відносин і вихованням людини комуністичного суспільства. Зачинателями цієї вищої форми соціалістичного змагання на Київщині виступили слюсарі комсомольсько-молодіжної бригади Ю. Куцого із заводу «Червоний екскаватор», бригада С. Фурса Київського суднобудівного і судноремонтного заводу, складальники бригади Н. Мар’янченко із заводу «Арсенал» ім. В. І. Леніна, молодіжна бригада М. Бузенюк з колгоспу ім. Шевченка Тетіївського району та ін. За 10 років (1960—1970) число учасників змагання за звання бригад та ударників комуністичної праці зросло з 80 тис. до 650 тис. чоловік. На 1970 рік високе звання бригад і ударників комуністичної праці завоювали 336 тис. чоловік, 21 тис. бригад, 4700 дільниць, цехів, ферм і відділків, 97 підприємств, будов та організацій.
Дедалі зростаюча активність трудящих — запорука успіхів дальшого розвитку області. В 1959— 1970 рр. стали до ладу підприємства: Київська ГЕС, заводи — «Кристал» у Києві, порошкової металургії, пластмасових виробів у Броварах, експериментальний цукровий у Яготині, консервний —у Богуславі та ін. Дали перший струм три енергоблоки однієї з найпотужніших у країні Трипільської ДРЕС, будівництво якої було передбачено Директивами XXIII з’їзду КПРС, почалося спорудження Чорнобильської атомної електростанції. Була збільшена потужність багатьох діючих підприємств. В області виникли такі галузі промисловості, як порошкова металургія, виробництво обчислювальних і керуючих машин, нових хімічних матеріалів, синтетичних алмазів. Промислові підприємства протягом восьмої п’ятирічки освоїли серійне виробництво понад 200 нових машин, приладів і механізмів. Понад 120 кращих виробів одержали державний знак якості.
Широкого розмаху набула технічна творчість раціоналізаторів і винахідників. Протягом 1959—1970 рр. вони внесли близько 350 тис. раціоналізаторських пропозицій, що дало в розрахунку на рік 146 млн. крб. економії. Важливу роль в удосконаленні виробництва відігравали створені на громадських засадах конструкторські, технологічні бюро та бюро економічного аналізу.
Значні резерви дальшого вдосконалення і зростання ефективності виробництва поставила на службу промисловості економічна реформа, що здійснюється на основі рішень вересневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. На 1 січня 1971 року за новою системою планування та економічного стимулювання працювали 582 промислові підприємства області, які виробляли 90 проц. усієї промислової продукції.
Поліпшення управління промисловістю, удосконалення планування та посилення економічного стимулювання промислового виробництва внаслідок здійснення реформи сприяли достроковому завершенню восьмого п’ятирічного плану. За п’ять років випуск промислової продукції збільшився на 65 проц., продуктивність праці зросла на 35,7 процента.
Вагомий внесок у будівництво комунізму внесли трудівники колгоспних та радгоспних ланів області. За 1966—1970 рр. валове виробництво сільськогосподарської продукції зросло майже на 117,2 млн. крб. Київщина достроково виконала п’ятирічний план продажу державі зерна, цукрових буряків та продукції тваринництва. За почином працівників тваринництва Переяслав-Хмельницького, Таращанського і Києво-Святошинського районів розгорнулося соцзмагання за досягнення в найближчі роки надоїв молока по 3 тис. кг від кожної корови. Провадиться робота щодо створення міцної кормової бази, поліпшення племінної справи, поглиблення спеціалізації тваринництва і переведення виробництва м’яса, молока, яєць на промислову основу.
Трудящі столиці, посилюючи шефську допомогу селу, вносять значний вклад у здійснення широкої програми дальшого розвитку сільського господарства області. Лише протягом 1966—1970 рр. шефи спорудили в колгоспах і радгоспах 310 тваринницьких ферм, 123 кормоцехи, 335 силосних траншей, 386 гноєсховищ, побудували близько 125 га теплиць, зрошувальні системи на площі 6,3 тис. гектарів.
Кожна людина відчуває турботу Комуністичної партії і Радянської держави про дальше підвищення добробуту і культури трудящих. За роки восьмої п’ятирічки продаж промислових та продовольчих товарів зріс на 50 процентів. Збудовано загальноосвітніх шкіл на 64 тис. учнівських місць і дитячих дошкільних закладів на 30 400 місць. Багато зроблено для поліпшення житлових умов трудящих. У 1961—1970 рр. у Києві споруджено 11 372 тис. кв. метрів житла. Будівельні організації столиці скоротили у 2—3 рази проти норми строки спорудження житлових будинків і цим відкрили нові можливості для дальшого прискорення будівництва. Змінився зовнішній вигляд Білої Церкви, Фастова, Борисполя, Броварів, Богуслава та інших міст і селищ міського типу. Сотні тисяч нових будинків зведено в селах. З 1963 року в області розгорнулося будівництво експериментально-показових сіл. Уже створено своєрідні архітектурні ансамблі у Ксаверівці й Кодаках Васильківського району, Жовтневому Переяслав-Хмельницького району, триває будівництво села Циблів у цьому ж районі. Розпочато перебудову сіл Трушок Білоцерківського й Устимівки Васильківського районів. Рік у рік поліпшується комунальне та побутове обслуговування населення. Майже всі будинки в сільській місцевості електрифіковано, ведеться газифікація сіл.
Здобутки трудівників області — гідний дарунок XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України. У звітній доповіді ЦК КПРС XXIV з’їзду партії, яку зробив Генеральний секретар ЦК КПРС Л. І. Брежнєв, глибоко проаналізовані підсумки виконання восьмої п’ятирічки. «Це були роки напруженої праці нашого народу — казав Л. 1. Брежнєв.— Втілюючи в життя плани, намічені партією, радянські люди добилися великих успіхів на всіх основних напрямах комуністичного будівництва.
Це були роки, коли наша соціалістична економіка зробила новий великий крок вперед. Значно збільшився обсяг промислового виробництва. Впевнено зростало сільське господарство. Досягнуто нових рубежів у розвитку науки і техніки, в дедалі ширших масштабах освоювались їх найновіші досягнення. На цій основі нам вдалося істотно просунутись у тому напрямі, який кінець кінцем виражає головний зміст діяльності нашої партії,— в напрямі дальшого піднесення добробуту і культури всього радянського народу».
Всі ці успіхи — яскраве й переконливе свідчення величезних переваг радянського соціалістичного ладу, який відкрив широкий простір для розвитку продуктивних сил, створив небачені можливості для зростання добробуту та задоволення культурних потреб трудящих.
У справжнє всенародне свято вилилось відзначення в нашій країні 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, 50-річчя встановлення Радянської влади на Україні, 100-річчя з дня народження В. І. Леніна.
Трудящі Київщини з гордістю дивляться на пройдений шлях. За роки Радянської влади чисельність робітників, зайнятих у промисловості, зросла майже у 5 разів. Валова продукція промисловості Києва й області збільшилася порівняно з дореволюційним часом більш як у 100 разів. Істотні зміни сталися у співвідношенні між промисловістю і сільським господарством. Якщо в 1913 році частка продукції промисловості становила 32,4 проц., то в 1966 році вона досягла 84,2 проц. Докорінно змінилася галузева структура промисловості, де стало переважати виробництво засобів виробництва. Сільське господарство стало високомеханізованим і високопродуктивним. Урожайність зернових збільшилась у 2,3 раза і становить тепер понад 20 цнт з гектара.
Партія і уряд високо оцінили натхненну працю трудящих області, нагородивши Київщину в ювілейному 1967 році пам’ятним Червоним прапором ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. За успіхи в розвитку сільського господарства 3,5 тис. чоловік удостоєно урядових нагород, 26 передовикам присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. А всього у 1946—1967 рр. за самовіддану працю відзначено орденами й медалями понад 45 тис. робітників, колгоспників, працівників науки і культури Київщини. Понад 100 кращих з кращих удостоєно високого звання Героя Соціалістичної Праці. На всю країну відомі імена двічі Героїв Соціалістичної Праці ланкових з Васильківського району О. К. Диптан, С. Д. Виштак та багатьох інших славних трудівників. За визначні досягнення в соціалістичному змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна 116 колективів усіх галузей народного господарства відзначені Ленінськими ювілейними Почесними грамотами ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів Радянського Союзу і ВЦРПС та Ленінськими ювілейними Почесними грамотами ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів Української РСР та Укрпрофради. Майже 194 тис. працівників народного господарства, культури, науки нагороджено Ленінськими ювілейними медалями.
За видатні успіхи у виконанні завдань восьмого п’ятирічного плану 17 працівникам промисловості, транспорту і сільського господарства в 1971 році присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці, багато колективів і сотні трудівників нагороджено орденами й медалями.
Нині Київська область — один з найбільш розвинених в економічному відношенні районів країни. На промислових підприємствах тут виробляються повітряні лайнери, мотоцикли, екскаватори, морські риболовні траулери і річкові кораблі, тролейбуси і найновіші електроприлади, телевізори й холодильники, синтетичні алмази і товари побутової хімії. Київ першим став постачати країні електронно-лічильні машини.
Київщина славиться інтенсивним сільським господарством, високою культурою землеробства. Тут вирощують переважно озиму пшеницю, а з технічних культур — цукрові буряки, льон, хміль; розвинуте садівництво. Дедалі більше господарств спеціалізується на виробництві овочів, молока, м’яса. В області працює 419 великих колективних господарств і 120 радгоспів, а також кілька птахофабрик та інших державних сільськогосподарських підприємств. На всю країну і за її межами відомі Яготинська птахофабрика, яка на суходолі вирощує і переробляє майже 1,6 млн. качок на рік, Старинська фабрика, де щороку вирощується близько 850 тис. білих і бронзових індиків. Під час проведення в Києві міжнародного конгресу птахівництва на цих фабриках побувало багато іноземних делегацій, які захоплювалися чіткою організацією роботи, розмахом виробництва. Колгоспи й радгоспи Київщини — це великі, технічно оснащені господарства, де основні виробничі процеси, такі як оранка, сівба, збирання зернових культур, механізовано майже повністю, вирощування цукрових буряків — на 80—85 проц., картоплі та овочів — на 62—65 проц. Усі господарства одержують електроенергію від державних енергосистем.
Київщина підтримує широкі економічні й культурні зв’язки з усіма областями України та союзними республіками. З Донбасу та нижнього Придніпров’я надходять вугілля, сталь, прокат, метал, різні машини та устаткування, цемент. З РРФСР, Білорусії — ліс, машини, нафта, тканини, із Львова — автобуси, з південних областей — сіль, виноград, бавовняні тканини, суперфосфат. Одночасно в різні кінці країни з Київщини йдуть машини, прилади, продукти харчування. Зміцненню дружби народів, розвиткові співробітництва сприяє традиційне соціалістичне змагання між Київською та Московською областями.
Рік у рік розширюються і зміцнюються міжнародні зв’язки. У 80 держав світу експортуються вироби підприємств області. Це —металорізальні верстати, екскаватори, електроприлади, медикаменти, різноманітна продукція легкої та харчової промисловості, фарфор, фаянс, скло, майоліка, вироби майстрів — народних умільців. Близько 200 промислових підприємств, колгоспів, радгоспів, наукових установ, навчальних закладів підтримують постійні ділові відносини із братніми соціалістичними країнами, обмінюються досвідом соціалістичного та комуністичного будівництва.
Особливо дружні стосунки встановилися з Краковом і Краківським воєводством (ПНР), м. Лейпцігом і Лейпцігською округою (НДР), м. Братіславою (ЧССР). Трудящі області систематично обмінюються з ними делегаціями, лекторськими групами, спортивними командами, мистецькими колективами, спеціалізованими туристськими групами, поїздами дружби. Міста-побратими обмінюються фотовиставками, кінофільмами, бібліотечками, виставками робіт художників. Досягнення зарубіжних друзів пропагується через газети «Київська правда», «Вечірній Київ», радіо і телебачення.
Область має густу мережу транспортних шляхів. 800 км — така загальна протяжність залізниць. На 10,5 тис. км простягнулись автомобільні шляхи. Поряд з реконструйованими шосейними шляхами Київ—Житомир, Київ — Чернігів прокладено з столиці України нові автомагістралі до Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Мінська. Київ має пряме автобусне сполучення з усіма районними центрами області, майже з усіма обласними центрами УРСР, з багатьма містами інших республік. В останні роки автобуси почали курсувати на міжнародних трасах Київ— Варшава, Київ — Будапешт тощо.
На водних артеріях області — Дніпрі, його притоках — Десні, Прип’яті, Тетереві розвивається судноплавство. На 120 км завдовжки і 24 км завширшки розкинулося Київське море — витвір працьовитих рук. Дедалі розширюється повітряний транспорт. У Борисполі побудовано сучасний аеропорт, один з найбільших в Європі. Кожні 4—5 хвилин тут приймають і відправляють літаки. Сучасні лайнери, частина яких збудована в Києві, вилітають з столиці Радянської України до багатьох міст країни, світу.
Значно розширилася на Київщині мережа лікувальних і профілактичних закладів. За 1906—1969 рр. кількість лікарняних ліжок зросла на 5,2 тис. У м. Києві і області працюють 16,8 тис. лікарів і 34,4 тис. спеціалістів з середньою медичною освітою. У багатьох колгоспах створені спеціальні фонди для оплати путівок до будинків відпочинку і санаторіїв, яких тепер в області 26. Широко відомі в республіці здравниці Ворзеля, Бучі, Ірпеня, Боярки, Пущі-Водиці. Дедалі ширше використовуються для лікування радонові води Білої Церкви й Миронівки.
Багато уваги приділяється в області дальшому розвитку фізичної культури й спорту. 1970 року працювало 1752 фізкультурні колективи, які об’єднували понад 338 тис. чоловік, або 18,5 проц. до загальної кількості населення області.
Київ — один з найбільших наукових центрів Радянського Союзу. За останній час він збагатився багатьма науковими установами. В 60-і роки відкрито нові академічні інститути: кібернетики, напівпровідників, геофізики, теоретичної фізики. Став до ладу один з найкращих у світі експериментальних ядерних реакторів. В області працюють понад 40 тис. наукових працівників, з них близько 1140 мають вчений ступінь доктора і 9335 — кандидата наук. В Академії наук УРСР, у вищих учбових закладах працює багато визначних учених — Героїв Соціалістичної Праці, лауреатів Ленінської і Державної премій, заслужених діячів науки, які вносять великий вклад у будівництво комунізму.
Світове визнання дістали роботи інститутів електрозварювання ім. Є. О. Патона, яким керує Герой Соціалістичної Праці академік Б. Є. Патон, кібернетики, надтвердих матеріалів, де вперше в Радянському Союзі розроблено технологію промислового виробництва штучних алмазів. Науковці Всесоюзного науково-дослідного інституту селекції та насінництва пшениці (смт Миронівка), який очолює Герой Соціалістичної Праці академік ВАСГНІЛу В. М. Ремесло, працюють над виведенням нових сортів зернових культур. Вагомі здобутки мають Білоцерківська селекційно-дослідна станція, Сквирське дослідне поле. Широко відомі праці київських науковців у галузі математики, ядерної фізики, електрозварювання, фізико-технічних проблем матеріалознавства. Вчені столиці України вперше у світі розробили і допомогли здійснити видатний науковий експеримент — зварювання в космосі.
Результатом плідної і напруженої роботи вчених, спеціалістів різних галузей науки, культури і мистецтва є видання Української Радянської Енциклопедії — першої енциклопедії в історії українського народу.
Творча праця наукових колективів Київщини високо оцінена Комуністичною партією і радянським народом. Академія наук УРСР і провідні інститути АН УРСР — електрозварювання ім. Є. О. Патона, кібернетики, математики, фізіології ім. О. О. Богомольця, фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського — відзначені високими урядовими нагородами.
Київщина має розгалужену мережу вищих та середніх навчальних закладів. Лише протягом останніх кількох років у Києві відкрито торговельно-економічний інститут та інститут культури, нові факультети в університеті, педагогічному інституті. У 1969/70 навчальному році різними видами навчання було охоплено близько мільйона чоловік, з них 484,5 тис. чоловік навчалися в 1369 загальноосвітніх школах, 70,5 тис.— у технікумах та інших середніх спеціальних навчальних закладах, майже 145 тис. юнаків і дівчат здобували освіту у вищих навчальних закладах.
В області діють 1249 клубів та будинків культури, 1392 бібліотеки з книжковим фондом майже 18 млн. примірників. Трудівників обслуговують 92 кінотеатри і 1398 стаціонарних кіноустановок. Дуже популярні серед трудящих 62 народні самодіяльні колективи, в т. ч. два народні театри. Художня самодіяльність Київщини, в якій беруть участь понад 200 тис. чоловік, славиться далеко за межами України. Це яскраве свідчення великого зростання культури міста й села, потяг широких трудящих мас до мистецтва.
В м. Києві та області трудиться восьмитисячний загін творчих працівників — письменників, журналістів, художників, композиторів, працівників кіно, театрів музичних закладів. Активно діють київська письменницька організація, організація Спілки журналістів України, відділення Спілки художників України. Широко поставлена видавнича справа. Тут працюють численні видавництва и редакції центральних українських газет та журналів. Величезний обсяг робіт виконує ордена Леніна комбінат друку видавництва «Радянська Україна». На Київщині видаються обласні газети «Київська правда» та «Молода гвардія», міська газета «Вечірній Київ», 24 районні газети та численні багатотиражки. В усіх райцентрах обладнані друкарні.
Важливу роль в ідейно-політичному вихованні народу, озброєнні широких мас досягненнями науки відіграє обласна організація товариства «Знання», яка об’єднує понад 20 тис. лекторів.
Значну роботу щодо виявлення, обліку та збереження пам’ятників історії, культури проводить обласна організація Українського Товариства охорони пам’ятників історії та культури. В області налічується понад 1000 пам’ятників, які охороняються державою. Міста Київ, Переяслав-Хмельницький, Біла Церква, Богуслав, Васильків, Фастів, села Ковалівка, Трипілля та інші пов’язані з важливими історичними та культурними подіями на Україні.
Тут і в багатьох інших місцях відкрито музеї, пам’ятники, встановлено меморіальні дошки. В області працює 16 державних і 256 народних музеїв. Трудящі свято шанують імена видатних діячів революційного руху, уславлених героїв, визначних діячів науки і культури, відомих партійних і радянських працівників, які народилися або працювали в області. їх імена знає вся країна. Це соратник В. І. Леніна — П. К. Запорожець, архітектор В. Г. Заболотний, льотчик-космонавт П. Р. Попович, двічі Герої Соціалістичної Праці С. Д. Виштак, О. К. Диптан.
Нове життя породило нові радянські звичаї, свята й обряди: свято першої борозни, свято «Серпа і молота», день заснування колгоспу, урочисті церемоніали, пов’язані з уславленням людей праці, відзначенням трудових династій, посвяченням молоді у робітники, хлібороби, урочисті проводи в Радянську Армію тощо. Доброю традицією стало влаштування напередодні історико-революційних свят зустрічей молоді з учасниками Великої Жовтневої соціалістичної революції, громадянської і Великої Вітчизняної воєн, старими комуністами й першими комсомольцями, ветеранами праці, вшанування пам’яті людей, які віддали своє життя за щастя народу, за комунізм.
Розквіт Київщини — наслідок самовідданої праці робітників, колгоспників та інтелігенції, яких очолюють партійні, профспілкові та комсомольські організації Ради депутатів трудящих.
Керманичем трудящих області є обласна партійна організація — один з найстаріших, випробуваних загонів КПРС. Київську губернську і обласну партійну організацію в різний час очолювали такі видатні діячі нашої партії, як Я. Б. Гамарник, М. Н. Демченко, Л. Й. Картвелішвілі, С. В. Косіор, П. П. Постишев.
З лютого 1957 року до серпня 1962 року першим секретарем Київського обкому партії працював Петро Юхимович Шелест, нині член Політбюро ЦК КПРС, Перший секретар ЦК КП України.
На 1 січня 1971 року обласна партійна організація налічувала у своїх рядах 229 тис. комуністів, які об’єднані у 4796 первинних парторганізаціях. 129 тис. з них працюють у галузях матеріального виробництва. Постійно удосконалюючи форми та методи роботи в масах, розвиваючи їх творчу активність, партійні організації спрямовують зусилля трудящих на виконання величної програми комуністичного будівництва, накресленої XXIV з’їздом КПРС.
Велику роботу веде обласна партійна організація щодо виховання всіх трудящих у дусі комуністичної свідомості, дружби народів та пролетарського інтернаціоналізму. З цією метою вона використовує чимало нових ефективних форм марксистсько-ленінської освіти, лекційної пропаганди, політичної інформації, культурно-масової роботи. Створена струнка система партійного і комсомольського навчання, яка охоплює 425 тис. комуністів, комсомольців та безпартійних. У дні підготовки до XXIV з’їзду КПРС у кожному райцентрі, на багатьох підприємствах, установах, колгоспах і радгоспах працювали лекторії «Від з’їзду до з’їзду». Широкою популярністю користується обласний лекторій «Партія — наш рульовий», створений при Жовтневому палаці культури.
Важливою подією в житті комуністів Київщини та в усьому громадсько-політичному житті області була XX обласна партійна конференція, що відбулась у лютому 1971 року. Вона проходила в знаменний час, коли весь радянський народ готувався гідно зустріти XXIV з’їзд КПРС та XXIV з’їзд КП України, обговорював проект Директив XXIV з’їзду партії по п’ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971 —1975 рр. Конференція, на якій із звітною доповіддю про роботу обласної парторганізації виступив перший секретар Київського обкому КП України В. М. Цибулько, підсумувала роботу комуністів, усіх трудящих у розвитку народного господарства, науки, культури, схвалила накреслення щодо дальшого розвитку області.
На конференції виступив тепло зустрінутий делегатами і присутніми член Політбюро ЦК КПРС, Перший секретар ЦК КП України тов. П. Ю. Шелест, який всебічно проаналізував діяльність обласної партійної організації. Делегати конференції запевнили ЦК КПРС, що комуністи, всі трудящі області й надалі будуть натхненно трудитися над втіленням у життя програми комуністичного будівництва в нашій країні.
З кожним роком підвищується роль місцевих Рад на всіх ділянках комуністичного будівництва. Діяльність Рад — яскравий вияв соціалістичної демократії. В області 1969 року до 653 місцевих Рад депутатів трудящих обрано 23 475 депутатів. Крім того, на Київщині працюють 392 сільські комітети, які стали повноважними органами влади населених пунктів, що не є центрами сільських Рад. Всю багатогранну діяльність місцевих Рад спрямовує обласна Рада депутатів трудящих (голова І. П. Лисенко).
У роботі Рад депутатів трудящих, крім депутатів, беруть участь десятки тисяч активістів. Вони допомагають налагодити роботу товариських судів, жіночих рад, добровільних дружин, працюють на громадських засадах у позаштатних відділах, депутатських групах, комісіях, квартальних, вуличних і будинкових комітетах. У сучасних умовах Ради дедалі більше виступають як масова громадська організація, як вузлова ланка державних органів. Основна увага Рад депутатів трудящих зосереджується на здійсненні рішень партії, організації успішного виконання народногосподарських завдань, поліпшенні добробуту трудящих, на дальшому розгортанні соціалістичної демократії, зміцненні зв’язків з масами.
Активним помічником партійних та радянських органів виступає обласна комсомольська організація, в лавах якої налічується близько 400 тис. юнаків та дівчат. Головні зусилля молоді спрямовані на здійснення величних планів створення матеріально-технічної бази комунізму. Молоді виробничники лише протягом восьмої п’ятирічки внесли у комсомольський фонд економії 16 млн. крб., впровадили у виробництво 22 тис. раціоналізаторських пропозицій, що дало умовний економічний ефект понад 20 млн. крб. Комсомолія області здійснювала шефство над будівництвом Київської ГЕС, а нині шефствує над спорудженням Трипільської ДРЕС, розвитком громадського тваринництва. Широкого розмаху набув серед сільської молоді рух за оволодіння механізаторськими професіями. Лише в 1970 році механізаторами стали 6 тис. юнаків та дівчат.
Комсомольські організації проводять велику ідейно-виховну роботу. У час підготовки до 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, 50-річного ювілею комсомолу та 100-річчя з дня народження В. І. Леніна особливо багато було зроблено для удосконалення форм і методів роботи серед молоді, пропаганди ленінської теоретичної спадщини, виховання ідейної переконаності й уміння застосовувати революційний досвід старших поколінь у практичній діяльності. Комсомол, як надійний резерв партії, постійно поповнює лави КПРС. Протягом 1967—1970 рр. партійні організації області прийняли у свої лави понад 8 тис. кращих вихованців ВЛКСМ. Високою оцінкою діяльності комсомолу є нагородження напередодні півстолітнього ювілею ВЛКСМ Кагарлицької районної комсомольської організації орденом Трудового Червоного Прапора за великий внесок комсомольців і молоді у збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, вирощування високих стійких урожаїв та активну роботу у вихованні молоді.
Залученню широких мас до активної участі в громадському житті сприяє робота й інших масових добровільних організацій, товариств і спілок. Найбільш масовою з них є профспілкова організація, яка об’єднує понад 1,8 млн. робітників і службовців Київщини. В колі її діяльності актуальні питання виробничої, культурно-масової і житлово-побутової роботи.
Трудящі Київщини по праву пишаються героїчним історичним минулим своєї області, велетенськими успіхами, досягнутими під зорею Радянської влади завдяки правильній ленінській національній політиці Комуністичної партії. Вони впевнено крокують у світле майбутнє, нові величні перспективи якого відкрив радянському народу XXIV з’їзд Комуністичної партії Радянського Союзу.
Я. Я. БАЧИНСЬКИЙ, Г. К. МАКАРЕНКО, Г. Я. СЕРБІЄНКО, Я. М. СЕРІЩЕВ, Ф. Я. ШЕВЧЕНКО