Научний, Бахчисарайський район, Кримська область
Научний — селище міського типу, підпорядковане Бахчисарайській міській Раді, розташоване за 28 км від районного центру, в мальовничій гірській місцевості, на висоті 600 метрів над рівнем моря. Населення — 800 чоловік.
Научний — один із наймолодших населених пунктів Кримської області. Виникнення та зростання його— яскраве свідчення турботи Комуністичної партії і Радянського уряду про розвиток науки і створення найсприятливіших умов для життя та праці вчених. Історія селища тісно пов’язана з історією Кримської астрофізичної обсерваторії АН СРСР. 1908 року в Сімеїзі засновано відділення Пулковської обсерваторії. За роки Радянської влади Сімеїзька обсерваторія стала однією з найбільших у нашій країні та Європі. Під час Великої Вітчизняної війни її зруйнували фашистські загарбники.
Після вигнання гітлерівців з кримської землі поряд з відбудовою Сімеїзької обсерваторії, яка почалася 1944 року, відновились перервані війною пошуки місця для спорудження нового наукового центру вивчення зоряного світу з кращими умовами для астрономічних спостережень. Таку ділянку знайшли за 5 км на південь від села Партизанського (колишній Мангуш, нині село Прохладне).
1945 року за розпорядженням Раднаркому СРСР Сімеїзьке відділення Пулковської обсерваторії перетворено на самостійну наукову установу — Кримську астрофізичну обсерваторію АН СРСР, яку очолив видатний вчений академік Г. А. Шайн. Того ж року виконком Кримської обласної Ради депутатів трудящих ухвалив рішення про відведення ділянки площею 50 га в постійне користування АН СРСР.
Перед будівельниками постало складне завдання — спорудити астрономічні башти, лабораторні приміщення, житлові будинки для співробітників, медичний пункт, школу, підвести електроенергію й воду, а також прокласти шосе довжиною 14 км до автошляху Сімферополь—Севастополь. Будівництво першої черги обсерваторії і населеного пункту провадилось спеціально створеною організацією «Крим-академбуд» і було в основному закінчено навесні 1955 року. Вже 1949 року споруджено перший телескоп — подвійний фотографічний рефрактор з об’єктивами діаметром 400 мм. Тоді ж зведено будинок, де встановили позазатемнений коронограф— інструмент для кінореєстрації швидких процесів, що відбуваються на Сонці. 1954 року почав працювати баштовий сонячний телескоп, виготовлений радянською оптико-механічною промисловістю за задумом доктора фізико-математичних наук А. Б. Северного (директора обсерваторії з 1952 року). Вже перші випробування баштового сонячного телескопа показали його високі якості й великі можливості у вивченні магнітного поля та фізичних процесів на Сонці. На той час це був унікальний телескоп, один з найбільших у світі.
Зростало й селище вчених. 1952 року тут зведено 2 восьмиквартирні будинки, 1954 — 3, 1955 — ще 4 загальною площею 1 тис. кв. метрів. Спорудили триповерховий готель, проклали водопровід від річки Качі, провели високовольтну лінію електропередачі довжиною 13,3 км, телефонну лінію. Багато уваги приділялося поліпшенню побуту. До нових будинків підвели гарячу воду. 1955 року пущено другу чергу водопроводу, закінчено будівництво банно-прального комбінату. Селище озеленювалося, був закладений фруктовий сад на площі 7 га. На нове місце проживання переїздили сім’ї працівників обсерваторії.
1953 року в обсерваторії працювало 76, 1955 — 126 чоловік. Провадились дослідження в галузі фізики та космології газових туманностей і міжзоряного середовища, фізики Сонця і впливу його на Землю, фізики і космології зірок. Використання найновіших досягнень технічної фізики, електротехніки і радіотехніки для створення нових і досконалих методів досліджень дало можливість виконати серію оригінальних наукових робіт. Ще 1951 року на рефлекторі із дзеркалом 122 см одержано перші унікальні спектрограми Сонця з великою дисперсією. Обсерваторія перетворювалась у науковий центр не лише всесоюзного, а й світового значення.
Офіційне відкриття обсерваторії, яке відбулося у вересні 1955 року, стало великим святом для всіх жителів селища. До цієї події було приурочено наукову конференцію з астрофізики, у роботі якої взяли участь відомі радянські, а також учені ряду зарубіжних країн, у т. ч. ПНР, ФРН, Англії, Франції, Індії. Після відкриття Кримської астрофізичної обсерваторії Сімеїзька стала її відділенням.
1956 року почався другий етап будівництва обсерваторії, головним об’єктом якого було спорудження 2,6-метрового зоряного телескопа. В створенні цього унікального інструмента і пов’язаного з ним комплексу споруд взяло участь понад 40 заводів, конструкторських бюро, науково-дослідних інститутів та інших закладів. Рефлектор побудували на оптико-механічному заводі в Ленінграді за проектом і під керівництвом конструктора телескопа лауреата Ленінської премії Б. К. Іоаннісіані.
Монтаж телескопа завершено у грудні 1960 року. До 50-річчя Радянської влади повністю закінчено всі налагоджувальні роботи. Зоряному телескопу присвоєно ім’я академіка АН СРСР Г. А. Шайна. За величиною телескоп є третім у світі. Він максимально автоматизований. Понад 160 електродвигунів використовуються для його роботи. Багато операцій, які раніше робилися безпосередньо астрономами, виконуються на телескопі лічильно-обчислювальною машиною, перетворювачами координат, слідкуючими системами. Перші спостереження на зоряному телескопі проведено 1961 року. Тоді ж одержано близько 50 знімків позагалактичних туманностей. Про результати цієї роботи було повідомлено на XI з’їзді Міжнародного астрономічного союзу.
Кримська астрофізична обсерваторія має тепер 4 наукові відділи — фізики Сонця і планет (очолює академік А. Б. Сєвєрний), фізики зірок і туманностей (очолює доктор фізико-математичних наук В. Б. Никонов), експериментальної астрофізики (очолює доктор фізико-математичних наук М. В. Стешенко), радіоастрономії (очолює кандидат фізико-математичних наук І. Г. Мойсєєв). Характерною особливістю наукової роботи обсерваторії є вивчення нестаціонарних процесів. Цим відрізняється напрям роботи Кримської астрофізичної обсерваторії від досліджень, які провадять зарубіжні обсерваторії, у т. ч. американські, що вивчають насамперед стаціонарні стани. Нестаціонарні процеси, що відбуваються на Сонці, зірках, в ядрах галактик, як правило, пов’язані з потужним виділенням енергії. Своєчасне прогнозування спалахів на Сонці необхідне для безпеки людей у космосі. Разом з Кримським державним медичним інститутом колектив обсерваторії вивчає вплив сонячної активності на живі організми.
В обсерваторії склалася ціла школа в галузі фізики Сонця, праці якої мають світове значення. Під керівництвом А. Б. Северного вчені Е. Ю. Дубов, С. І. Гопасюк, Т. Т. Цап та інші виконали багато цінних досліджень, вивчаючи сонячні спалахи та магнітні поля на поверхні Сонця. На телескопі провадяться спостереження кількох сотень галактик, вивчаються так звані спалахуючі та магнітні зірки, розроблена найбільш точна кількісна спектральна класифікація їх.
1959 року в Кримській обсерваторії розпочалася підготовка до проведення астрофізичних експериментів з використанням штучних супутників землі. Відтоді колектив відділу експериментальної астрофізики набув значного досвіду роботи у цьому напрямі. За допомогою штучних космічних тіл, на яких розміщується наукова апаратура, досліджується короткохвильова область спектра Сонця, потоки частинок від нього, фотографуються ультрафіолетові спектри зірок тощо.
В Научному вчені Ленінградського інституту теоретичної астрономії досліджують малі планети, комети й астероїди. В 1964—1970 рр. разом із співробітниками Кримської астрофізичної обсерваторії вони виявили понад 1100 нових планет. У квітні ювілейного 1970 року вчені спостерігали малу планету Владилену, відкриту більш як півстоліття тому С. І. Білявським, який працював у Сімеїзькій обсерваторії, і названу так на честь В. І. Леніна.
Група вчених-астрофізиків 1971 року виявила унікальне джерело, що випромінює понадвисоку енергію в сузір’ї Лебідь. Вивчення джерела в майбутньому сприятиме розв’язанню проблеми, що стосується походження космічних променів. Та ж група відкрила в сузір’ї Кассіопея об’єкт, що випромінює надзвичайно потужний потік гамма-квантів.
1969 року почала діяти фотоелектрична установка для реєстрації космічного гамма-випромінювання, збудована працівниками обсерваторії. У квітні 1973 року став до ладу модернізований баштовий сонячний телескоп, реконструкція якого розпочалася 1969 року. Тепер це — найбільший у світі телескоп із дзеркалом діаметром 1,25 метра, виготовленим із сітала в майстерні Кримської астрофізичної обсерваторії. Це дозволило збільшити яскравість спектра в 30 разів.
Кримська астрофізична обсерваторія є піонером у розвитку нових методів досліджень. Тут розроблено фотоелектричні методи в зоряній фотометрії, створено електронний магнітограф для вимірювання сонячних і зоряних магнітних полів, застосовуються електронно-оптичні підсилювачі яскравості для спостережень слабких об’єктів і телевізійна техніка для досліджень малоконтрастних космічних і штучних об’єктів, що швидко змінюються. Ці методи широко застосовуються в інших обсерваторіях та інститутах.
У Научному регулярно проводяться конференції, симпозіуми, наради. 1972 року відбулася всесоюзна нарада з прогнозування сонячних спалахів, а також конференції з проблем перемінних зірок, поляризаційних вимірювань та ін. У їх роботі брали участь і зарубіжні вчені.
Зв’язки Кримської астрофізичної обсерваторії з іншими науково-дослідними установами країни широкі й плідні. Вчені Фізичного інституту ім. П. М. Лебедева АН СРСР й астрофізики Научного брали активну участь у проведенні лазерної локації Місяця. Співробітники обсерваторій Головної астрономічної АН УРСР і Кримської астрофізичної проводять спектрофотометричні і поляризаційні дослідження планет-гігантів (Сатурна, Урана, Юпітера). Одержано цікаві дані про атмосферу цих планет. Вперше визначено яскравісні температури Венери, Марса й Юпітера в їх радіовипромінюванні на довжинах хвиль 2 мм та 8 мм. Ця робота здійснюється Кримською астрофізичною обсерваторією та Горьковським науково-дослідним радіофізичним інститутом. Литовські вчені щороку ведуть у Научному спостереження з багатокольорової фотометрії зірок — нової і дуже важливої галузі дослідження. Тут провадять наукову роботу співробітники обсерваторій Алма-Атинської АН Казахської РСР, Абастуманської АН Грузинської РСР, Бюраканської АН Вірменської РСР, Ташкентської АН Узбецької РСР та інші.
Розширюються зв’язки колективу наукового центру в Научному з найбільшими обсерваторіями світу. Вчені Кримської астрофізичної обсерваторії беруть участь у міжнародних конференціях і симпозіумах. Восени 1969 року радіоастрономи обсерваторій Кримської та Грін-Бенк (США) спільно почали досліджувати квазари — об’єкти, що мають малі розміри і винятково велику енергію випромінювання. В Кримській обсерваторії на баштовому сонячному телескопі провадили дослідження вчені ПНР, ЧССР, Швеції та інших країн.
Про міжнародне визнання досягнень радянських астрофізиків свідчить те, що академік АН СРСР А. Б. Сєвєрний у 1964 році на XII з’їзді Міжнародного астрономічного союзу (МАС), який відбувся в Гамбурзі, був обраний віце-президентом Міжнародного астрономічного союзу. 1965 року вченому присуджено почесний ступінь доктора університету в Ньюкаслі (Англія). А. Б. Сєвєрний — член Королівського астрономічного товариства (Англія). Членами Міжнародного астрономічного союзу є 19 співробітників обсерваторії.
Серйозна увага приділяється підготовці наукових кадрів не лише для обсерваторії, а й для інших наукових установ країни. За роки восьмої п’ятирічки через аспірантуру й стажування було підготовлено 5 спеціалістів для Азербайджанської РСР, готуються науковці для Вірменської РСР, Казахської РСР, Узбецької РСР, РРФСР та інших республік. Так, І. М. Копилов, який закінчив аспірантуру 1952 року і працював довгий час у Кримській астрофізичній обсерваторії,— нині доктор фізико-математичних наук, з 1966 року очолює Спеціальну астрофізичну обсерваторію на Північному Кавказі. В Научному щорічно проходять астрофізичну практику студенти вищих навчальних закладів Москви, Ленінграда, Києва та інших міст.
В обсерваторії на 1 січня 1973 року працювало 287 чоловік, серед них один академік (А. Б. Сєвєрний), 5 докторів наук (Р. Є. Гершберг, Е. Ю. Дубов, В. Б. Никонов, В. К. Прокоф’єв, М. В. Стешенко), 30 кандидатів наук, десятки молодших наукових співробітників, інженерів, механіків, електриків і лаборантів. Тут творчо працюють росіяни, українці, вірмени, азербайджанці, представники інших національностей. Найважливіші ділянки науково-дослідної і виробничої роботи очолюють комуністи. Кримська астрофізична обсерваторія нагороджена Ленінською Ювілейною Почесною Грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС, 27 її співробітників нагороджено медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». За успіхи, досягнуті у восьмій п’ятирічці в галузі науки, А. Б. Сєвєрний нагороджений орденом Жовтневої Революції. У 1973 році вченому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. За дослідження сонячних спалахів академік АН СРСР А. Б. Сєвєрний і член-кореспондент АН СРСР Е. Р. Мустель у 1952 році удостоєні Державної премії. За досягнення у розвитку науки В. Б. Никонов у 1961 році нагороджений орденом Леніна, П. П. Добронравін — орденом Трудового Червоного Прапора. За роботу з нової спостережної техніки В. К. Прокофьеву, В. Б. Никонову і П. П. Добронравіну в 1971 році присуджено Державну премію. Тепер доктор фізико-математичних наук, кавалер ордена Леніна, заслужений діяч науки і техніки РРФСР, професор В. К. Прокоф’єв — тричі лауреат Державної премії.
В селищі в тісному контакті з астрономами обсерваторії працює колектив Південної станції Державного астрономічного інституту ім. П. К. Штернберга. Інститут входить до складу Московського державного університету, а Південна станція є однією з його баз. Її почали будувати в Научному 1958 року. Зведено 5 башт для телескопів, головний корпус, будинки для співробітників. Цей науковий колектив, який складається з двадцяти чоловік, що постійно проживають у селищі, очолює доктор фізико-математичних наук Е. А. Дибай. Починаючи з 1960 року, Південна станція забезпечує роботу вчених Московського державного університету на телескопах в умовах Південного неба. Науково-дослідна робота здійснюється під керівництвом учених Державного астрономічного інституту в трьох напрямах — фізика планет (професор В. 1. Мороз), позагалактична астрономія (професор Б. О. Воронцов-Вельямінов), дослідження змінних зірок (професор Б. В. Кукаркін). У галузі вивчення змінних зірок інститут посідає одне з провідних місць у світі. На Південній станції 1963 року вперше у Радянському Союзі Г. В. Зайцева відкрила понад-нову зірку.
На станції встановили ряд сучасних астрономічних інструментів. Серед них — рефлектор із дзеркалом 125 см, який є третім за розмірами з подібних інструментів у Радянському Союзі. За допомогою оригінальних пристосувань Е. А. Дибаю та В. Ф. Єсипову на цьому рефлекторі вдалося сфотографувати спектри кількох квазарів та інших позагалактичних об’єктів, визначити відстань до них і їх світність.
В останні роки тут почалося вивчення аномальних об’єктів, так званих галактик Сейферта та голубих галактик Маркаряна. У цих дослідженнях беруть участь вчені Бюраканської астрофізичної обсерваторії (Вірменська РСР).
На станції працюють співробітники й аспіранти Державного астрономічного інституту, проходять виробничу практику і готують дипломні роботи студенти Московського державного університету, а також інших університетів, у т. ч. і зарубіжних. Навчання й виховання студентів та аспірантів є одним із головних завдань колективу станції.
1957 року селище названо Научним. Протягом 10 років воно підпорядковувалося сільській Раді села Скалистого Бахчисарайського району. З 1967 року Научний підпорядкований міськраді Бахчисарая. Мешканці селища живуть у впорядкованих багатоповерхових будинках. За роки восьмої п’ятирічки їх тут зведено три. Є поштове відділення, АТС на 400 номерів, міжміський телефонний зв’язок, ощадна каса. До послуг населення — 3 магазини. В особистому користуванні жителів багато телевізорів, 30 автомобілів, 25 мотоциклів.
У Научному добре поставлено медичне обслуговування. З 1948 року тут працює медичний пункт, на базі якого 1960 року відкрито амбулаторію. При ній є фізіотерапевтичний кабінет, лабораторія, аптека. Населення обслуговують три лікарі й медсестра.
1955 року в селищі створені секції спортивного товариства «Буревісник». Тут відбуваються шахові турніри, організовуються туристські походи.
Великим піклуванням оточені в Научному діти. Школу відкрито в селищі в 1954 році. 1960 року зведено нове приміщення восьмирічної школи на 400 місць, а через 5 років вона була перетворена у середню. Тут працюють 19 учителів. Директор школи В. 1. Бабуріна — заслужений вчитель РРФСР. 1954 року зведено дитячі ясла, через три роки — дитячий комбінат.
У науковій бібліотеці селища, заснованій ще 1908 року в Сімеїзі, налічується понад 130 тис. книжок. Бібліотека здійснює широкий внутрісоюзний і міжнародний книгообмін з обсерваторіями й науковими установами (50 країн — 254 адреси). У Кримській обсерваторії з 1946 року видаються «Известия Крымской астрофизической обсерватории». Фонд бібліотеки художньої літератури, створеної на громадських засадах 1956 року, становить 3 тис. томів. Жителі селища 1970 року передплатили 1310 примірників газет і журналів.
1971 року в Научному відкрився клуб. Тут створено гуртки художньої самодіяльності, є естрадний оркестр. У конференц-залі на 250 місць є широкоекранна установка. Активно працює в селищі первинна організація товариства «Знання», яка об’єднує понад 50 чоловік. Її члени читають лекції, виступають з доповідями перед трудящими району й області, проводять екскурсії (щорічно Научний відвідують близько 2,5 тис. екскурсантів). Науковому співробітнику обсерваторії Л. С. Галкіну за багаторічну плідну роботу в товаристві «Знання» присвоєно звання заслуженого працівника культури УРСР.
У партійній організації селища — 57 комуністів. Вони проводять велику громадсько-політичну роботу. Академік А. В. Сєвєрний був делегатом XXII і XXIII з’їздів КПРС. У двох комсомольських організаціях налічується 25 чоловік. З їх ініціативи у березні 1970 року в Научному вперше святкувався День астронома. З цього часу він став тут традиційним. У цей день проходить конкурс молодих спеціалістів, відзначають їх кращі наукові роботи.
Жителі селища беруть активну участь у громадському житті. Так, до Бахчисарайської районної Ради 10 років обиралась науковий співробітник обсерваторії Т. С. Галкіна. Депутатом Бахчисарайської міськради є робітник обсерваторії П. Я. Лимаренко.
Минуло понад 25 років з того часу, як на пустинному плато з’явилися перші будівельники. Тепер Научний — один з найважливіших астрофізичних центрів всесоюзного й світового значения.
Я. Я. ДОБРОНРАВІН, Г. А. ЯЦЕНКО