Кіровське, Кіровський район, Кримська область
Кіровське — селище міського типу, центр району. Розташоване в степовій східній частині Кримського півострова. Залізнична станція. Відстань до Сімферополя — 121 км. Населення — 6400 чоловік.
Місцевість, де лежить Кіровське, була заселена ще в II тис. до н. е. Про це свідчать знайдені на його околицях крем’яні знаряддя праці й розташовані довкола селища кургани доби бронзи.
Вперше Іслам-Терек (Іслам-Дірек), стара назва села, згадується в 1783 році. В «Известиях» Таврійської губернської ученої архівної комісії говориться, що до приєднання Криму до Росії Іслам-Терек входив до складу Ескі-Кримського кадилику Кефінського (Феодосійського) каймаканства.
На кращих землях села Іслам-Терека в 60-х роках XIX ст. заснувалася німецька колонія, незабаром від неї відокремилися висілки, які дістали назву Нейдорф. За статистичними відомостями 1864 року в поселенні Іслам-Тереку (Нейдорфі) в 20 дворах проживало 128 чоловік. Наприкінці 80-х років XIX ст. тут налічувалося вже 209 мешканців. З 37 дворів 11 були безземельними; один засівав до 5 десятин землі, 7 — по 25—50 десятин, 17 — більш як по 50 десятин, 1 — володів 107 десятинами, але не засівав їх. Крім того, 18 господарств орендували 1150 десятин. Вся земля належала німецьким колоністам, які користувалися найманою працею безземельних селян і наймитів, що прибували сюди на заробітки з України та південних губерній Росії. У господарствах колоністів вирощувалась озима пшениця для продажу на ринку.
У 90-х роках почалося будівництво залізниці, яка мала проходити за кілометр від села. Тут було збудовано залізничну станцію, а коло неї в 1895 році виникло селище Іслам-Терек. Збільшувався вивіз товарного зерна та інших сільськогосподарських продуктів. 1915 року кількість дворів у селі Іслам-Тереку зменшилася до 29, а число мешканців зросло до 212; 122 з них були наймитами й сезонними робітниками. Земля, як і раніше, залишалася в руках великих німецьких колоністів і куркулів.
Ще в 1850 році на кошти сільської громади тут побудували школу з семирічним навчанням. 1911 року в ній навчалося 39 учнів, хоча населення села збільшилося за 50 років майже вдвоє. Діти бідняків і батраків до школи не ходили.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції безземельні селяни й батраки намагалися розорати куркульські землі, та «самовільців» проганяли з зайнятих ними ділянок, примушували платити хазяїнові великий штраф.
Звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції радісно зустріла біднота села. Селяни й наймити зібралися на мітинг, на якому обговорювалося питання про землю. У січні 1918 року в Феодосії (Іслам-Терек входив тоді до складу Феодосійського повіту) велися бої за владу Рад. Боротьбою керував штаб Червоної гвардії, очолюваний І. Ф. Федьком. 12 січня червоногвардійці поблизу залізничної станції Іслам-Терек розгромили ескадрон татарських націоналістів та білогвардійців і допомогли бідноті встановити Радянську владу в селі.
Згідно з інструкцією, затвердженою І з’їздом Рад і військово-революційних комітетів Таврійської губернії, в березні 1918 року селяни й батраки Іслам-Терека одержали землю і засіяли її. Але здійснення революційних перетворень в квітні 1918 року перервали німецькі загарбники, а згодом білогвардійські банди та англо-французькі інтервенти, які відновлювали в селі дореволюційні порядки. Прямими пособниками окупантів і внутрішньої контрреволюції були татарські буржуазні націоналісти. Вони допомагали грабувати населення, жорстоко розправлялися з ним.
У листопаді 1920 року Червона Армія очистила Крим від білогвардійців. Радянську владу в Іслам-Тереку було відновлено. 30 листопада утворено сільський революційний комітет, який діяв на правах районного, йому було підпорядковано 7 сусідніх сіл. Оскільки до складу першого ревкому потрапили куркульські елементи, 4 грудня на загальних зборах жителів села було проведено його перевибори.
Новостворений ревком на чолі з більшовиком Я. Беккером відразу ж взявся за проведення в життя декретів Радянської влади. 1-й земельний з’їзд Феодосійського повіту, який відбувся в серпні 1921 року, визначив норми наділення землею селян і батраків — по 22 десятини на родину з 6 осіб. У липні 1921 року на період польових робіт в Іслам-Тереку було створено першу і другу сільськогосподарські трудові артілі з земельною площею 600 і 700 десятин. У селі в цей час проживало 310 чоловік.
Трудящим Іслам-Терека довелося долати великі труднощі, відбудовуючи сільське господарство, яке за роки імперіалістичної й громадянської воєн занепало. До того ж неврожай 1921 року спричинив голод. Повітова комісія допомоги голодуючим видавала населенню продукти, створювала пункти харчування; проявлялося особливе піклування про дітей. Через три роки завдяки зусиллям партійних і радянських органів, а також допомозі Радянської держави наслідки недороду й голоду було ліквідовано. 1924 року в Іслам-Тереку створюється комітет селянської взаємодопомоги, головою якого став батрак С. Г. Гарагуля. Комітет допомагав селянській бідноті організовувати сівбу та збирати врожай, залучав її до сільськогосподарської кооперації, розподіляв кредити й насіннєві позички. Діяли прокатні пункти очищення насіння, забезпечення бідняцьких господарств сільськогосподарським інвентарем, молочною та робочою худобою. 1925 року в селі виникло перше машинне товариство «Згода». Селяни одержали можливість обробляти землю тракторами й використовувати інші машини.
Ще 1920 року в селі відкрито лікарський пункт. У 1925 році почала працювати школа першого ступеня, де навчалися діти селян і батраків, а вечорами — 16 неписьменних жінок. У тому ж році відкрито хату-читальню. Тут для селян читали лекції, влаштовували вечори запитань і відповідей, працював сільськогосподарський гурток.
З 1921 по 1925 рік Іслам-Терек підпорядковувався навколишнім сільським Радам. У 1925 році він став центром сільської Ради, при якій створено 3 секції: культурно-освітню, кооперативну, земельну, в їхній роботі брало участь близько 40 осіб сільського активу. За даними Всесоюзного перепису 1926 року в Іслам-Тереку проживало 376 чоловік. У селі налічувалося 86 дворів.
Велику масово-політичну роботу серед населення провадив територіальний сільський партійний осередок, створений 12 листопада 1926 року. До його складу входили 3 члени й 3 кандидати в члени ВКП(б). Комуністи села роз’яснювали бідноті значення колективних форм господарювання, згуртовуючи селян і батраків різних національностей. Помічником комуністів виступав комсомольський осередок, що виник у 1927 році і складався з 13 осіб.
1928 року в Іслам-Тереку створено перший ТСОЗ. У 1930 році організовується сільськогосподарська артіль «Червоний Вестфалець», в якій об’єдналися 127 господарств—545 чоловік, з них працездатних 279. Площа посіву становила 2039 га, було усуспільнено великої худоби 178 голів, свиней — 43 голови. Колективізація в селі здійснювалася в обстановці жорстокої класової боротьби. Куркулі всіляко перешкоджали створенню артілі. 1930 року їх позбавлено землі й вислано за межі Криму.
Велику допомогу в зміцненні й розвиткові артілі «Червоний Вестфалець» подала створена в 1931 році Іслам-Терецька МТС. 11 «Фордзонів», 12 «Джан-Дірів» і 5 «Інтернаціоналів» — такий був її перший тракторний парк. Одночасно з МТС в Іслам-Тереку організовано бавовнорадгосп. У 1936 році землі радгоспу передано сусіднім колгоспам.
Поступово артіль «Червоний Вестфалець» міцніла, набирала сили. 1933 року під зерновими культурами було зайнято 1000 га землі. На 3 тваринницьких, молочнотоварній та свинарській фермах, племінній конефермі утримувалося 948 голів. Працювали 2 кузні, 2 столярно-шорні майстерні.
Боротьбу за піднесення економіки сільгоспартілі очолив колгоспний партосередок, створений у січні 1932 року. Він налічував 5 комуністів, до його складу увійшли й комуністи сільської парторганізації.
Значний внесок у колгоспний рух зробили двадцятип’ятитисячники, що приїхали в село на заклик партії: робітниця з Донбасу П. Паршина працювала завідуючою молочнотоварною фермою та жіноргом, колишній матрос Чорноморського флоту Я. Шейнвальд був заступником голови колгоспу й секретарем партосередку, робітник-слюсар І. Рогачов — скарбником правління колгоспу й партгрупоргом рільничої бригади. Комсомольці колгоспу працювали на молочнотоварних фермах, у бригадах. Організовані ними загони піонерів збирали колоски хліба.
Дальшому розвиткові артілі сприяло соціалістичне змагання, яке розгорнулося серед колгоспників, між бригадами й ланками. 1933 року в артілі було 72 ударники. Колгоспника П. Сахновського за високі показники на косовиці й обмолоті хліба (при нормі 27 тонн намолочував 32—40 тонн) було занесено на Червону Всесоюзну дошку. Цієї честі удостоївся весь колгосп.
Завдяки самовідданій праці колгоспників, застосуванню техніки й поліпшенню агротехніки, артіль щорічно домагалася високої врожайності всіх сільськогосподарських культур. У 1937 році було зібрано озимої пшениці — по 15 цнт з га, ярового ячменю — по 13 цнт, картоплі — по 60 цнт. 1939 року в парку Кіровської МТС, крім 69 тракторів, було ще 38 комбайнів. Цією технікою оброблялося понад 31 тис. га землі.
Із зростанням економіки колгоспу підвищувався добробут колгоспників. У 1933 році кожен з них одержав по 8,5 кг зерна на трудодень, а в 1937 році заробіток сім’ї колгоспника становив у середньому 37,15 цнт зерна і 3647 крб. грошима.
З 1935 року Іслам-Терек стає центром новоутвореного Кіровського району. Було створено райвиконком і райком партії. Радянські й партійні органи приділяли велику увагу питанням розвитку економіки районного центру. Почала розвиватися місцева промисловість. У 1940 році було утворено м’ясо-молочний комбінат, який щорічно випускав продукції більш як на 6 тис. крб. Наступного року почав діяти райпромкомбінат, що об’єднав м’ясний та бондарний цехи, кравецьку, металоремонтну й обозоремонтну майстерні, перукарню, які досі існували окремо.
Змінився зовнішній вигляд Іслам-Терека. Напередодні війни було прокладено три нові вулиці, зведено будинок райкому партії, ряд житлових будинків, відкрито нові крамниці, 2 їдальні. Працювали електростанція, пекарня, лазня. 1939 року в райцентрі налічувалося 1892 мешканці. Медичне обслуговування населення забезпечували поліклініка, аптека. Був пологовий будинок, двоє колгоспних ясел, дитячий садок. У 1935 році початкову школу перетворено на семирічну, в 1939—в новому двоповерховому будинку почала працювати середня школа. На цей час Іслам-Терек став селом суцільної письменності. Діяли будинок культури, відкритий у 1937 році, два колгоспні червоні кутки, бібліотека. У 1934—1935 рр. село радіофікували, побудували радіостанцію з радіовузлом. Важливе місце в культурному житті посідала районна газета «Кировец», що видавалася з 1936 року. Керівну роль у розвитку економіки й культури села відігравали комуністи. 1940 року у 8 первинних організаціях райцентру налічувалося 120 членів партії. Активно допомагали комуністам комсомольці.
Напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну працю жителів Іслам-Терека. Багато з них у перші дні війни пішли до лав Червоної Армії захищати Батьківщину. У липні 1941 року в райцентрі було створено винищувальний батальйон у складі 65 чоловік для боротьби з ворожими диверсантами і для охорони промислових об’єктів та установ. У жовтні з комуністів, комсомольців і безпартійного активу сформувався партизанський загін. Його командиром став прокурор району Ф. Л. Безногов. У місцях майбутньої дислокації партизанів заклали продовольчі бази.
2 листопада 1941 року Іслам-Терек окупували війська фашистської Німеччини. Багато горя завдали загарбники населенню. На території МТС вони влаштували концтабір, в якому страждали й гинули сотні радянських людей. Ще до приходу окупантів місцевий партизанський загін відійшов у старокримські ліси на ділянку автошляху Сімферополь—Феодосія. Партизани здійснили десятки бойових операцій, знищивши чимало живої сили противника й автомашин; зібрали для командування Червоної Армії багато цінних розвідувальних відомостей про ворога; розповсюджували серед населення газети та листівки.
Активно боролася з ворогами підпільно-патріотична група, створена в серпні 1943 року під керівництвом залізничного робітника станції Іслам-Терек І. П. Стрельцова. Група підтримувала тісний зв’язок з партизанами. Дістаючи від них міни, патріоти підривали ешелони ворога; збирали для партизан розвідувальні дані і постачали їм харчі. Фашистам вдалося схопити й розстріляти кількох підпільників: І. Морозова — колишнього інструктора райкому партії, С. Г. Гарагулю — робітника водокачки та ін. У жовтні—листопаді 1943 року решта членів групи пішла в партизанський загін. Від рук фашистів загинули партизани Ф. Л. Безногов, М. Т. Олексієнко, С. П. Райков, М. М. Орлова, Г. Я. Маятников, І. О. Медведев.
13 квітня 1944 року війська Окремої Приморської армії визволили Іслам-Терек від німецьких окупантів. За час свого хазяйнування загарбники завдали райцентрові великих збитків. Вони зруйнували електростанцію, водокачку, млин, приміщення райкому партії, школи, аптеки, поліклініки, пошти, будинок культури. У колгоспі «Червоний Вестфалець» було пограбовано худобу та знищено сільгоспінвентар. Усі сільськогосподарські машини, трактори й комбайни Кіровської МТС призведено до непридатності або вивезено в Німеччину, майстерні зруйновано або спалено. Окупанти розстріляли та замучили 24 і вигнали у фашистську неволю 7 чоловік.
Відразу ж після визволення Іслам-Терека відновили свою діяльність районний комітет партії та райвиконком, райком комсомолу. Розгорнулися відбудовні роботи, якими керував райком партії та спеціальний штаб при райвиконкомі. Трудящі працювали з великим піднесенням. Справжнім штабом молодіжних бригад став райком комсомолу. Комсомольці були ініціаторами багатьох добрих справ. У фонд допомоги дітям фронтовиків вони за кілька днів зібрали 20 тис. крб., організували збирання металолому.
У квітні 1944 року відновили роботу колгосп «Червоний Вестфалець» і Кіровська МТС. Але 580 га колгоспної землі нічим було обробляти. У зруйнованому господарстві налічувалося всього 6 коней, 33 корови, 9 телят. У колгоспі було лише 35 працездатних. На сільськогосподарських роботах колгоспники використовували корів. У дію пішли серпи та коси. Зібрати врожай 1944 року допомогли військові частини, робітники, службовці й школярі райцентру. Літом і восени 1944 року почали прибувати переселенці з Київської, Курської, Тамбовської, Орловської областей і Краснодарського краю. У липні 1944 року сюди приїхали 40 трактористів з Ярославської та Івановської областей. При МТС організували курси для підготовки механізаторів. На осінь 1944 року було відновлено і відремонтовано 15 тракторів. Колектив МТС у стислі строки провів збирання врожаю 1945 року, виконавши план на 162 проц., і першим у Криму закінчив збирання зернових.
У перші дні після визволення в селі почали працювати пекарня, їдальня, шевська й слюсарно-бляхарська майстерні, лазня. У 1944—1945 рр. було відбудовано електростанцію, радіотрансляційну мережу. З 1944 року почала виходити районна газета «Кировец». Відкрила свої двері школа. Педагогічний колектив багато зробив, щоб усі діти шкільного віку могли навчатися. Комсомольці й молодь відбудували будинок культури та бібліотеку. При будинку культури вони організували агітбригаду, яка виступала з концертами перед трудящими села й району.
У роки четвертої п’ятирічки в Кіровському (так почало називатися село з 1945 року) між бригадами МТС широко розгорнулося соціалістичне змагання за якісне виконання сільськогосподарських робіт. Високих показників на збиранні врожаю в 1947 році домігся комбайнер Ф. І. Авдійчик, який за 20 робочих днів зібрав і обмолотив урожай на площі 6,4 тис. га. Колектив Кіровської МТС за досягнення в розвитку сільського господарства не раз нагороджувався перехідним Червоним прапором Ради Міністрів СРСР, був дипломантом Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Багато років головним агрономом МТС працював І. Г. Яников. За трудові успіхи його нагороджено орденом Леніна і присвоєно почесне звання заслуженого агронома УРСР.
Хоч колгоспники працювали з великим піднесенням, але обробити всі артільні угіддя через нестачу робочих рук не було змоги. Тому в кінці 1948 року землі колгоспу «Схід» (так звалося з 1946 року господарство «Червоний Вестфалець») було передано сусідній сільськогосподарській артілі «Трудова згода» (тепер колгосп «Україна»), що в селі Яркому Полі.
1958 року Кіровське стало селищем міського типу. Тоді ж МТС було реорганізовано в PTC. У 1965 році виникла міжколгоспна будівельна організація, в якій трудяться 274 чоловіка, в 1967 — міжколгоспне шляхово-будівельне управління, де працюють понад 100 чоловік. За роки 8-ї п’ятирічки побудовано понад 80 сільськогосподарських і культурно-побутових об’єктів у колгоспах. Міцною технічною базою сільськогосподарського виробництва району стало Кіровське районне об’єднання «Сільгосптехніки», створене в 1963 році. За 1966—1970 рр. колектив об’єднання реалізував валової продукції на 4,2 млн. крб., план виконав на 112 проц., обсяг механізованих робіт за п’ятирічку зріс утричі й досяг 465 тис. га м’якої оранки. Колгоспам району продано нової техніки та обладнання на 20 млн. крб. 1962 року в селищі створено районну електричну мережу, що забезпечує колгоспи, радгоспи і промислові підприємства електроенергією. Тут трудяться 80 чоловік.
Широкого розмаху серед робітників і службовців селища набуло соціалістичне змагання. На честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна 7 бригад і дільниць Кіровського райоб’єднання «Сільгосптехніки» завоювали звання колективів комуністичної праці; 50 робітників та інженерно-технічних працівників об’єднання нагороджено ювілейними медалями «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
За успішне виконання виробничих завдань у роки 8-ї і перших років 9-ї п’ятирічок колектив об’єднання «Сільгосптехніки): 7 разів нагороджувався перехідним Червоним прапором Ради Міністрів Української РСР; один раз — перехідним Червоним прапором Ради Міністрів СРСР, «Союзсільгосптехніки» і ЦК профспілки робітників і службовців сільського господарства і заготівель; двічі — перехідним Червоним прапором «Укрсільгосптехніки» і республіканського Комітету профспілки працівників і службовців сільського господарства і заготівель. Колективу об’єднання вручено також вимпел «Укрсільгосптехніки». Очолює Кіровське районне об’єднання «Сільгосптехніка» А. Д. Кібкалов — ветеран Великої Вітчизняної війни, який пройшов з боями від Волгограда до Берліна. Він нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани», за трудові успіхи у виконанні 8-го п’ятирічного плану удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора.
50-річчя утворення СРСР усі робітники і службовці селища зустріли новими трудовими перемогами. Робітники майстерень Кіровського райоб’єднання «Сільгосптехніки» підвищили продуктивність праці на 10,9 проц. У соціалістичному змаганні, що розгорнулося серед трудящих Кіровського, 68 чоловік з «Сільгосптехніки» домоглися звання ударника комуністичної праці. Комуніст М. Д. Мартишин і В. Ф. Савицький систематично перевиконують норми на 130—140 проц. Комсомольсько-молодіжна ланка шоферів (12 чоловік) із цього об’єднання вийшла переможцем змагання серед працівників автотранспорту. Перемогли також комсомольці у конкурсі молодих токарів району. З ініціативи комсомольців «Сільгосптехніки» створено бригаду трудової співдружності з 5 молодих раціоналізаторів. 1973 року електрослюсарю В. О. Шиловському присвоєно звання кращого молодого раціоналізатора України.
Останнім часом в селищі побудовано хлібозавод, поліклініку, новий корпус лікарні, готель на 58 місць з рестораном, дитячий комбінат «Орленя» на 200 місць; для робітників і службовців споруджено декілька багатоповерхових будинків; з’явилися нові квартали й вулиці, яким присвоєно імена М. Горького і космонавта В. Комарова. Селище освітлено люмінесцентними лампами, центральні вулиці заасфальтовано й викладено бетонними плитами. У грудні 1972 року в Кіровському на честь 50-річчя утворення СРСР закладено сквер, де висаджено декоративні дерева й кущі.
До послуг жителів селища кравецька, шевська, годинникова майстерні, перукарні, фото-, радіо- і телеательє, які розмістились у новому двоповерховому приміщенні будинку побуту. У райцентрі є двоповерховий районний універмаг, універмаг «Дитячий світ», книжкова і господарська крамниці, магазин спортивних товарів, дві їдальні, кафе «Південь», ресторан, павільйони «Вітерець» і «Ластівка». Всього у селищі 18 торгових точок, їхній товарооборот становить понад 8 млн. крб. щорічно. У селищній ощадкасі — 5500 вкладників, сума їхніх вкладів — понад 4 млн. карбованців.
Медичне обслуговування населення здійснює центральна районна лікарня на 150 ліжок, побудована в 1964 році. До 50-річчя утворення СРСР споруджено нову поліклініку, де кабінети устатковано новітнім обладнанням. В обох медичних закладах трудяться 38 лікарів і 101 середній медичний працівник. За заслуги в охороні здоров’я трудящих заступника головного лікаря А. П. Ковалевську нагороджено орденом Леніна. Є в Кіровському спортивна школа. Близько 400 чоловік займаються в спортивних секціях. На території райоб’єднання «Сільгосптехніки» споруджено спортивний комплекс.
З 1958 року в новому триповерховому будинку працює середня школа, в якій 64 учителі навчають 1455 дітей. Учні школи зміцнюють дружбу з школярами братніх республік. Вони листуються з учнями Казахстану, Вірменії, Литви, Білорусії. На честь 50-річчя утворення СРСР проведено фестиваль «Дружба».
З 1951 року середню школу закінчило 1100 учнів, з них 78 стали інженерами, 47 — лікарями й фармацевтами, 53 — вчителями, 14 — бібліотекарями, 53 — механізаторами.
У районному будинку культури на 420 місць працюють драматичний, естрадний, хоровий, танцювальний, художнього слова та інші гуртки, молодіжний лекторій. Часто перед трудівниками району на польових станах і фермах виступають агітбригади будинку культури. Великий колектив художньої самодіяльності, який об’єднує 180 любителів хорового співу, естрадної музики, баяна, організовано при профспілковому клубі райвідділення «Сільгосптехніка». Є широкоекранний кінотеатр. Влітку кінофільми демонструються на відкритому кіномайданчику парку культури й відпочинку. Понад 200 дітей вчаться в дитячій музичній школі, де є класи фортепіано, баяна, акордеона, скрипки. Дітей навчають 15 викладачів, що мають спеціальну музичну освіту. При музичній школі створено оркестр і ансамбль народних інструментів, які дають концерти трудящим району. 1973 року відкрив двері просторий Палац піонерів, у роботі гуртків якого беруть участь 800 дітей.
Працюють 2 районні бібліотеки для дорослих і дітей і кілька профспілкових, їхнім фондом (60 тис. книжок) користуються 4,5 тис. читачів. Жителі селища передплачують 7,5 тис. газет і журналів. У районній організації товариства «Знання» беруть участь 468 чоловік. При школі діє батьківський університет, його відвідують понад 300 чоловік.
У побут населення селища увійшли нові свята й обряди — урочиста реєстрація шлюбу, урочисте вручення паспорта, вшановування передовиків.
Свято шанують жителі Кіровського пам’ять героїв, що загинули у Великій Вітчизняній війні. На будинку районного об’єднання «Сільгосптехніки» встановлено меморіальну дошку на честь Героя Радянського Союзу І. М. Красносельського, який до війни працював шофером Кіровської МТС, його іменем названо також вулицю в селищі.
Комуністи й комсомольці селища багато роблять у справі виховання трудящих у дусі дружби народів Радянського Союзу. Цьому сприяє соціалістичне змагання, що розгорнулося між працівниками культури Кіровського району Кримської області, Лієпайського району Латвійської РСР і Скуодаського району Литовської РСР, переможцями в якому вийшли кіровці. У дні святкування 50-річчя утворення СРСР делегація Кіровського району побувала у литовських друзів. У 1972 році трудівники селища відрахували у фонд миру понад 40 тис. карбованців з особистих заощаджень.
Активними провідниками політики партії в усіх галузях економіки й культури в селищі є 18 первинних партійних організацій, які об’єднують 334 комуністів. Профспілки селища (50 первинних організацій) налічують у своїх лавах близько 2 тис. членів. У 18 комсомольських організаціях — 584 члени ВЛКСМ.
Багатогранну роботу серед трудящих проводить Кіровська селищна Рада депутатів трудящих, до її складу обрано 85 депутатів, з них 57 робітників і 28 службовців, 38 комуністів, 40 жінок. При Раді створено 10 постійних комісій, які займаються питаннями розвитку економіки селища, соціального забезпечення й охорони здоров’я, торгівлі, громадського харчування, поліпшення побуту населення. Бюджетом селищної Ради на 1973 рік виділено 357,9 тис. крб., з них на впорядкування селища — 104 тис. крб., на народну освіту — 209,2 тис. крб. Витрати на охорону здоров’я й розвиток культури фінансуються за рахунок бюджету районної Ради. На утримання районної й Старокримської лікарні в цьому році виділено 875,4 тис. крб., на культурно-освітні заклади —50,5 тис. крб. До громадської діяльності залучено широкий актив трудящих. У добровільній народній дружині, товариському суді, вуличних і батьківських комітетах, жіночій раді беруть участь понад 400 активістів селища. При селищній Раді для депутатів працює школа радянського будівництва й законодавства.
Широкі перспективи відкриваються перед селищем на майбутнє. З 1974 року розпочнеться будівництво дослідно-експериментального заводу Всесоюзного науково-дослідного інституту землерийного машинобудування, середньої школи, будинку культури із залом на 600 місць тощо. Зводяться квартали п’ятиповерхових 40-квартирних будинків.
З великим піднесенням працюють трудящі села, домагаючись нових здобутків у господарському та культурному будівництві.
А. С. ФАЙЗІ