Ярке Поле, Кіровський район, Кримська область
Ярке Поле — село, центр сільської Ради. Розташоване в східній степовій частині Кримського півострова. Відстань до районного центру і найближчої залізничної станції Кіровська — 3 км. Населення — 4215 чоловік. Сільській Раді підпорядковані також села Красносільське і Трудолюбівка.
Ярке Поле — село молоде. 1923 року в степу поблизу Іслам-Терека (нині Кіровське) з’явилися ходаки від селян-бідняків з Арабатської Стрілки П. Т. Семеняк і С. Г. Петров, які шукали землю для переселення. Радянські органи дозволили їм вибрати місце для майбутнього села. Перші поселенці нового населеного пункту в лютому 1924 року поставили тут саманні хати. Так виникло село Красний Терчек. Було в ньому тоді 11 дворів, проживало 46 чоловік.
У перші роки жителям села довелося переборювати багато труднощів. Цілинні землі важко було обробляти. Нерідко за весь вегетаційний період не випадало жодного дощу. У травні 1924 року селяни, підтримані феодосійськими комуністами, організували артіль «Перша трудова», головою якої став С. Г. Петров. Вона мала 860 га землі, 9 коней, 9 корів і трактор «Фордзон». Сільгоспартілі всіляко допомагало Феодосійське кредитне товариство. Долаючи опір куркульства сусідніх сіл, члени артілі поступово налагоджували господарство. 1925 року в селі засновано ще одне колективне господарство — «Добра згода», яке теж мало трактор і кілька лобогрійок.
З того ж року Красний Терчек підпорядковувався Іслам-Терецькій сільраді. З 1928 року Красний Терчек — центр сільради. На цей час тут уже налічувалося 45 дворів, 179 жителів. Медичну допомогу мешканцям села подавали тоді в Іслам-Тереку, де був лікарняний пункт. Початкова школа відкрилася 1928 року. Наступного року збудували хату-читальню. Проводити масово-політичну роботу серед населення активістам села допомагали феодосійські та іслам-терецькі комуністи. За активною участю Іслам-Терецького партосередку 1928 року в Красному Терчеку створено комсомольську організацію.
1929 року артілі «Перша трудова» і «Добра згода» об’єдналися в колгосп «Трудова згода», який очолив Р. К. Бідний. У новій артілі в 1930 році було 80 членів (разом з сім’ями 337 чоловік). Колгоспники засіяли 747 га землі. На фермі налічувалося 72 голови великої рогатої худоби. До весни 1931 року площа засіву в артілі збільшилася на 20 проц., план здачі колгоспом зерна державі хлібороби перевиконали. Правління артілі було занесено до червоного списку передовиків загальнокримського змагання. У лютому 1936 року договір про змагання передовиків і стахановців укладений між учасниками загальнокримської наради, разом з передовиками інших господарств, підписав і колгоспник «Трудової згоди» Т. А. Мачух.
Комуністи колгоспу «Трудова згода», що 1935 року об’єдналися в кандидатську групу, яка складалася з 4 чоловік, активно включились у боротьбу за дальше піднесення господарства. На 1937 рік артіль стала передовим господарством району. У тому році колгоспники на площі 1108 га зібрали по 15,9 цнт пшениці з га. Артіль обслуговувала Іслам-Терецька МТС.
У колгоспі, крім зернових культур, вирощували овочі, бавовну. Вживалися заходи до підвищення родючості грунтів. Жителі Красного Терчека в 1934 році провели значну роботу щодо насадження лісосмуг. На пропозицію жителя Красного Терчека О. А. Герасименка, що раніше вчився в школі відомого вченого-садівника Л. П. Симиренка і працював у його розсаднику під Городищем (тепер Черкаської області), в селі створено розсадник на площі 0,25 га, де вирощували саджанці плодових і лісних порід дерев. Через чотири роки після закладення розсадника О. А. Герасименко з допомогою любителів-садівників, посадив саджанці на п’ятигектарній ділянці. Так в артілі з’явився справжній сад. Площа його в 1939—1940 рр. сягала 13 га. У досягненнях садівників була й заслуга вчених Нікітського ботанічного саду, які заклали тут ще 1937 року сортовипробувальну ділянку на 3 га, де вирощувалися сливи, абрикоси, персики. У колгоспі розвивалося тваринництво і птахівництво. На молочнотоварній фермі в 1939 році налічувалося 152 голови великої рогатої худоби, на свинофермі — 222 голови свиней, а птиці — 7 тис. штук. На 1939 рік артіль «Трудова згода» об’єднувала 166 дворів.
З 1935 року Красний Терчек увійшов до новоутвореного Кіровського району. 1939 року в селі проживало 774 чоловіка. З 1928 року почала працювати неповна середня школа. За роки довоєнних п’ятирічок було покінчено з неписьменністю. 1938 року побудовано клуб, де розмістилася колгоспна бібліотека. Село радіофікували й електрифікували.
Мирну творчу працю радянських людей перервав віроломний напад фашистської Німеччини на нашу Батьківщину. Чоловіків, що пішли на фронт, на полях замінили жінки, підлітки, старики. Німецько-фашистські загарбники окупували Красний Терчек 2 листопада 1941 року. Багато горя зазнали жителі села під час гітлерівської навали. Фашисти заарештували і розстріляли мешканців села Г. С. Броницьку (Зиміну), І. Огарьова, А. П. Полякова, С. Ф. Сискова, Н. Д. Чернякову та інших. У чорні дні окупації населення, що залишилося в селі, всіляко чинило опір «новому порядку», ухилялося від виконання трудової повинності. В. П. Дудник воював у Кіровському, згодом у Феодосійському партизанському загонах. На фронтах Великої Вітчизняної війни билися 60 мешканців села, 37 з них загинули смертю хоробрих.
13 квітня 1944 року Красний Терчек був визволений від гітлерівських окупантів частинами Окремої Приморської армії. Одразу ж відновила свою роботу сільська Рада, яка мобілізувала населення на відбудову зруйнованого господарства. Треба було починати все спочатку. Загарбники пограбували створене наполегливою працею мешканців села господарство артілі, спалили громадські приміщення і будинки багатьох колгоспників, вивезли до Німеччини 74 чоловіка. Більшість людей тулилась у землянках. Одержавши від держави допомогу насінням, колгоспники «Трудової згоди» вже в 1944 році вручну засіяли й зібрали урожай із 120 га. Збирати врожай допомагали і воїни Червоної Армії. У серпні 1945 року село Красний Терчек перейменовано на Ярке Поле.
За роки четвертої п’ятирічки під керівництвом парторганізації і сільської Ради яркополенці підняли господарство артілі. 1948 року головою колгоспу став комуніст І. Г. Піддубний. До війни він очолював один з кубанських колгоспів. У 1944 році І. Г. Піддубний був серед воїнів-визволителів, що допомагали колгоспникам «Трудової згоди» збирати перший повоєнний урожай. За артіллю на 1 січня 1948 року було закріплено 3759 га сільгоспугідь, з них 1258 га орної землі, 15 га садів і 3 га виноградників. Грошові доходи її становили 109 тис. крб. Після збирання врожаю 1948 року в колгоспі почалося будівництво господарських приміщень. Тоді ж у Яркому Полі вперше в степовому посушливому районі було закладено на науковій основі 5 га виноградних плантацій. У 50-х роках рух за розвиток садівництва і виноградарства розгорнувся по всій області.
1950 року з колгоспом «Трудова згода» об’єдналась артіль «Червона нива» села Красносільського. До новоутвореного колгоспу ім. Ворошилова приєдналися чотири господарства. Центральна садиба його містилася в Яркому Полі. 1957 року — з колгоспом ім. Ворошилова злилася артіль ім. Кірова. Новий колгосп назвали «Україна». У наступні роки з «Україною» об’єдналися ще господарства ім. Шевченка і «Заповіт Леніна». Колгоспом-гігантом керувати було важко, частину землі згодом передали для організації нового радгоспу.
За колгоспом «Україна» закріплено 9930 га землі, у т. ч. сільськогосподарських угідь 8694 га. Основними галузями господарства тут є виноградарство, рільництво і тваринництво. Вже до 1960 року колгосп «Україна» вийшов у передові господарства Кримської області, загальний прибуток його становив понад 3 млн. крб. Особливо прибутковим було виноградарство. Вирощувати виноград допомагала створена в 1958 році перша в області колгоспна дослідна станція садівництва і виноградарства, над якою шефствували наукові співробітники Нікітського ботанічного саду і Всесоюзного науково-дослідного інституту виноробства і виноградарства «Магарач». Завдяки роботі, що її проводила станція, поліпшилася сортність винограду і фруктів. В 1960 одержано близько 130 цнт винограду з гектара.
Уміло поєднуючи досягнення науки й передового досвіду, колгосп рік у рік добивається високих сталих урожаїв. Під виноградниками тут зайнято 951 га, під садами — 513 га. Пересічна врожайність за роки восьмої п’ятирічки становила: зернових — 30,2, винограду — 114,6, плодових — 84 цнт з га. 1970 року колгоспники зібрали рекордний урожай: зернових — 42,1, винограду — 141,7, плодових — 90,8 цнт з га. У колгоспній череді — 5875 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 1720 корів. Є також промислова птахоферма з цілорічним відгодуванням понад 40 тис. штук птиці. Прибуток колгоспу 1970 року становив 3,2 млн. крб. Тільки 1967 року кожний гектар земельних угідь дав прибутку в 27 разів більше, ніж у 1947 році.
Успішно виконують трудівники Яркого Поля плани дев’ятої п’ятирічки. Урожайність ранніх зернових (без кукурудзи) в 1973 році становила 36,2 цнт з га. Державі колгосп продав 3,2 тис. тонн хліба при плані 2,9 тис. 1972 року в господарстві було 162 трактори, 22 зернові і 9 силосозбиральних комбайнів, 69 вантажних автомашин та багато іншої сільськогосподарської техніки. Електроенергію колгоспу і населенню постачає державна електромережа. У цехах механічної майстерні — сучасне устаткування: токарні, фрезерні, стругальні й інші верстати. Тут працюють 35 спеціалістів-ремонтників, 3 інженери.
Зі зміцненням економіки колгоспу «Україна» стало можливим виділити значні кошти на господарське будівництво. Велику допомогу в цьому подали шефи-робітники промислових підприємств і будов міст Феодосії, Керчі, Сімферополя. Ще 1959 року став до ладу винний завод. Уже в перший рік роботи це підприємство, переробивши близько 500 тонн винограду, окупило всі витрати, пов’язані з його спорудженням. Всі підприємства, що переробляють сільськогосподарську продукцію, згодом об’єднано в колгоспний харчокомбінат. У колгоспі велике водне господарство. 1970 року малими водами зрошувалося 730 га орної землі і 55 га садів. Тепер на колгоспні поля прийшла дніпровська вода.
У колгоспі «Україна» трудяться понад 70 спеціалістів з вищою і спеціальною середньою освітою. Агрономи всю свою увагу приділяють виконанню необхідного комплексу агротехнічних заходів, щоб виростити високі й сталі врожаї. У селі організовано різні курси масової підготовки кадрів механізаторів, майстрів зрошування, агротехнічні курси для підготовки виноградарів, садоводів. Багато колгоспників вчаться заочно в спеціальних середніх і вищих навчальних закладах. Серед заочників у 1968 році було 10 жінок-передовиків.
В досягненнях колгоспу «Україна» велика заслуга партійної організації, яка налічує 160 чоловік. Комуністи очолюють провідні галузі господарства. Під їх керівництвом працює комсомольська організація колгоспу, що об’єднує понад 360 членів ВЛКСМ. У колгоспі в 1967 році було 14 комсомольсько-молодіжних бригад, в яких трудилося понад 500 чоловік. Серед них юнаки й дівчата, що прибули сюди з різних кінців нашої країни: Полтавської, Чернігівської й інших областей України, з Сибіру, Чувашії, Марійської, Удмуртської АРСР. На честь 50-річчя ВЛКСМ комсомольську організацію колгоспу нагороджено пам’ятним Червоним прапором обкому комсомолу.
Удосконалюючи організацію колгоспного виробництва, партком і правління колгоспу прагнуть знайти такі дійові форми, які б дали можливість залучати до управління колгоспом рядових трудівників, підвищувати їх творчу ініціативу, активність і відповідальність за колгоспні справи. Однією з таких форм організації стали виборні ради відділень, бригад і ферм, створені ще в 1964 році. Завідуючі відділенням і бригадири не призначаються правлінням колгоспу, а обираються на зборах відділення і бригад. Колгоспники самі вирішують, кому доручити ту чи іншу ділянку роботи, і, одержавши повноваження від свого колективу, керівник чи бригадир відчуває велику відповідальність, зовсім по-іншому ставиться до роботи. Раз на рік керівники відділень і бригадири звітують перед колгоспниками.
Велику допомогу партійній організації в комуністичному вихованні трудівників села, в розгортанні соціалістичного змагання за збільшення виробництва сільськогосподарських продуктів, у боротьбі за втілення в життя рішень XXV з’їзду КПРС, планів нової п’ятирічки подають багатотиражна газета «Колгоспний новатор», а також стіннівки.
Партія та уряд високо оцінили досягнення трудівників Яркого Поля. За доблесну працю на колгоспній ниві мешканці Яркого Поля наприкінці 50-х років удостоїлися урядових нагород: орденом Леніна було нагороджено Є. П. Баклицьку, ланкову Г. М. Крестову, бригадира-садівника Є. І. Семеняка. У березні 1966 року 49 колгоспників «України» було відзначено орденами та медалями. Голові колгоспу І. Г. Піддубному присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Ордена Леніна удостоєно завідуючого свинофермою О. П. Балахонова, агронома І. Ф. Горбунова, керівників відділень В. М. Горбунова, Г. К. Паська, Л. М. Пучкова, бригадира тракторної бригади М. К. Піднебесного, виноградарів В. Л. Чорноголову і К. Н. Шруб, головного агронома І. Г. Яникова. Тринадцять колгоспників нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. В ювілей 50-річчя Великого Жовтня колгоспу вручено на вічне зберігання пам’ятний Червоний прапор ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. За великі успіхи, досягнуті у восьмій п’ятирічці, колгосп «Україна» нагороджено орденом Жовтневої Революції. Тоді ж орден Леніна одержали бригадир 3-ї виноградарської бригади В. М. Довбня, доярка М. Д. Карбань, керівник восьмого відділення А. І. Мачух. Ордена Жовтневої Революції удостоєний Герой Соціалістичної Праці І. Г. Піддубний. І. Г. Піддубний був делегатом XXIII і XXIV з’їздів КП України, є членом Ревізійної комісії ЦК КП України. У листопаді 1972 року в зв’язку з його виходом на пенсію головою колгоспу обрано М. І. Бернацького, Героя Соціалістичної Праці. Близько двохсот трудівників колгоспу нагороджено Ленінською ювілейною медаллю.
Колгосп «Україна» відомий далеко за межами Криму. В Ярке Поле не раз приїздили виноградарі й садоводи з Дніпропетровської, Луганської, Миколаївської, Херсонської областей України, з Молдавії та інших республік. З 1966 року міцна дружба ріднить колгоспи «Україна» і «Семилукський» Воронезької області. Перебування в грудні 1971 року делегації воронежців у Яркому Цолі вилилося в яскраву демонстрацію братерства двох колгоспів. Трудівники цих колгоспів, відзначаючи 50-річчя утворення СРСР, уклали договір на соціалістичне змагання. Вони активно трудяться над втіленням у життя завдань XXIV з’їзду КПРС. Колгосп «Україна» підтримує також тісні зв’язки з кількома містами України: Феодосією, Києвом, Кривим Рогом, Кіровоградом, Харковом та іншими. Ці зв’язки виявляються насамперед в обміні досвідом роботи, а також в економічній і культурній взаємодопомозі.
З року в рік зростає добробут трудящих Яркого Поля. Середній денний заробіток колгоспника збільшився до 4 крб. 81 коп. у 1970 році.
До 1968 року в Яркому Полі майже повністю обновився житловий фонд. 24 вулиці села потопають у зелені. На дахах сучасних котеджів височать телевізійні антени. Всі будинки газифіковані. Збудовано також адміністративне приміщення колгоспу, комбінат побутового обслуговування, два магазини. На колгоспні кошти прокладено водопровід завдовжки 12 км. Заасфальтовано 6 км вулиць, 26 км вулиць і шляхів забруковано. Дуже прикрасив Ярке Поле парк, закладений у центрі села на 3 га. Створити його допомогли вчені Нікітського ботанічного саду. У парку ростуть понад 50 порід декоративних дерев. За прикладом яркопольців такі ж парки насаджено в радгоспах «Плодоягідний» Сімферопольського району, ім. Тімірязева Джанкойського району, в колгоспах «Дружба народів», «Росія» Красно-гвардійського району.
До послуг населення — комбінат побутового обслуговування, що має ательє мод, майстерні ремонту радіоприймачів і телевізорів, годинників, взуття, перукарню. Житлово-комунальне відділення, створене при правлінні колгоспу, ремонтує будинки колгоспників і службовців, а також забезпечує населення водою, паливом, газом.
Коштом колгоспу в 1961 році зведено нове приміщення медпункту, де працюють 6 чоловік середнього і молодшого медперсоналу. Колгосп «Україна» має свої будинки відпочинку в Кисловодську і Саках. На золотому пляжі у Феодосії міститься турбаза для 200 відпочиваючих і пансіонат. У самому Яркому Полі розміщено профілакторій. Увагою і турботою оточено ветеранів колгоспного виробництва. У колгоспі — 664 пенсіонери, з них 466 чоловік живуть в Яркому Полі. Для дітей дошкільного віку села збудовано дитячий комбінат «Троянда» на 200 місць.
Велику увагу громадські організації і сільрада приділяють розвиткові фізкультури і спорту. Тут є спеціально обладнані спортивні майданчики, в центрі Яркого Поля споруджується стадіон. У колгоспі «Україна», не враховуючи школярів,— понад 400 спортсменів і фізкультурників.
У середній школі — до 900 дітей, їх навчають 45 учителів. 1966 року колгосп збудував нове приміщення школи. На його кошти обладнано кабінети, група дітей одержує безплатні обіди. Для вчителів у центрі Яркого Поля на початку 1967 року зведено двоповерхові будинки зі всіма вигодами. Вулицю назвали Учительською.
Партійна організація колгоспу систематично допомагає педагогічному колективу готувати молодь до трудової діяльності, виховувати у неї любов до свого села, колгоспу, до Батьківщини. На партійних і комсомольських зборах, засіданнях правління колгоспу обговорюються питання виховання дітей і роботи з батьками. У селі створено постійну раду сприяння сім’ї і школі. Партком і правління колгоспу спільно зі школою організовують для відмінників навчання і праці, випускників і класів-переможців у змаганні екскурсії по містах бойової слави в Криму, в міста-герої — Москву, Ленінград, Київ та місто Ульяновськ. Кожного року 50 дітей Яркого Поля відпочивають у піонерському таборі Київської взуттєвої фабрики і стільки ж дітей київських взуттєвиків приїздять у піонерський табір колгоспу. Щорічно 70 юних москвичів — дітей робітників заводу твердих сплавів проводять свої літні канікули в піонерському таборі колгоспу і стільки ж учнів яркополенської школи —під Москвою. Такі зв’язки налагоджено і з школами Кубані й інших місць Союзу.
Понад 30 випускників яркополенської школи в 1968 році навчалося на денних факультетах вузів і середніх навчальних закладів на кошти колгоспу. Досвід колгоспу «Україна» надання допомоги школі та дошкільним закладам у справі загально-освітнього виховання дітей був схвалений у 1968 році Центральним комітетом Комуністичної партії України.
В Яркому Полі є будинок культури з залом для глядачів на 500 місць, при ньому працюють драматичний гурток, естрадний, домбровий і три духові оркестри, дитяча музична студія. У колгоспному хорі, кращому в районі,— понад 80 співаків. У репертуарі танцювального колективу — танці різних народів. У затишному куточку сільського парку розташовано літній кінотеатр на 400 глядачів. 1966 року в центрі села створено зону відпочинку. У круглому павільйон і розміщено читальний зал. Книжковий фонд бібліотеки для дорослих і дитячої (працюють в одному будинку) в 1970 році становив понад 22 тис. томів. Число постійних читачів сягає 1250 чоловік. Бібліотекарі — часті гості на польових станах, тракторних бригадах, будинках виноградарів. Тут вони провадять бесіди, знайомлять трудівників села з новинками художньої літератури. У травні 1964 року в Яркому Полі відкрився на громадських засадах колгоспний музей. Експозиція музею відтворює історію розвитку колгоспу «Україна» і села. Як пам’ятник зачинателям колгоспного руху в селі на постаменті височить трактор.
Урочисто провадяться в селі свята виноградарів, садівників, рільників, механізаторів, тваринників, тут побутує новий народний обряд — зорини. У великій, обшитій червоним оксамитом книзі з’являються нові й нові імена маленьких радянських громадян. Червону зірку з барельєфом Леніна, що символізує зорини, зберігають батьки на радість своїм дітям. На честь новонароджених мати, батько й почесні батьки садять дерево; як родиться хлопчик — березу, а дівчинка — тополю.
Велику роль у виробничому і культурному житті села відіграє Яркополенська Рада депутатів трудящих, до складу якої входять 60 депутатів, більшість з них — колгоспники. Серед депутатів Кіровської райради 4 жителі Яркого Поля. Бригадир виноградарської бригади О. Ф. Сергієнко — депутат обласної Ради. При виконкомі сільської Ради працюють 8 постійних комісій. Багато уваги приділяють вони розвиткові сільськогосподарського виробництва, роботі медпункту, культурно-освітніх закладів, школі, благоустрою села. Майже весь бюджет Ради — 54 тис. крб.— витрачається на соціально-культурні потреби трудящих. З ініціативи Ради вулиці Яркого Поля закріплено за окремими бригадами, які змагаються між собою за краще впорядкування своєї дільниці. Наслідки змагання підсумовуються на виконкомі.
Ярке Поле і своїм виглядом, і своєю назвою втілює ті справді величезні зміни, що сталися в житті селянства за роки Радянської влади.
П. В. КАЧАНОВ, Г. А. ЯЦЕНКО