Клімат і рельєф Кримської області
Кримська область розташована на півдні Європейської частини GPGP, займає Кримський півострів. На заході та півдні вона омивається Чорним, на сході— Азовським морями, на півночі межує з Херсонською областю. Утворена область 30 червня 1945 року. В складі Української РСР — з 19 лютого 1954 року. Площа — 27 тис. кв. км. Населення — 1942,4 тис. чоловік. Середня густота населення — 71 чоловік на 1 кв. км. У містах і селищах міського типу проживає 1263,6 тис. (65 проц.), у селах — 678,8 тис. (35 проц.) жителів.
У складі області — одне місто республіканського, 7 — обласного, 6 — районного підпорядкування, 50 селищ міського типу, 14 районів, 192 сільські Ради, а всього — 1175 населених пунктів, у т. ч. 64 міських, 1111 сільських.
Рельєф Кримського півострова різноманітний. Північна та центральна частини його — рівнина, яка на заході (Тарханкутський півострів) та на сході (Керченський півострів) поступово переходить у пагорби й височини. У південній частині трьома паралельними пасмами піднімаються гори, розділені неширокими долинами. Вздовж Південного берега — від Севастополя до Феодосії — близько 150 км довжиною і до 50 км шириною тягнеться Головне пасмо Кримських гір. Найвища їх точка Роман-Кош (1545 м).
Область багата на корисні копалини. Велике народногосподарське значення мають залізні руди Керченського півострова, різні вапняки, що залягають майже скрізь, мергелі, глини, піски та піщаники, гравій, галька, діорити і мінеральні солі численних соляних озер степового Криму і Сиваша. У Джанкойському районі й на Тарханкутському півострові є запаси природного газу. На Керченському і Тарханкутському півостровах виявлено родовища нафти. Багато мінеральних джерел, відомих своїми лікувальними властивостями.
На Південному березі Кримського півострова клімат середземноморський, безморозний період триває тут близько 250 днів; у степовому Криму — помірно жаркий, посушливий; на Керченському півострові — сухий, з м’якою зимою і жарким літом.
Річки Криму порівняно невеликі і маловодні. Головні з них — Чорна, Бельбек, Кача, Альма, Салгир, Кучук-Карасу, Біюк-Карасу, Індол беруть початок на Головному пасмі Кримських гір і течуть на захід і північ. Влітку багато їх пересихає. На Керченському і Тарханкутському півостровах та в переважній частині Північного Криму річок немає. Тут створено багато штучних водоймищ. Водосховища споруджено також на ріках Біюк-Карасу (поблизу Білогірська), Альмі (село Новопавлівка), Качі (біля Бахчисарая), Бельбеку (біля с. Щасливого), Чорній (у Байдарській долині). 1956 року збудовано Сімферопольське, в 1966 — Партизанське водосховища.
Винятково важливе значення для рівнинного Криму має Північно Кримський канал, спорудження якого розпочато 1961 року. Його трасу прокладено по Перекопському перешийку до Джанкоя, потім — до залізничної станції Владиславівка і далі на Керч.
Рівнинній частині Криму і Керченському півострову властива трав’яниста степова рослинність, передгір’ям — лісостепова, схили гір вкриті лісами. Нагір’я безлісі: це високогірні луки, що чергуються з оголеними вапняками. На Південному березі півострова ростуть кипариси, кедри, магнолії, пальми, лавр, пробковий дуб та інші субтропічні рослини.
Небагатий, але своєрідний тваринний світ Криму. Тут водяться кримський олень, кримська козуля, кримська гірська лисиця та інші ендемічні тварини.