Восход, Красногвардійський район, Кримська область
Восход — село, центр сільської Ради, розташоване за 9 км на схід від районного центру (сполучене з ним автошляхом) і за 6 км від залізничної станції Урожайна. Населення — 2331 чоловік. Сільській Раді також підпорядковані села Володимирове, Доходне, Зоря, Знам’янка, Климове, Нахімове, Новосільці, Плодородие, Чапаеве.
Село Найлебен (Нове Життя), така перша назва Восхода виникло в березні 1925 року. Заснували його переселенці з Гомельської губернії. Радянська влада надала їм кредити, насіння, будівельні матеріали. Вони одержували агротехнічну допомогу. Зорюючи цілину, переселенці почали засівати її озимою пшеницею, ячменем, вирощувати кукурудзу, баштанні культури. На той час Найлебен входив до складу Ротендорфської сільради Джанкойського району. В ньому налічувалося 170 жителів. Активними помічниками комуністів в проведенні політики партії на селі стали комсомольці, які 1926 року об’єдналися в комсомольський осередок. Поступово селяни почали ставати на шлях колективного господарювання. 1929 року в Найлебені створено два товариства спільного обробітку землі — «Верхній» і «Кримський», які мали 25 коней і дрібний сільськогосподарський реманент. У березні 1930 року засновано колгосп, до якого вступило близько 70 господарств. Було усуспільнено 100 коней, сільськогосподарський реманент, насіння. В організації колгоспу сільським активістам допомагали робітники залізничних майстерень станції Сімферополь. Вони ремонтували сільськогосподарський інвентар, брали участь у сівбі і збиранні врожаю.
Спочатку провідною галуззю господарства було рільництво. У 1932 році колгоспники заклали перші 12 га виноградників, у 1932—1933 рр. приступили до створення молочнотоварної і вівчарської ферм. Незабаром у колгоспі вже налічувалося 965 цигайських овець.
Колективна праця, поліпшення обробітку землі, внесення органічних добрив — все це сприяло успіхам у рільництві. 1933 року хлібороби зібрали з гектара по 15 цнт ячменю і 27 цнт пшениці. Колгосп вийшов у ряди передових господарств району. Колгоспники одержали на трудодень по 9,5 кг зерна. Артіль придбала автомашину.
На початок третьої п’ятирічки артіль уже мала розвинуте господарство. Його земельні угіддя становили 1539 га, орної землі було 1264 га, під виноградниками — 45 га. На полях артілі працювали машини Тельманівської МТС. У 1937 році середній урожай пшениці в колгоспі дорівнював 9,5 цнт з га, 1939 року — 18,4 центнера.
Перед Великою Вітчизняною війною в Найлебені мешкало близько 250 чоловік. У селі з’явилися нові добротні будинки під черепицею. У 1930 році тут засяяли лампочки Ілліча, почалося прокладання водогону. 1929 року відкрито фельдшерсько-акушерський пункт, а з перших днів заснування поселення — початкову школу, в якій 1940 року навчалося 65 дітей, працювало 4 учителі. У 1938—1940 рр. відкрито клуб, бібліотеку, придбано звукову кінопересувку, при хаті-читальні організовано хоровий і драматичний гуртки.
Віроломний напад гітлерівської Німеччини перервав мирну працю радянських людей. Жителі Найлебена, як і всі радянські люди, стали на захист соціалістичної Батьківщини. На мітингу 4 липня 1941 року вони заявили, що не пошкодують для розгрому ненависного фашизму ні сил, ні самого життя. Понад 70 чоловік вступило до лав Червоної Армії.
Коли до села наблизилися фашистські загарбники, значна частина населення евакуювалася вглиб країни. Туди ж було вивезено сільськогосподарську техніку, худобу. 1 листопада 1941 року гітлерівці окупували Найлебен. Від рук німецьких катів загинуло 35 жителів, 36 чоловік було насильно вигнано на каторжні роботи до Німеччини. Фашисти пограбували або знищили майже все колгоспне майно. Незважаючи на жорстокий терор, мешканці села чинили опір окупантам, не виконували розпорядження фашистських властей, приховували продовольство. Патріоти, які уникли арешту й розстрілу, зберегли для артільного господарства 23 коней, 3 робочі воли, 8 плугів, 8 лущильників, 6 лобогрійок.
12 квітня 1944 року війська 49-го гвардійського стрілецького корпусу і танкісти 19-го танкового корпусу визволили село Найлебен від фашистських окупантів. Місцеві жителі свято бережуть пам’ять про загиблих воїнів-визволителів. У сільському парку їм встановлено пам’ятник.
Хоробро билися проти німецько-фашистських загарбників жителі села, які перебували в лавах Червоної Армії. На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 65 мешканців Найлебена. Ратний подвиг Н. М. Рудницького відзначено орденом Слави 3-го ступеня. В одному з боїв у районі Великих Лук зв’язківець Н. М. Рудницький, виявивши наближення 27 фашистських танків, викликав вогонь артилерії на себе. Його було тяжко поранено, але танкова атака ворога зазнала невдачі. Трьох орденів Червоного Прапора і орденів Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеня удостоєно Г. С. Романенка. У 15 років став гвардійцем Н. І. Левченко, він брав участь в обороні Ленінграда, в бойових операціях під час боїв за Берлін. Д. В. Рижих воював на Північному Кавказі, визволяв Україну, Відень, Белград, Будапешт, Прагу. Його груди прикрашає багато орденів і медалей.
Повернувшись з евакуації і фашистського полону до свого села, люди не пізнали рідних місць. Плантації виноградників, поля, городи заросли бур’яном. Доводилося майже все починати з початку. До кінця 1944 року в колгоспі вже налічувалося 354 чоловіка, з них працездатних — 95. Вони дружно взялися за відбудову артільного господарства. Цю роботу очолила партійна організація в складі 4 комуністів, їх активними помічниками стали 8 комсомольців. Було засіяно 125 га кукурудзою, 46,5 га ячменем, 15 га соняшником та іншими культурами. Восени колгосп першим у районі виконав план хлібозаготівель і вчасно провів озиму сівбу. Члени артілі виявили високе почуття патріотизму, давши державі зерна не 2838 цнт, як передбачалося планом, а 3465 цнт. Того ж року за перевиконання плану озимої сівби колгосп занесено на районну Дошку пошани. 1948 року за дострокове виконання плану хлібозаготівель колгосп вдруге занесено на районну Дошку пошани, його прибутки тоді перевищили 1 млн. карбованців.
Парторганізація багато уваги приділяла розвиткові тваринництва в артілі. Вже в 1947 році на фермах налічувалося 197 корів, 384 свині і 816 овець. Середні надої молока на кожну корову досягли 1852 кг. Незважаючи на те, що колгосп в 1949 році дострокову виконав план розвитку поголів’я худоби, а також продажу державі продуктів тваринництва і посів перше місце в районі за надоями молока, комуністи виявили невикористані резерви і накреслили конкретні заходи щодо підвищення продуктивності цієї важливої галузі артільного господарства. Для роботи на тваринницьких фермах було направлено 5 комуністів і 18 комсомольців.
За роки першої післявоєнної п’ятирічки колгоспники зібрали 55 тонн винограду. Урожай овочів досяг 125 цнт з га. 1950 року грошові прибуткижолгоспу становили 1122 тис. крб., неподільні фонди зросли до 391 тис. крб. Збудовано корівник на 140 голів, телятник, 2 свинарники, зерносховище, 2 силосні башти, контору правління колгоспу. До 1950 року артільне господарство не тільки було відбудоване, а й значно перевищило довоєнний рівень. Одночасно відремонтовано житлові будинки, зводилися житлові приміщення для переселенців, що прибували сюди з різних областей країни і активно включалися у господарське будівництво.
Велике значення для піднесення артільного господарства мало об’єднання в 1950 році колгоспу з артілями сусідніх сіл ім. К. К. Рокоссавського і «ХХ-річчя радянізації Криму», що створило умови для ефективнішого використання землі і техніки, сприяло концентрації робочої сили, спеціалізації галузей сільськогосподарського виробництва. Поливні площі під зерновими збільшилися до 2030 га, виноградників — до 150 га. Все це дало змогу в 1951 році зібрати врожай зернових пересічно по 18 цнт з га, на окремих ділянках — по 35 цнт з га. Неподільні фонди господарства зросли до 500 тис. крб. На трудодень колгоспники одержали по 3,5 кг зерна і по 4 карбованці.
Однак у господарстві ще не вистачало робочих рук. На початок 50-х років у село переселилися селяни з Житомирської, Смоленської, Калузької, Горьковської та інших областей країни. В артілі було організовано 6 бригад, у т. ч. 4 рільничі, городницька і виноградарська. 1952 року тут на 1511 га зібрано озимої пшениці в середньому по 17,5 цнт з гектара.
Важливим фактором у зростанні урожайності сільськогосподарських культур і підвищенні продуктивності тваринництва в артілі було впровадження зрошувального землеробства. В 1954 році тут пробурили першу свердловину, яка зрошувала на добу 20—30 га землі. Невдовзі на колгоспних полях з’явилося ще 30 свердловин, що дало можливість незалежно від погодних умов вирощувати сталі врожаї зерна, овочів, винограду, кормових культур. Якщо 1953 року колгоспники зібрали 2 тис. тонн зерна, 17 тонн винограду і 60 тонн овочів, то в 1958 році — 3,5 тис. тонн зерна і 1200 тонн винограду та овочів. 1956 року на 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 224 цнт молока і 30 цнт м’яса. Грошовий прибуток артілі в 1958 році досяг 5 млн. карбованців.
1958 року до місцевого господарства приєдналися артілі ім. Свердлова та ім. Першого травня сусідніх сіл Знам’янки, Плодородного і Чапаєвого. Колгосп, що вже об’єднував 1128 дворів і 12 тис. га землі, дістав назву «Росія». У держави було закуплено 25 тракторів, у т. ч. 10 гусеничних, 21 комбайн, 50 автомашин, 15 тракторних причепів. Організовано 10 комплексних рільничих, тваринницькі, виноградарські і садівничі бригади. За кожною комплексною бригадою закріплено землю, машини, худобу. У восьми з них, розташованих в різних селах, було створено первинні парторганізації, керівництво якими здійснював партком.
Перша комплексна бригада містилася у селі Восход. Її первинна парторганізація об’єднувала 18 комуністів. Усі вони працювали на найважливіших ділянках виробництва. З ініціативи парткому було організовано курси, де колгоспники здобували сільськогосподарські професії. Тут навчалися 230 садівників і виноградарів, 141 тваринник, 112 овочівників та інші. Всього в гуртках вивчення техніки налічувалося 540 чоловік. Крім того, провадилося агротехнічне навчання колгоспників.
У 1969 році колгосп «Росія» мав 9262 га ріллі, 796 га садів, 1252 га виноградників, на фермах утримувалося 7988 голів великої рогатої худоби. На полях працювало 197 тракторів, 38 комбайнів, 94 автомашини. У колгоспі було 618 електродвигунів. Того ж року Північно-Кримським каналом сюди прийшла дніпровська вода. Це дало змогу зросити 4 тис. га землі.
Важливу роль у дальшому зміцненні господарства відіграли рішення березневого (1965 року) Пленуму ЦК КПРС.
Електрифікація, механізація й меліорація сприяли підвищенню продуктивності праці в усіх галузях виробництва. Якщо в 1966 році врожайність зернових в колгоспі «Росія» становила пересічно 25 цнт з га, то в 1970 році на 50 га — по 43 цнт. Перший відділок став зачинателем вирощування безрозсадних помідорів і огірків при механізованому їх обробітку. Було зібрано по 480 цнт цих культур з кожного з 20 га. На молочнотоварній фермі в останньому році восьмої п’ятирічки одержано від кожної з 700 фуражних корів по 3330 кг молока, а доярка В. В. Данькина надоїла по 4460 кг на фуражну корову, за що її прізвище занесено на районну Дошку пошани.
Парткомч правління колгоспу, підбивши підсумки соціалістичного змагання за гідну зустріч 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, присвоїли звання бригад комуністичної праці 5 виробничим колективам: виноградарській бригаді № 3, молочнотоварним фермам № 3, № 5, овочівницькій бригаді № 4, тракторній бригаді № 2 20 колгоспників удостоєно звання ударника комуністичної праці, в т. ч. доярку Є. П. Сергун, тракториста М. П. Ломоносова, тракториста-машиніста М. В. Левшевича, овочівника Є. М. Щадрину. 267 чоловік нагороджені ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». За досягнуті успіхи в 1970 році колгосп нагороджено пам’ятним Червоним прапором обкому КП України, облвиконкому і облпрофради, а також занесено на обласну Дошку пошани і до «Золотої книги» області.
У першому році дев’ятої п’ятирічки, незважаючи на несприятливі погодні умови, в колгоспі «Росія» зібрано 12 940 тонн зерна, 5063 тонни фруктів, 4559 тонн овочів, 2662 тонни винограду. Всі планові завдання продажу державі зерна і продуктів тваринництва перевиконано. 50-річчя утворення СРСР також відзначено великими успіхами в розвитку сільськогосподарського виробництва. Так, пшениця дала по 46,2 цнт, кукурудза на зерно — по 61,2 цнт з гектара. Одержано 9212 тонн фруктів. Поголів’я великої рогатої худоби на кінець 1972 року становило понад 10 тис. голів, налічувалося понад 5 тис. кролів.
Колгосп «Росія» — багатогалузеве господарство. Тут успішно розвивається виробництво зерна — 12—13 тис. тонн щороку, тваринництво дає пересічно 9 тис. тонн молока і 1000 тонн м’яса. Овочівництво — близько 4,5 тис. тонн різної продукції, садівництво — 8 тис. тонн фруктів. Загальний прибуток господарства становить 13—14 млн. крб. на рік.
Ще 1958 року в колгоспі споруджено виноробний завод, у 1959 році — консервний, у 1960 — олійний. Є вальцьовий млин, пекарня, фруктосховище, механічна майстерня і будівельна бригада. Продукція місцевих підприємств здобула добру славу не тільки у нас в країні, але й за кордоном. Високоякісна олія колгоспу «Росія» йде на експорт.
Колгосп часто відвідують делегації з інших областей, щоб запозичити передовий досвід ведення господарства. Приїжджають і зарубіжні гості. Гостями колгоспників були делегації з ПНР, НРБ, Японії, Швеції та інших країн, делегація Спілки трудящої молоді Демократичної Республіки В’єтнам. «Були міністри і рядові фермери,— писав колишній голова колгоспу П. С. Переверзев.— Реакція звичайно одна й га сама: їх вкрай вражають наші досягнення. Найбільше всіх дивує висока рентабельність господарства, сталі врожаї, великі плани, світлі перспективи». З 1966 року колгосп є колективним членом товариства радянсько-чехословацької дружби.
За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва, виконання планів заготівель продуктів сільського господарства, проведення меліоративних робіт, розроблення й впровадження наукових досягнень у сільськогосподарське виробництво колгосп «Росія» 25 травня 1967 року був нагороджений орденом Леніна. 1969 року обком КП України і облвиконком занесли його до обласної Дошки пошани. За післявоєнні роки в колгоспі виріс великий загін передовиків виробництва. Тут працюють Герої Соціалістичної Праці комбайнери Г. Г. Лисенко і М. П. Колосков, кавалери ордена Леніна доярка К. П. Зайцева, бригадир-овочівник В. С. Столяров, комбайнер І. І. Пархоменко, головний зоотехнік М. М. Герасименко, ланкова-виноградар А. А. Шпакова. Всього орденами й медалями СРСР за трудові досягнення нагороджено 250 колгоспників.
Велику роль у розвитку колгоспу відіграв П.С. Переверзев, який з 1954 року і до кінця свого життя був його головою. Він зумів добрати і розставити кадри, разом з колгоспниками продумував виробничі плани, запалював людей на трудові звершення. «Це був талант великий, рідкісний, господар, який зумів і «витягнути» колгосп і перетворити його на справжню економічну лабораторію»,— писала 4 серпня 1967 року газета «Правда» про П. С. Переверзева. Партія і уряд високо оцінили його заслуги, удостоївши звання Героя Соціалістичної Праці. Трудящі області обирали П. С. Переверзева депутатом Верховної Ради СРСР VI і VII скликання, а комуністи — делегатом XXII і XXIII з’їздів КПРС. На будинку правління колгоспу «Росія» встановлено меморіальну дошку з написом: «З 28 лютого 1954 року до 3 травня 1967 року сільгоспартіль «Росію» очолював талановитий організатор колгоспного будівництва комуніст П. С. Переверзев, Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР».
Нині головою колгоспу є заслужений агроном УРСР В. І. Криворотов. Його самовіддана праця відзначена орденом Леніна. Висока рентабельність господарства, великі прибутки дають можливість виділяти на поповнення неподільних фондів колгоспу в середньому 2,5—3 млн. крб. на рік, на виплату пенсій — 316 тис. крб., на потреби народної освіти, охорони здоров’я, культурно-масову роботу в селах — 100—150 тис. крб., створюють основу для зростання матеріального рівня життя колгоспників. Якщо в 1965 році середньоденна оплата праці членів артілі становила 4 крб. 55 коп., то в 1970 році — 4 крб. 95 коп., а разом з преміями — 6 крб. 19 коп. Середньомісячний заробіток механізаторів і тваринників — 200—220 крб. Так, тваринник І. Й. Альошкін і його дружина доярка Т. І. Альошкіна в 1968 році щомісяця заробляли пересічно по 464 крб., подружжя Шликови (він тракторист, вона садівник) — 380 крб. Про зростання матеріального добробуту жителів Восхода яскраво свідчить той факт, що в місцевій ощадній касі налічується 1700 вкладників, а сума їх вкладів становить 1,5 млн. крб. Колгоспники живуть в достатку, в їх квартирах — сучасні меблі, телевізори, холодильники, газові плити. 30 трудівників мають легкові автомашини, 65 — мотоцикли. В селі діє автоматична телефонна станція.
Разом з організаційним зміцненням і економічним зростанням колгоспу змінюється населений пункт. Це вже не село в старому розумінні. Головна вулиця — широкий, заасфальтований, весь у зелені проспект П. С. Переверзева з багатоповерховими громадськими і житловими будинками, магазинами. В 1958 році в парку села встановлено пам’ятник В. І. Леніну. У 1964 році відкрито монументальний пам’ятник Карлу Марксу.
1966 року на кошти колгоспу почалося спорудження агроміста на 4 тис. жителів: зводяться 3—4-поверхові житлові будинки з усіма комунальними вигодами. При в’їзді до Восхода вишикувалися багатоповерхові будівлі. За 1972 рік здано в експлуатацію 9 шістнадцятиквартирних будинків, 12 — тридцятиквартирних, 2 — два-дцятичотирьохквартирні, адміністративний будинок, сільську котельню, лікарню, готель, банно-пральний комбінат. Є універмаг, господарчий, промтоварний, продовольчий і овочевий магазини. їх товарооборот у 1972 році перевищив 1720 тис. крб. Нова механізована пекарня повністю забезпечує населення свіжим хлібом. У селі працює філіал Красногвардійського райпобуткомбінату, 9 його майстрів виготовляють для жителів взуття і одяг.
Добре налагоджене медичне обслуговування трудящих. У 1950 році відкрито медичний пункт, а з 1962 року працює дільнична лікарня на 25 ліжок з терапевтичним, стоматологічним, рентгенологічним кабінетами, лабораторією, аптекою. У цьому лікувальному закладі налічується 40 медичних працівників з вищою і середньою спеціальною освітою.
Багато уваги приділяється найменшим жителям села. 1957 року для них споруджено дитячий садок на 80 місць, у 1965 році — дитячий комбінат на 150 місць. Малят безплатно харчують чотири рази на день, коштом колгоспу для них купують одяг. У 1972 році відкрився ще один дитячий комбінат на 220 місць. Це сучасна будівля легкої і гарної архітектури, навколо якої розкинулося справжнє дитяче містечко: навіси, будиночки, спортивний комплекс.
У середній школі на 1 тис. учнів з добре обладнаними кабінетами, актовим залом, їдальнею на 250 місць працюють 75 учителів. При школі відкрито широкоекранний кінотеатр, філіал спортивної школи з класичної боротьби (100 учнів). У гуртках художньої самодіяльності займається понад 300 дітей. Вони — лауреати республіканських (1970, 1973 рр.) оглядів художньої самодіяльності. Для учнів створено лекторії з музики (їх ведуть артисти Кримської філармонії) і естетики.
Шкільний історико-краєзнавчий музей, відзначений 1967 року дипломом 1-го ступеня республіканського оргкомітету по проведенню громадського огляду пам’яток історії й культури УРСР, має кілька розділів: археології, етнографії, нумізматики. В них зібрано матеріали з історії Криму від первіснообщинного ладу до наших днів. Серед цінних археологічних знахідок — половецький надгробок XII століття, знайдений поблизу Восхода. Центральне місце посідають експонати і документи з історії села Восход, його людей. Тут зберігаються дипломи ВДНГ, вирізки з журналів, газетні статті, фотодокументи, 2 кінофільми Кримської телестудії «Осінь 1967 року» і «Степовий велетень», що розповідають про колгосп, його трудівників, про село Восход. Другий фільм показано по центральному, українському республіканському і обласному телебаченню, його закупив уряд Канади, і нині він демонструється за кордоном.
У фондах музею багато документів про учасників Великої Вітчизняної війни, героїв праці, матеріали про інтернаціональні зв’язки колгоспу з зарубіжними друзями з країн соціалістичної співдружності. Є стенд «Наш друг Чехословаччина», присвячений дружбі трудящих міста Літомишля й села Восход, учнів Восходненської школи і міста Йіндрихув-Градця. Готуючись гідно відзначити 50-річчя утворення СРСР, школярі встановили зв’язки з багатьма республіканськими музеями, обмінялися посилками. Музей одержав різні матеріали з історії союзних республік; чимало тут подарунків зарубіжних делегацій, що відвідували село Восход. 23 вересня 1967 року за успіхи, досягнуті на Всесоюзному огляді роботи піонерських дружин «Сяйте, Ленінські зірки!», колектив школи нагороджений грамотою Кримського обкому КП України.
Працює музична школа з класами фортепіано, баяна, акордеона, де здобувають музичну освіту 80 дітей колгоспників. Центром культурно-масової роботи в селі є будинок культури із залом для глядачів на 700 місць, з широкоекранною кіноустановкою. У гуртках художньої самодіяльності — понад 200 чоловік. Колгоспний хор у 1970 році посів друге місце на обласному конкурсі-огляді художньої самодіяльності на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. За відмінну роботу сільський будинок культури нагороджений дипломом Міністерства культури СРСР і ВЦРПС.
Частими гостями у Восході є колективи Донецького державного театру опери і балету, Кримського російського драматичного театру ім. О. М. Горького, Кримського українського музично-драматичного театру. На сцені будинку культури виступали народні артисти СРСР Є. Чавдар, Г. Майборода, Ю. Гуляєв та інші.
До послуг читачів — сільська бібліотека з книжковим фондом понад 8 тис. томів. Крім того, жителі на 1973 рік передплатили близько 5,3 тис. примірників газет і журналів. Важливу роль у культурному житті села відіграє багатотиражна газета «Восход» — орган парткому й правління колгоспу. Вона видається з 1968 року двічі на місяць тиражем 1500 примірників.
Авангардна роль у колгоспі належить 12 первинним партійним організаціям, в яких 190 членів і кандидатів у члени КПРС, в 5 партійних організаціях Восхода — 133 комуністи, Л. В. Колесника було обрано делегатом 3-го Всесоюзного з’їзду колгоспників.
Сільська комсомольська організація складається з 160 чоловік. Комсомольці беруть активну участь у громадському житті, багато з них є ударниками комуністичної праці. Комсомольську організацію колгоспу за досягнуті успіхи в соціалістичному змаганні та велику роботу з комуністичного виховання підростаючого покоління на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна нагороджено пам’ятним Червоним прапором Кримського обкому ЛКСМУ і занесено до Книги пошани обкому комсомолу.
Велику і різноманітну роботу проводять 89 депутатів сільської Ради, в т. ч. 37 комуністів і 12 комсомольців. При сільраді активно працюють 7 комісій: сільськогосподарська, бюджетно-фінансова, народної освіти і культури, впорядкування, житлового і шляхового будівництва, охорони здоров’я і соціального забезпечення, соціалістичної законності і охорони громадського порядку, торгівлі та побутового обслуговування. Бюджет Восходненської сільської Ради на 1973 рік становив близько 56,8 тис. крб., з них на народну освіту асигновано близько 30 тис. крб., на розвиток культури — 12,4 тис. крб., медичне обслуговування населення— 7766 крб., соціальне забезпечення — 6620 карбованців.
Величезні зміни сталися в селі за роки його існування. На прикладі Восхода яскраво видно, як відбувається в нашій країні процес ліквідації істотних відмінностей між містом і селом. Найближчим часом тут споруджуватимуться будинок куль-
тури на 1500 місць, стадіон, плавальний басейн, ковзанка з штучним льодом. Крім того, передбачено будівництво торговельного центру з рестораном, магазинами, павільйонами, медичного містечка, пошти, вузла зв’язку та інших об’єктів. Впевнено дивляться жителі села в прийдешній день. їх життя, досягнення — наочне підтвердження переваг колективної праці, радянського суспільного ладу.
М. О. ГОТОВЧИКОВ, С. Н. ПОПОВ