Післявоєнне відновлення народного господарства в Криму
З перших же днів після вигнання з Криму гітлерівських окупантів почалося відродження його економіки й культури. Відбудовні роботи на всіх ділянках очолили партійні організації: обком, міськкоми та райкоми партії, первинні організації. У червні 1944 року вони об’єднували 8701 комуніста. У містах, районах, селищах і селах Криму відновили роботу Ради депутатів трудящих. У квітні і травні на території Криму вже діяли 13 міських, 35 районних, 12 селищних, 410 сільських Рад. Протягом 1944 року для зміцнення районних і сільських Рад було направлено понад 100 комуністів.
Першими почали відбудовні роботи залізничники. 24 квітня 1944 року до Сімферополя прибув з півночі перший поїзд. Одночасно сапери розміновували порти, проводився облік плавучих засобів, що збереглися, відбудовувалася ремонтна база. Радянський уряд виділив значні кошти на відродження промислових підприємств, сільського господарства, міст і сіл Криму. Лише на відбудову підприємств союзного значення в Криму було витрачено 82 млн. карбованців.
Велику допомогу жителям Криму подавали трудящі братніх республік. З Москви, Горького, Саратова, Куйбишева, Ташкента та інших міст країни сюди надходили продовольчі товари, будівельні матеріали, машини, обладнання для промисловості й сільського господарства. Робітники і селяни Дагестану за почином колгоспника Магомета Абакарова з аулу Караша Лакського району зібрали й відправили до Сімферополя 13 вагонів продуктів, худоби, медикаментів і 5 млн. карбованців.
З інших районів країни до Криму прибуло близько 2,5 тис. спеціалістів, у т. ч. 182 інженерно-технічні працівники, 86 агрономів, 103 ветлікарі й зоотехніки, 650 механізаторів.
Щоб забезпечити паливом промислові підприємства, вживалися термінові заходи до відбудови Бешуйських вугільних копалень. У вересні 1944 року на-гора було видано перші десятки тонн вугілля. Вже через місяць після визволення Криму відновилися роботи на 104 відбудованих підприємствах. Протягом року підприємства консервної промисловості виробили 8 млн. банок фруктових та овочевих консервів, а виноробні заводи випустили 3 млн. літрів вина. У жовтні дав першу продукцію Сімферопольський завод ім. Куйбишева. Почалася відбудова Сакського та Красноперекопського хімічних заводів.
У перші ж місяці після визволення півострова було заново створено 920 колгоспів, 102 радгоспи і 47 МТС. Не вистачало сільськогосподарських машин і знарядь, мало було робочих рук. Та все ж навесні 1944 року засіяно 112,5 тис. га зернових. Активно включалися у відбудову народного господарства прибулі до Криму з інших районів країни переселенці. Вже на кінець 1944 року сюди приїхало понад 17 тис. сімей —близько 65 тис. чоловік з Російської Федерації та УРСР.
Організовано і в строк зібравши врожай 1944 року, трудівники кримських сіл створили необхідні передумови для найшвидшого відродження сільськогосподарського виробництва. Були засипані насіннєві фонди, виконані хлібопоставки, для Червоної Армії здано понад план 184 тис. пудів хліба. Колгоспники отримали в середньому по кілограму зерна на трудодень. За самовіддану працю на збиранні врожаю 58 передовиків сільського господарства області були нагороджені орденами Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів.
1945 року колгоспи й радгоспи засіяли зерновими 373,7 тис. га, відновили 18 тис. га зрошуваних земель. Розгорнулося відродження садів і виноградників. Незважаючи на труднощі воєнного часу, Радянський уряд виділив для МТС Криму 400 нових тракторів, 800 комбайнів, багато іншої сільськогосподарської техніки.
Трудящі Криму подавали посильну допомогу Червоній Армії, що громила ворога. До її фонду добровільно здавали сільськогосподарські продукти. Успішно пройшов у Криму збір коштів на будівництво танкової колони «Героїчний Севастополь». На 55 млн. крб. придбали трудящі області облігацій Третьої воєнної позики.
На відбудові міст і сіл самовіддано працювало все населення. За почином Олександри Черкасової — бригадира сталінградської бригади будівельників — повсюдно створювалися добровільні черкасовські бригади з жителів міст і сіл, які в позаурочний час працювали на їх відбудові. У 1944—1945 рр. таких бригад у Криму працювало 885.
У них брало участь 21 245 чоловік.
Протягом 1944—1945 рр. трудящі Криму відремонтували 381,3 тис. кв. метрів і побудували 126,6 тис. кв. метрів житлової площі, відновили 173 школи, 27 дитячих закладів, 19 готелів. Налагодили роботу 216 промислових підприємств і багато культурно-побутових закладів.
В обстановці близької перемоги над фашистською Німеччиною 4—11 лютого 1945 року в Лівадії, поблизу Ялти, відбулася Кримська (Ялтинська) конференція керівників трьох союзних держав — Голови РНК СРСР Й.В. Сталіна, президента США Ф. Д. Рузвельта, прем’єр-міністра Великобританії У. Черчілля. Прийняті конференцією рішення сприяли мобілізації всіх сил антигітлерівської коаліції для остаточного удару по гітлерівській Німеччині. Конференція визначила основні принципи політики союзних держав у післявоєнний період.
9 травня 1945 року Велика Вітчизняна війна радянського народу за свободу і незалежність своєї Батьківщини, за визволення народів Європи від фашистського рабства увінчалася перемогою. У перемогу свій внесок зробили і трудящі Криму. Тисячі з них удостоєні урядових нагород. Понад 60 присвоєно звання Героя Радянського Союзу, серед них М. К. Байда, В. О. Бочковський, О. В. Гладков, М. Д. Кудря, О. Д. Мірошниченко, А. Решідов, І. Ф. Рибалко, С. Сеітвелієв, Ф. Ф. Степанов, А. Тейфук та багато інших. Льотчик Амет-Хан Султан (1920—1971) удостоєний цього високого звання двічі.
У червні 1945 року Указом Президії Верховної Ради РРФСР Кримську АРСР перетворено на Кримську область. Радянська держава асигнувала області значні кошти, сума їх — 2886 млн. крб.— перевищувала капітальні вкладення за всі роки передвоєнних п’ятирічок 2, що дозволило у великих масштабах розгорнути відбудовні роботи.
Важливе Значення для відродження економіки й культури Криму мали зростання партійних рядів, посилення партійного впливу на трудящих. 1946 року в області діяла 1101 партійна організація, яка об’єднувала 21 489 комуністів.
У лютому 1948 року відбулася XXII обласна партійна конференція, де було підведено перші підсумки відбудови народного господарства Криму. Заслухавши доповідь першого секретаря обкому партії М. В. Соловйова, конференція намітила конкретні заходи щодо виконання завдань четвертого п’ятирічного плану відбудови і дальшого розвитку народного господарства.
Велика роль у мобілізації трудівників міст і сіл на ліквідацію тяжких наслідків гітлерівської окупації, належала Радам депутатів трудящих, які зміцнювалися досвідченими кадрами. Під час виборів, що відбулися наприкінці 1947 року, до місцевих Рад області обрано 6574 депутати з числа передових робітників, колгоспників, представників інтелігенції. Серед них було понад 1300 комуністів.
За 1944—1947 рр. на капітальне будівництво в області витрачено 1037 млн. крб. На початок 1948 року тут відбудовано і введено в дію 459 підприємств.
Спираючись на всебічну допомогу ЦК ВКП(б) і Радянського уряду, всіх народів країни, партійні і радянські органи області приділяли першочергову увагу відбудові важкої промисловості. На базі Керченського залізорудного родовища заново створювався Комиш-Бурунський залізорудний комбінат— найважливіший об’єкт четвертої п’ятирічки в Криму. Вже 1949 року на Комиш-Буруні стали до ладу центральні механічні майстерні, пущено багатоковшові екскаватори, почали давати продукцію кілька секцій збагачувальної фабрики. На комбінат прийшли демобілізовані воїни, що працювали на ньому в роки довоєнних п’ятирічок. З великим піднесенням трудилися вони на будівництві комбінату. Брати Федір та Єгор Рижих, які на 7 листопада 1950 року виконали більш як по 10 річних норм, стали ініціаторами руху за дострокове виконання п’ятирічного завдання.
Самовіддано працювали й робітники інших кримських підприємств. У 1947 році став до ладу Балаклавський рудник флюсових вапняків. Рудник було не просто відбудовано, а докорінно реконструйовано. Відроджувалися машинобудівні заводи в Сімферополі, Керчі, Феодосії, Севастополі. Ширився рух новаторів, тісно зв’язаний з боротьбою за технічний прогрес. У масову боротьбу за зменшення норм витрати матеріалів, електроенергії, за вдосконалення технології виробництва вилилося змагання за відмову від державних дотацій і одержання надпланових нагромаджень. Палко підтримавши починання помічника майстра Краснохолмського камвольного комбінату О. Чутких, робітники багатьох кримських підприємств включилися в рух за організацію бригад відмінної якості продукції. 1950 року випуск валової продукції в галузі металообробки і машинобудування перевищив довоєнний рівень. Було пущено севастопольські ДРЕС-1 та ДРЕС-2 і Комиш-Бурунські електростанції. Високовольтна лінія з’єднала Севастополь з Сімферополем, Ялтою та іншими містами Криму. Промисловість одержувала електроенергії більше, ніж у довоєнний час. На базі великих сировинних запасів було також відновлено і збудовано цегельно-черепичні заводи в Керчі, Феодосії, Балаклаві, вапнякові — в Севастополі, Багеровому, Феодосії, гіпсовий— у Керчі. Обсяг виробництва будівельних матеріалів у області за п’ятирічку зріс у 12 разів. Розширилися також обсяг і асортимент продукції консервної й виноробної промисловості.
Багато уваги приділялося відбудові транспорту. Збільшилася порівняно з довоєнною протяжність залізниць і шосейних шляхів, у 1950 році завершено будівництво автошляху Москва—Сімферополь. 1948 року на залізничному транспорті почався рух п’ятисотенників і великоваговиків: машиністи-комуністи М. Г. Щепалов та М. Є. Прокопенко першими в області повели великовагові поїзди. Серед кримських шоферів зародився рух за пробіг автомашини по 100 тис. км без капітального ремонту. На 1950 рік понад 600 водіїв провели свої автомашини без капітального ремонту по 100 і більше тис. км. Шофер Феодосійської автоколони В. Л. Савкін добився найкращих результатів — його машина без капітального ремонту пройшла 330 тис. км. За корінні вдосконалення методів експлуатації автомобіля В. Л. Савкіну присуджено Державну премію.
Дуже складними були завдання відродження розореного війною сільського господарства Криму. У 1946—1950 рр. Радянський уряд виділив для колгоспів і радгоспів області понад 4 тис. тракторів, 1536 комбайнів, велику кількість автомашин, сівалок, культиваторів та іншої техніки. Це дозволило на кінець четвертої п’ятирічки на 85—87 проц. механізувати польові роботи по вирощуванню і збиранню зернових, створити умови для боротьби за стійкі врожаї. В сільськогосподарське виробництво області включилося нове значне поповнення, що відіграло помітну роль в його піднесенні. Лише протягом 1950—1954 рр. у Крим переселилися близько 14 тис. сімей — понад 57 тис. чоловік з Курської, Воронезької, Рязанської, Сумської та ін. областей країни.
Після неврожайних років трудівники сільського господарства виростили 1948 року багатий урожай зернових та фруктів. Область одною з перших виконала план хлібозаготівель і в два рази перевиконала плани продажу державі фруктів і винограду. 328 колгоспників і робітників радгоспів у ці роки відзначено урядовими нагородами. 8 передовиків були удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці, серед них ланкові радгоспу «Коктебель» М. О. Бринцева та О. В. Пікова. 15 трудівників села нагороджені орденом Леніна, 33 — орденом Трудового Червоного Прапора.
Але в цілому завдання відбудови сільського господарства Криму на кінець четвертої п’ятирічки не були ще вирішені: посівні площі становили лише 89,3 проц. довоєнних, не був досягнутий довоєнний рівень збирання зернових, винограду й тютюну, менше, ніж до війни, вироблялося тваринницької продукції. У колгоспах і радгоспах все ще не вистачало робочих рук, а сільськогосподарська техніка використовувалася недостатньо.
Одним з найважливіших завдань партійних організацій і місцевих Рад у перші післявоєнні роки було посилення темпів відбудови і будівництва житлових будинків, комунально-побутових підприємств, лікарень, шкіл, закладів культури. Широкого розмаху в області набуло змагання за впорядкування міст і сіл, що проходило під лозунгом: «Переселити всі сім’ї з землянок і підвальних приміщень».
Уже в 1946—1950 рр. у Сімферополі, Феодосії, Ялті та Євпаторії повністю відбудовано житловий фонд, каналізацію, водопровід, культурно-побутові заклади. В області було відбудовано і споруджено 882,4 тис. кв. метрів житлової площі.
Вся країна підіймала з руїн місто-герой Севастополь. Безперервним потоком йшли сюди ешелони з будівельними матеріалами, машинами, механізмами, технологічним обладнанням, їхали тисячі будівельників-добровольців. Лише з грудня 1948 по травень 1949 року до міста прибуло понад 6 тис. будівельників з 48 областей союзних республік.
У жовтні 1946 року Радянський уряд прийняв спеціальну постанову «Про заходи по відбудові курортів Криму». На кінець п’ятирічки почала працювати більшість санаторіїв і будинків відпочинку, в яких налічувалося 18 419 місць.
Відроджувалися лікувальна мережа, школи. Обов’язкове семирічне навчання стало здійснюватися не тільки в містах, але й у сільській місцевості. 1944 року поновили свою діяльність медичний, педагогічний і сільськогосподарський інститути, 14 технікумів, а на кінець четвертої п’ятирічки почали працювати ще 10 технікумів. В інститутах і технікумах області здобували освіту 8852 чоловіка. 1946 року відкрилася обласна партійна школа. Було відновлено мережу клубів, будинків культури, бібліотек, кінотеатрів.
Великих успіхів у розвитку економіки й культури Крим досяг у 1952— 1972 рр. У ці роки безперервно вдосконалювалася організація виробництва, зміцнювалася матеріальна база промисловості й сільського господарства, широко розповсюджувалися передові методи праці.
На 1952 рік промислове виробництво в області перевищило рівень 1940 року на 16 проц. Довоєнного рівня в 1951—1952 рр. досягли посівні площі в колгоспах і радгоспах, які вперше за післявоєнні роки виконали план урожайності по зернових культурах і здали державі на 18 млн. пудів хліба більше, ніж у 1950 році.
1954 року в дні всенародного свята — 300-річчя возз’єднання України з Росією Президія Верховної Ради GPGP, враховуючи спільність економіки, територіальну близькість, тісні господарські і культурні зв’язки Кримської області та України, ухвалила рішення про передачу Кримської області з складу РРФСР до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Цей історичний акт — яскраве свідчення міцніючої братерської дружби народів нашої країни, нових, соціалістичних відносин між ними.
Рік у рік збільшувалися державні асигнування на розвиток народного господарства області. Протягом 1952—1970 рр. на капітальне будівництво в Криму було виділено 5566 млн. крб. До 1973 року тут споруджено близько 160 нових великих підприємств. Серед них сірчанокислотний комплекс заводу двоокису титану в Армянську, Сімферопольський завод пластмас, Севастопольський судноремонтний завод, Ялтинський рибокомбінат, Джанкойський консервний завод, Севастопольський рибоконсервний комбінат та інші.
1953 року досяг проектної потужності і в півтора рази збільшив видобуток порівняно з довоєнним часом Комиш-Бурунський залізорудний комбінат, який повністю забезпечує сировиною ждановський завод «Азовсталь». Значним підприємством чорної металургії стало Балаклавське рудоуправління, що видобуває необхідні в доменному виробництві флюсові вапняки. Тут уперше в СРСР впроваджено вологе збагачення флюсів, що дозволило значно збільшити їх випуск і поліпшити якість. Новітнім устаткуванням було обладнано Сакський та Красноперекопський хімічні заводи, Керченський судноремонтний завод, заводи машинобудівної і металообробної промисловості.
Виникла також нова галузь промисловості — цементна: в Бахчисараї збудували завод, який випускає цемент найвищих марок. Сімферопольський завод телевізорів, що став до ладу в 1965 році, освоїв випуск телевізора «Крим», який 1972 року здобув Державний знак якості.
Металообробні й машинобудівні заводи області виробляють машини і деталі до них для сільського господарства, морського, автомобільного та залізничного транспорту, підприємств харчової і легкої промисловості. Продукція Сакського та Красноперекопського хімічних заводів постачається підприємствам сталеплавильної, гірничорудної, текстильної, паперової промисловості.
З кожним роком підвищуються темпи розвитку промисловості. Щорічний приріст її продукції становить 12—15 проц. У 1970 році обсяг валової продукції зріс порівняно з довоєнним рівнем більш як у 10 разів. У 29 разів за 1952—1970 рр. збільшилася продукція хімічної промисловості, яка вивозиться в 600 міст нашої країни, експортується до 24 зарубіжних держав.
Значних успіхів досягла провідна галузь промисловості — харчова. Крим став справжньою областю виноробства. Згідно з народногосподарським планом країни рік у рік збільшується виробництво вин та виноматеріалів. 1970 року було вироблено вина в 35 разів більше, ніж у 1952 році. Лише заводи комбінату «Масандра» випускають майже половину всіх марочних вин, що їх виробляють у країні. Значна питома вага у виробництві вин належить новому севастопольському вино-комбінату «Золота балка». 15 кращих зразків кримських вин удостоєні Державного знаку якості. На міжнародних конкурсах, що проходили в різних країнах у 1955— 1970 рр., 48 — одержали 173 медалі, в т. ч. 112 золотих. Консервна промисловість області в 1970 році дала країні 421 млн. умовних банок овочевих, рибних, м’ясних та фруктових консервів.
З 1960 по 1970 рік у 25 разів збільшився вилов риби. Рибалки Криму використовують не тільки рибні запаси Азово-Чорноморського басейну, але й ресурси Атлантики та Індійського океану.
Збільшився також випуск продукції тютюнової промисловості; 1970 року виробництво цигарок і сигарет досягло 5,1 млрд. штук. У парфюмерній, фармацевтичній і харчовій промисловості країни широко використовуються вироблювані в Криму трояндова, лавандова, шалфейна, ірисова ефірні олії. В 1970 році випуск їх становив близько 70— 80 проц. загальносоюзного виробництва.
Набули дальшого розвитку залізничний, автомобільний та повітряний транспорт. За 1952— 1970 рр. вантажообіг залізниць збільшився майже в 6 разів, а перевезення пасажирів більш як у 4 рази. 1955 року збудовано залізничну паромну переправу через Керченську протоку, що на сотні кілометрів скоротило шлях між Кримом та Кавказом і набагато прискорило рух вантажів і пасажирів. Після спорудження в 1970 році електрифікованої дільниці залізниці Мелітополь — Сімферополь було завершено електрифікацію всієї лінії Ленінград — Москва — Сімферополь. А наприкінці 1972 року повністю електрифіковано дільницю Сімферополь—Севастополь.
Більш як у 4 рази з 1952 року зріс у області автопарк і майже в два рази збільшилася протяжність шляхів з твердим покриттям. Було реконструйовано дорогу між Сімферополем і Ялтою, збудовано міжміські тролейбусні траси.
1972 року стала до ладу після докорінної реконструкції дорога між Ялтою і Севастополем.
Щороку в середньому авіатранспортом перевозиться 1550 тис. пасажирів.
Через Сімферопольський аеропорт Крим зв’язаний авіалініями майже з усіма обласними центрами і великими містами СРСР.
У піднесенні всіх галузей промисловості, розвитку транспорту важливу роль відіграла зросла трудова активність робітників та інженерно-технічних працівників, що знайшла вияв у широкому розмаху соціалістичного змагання. 1953 року в змаганні брали участь 90,5 проц. усіх робітників, інженерно-технічних працівників та службовців підприємств і будов. У ході змагання зростала продуктивність праці, множилися ряди новаторів виробництва. 1958 року продуктивність праці в промисловості і на транспорті збільшилася проти 1955 року на 43 проц. На підприємствах і будовах лише в 1958 році було запроваджено 5500 раціоналізаторських пропозицій, що дали економічний ефект понад 23 млн. крб. У 1960—1968 рр. раціоналізатори й винахідники внесли понад 199 тис. раціоналізаторських пропозицій, з яких 98 959 було впроваджено у виробництво. Економічний ефект від впровадження цих пропозицій дав кримській промисловості понад 54 млн. крб.. Ініціаторами руху за комуністичне ставлення до праці в Криму стали севастополець — бригадир мулярів М. О. Музика і сімферополець — бригадир складальників генераторів електромашинобудівного заводу В. С. Одеський. 1972 року високе звання колективу комуністичної праці присвоєно 45 підприємствам, 7610 бригадам, 3103 цехам, дільницям, відділенням. Понад 180 тис. робітників і службовців удостоєні звання ударника комуністичної праці.
Масовий розвиток соціалістичного змагання — результат поліпшення керівництва ним з боку партійних організацій, зростання творчої активності комуністів, широких мас трудящих, спрямованої на вдосконалення всіх сфер господарської діяльності. Великий досвід у справі організації соціалістичного змагання нагромадила партійна організація Комиш-Бурунського залізорудного комбінату, яка налічує понад 900 комуністів. Колектив цього підприємства не раз був заспівувачем чудових патріотичних починань. Багато уваги приділяють соціалістичному змаганню комуністи Севастопольського морського заводу ім. Серго Орджонікідзе, Балаклавського рудоуправління, Сімферопольського заводу телевізорів, Сакського хімзаводу та інших підприємств.
Включившись у всенародне соціалістичне змагання за гідну зустріч 50-річчя Великого Жовтня, багато підприємств — Комиш-Бурунський залізорудний комбінат, Балаклавське рудоуправління, Сакський хімічний завод та інші — виконали річні плани до 7 листопада 1967 року. За підсумками соціалістичного змагання Кримську область нагороджено почесним Червоним прапором ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. Цієї нагороди удостоєні й сім виробничих колективів, у т. ч. Севастопольський морський завод ім. Серго Орджонікідзе, птахофабрика «Південна», управління «Кримканалбуду» та інші. Два підприємства нагороджені пам’ятним Червоним прапором ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради.
Велику роботу для мобілізації трудящих на успішне виконання завдань восьмої п’ятирічки розгорнула партійна організація області в дні підготовки і проведення 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Завдяки трудовій активності мас восьмий п’ятирічний план випуску валової продукції промисловість області виконала достроково, 3 листопада 1970 року.
У післявоєнні роки за високі показники в праці кілька тисяч робітників та інженерно-технічних працівників нагороджено орденами й медалями СРСР, а 25 присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, в т. ч. старшому агломератнику Комиш-Бурунського залізорудного комбінату М. К. Никонову, машиністу екскаватора тресту «Керчметалургбуд» Б. П. Васильєву, бригадирові мулярів тресту «Севастопольбуд» М. О. Музиці, машиністові екскаватора Балаклавського рудоуправління М. І. Семенцю, директорові Севастопольського морського заводу ім. Серго Орджонікідзе С. С. Виноградову, бригадиру Керченського рибокомбінату В. К. Почтар, машиністові екскаватора «Кримканалбуду» І. П. Малишеву та іншим.
Нових рубежів досягне промисловість Криму на кінець дев’ятої п’ятирічки. Згідно з Директивами XXIV з’їзду КПРС виробництво валової продукції в області порівняно з 1970 роком зросте на 45—46 проц. Передбачено швидкі темпи розвитку газової, хімічної та інших галузей промисловості — за п’ятирічку планується видобути понад 4 млрд. куб. метрів газу. На Кримському заводі двоокису титану стануть до ладу нові комплекси й цехи. Виробництво хімічної продукції має збільшитися в три рази. До 1975 року буде збудовано й розширено також 35 підприємств, що випускають товари народного споживання. Загальний обсяг капіталовкладень за п’ятирічку по всіх джерелах фінансування, включаючи підприємства союзного підпорядкування, становитиме понад 3 млрд. крб. (на 36 проц. більше, ніж у восьмій п’ятирічці).
Натхнені рішеннями XXIV з’їзду КПРС, трудящі Криму достроково виконали план виробництва і реалізації найважливіших видів продукції першого року п’ятирічки. На 101,2 проц. було виконано завдання по продуктивності праці. У другому році п’ятирічки соціалістичне змагання розгорталося під лозунгом гідної зустрічі 50-річчя утворення СРСР. У липні 1972 року обласний комітет партії, облвиконком та облпрофрада з метою дальшого розвитку соціалістичного змагання прийняли рішення про проведення в області естафети трудових звершень. Підприємства, колгоспи, радгоспи, що домоглися високих показників, культури виробництва, заносилися до «Книги трудових звершень трудящих області на честь 50-річчя утворення СРСР». Першими цієї честі удостоєні колективи сімферопольських підприємств: заводу пластмас, ДРЕС ім. В. І. Леніна, БУ-621, фабрики швейної галантереї, заводу телевізорів, міськплодоовочкомбінату.
За два роки дев’ятої п’ятирічки обсяг промислового виробництва в області зріс більш як на 30 млн. крб., понад план реалізовано продукції майже на 90 млн. крб., освоєно випуск близько 250 видів нових виробів. Значних успіхів добилися трудящі підприємств рибної, харчової, виноробної, консервної промисловості, машинобудування, будівельні трести.
За досягнуті результати у всесоюзному змаганні на відзнаку 50-річчя утворення СРСР нагороджені Ювілейним Почесним знаком ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС 20 кращих колективів підприємств, будов, колгоспів, радгоспів та організацій, у т. ч. Сімферопольський завод ім. В. В. Куйбишева, Керченський комбінат хлібопродуктів, Севастопольське рибопромислове виробниче об’єднання «Атлантика» та інші.
23 колективи нагороджені Ювілейною Почесною грамотою ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради. Серед них Сімферопольський завод пластмас, Керченський склотарний завод, комбінат «Крим-буд» та інші.
Соціалістичний лад, відносини дружби і братерства між народами забезпечили широкі можливості для прискореного економічного розвитку області. На будівництві великих підприємств — Комиш-Бурунського залізорудного комбінату, Сімферопольського заводу телевізорів, Кримського заводу двоокису титану та інших працювали будівельники з усіх кінців нашої Батьківщини. Сюди надходили верстати, матеріали, устаткування і сировина з багатьох міст РРФСР, України, Латвії, Вірменії, Грузії, Молдавії та ін. Завод продовольчого машинобудування ім. В. В. Куйбишева одержує необхідну сировину, матеріали й обладнання майже із ста міст, розташованих у 9 союзних республіках. У свою чергу підприємства області відправляють промислову продукцію до багатьох районів країни. Той же завод ім. В. В. Куйбишева свої автомати і закаточні машини надсилає до тринадцяти союзних республік. До всіх союзних республік направляється продукція заводу пігментного двоокису титану.
Вироби багатьох кримських заводів експонувалися на міжнародних виставках і ярмарках — у Монреалі, Лейпцігу, Познані, Будапешті, Брно, Пловдиві.
Чільне місце в радянському експорті посідають кримські рибні та овочеві консерви, винні вироби, ефірна олія, нафтоналивні та пасажирські судна, корабельні прилади й механізми, устаткування для рибальських суден, машини для харчової і хімічної промисловості, будівельні та хімічні матеріали. 28 кримських підприємств мають постійних замовників в Угорщині, Болгарії, Польщі, Англії, Бельгії, ФРН, Туреччині, Фінляндії та інших країнах.
Протягом багатьох років чимало підприємств області обмінюються досвідом з виробничими колективами Бач-Кішкунської області в Угорщині. У серпні 1972 року в місті Кечкеметі відбулася виставка досягнень народного господарства й культури Криму, присвячена 50-річчю утворення СРСР.
Неодмінною умовою успішного здійснення завдань комуністичного будівництва я нашій країні є дальший розвиток і зміцнення матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва, неухильне підвищення його продуктивності. Важливим кроком на шляху організаційно-господарського зміцнення колгоспів, створення умов для ефективного використання техніки, планування сільськогосподарського виробництва було їх укрупнення. 1950 року в області налічувалося 959 колгоспів, 386 з них мали всього до 400 га землі. 1971 року в Криму було 118 колгоспів. їх земельні площі перевищували 470 тис. гектарів.
Провідне місце в розвиткові сільського господарства області посідають 143 радгоспи, які служать зразком передових методів організації громадського виробництва, високої культури та продуктивності праці.
Радянська держава рік у рік збільшує капіталовкладення в сільське господарство. Якщо 1955 року в колгоспах вони становили 1351,4 тис. крб. (в новому обчисленні), в 1958 році 39 536 тис. крб., то за 1966—1970 рр. капітальні вкладення в усе сільське господарство Криму досягли майже 900 млн. крб. Вживалися заходи щодо зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів і радгоспів. Швидко збільшувався парк сільськогосподарських машин, підвищувався рівень механізації всіх робіт. 1958 року в зв’язку з реорганізацією МТС колгоспи Криму придбали понад 3 тис. тракторів, понад 1,2 тис. комбайнів та іншу техніку. У наступні роки ступінь механізації сільського господарства зріс у кілька разів. 1970 року на ланах колгоспів і радгоспів працювало понад 17,7 тис. тракторів, близько 4 тис. зернозбиральних комбайнів та понад 14,6 тис. вантажних автомашин. Зростання технічної оснащеності сільського господарства дозволило повністю механізувати оранку парів і зябу, засів і збирання зернових культур. Підвищився рівень механізації косовиці й силосування, робіт у садівництві та виноградарстві. Багато уваги приділялося створенню в сільському господарстві постійних кадрів механізаторів, зміцненню колгоспів і радгоспів спеціалістами. З 1953 по 1958 рік на постійну роботу в села з міст та районних центрів області виїхало 3040 інженерів, техніків, агрономів, зоотехніків, ветлікарів. Уже 1970 року в колгоспах і радгоспах працювало понад 2 тис. інженерів і техніків, більш як 800 агрономів, близько 500 зоотехніків, багато інших фахівців.
Для зміцнення керівних колгоспних кадрів обком партії направив у 4953 році з районних та міських організацій і сільськогосподарських установ 50 чоловік з вищою освітою, в 1954—1955 рр. у села приїхало ще 128 чоловік, у т. ч. 84 тридцятитисячники.
Важливою умовою піднесення сільського господарства було зміцненця партійних організацій на селі. За 1954—1955 рр. кількість сільських комуністів зросла більш як на 50 проц. порівняно з 1950 роком і досягла 9299 чол., у 1958 році — 13 932 чоловіка. Партійні організації створювалися в кожному колгоспі і радгоспі — в 1970 році їх було 278 і об’єднували вони 21 тис. комуністів.
Партійні організації, радянські та сільськогосподарські органи проводили велику організаторську й масово-політичну роботу, спрямовану на якнайповніше використання в кожному господарстві внутрішніх резервів, па всемірний розвиток соціалістичного змагання. Вже 1958 року середня врожайність зернових у області становила 17,8 цнт з га, а всього було зібрано понад 1 млн. тонн зерна. Того ж року державі продано понад 370 тис. тонн хліба. Сотні колгоспників, працівників МТС і радгоспів, спеціалістів сільського господарства Криму за самовіддану працю нагороджені орденами й медалями, 7 з них присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Виноградарі М. О. Бринцева, М. Д. Князева удостоєні другої золотої медалі «Серп і Молот». За великі успіхи в розвитку сільського господарства Кримську область 25 жовтня 1958 року нагороджено орденом Леніна.
Першоосновою нових успіхів на селі є курс, який проводить Комуністична партія, особливо від часу з березневого (1965 року) Пленуму ЦК КПРС. Втілюючи в життя рішення партії про інтенсифікацію сільського господарства, колгоспи й радгоспи Криму в 1965 році зібрали близько 1100 тис. тонн зерна і продали державі понад 382 тис. тонн, головним чином пшениці. За роки восьмої п’ятирічки валова продукція сільського господарства області збільшилася на 57,7 проц., середня врожайність зернових досягла 23,9 цнт, а в 1970 році — 34 цнт з гектара. В ювілейному ленінському році трудівники сільського господарства зібрали близько 1,9 млн. тонн хліба і продали державі 709,3 тис. тонн або майже в 2,4 раза більше плану.
Велика увага приділялася розвиткові поливного землеробства. 17 жовтня 1963 року в Крим по Північно-Кримському каналу прийшла дніпровська вода. 1972 року було зрошено близько 150 тис. га земель степової частини півострова. На поливних землях колгоспи й радгоспи сіють рис і озиму пшеницю. Крим став одним з провідних рисосіючих районів республіки. Тут вже одержують по 55—60 цнт рису з гектара.
Протягом 1952—1958 рр. в області подолано тривале відставання тваринництва. 1958 року поголів’я рогатої худоби в колгоспах і радгоспах досягло 232,1 тис. голів, свиней — 222,1 тис., овець — 786,7 тис. голів. 1965 року в півтора раза збільшилося поголів’я великої рогатої худоби, в три рази — свиней. Значно зміцніла кормова база, підвищився середньорічний надій молока від однієї корови в колгоспах і радгоспах до 3 тис. кг, настриг вовни на одну вівцю — до 3 кг.
У багатьох колгоспах і радгоспах Криму створено великі механізовані птахоферми. 1970 року заготовили 13,8 тис. тонн м’яса птиці, що становило 15,5 проц. всього м’яса, проданого державі областю. Широкого розвитку набуло кролівництво. 1970 року в області налічувалося 250 кролеферм, а в 1971 році державі продано 578 тонн кролячого м’яса.
На пленумі Кримського обкому партії в 1956 році затверджено десятирічний (1956—1965 рр.) план розвитку садівництва і виноградарства у Криму, який трудівники сільського господарства виконали за 5 років. Про широкий розмах робіт в цій галузі свідчать такі дані: з 1944 по 1956 рік приріст насаджень становив 7,5 тис. га. З 1956 по 1961 рік, тобто за п’ять років, площі під садами й виноградниками зросли до 176,5 тис. га або майже в п’ять разів більше, ніж за попередні 70 років. Вже 1958 року в колгоспах і радгоспах області зібрано близько 100 тис. тонн фруктів і винограду, з них 80 тис. тонн було продано державі. У 1965 році збір винограду й фруктів зріс більш як у 5 разів. А в 1970 році в Криму зібрано 700 тис. тонн фруктів і винограду. Багато господарств області взяли курс на розвиток пальметного садівництва і високоштамбове формування виноградних кущів.
На основі інтенсифікації виробництва неухильно підвищуються товарність і рентабельність усіх галузей сільського господарства. Широко впроваджуються прогресивні форми господарювання: наприкінці 1970 року завершився перехід на грошову оплату праці в колгоспах, у будівництві використовувалася міжколгоспна кооперація, в багатьох господарствах організовано первинну переробку сільськогосподарських продуктів, для чого будуються виноробні та консервні заводи, фабрики переробки сільськогосподарських продуктів тощо. Однією з найголовніших умов успішного розвитку всіх галузей сільськогосподарського виробництва є широке використання досягнень науки, передового досвіду.
Сільські партійні організації спрямовували соціалістичне змагання між колгоспами і радгоспами, бригадами і відділеннями, фермами і ланками. Так, комуністи радгоспу ім. Чкалова Бахчисарайського району систематично приділяли багато уваги широкій гласності соціалістичного змагання за ефективне використання земель, за впровадження методів пальметного формування плодових дерев, за вирощування високих урожаїв фруктів. Значного досвіду в організації соціалістичного змагання набув також партком винорадгоспу «Коктебель», що об’єднує 13 первинних організацій, в яких працюють 160 комуністів. Вміло організують змагання комуністи першого відділку цього радгоспу. В 1967 році відділенню присвоєно ім’я 50-річчя Радянської влади.
Новим піднесенням трудової активності відзначали працівники сільськогосподарського виробництва 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Переважна більшість господарств перевиконала взяті соціалістичні зобов’язання. За підсумками соціалістичного змагання областей і районів Української РСР у 1970 році Крим нагороджено перехідними червоними прапорами ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР з видачею грошових премій: за високоефективне використання поливних земель, за збільшення виробництва і продажу державі м’яса, молока та інших продуктів тваринництва, за одержання високих урожаїв зернових культур.
Широкого розмаху набрало змагання з колгоспами, радгоспами, сільськими районами інших союзних республік. Колгоспи Бахчисарайського та Первомайського районів змагаються з колгоспами Азізбсцького та Жовтневого районів Вірменської РСР, рисівники Красноперекопського та Роздольненського районів — з рисівниками Кзил-Ординської області Казахської РСР, тваринники Білогірського району — з колгоспами Литовської та Естонської РСР тощо. Ця трудова співдружність сприяє збагаченню трудівників села передовим досвідом, допомагає їм успішно розв’язувати завдання розвитку сільськогосподарського виробництва.