Новоселівське, Роздольненський район, Кримська область
Новоселівське — селище міського типу, центр селищної Ради. Розташоване за 40 км від районного центру, за 35 км від залізничної станції і морського порту Євпаторії. З Євпаторією з’єднане також автошляхом. Населення — 3,3 тис. чоловік. Селищній Раді підпорядковане село Сєверне.
Населений пункт (початкова назва Фрайдорф) виник у 1928 році. На той час у ньому проживало 47 сімей. В жовтні 1930 року створено Фрайдорфський район. Того ж року в селі організувався колгосп, в якому налічувалось 296 чоловік. За господарством було закріплено 1434 га землі. Об’єднання селян у колгосп супроводжувалось гострою класовою боротьбою. Куркулі й торговці чинили опір соціалістичній перебудові села, намагалися підірвати віру селян у колективне господарство.
Велику допомогу в зміцненні колгоспу подала Радянська держава. Господарство одержало сільськогосподарський інвентар, насіння, племінну худобу, а в 1932 році — позику для закупівлі 47 голів великої рогатої худоби.
У зміцненні колгоспу значну роль відіграла Фрайдорфська машинно-тракторна станція, організована 1930 року. Це була найбільша в районі МТС. Її машинний парк налічував 63 трактори, 40 комбайнів, 18 автомашин. МТС обробляла поля 30 господарств. Уже в перший рік існування колгоспу селяни переконались у перевагах колективного господарювання. На кожен трудодень вони одержали по 3 кг хліба і по 1 крб. 50 копійок.
Організаторами й керівниками трудящого селянства Фрайдорфа були комуністи. В 1930 році дві парторганізації села — при МТС і колгоспна — об’єднували 20 чоловік. Дійовим помічником їх стала комсомольська організація, що виникла того ж року. Комуністи й комсомольці йшли в авангарді стахановського руху. 1935 року бригадир тракторної бригади член партії І. Н. Чорний добився виробітку на трактор 628 га, зекономивши при цьому 1600 кг пального. В 1939 році кожен тракторист цієї бригади зорав по 1260 га. З великим ентузіазмом працювали трудівники сільського господарства. І. Н. Чорний і тракторист В. М. Кулешов, які домоглися високих показників під час збирання врожаю, стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1940 року. Знатна трактористка Криму комсомолка Є. Челенко 24-рядною сівалкою на тракторі ХТЗ засівала за зміну по 25— 27 га при нормі 18. Самовіддано трудилися й інші працівники МТС. Серед них слюсар А. Кан, токар П. Л. Любомирський, які виконували норму відповідно на 450 і 305 проц. Завідуючий майстернею В. Ївженко вніс 12 раціоналізаторських пропозицій, реалізація яких дала економічний ефект у 40 тис. карбованців.
За рішенням районної Ради депутатів трудящих і районного комітету партії тут організували курси для підготовки спеціалістів сільського господарства— агрономів, зоотехніків та ін. На базі Фрайдорфської МТС працювала районна школа механізаторів, у якій лише в 1931—1935 рр. підготовлено 645 трактористів, 126 комбайнерів, 112 бригадирів тракторних бригад.
Збільшилась урожайність сільськогосподарських культур в колгоспі. Якщо до 1935 року тут одержували зернових по 5,6 цнт, то в 1940 році зібрали по 13 цнт з гектара.
Поряд із сільським господарством розвивалась місцева промисловість. Було споруджено цегельно-черепичний і вапняний заводи, промкомбінат по видобутку будівельного каменю, м’ясо-молочний комбінат, заводи по виробництву вин і газованих вод. Всього діяло 8 промислових підприємств, де працювало 111 чоловік.
За роки довоєнних п’ятирічок Фрайдорф перетворився на добре впорядкований населений пункт, адміністративний центр великого району. До 1940 року в селі було споруджено понад сто індивідуальних житлових будинків, дві електростанції. Райцентр повністю радіофікували — трансляційний вузол забезпечував роботу 400 радіоточок. У 1940 році закінчилось будівництво дороги Фрайдорф—Євпаторія. В центрі села заклали парк, який став улюбленим місцем відпочинку трудящих.
Багато уваги приділялось розвитку охорони здоров’я, освіти й культури. У 1937 році в селі відкрито лікарню, кількість ліжок в якій на 1940 рік зросла до 50. Населення обслуговували 9 лікарів і 15 медичних сестер. Функціонували пологовий будинок, дитячі ясла на 65 місць. 1935 року на базі початкової школи стала працювати неповна середня школа, через чотири роки перетворена на середню, де 15 учителів навчали й виховували 439 учнів. З 1932 року у Фрайдорфі діяла школа робітничої молоді, яку відвідували 37 чоловік. До 1940 року в районному центрі повністю ліквідовано неписьменність. Велику культурно-масову роботу провадили працівники будинку культури. При ньому працювали гуртки художньої самодіяльності, районна бібліотека, діяв кінозал на 200 місць.
Коли почалась Велика Вітчизняна війна, жителі Фрайдорфа, як і всі радянські люди, стали на захист соціалістичної Батьківщини. Десятки комуністів, комсомольців і безпартійних пішли до Червоної Армії. Ті, що залишилися в селі, самовіддано працювали на колгоспних полях, фермах і в МТС, допомагали фронту. При машинно-тракторній станції були створені курси по підготовці трактористів і комбайнерів. За липень 1941 року підготовлено 70 чоловік, переважно жінок, а також юнаків, які ще не досягли призовного віку.
Комуністи Фрайдорфа виступили ініціаторами збору коштів на танкову колону. Тоді було зібрано 600 тис. крб. У фонд Червоної Армії трудящі здали також 2200 тонн зерна. Жінки шили теплий одяг для радянських воїнів. Багато жителів села вступило до батальйону народного ополчення. Провадилась військова підготовка населення.
30 жовтня 1941 року до Фрайдорфа ввірвалися німецько-фашистські загарбники. Гітлерівці жорстоко розправились з партійними й радянськими активістами. Вони знищили 65 мирних жителів, 45 вивезли на каторжні роботи до Німеччини. До війни в усьому районі було 10 єврейських колгоспів, у яких налічувалось 490 дворів. Близько 170 сімей евакуювалися, решту гітлерівські кати розстріляли.
Радянські патріоти чинили рішучий опір ворогу. За участь у підпільній роботі гітлерівці закатували голову Фрайдорфського райвиконкому М. Б. Шапіро. Жителька Фрайдорфа Е. Д. Запорожець переховувала в себе партизанів, допомагала їм збирати відомості про ворога. Вже перед самим відступом фашисти вистежили її і по-звірячому закатували, а потім кинули в колодязь.
14 квітня 1944 року воїни 87-ї гвардійської стрілецької дивізії і 9-ї гвардійської кавалерійської дивізії визволили Фрайдорфський район від німецько-фашистських окупантів. У цих боях загинуло багато радянських бійців. Місцеві жителі свято бережуть пам’ять про них. На честь воїнів-визволителів в селищі встановлено пам’ятник.
Жителі села виявили героїзм на фронтах Великої Вітчизняної війни. Так, у вересні 1943 року гвардії лейтенант Д. А. Кудрявицький зі своєю стрілецькою ротою одним з перших форсував Дніпро і зумів закріпитися на його правому березі. Численні атаки противника було відбито. Радянські воїни відстояли плацдарм, забезпечивши полкові місце переправи. В одному з боїв лейтенант Д. А. Кудрявицький загинув смертю хоробрих. Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Відзначився в боях уродженець села старшина О. М. Данилін. За виявлену відвагу під час форсування Одеру його удостоєно звання Героя Радянського Союзу. З орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки і сімома медалями повернувся з фронту до рідного села Ф. Є. Омеляненко. Орденом Червоної Зірки відзначений за бойові заслуги Д. Г. Целенко.
Після визволення села відновили роботу райком партії та райвиконком. Під їх керівництвом почалася відбудова зруйнованого господарства. Тоді в селі налічувалося лише 46 чоловік працездатних. Вони та ще підлітки й люди похилого віку доклали багато зусиль, щоб залікувати рани, завдані війною. Окупанти пограбували весь насіннєвий фонд, знищили або вивезли до Німеччини 545 голів худоби, вивели з ладу 68 тракторів, 30 сівалок, 52 комбайни. Гітлерівці зруйнували понад половину житлового фонду, електростанцію, лікарню, школу, дитячі садки і ясла та ін. За час окупації фашисти завдали колгоспу збитків на суму 3860 тис. карбованців.
Уже в перші місяці після визволення жителі села відбудували водонасосну станцію, забезпечивши безперебійне постачання населення водою, відремонтували 430 кв. метрів житлової площі, лікарню, школу, будинок культури, радіовузол. Тієї весни колгосп засіяв яровими культурами 468,5 га. Восени на кожен трудодень було видано по 1,1 кг хліба.
Напружено працювали в повоєнні роки трудівники МТС. У 1945 році виробіток на один трактор в середньому становив 555 га при плані 283. Тракторна бригада І. Н. Чорного того року виконала план на 148 проц., посівши перше місце в районі. Комуністи обрали І. Н. Чорного членом райкому партії, односельці одностайно проголосували за обрання його депутатом обласної Ради депутатів трудящих.
З кожним роком зміцнювалась матеріально-технічна база МТС і колгоспу, який з 1950 року дістав назву «Батьківщина». 1949 року МТС одержала 20 тракторів, 28 комбайнів, 30 сівалок та іншу техніку, що дало змогу механізувати оранку на 100 проц., решту польових робіт — на 70 проц. Партійна й комсомольська організації зосередили головну увагу на удосконаленні форм організації праці. Виробничі ланки комплектувалися з урахуванням кваліфікації колгоспників, за ними закріплювались постійні ділянки землі, техніка, інвентар, тягло тощо. У порівнянні з 1948 роком урожай зернових у 1951 році збільшився на 26 проц. На кожен трудодень колгоспники одержали по 4 кг хліба і 2 крб. 50 копійок.
Партійна організація й правління колгоспу взяли курс на інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва. Більше застосовувалися хімічні добрива, підвищилась якість польових робіт. Поточний ремонт сільгосптехніки механізатори почали проводити безпосередньо на польових станах. Для цього були створені спеціальні механічні майстерні. Зросли врожаї сільськогосподарських культур. Якщо 1960 року тут збирали по 11 цнт зернових з гектара, то 1965 —по 19,6 цнт. За роки восьмої п’ятирічки продуктивність праці в колгоспі зросла у 2,6 раза. Врожайність зернових підвищилась до 29 цнт у 1970 році. В середньому врожайність зернових культур за восьму п’ятирічку становила 25 цнт з гектара.
Значних успіхів добилися тваринники. Було переобладнано ферми, споруджено чотирирядний корівник, де повністю механізовано всі трудомісткі процеси. В 1966—1970 рр. передові доярки надоювали від кожної корови в середньому по 4—4,2 тис. кг молока за рік. У колгоспі виробляють концентрований корм для тварин. За розвитком тваринництва в роки восьмої п’ятирічки господарство стало одним з передових у районі. 1970 року в селищі збудовано птахофабрику, на якій щороку вирощують 500 тис. штук курчат-бройлерів, відгодівля яких здійснюється на промисловій основі. Від реалізації бройлерного м’яса за один тільки 1970 рік одержано 747 тис. крб. чистого прибутку.
Восьмий п’ятирічний план розвитку господарства колгосп «Батьківщина» виконав менш як за 4 роки. Неподільні фонди за цей час досягли 4072 тис. крб. Державі було продано 8059 тонн зерна при плані 5600, молока — 7525 при плані 5750, м’яса — 1392 при плані 700 тонн. Прибутки господарства зросли на 253 проц. і в 1970 році становили 1651 тис. крб. Колгосп став мільйонером. За успіхи, досягнуті в розвитку сільськогосподарського виробництва, голову колгоспу О. Є. Мильникова нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, а в 1971 році — орденом Жовтневої Революції. Урядовими нагородами відзначено багатьох трудівників колгоспу.
Зокрема, ордена Леніна удостоєні Є. В. Даниліна і Р. Г. Нікішаєва, орденом Жовтневої Революції нагороджено К. О. Вансович, орденом Трудового Червоного Прапора — К. П. Воронько, Н. С. Плешакову, Т. Т. Курнакову, І. П. Вельського, М. А. Удовину. Гідно зустріли жителі селища 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. За успіхи, досягнуті в праці, 99 чоловік відзначені Ленінською ювілейною медаллю.
Нових досягнень домоглися трудівники Новоселівського у роки дев’ятої п’ятирічки. 1972 року почала діяти друга черга птахофабрики, на якій щороку відгодовують 960 тис. голів птиці. Того ж року колгосп здав державі більш як 1,5 тис. тонн м’яса, планове завдання було перевиконано у два рази. 1973 року зібрано по 31,4 цнт зернових з гектара. Значно зросли прибутки колгоспу. 1972 року вони становили 3,5 млн. крб. В господарстві широко розгорнулося будівництво. За три роки дев’ятої п’ятирічки споруджено тракторну майстерню, гараж, механізований тік, два телятники, силососховище. Будується чотирирядний корівник, телятник, пташник. Стала до ладу технологічна лінія виготовлення кормів для худоби. Закладено пальметний сад на 94 га та виноградник на 164 гектарах.
У Новоселівському успішно розвивається промисловість. На заводі стінових матеріалів у восьмій п’ятирічці реалізовано продукції на 5,9 млн. крб. За трудові досягнення і перевиконання соціалістичних зобов’язань багато виробничників відзначено урядовими нагородами. Машиніст бульдозера М. Т. Кулик удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора.
Нарощує виробничі потужності винозавод, збудований ще до війни. Підприємство оснащено сучасною технікою. За роки восьмої п’ятирічки тут випущено вин на 52 276 тис. крб., що становить 60 проц. всієї виноробної продукції, яка виробляється в районі. За перші два роки дев’ятої п’ятирічки на заводі випущено продукції більш як на 24 млн. карбованців.
Ударною працею славиться колектив районного відділення «Сільгосптехніки». Багато хто з механізаторів виконує виробничі завдання на 140—160 проц. За самовіддану працю орденом Леніна нагороджений М. М. Шевелєв, орденом Трудового Червоного Прапора — О. Т. Стоян, А. Ф. Кубов, орденом «Знак Пошани»— Г. М. Бугаєнко. На честь 50-річчя утворення СРСР колектив відділення «Сільгосптехніки» зобов’язався виконати робіт на суму 3 млн. крб. Своє зобов’язання він виконав.
1971 року в селищі почала діяти перша в Криму станція технічного обслуговування колгоспного автотранспорту. Всі виробничі процеси тут механізовано. Станція обслуговує 400 вантажних автомашин на рік.
Постійно зростають доходи трудящих. Середньомісячна заробітна плата колгоспників становить 137 крб. Рік у рік підвищується купівельна спроможність населення. Жителі селища мають 750 телевізорів, понад 700 радіоприймачів, 20 автомашин, понад 70 мотоциклів. Майже в кожній квартирі — газова плита, пральна машина, холодильник. До послуг населення 15 магазинів.
1953 року Новоселівський район ліквідовано. Спочатку його територія ввійшла до Євпаторійського, пізніше — Сакського району. З 1965 року Новоселівське — центр селищної Ради Роздольненського району. Цього ж року Новоселівське віднесено до категорії селищ міського типу. В 1966—1970 рр. тут споруджено понад 250 будинків, водопровід, збудовано для молодих робітників гуртожиток на 80 чоловік, шкільний інтернат також на 80, дитячий комбінат на 100 місць та банно-пральний комбінат. У 1971—1972 рр. зведено житловий будинок для вчителів, дитячий садок на 50 місць, заасфальтовано 1,5 км тротуарів та 4 км вулиць.
У селищі є дільнична лікарня на 80 ліжок. Тут працюють 30 медичних працівників, у т. ч. 5 лікарів. Діє середня школа, в якій 35 учителів навчають і виховують 700 учнів. Учителька Н. В. Ірликова за відмінну багаторічну педагогічну діяльність нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.
Сільськогосподарське професійно-технічне училище, відкрите тут 1953 року, за час свого існування підготувало і випустило близько 6 тис. механізаторів. Нині тут навчаються 350 чоловік. їх підготовку здійснюють 15 викладачів та 16 передовиків сільського господарства.
Центром культурно-освітньої роботи серед населення є будинок культури. При ньому працюють гуртки: хоровий, вокальний, драматичний, художнього слова, дитяча музична студія, де навчаються 26 дітей. У бібліотеці Новоселівського налічується 30 тис. книжок, нею користуються понад 1,5 тис. читачів. В селищі є також 5 відомчих бібліотек. Активно працює місцева організація товариства «Знання».
Боротьбу трудящих за виконання рішень XXIV з’їзду КПРС та рішень Радянського уряду, спрямованих на дальший розвиток економіки, підвищення матеріального й культурного рівня населення, очолюють 7 первинних партійних організацій, які об’єднують 130 членів і кандидатів у члени КПРС. В селищі 8 первинних комсомольських організацій, які налічують 370 членів ВЛКСМ. Серед комсомольців багато передовиків виробництва, ударників комуністичної праці.
З кожним роком активізується діяльність селищної Ради депутатів трудящих. У її складі 41 депутат, у т. ч. 20 робітників, 8 колгоспників, 13 службовців. На сесіях Ради та засіданнях її виконкому вирішуються питання дальшого розвитку економіки селища, приділяється багато уваги його благоустрою та поліпшенню культурного й побутового обслуговування населення.
Самовідданою працею, новими успіхами в господарському й культурному будівництві трудящі Новоселівського вносять свій вклад у здійснення ленінської програми побудови комуністичного суспільства.
М. Я. ВОЛКОВ, С. Я. КОНДРАТЬЄВСЬКИЙ