Севастополь, Кримська область (частина п’ята)
Морському заводу ім. Серго Орджонікідзе, рудоуправлінню ім. О. М. Горького, управлінню водоканалізації, молокозаводу та іншим підприємствам присвоєно також звання підприємств високої культури виробництва.
Одним із найважливіших шляхів перетворення Севастополя на місто комуністичної праці, високої культури та зразкового громадського порядку стало неухильне підвищення продуктивності праці на основі науково-технічного прогресу, впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки, передової технології, удосконалення наукової організації праці. На всіх гірничорудних розробках країни застосовуються сконструйовані гірниками Балаклавського рудоуправління десятитонний та двадцятий’ятитонний автопричепи. У вільний від роботи час колектив підприємства змонтував 1962 року першу в Радянському Союзі унікальну високогірну лінію протяжністю понад 1 км з автоматичними пристроями, найновішими приладами та промисловим телебаченням, що подає флюси згори вниз до дробарно-збагачувальної фабрики.
Прогресивний метод роботи освоїв екскаваторник цього підприємства М. І. Семенець, внаслідок чого на цикл навантаження гірничої маси він витрачав не 2—3 хв., а 20—30 сек, потроївши видобуток вапняку за зміну. 1959 року М. І. Семенець відвантажив 500 тис. тонн вапняку, 1965-го — понад 1 мільйон.
Неослабну увагу прискоренню технічного прогресу завжди приділяв міський комітет партії. На громадських засадах на підприємствах створювалися первинні організації раціоналізаторів та винахідників, бюро науково-технічної інформації, групи та бюро економічного аналізу, ради наукової організації праці, комплексні бригади творчої співдружності, виробничі наради. З 1959 до 1973 року ряди раціоналізаторів та винахідників зросли в 5 разів і досягли 15 тис. чоловік. До раціоналізаторського фонду ними внесено понад 35 млн. карбованців.
Семирічний план випуску валової продукції трудівники міста виконали за 4 роки, зростання продуктивності праці — за 5 років. Про цю перемогу вони рапортували Центральному Комітетові КПРС та Радянському урядові 25 липня 1965 року — в день вручення Севастополю високої нагороди Батьківщини — ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».
До 50-річчя Великого Жовтня 45 промислових підприємств виробили валової продукції на суму 340 млн. крб., у 4 рази більше, ніж уся промисловість міста в 1959 році. На честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції Морський завод ім. Серго Орджонікідзе та трест «Севастопольбуд» нагороджено пам’ятним Червоним Прапором ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС. 53 цехи та бригади дістали ім’я 50-річчя Великого Жовтня.
Широко розгорнувши змагання за гідну зустріч 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, трудівники міста достроково, до 2 листопада 1970 року, виконали восьмий п’ятирічний план. Випуск продукції за п’ятиріччя зріс у 2 рази, продуктивність праці — на 42 проценти.
44 млн. тонн гірничої маси дало країні Балаклавське рудоуправління. Тут одержано 13 млн. прибутку — вартість основних фондів підприємства. Продуктивність праці зросла на 30,2 проц., хоч кількість робітників і службовців проти 1965 року скоротилася на 62 проц. Тільки М. І. Семенець, якому за трудові подвиги присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, щорічно виробляв по 1,3 млн. тонн вапняку. Протягом восьмої п’ятирічки промислові підприємства випустили продукції на 1621 млн. крб., у т. ч. надпланової на 80 млн. карбованців.
За успішне виконання восьмого п’ятирічного плану 740 севастопольців нагороджено орденами і медалями, 11 тис.— Ленінською ювілейною медаллю. Ювілейними Почесними грамотами ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС, ЦК КП України, Президії Верховної Ради, Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради відзначені 7 підприємств міста, серед них колективи Морського заводу, виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, молокозаводу, управління тралового флоту, тресту «Севастопольбуд». До Ленінської книги трудової слави Кримської області занесені бригадири бригад комуністичної праці — штукатурів БУ-42 В. П. Ізотов та електрозварників Морського заводу — П. М. Пахомов, слюсар-інструментальник заводу «Парус» О. М. Федоров. Три севастопольські підприємства — Балаклавське рудоуправління ім. О. М. Горького, морський торговельний порт та винозавод «Качинський» занесено на обласну Дошку пошани.
Великих успіхів рік у рік добивається колектив одного із найстаріших промислових підприємств міста — Морського заводу ім. Серго Орджонікідзе. За успішне виконання завдань семирічки його нагороджено орденом Леніна. У роки восьмої п’ятирічки на рівні вищих досягнень науки і техніки тут створено зразки плавучих кранів «Чорноморець» та «Богатир», завершено підготовчі роботи до проектування нового гігантського морського плавучого крану типу «Витязь», який підніматиме вантажі до 1600 тонн. Продукція Морського заводу йде у всі республіки Радянського Союзу, а також у Болгарію, Румунію, ДРВ, АРЄ, Швецію, Індію, Японію. На цьому заводі трудиться 226 орденоносців, у т. ч. 46 кавалерів ордена Леніна. Бригадир слюсарів-складальників Г. М. Табачний та директор заводу С. С. Виноградов удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці.
На підприємстві працюють десятки робітничих династій — Федяєви, Луніци, Колесникови, Прокопови, Ревякіни, Очигови і багато інших. Віддаючи багато сил і енергії виробництву, вони беруть активну участь у громадсько-політичному житті свого колективу й міста. Ім’ям М. Я. Луніна, організатора першого комсомольського осередку на заводі, названо одну із вулиць Корабельної сторони. У механічному та енергетичному цехах заводу нині працюють 7 чоловік третього покоління потомствених морзаводівців Прокопових. Усі вони високо несуть честь своєї робітничої династії.
До Болгарії, Югославії, Румунії, Куби, Індії поставляють рибну продукцію севастопольські підприємства. Океанічний промисел ведуть 45 суден Севастопольського риболовного флоту. Плавучі консервні заводи за один рейс випускають близько 8 млн. банок рибних консервів. 19 млн. умовних банок дає щороку рибоконсервний комбінат, збудований 1966 року. За роки восьмої п’ятирічки рибна промисловість міста зросла в 2 рази. Щорічно севастопольські рибалки добувають понад 2 млн. цнт риби — четверту частину вилову всіх підприємств Азово-Чорноморського басейну. Кращі промислові екіпажі риболовного флоту — колективи комуністичної праці великого морського риболовного транспорту «Жуковский», малих риболовних транспортів «Ореанда», «Антарес», «Геркулес», що встановили світові рекорди вилову риби для даних класів кораблів. За видатні трудові успіхи 134 працівники севастопольських підприємств рибної промисловості нагороджені орденами і медалями. Капітан-директорам Є. О. Алісову та А. І. Русаку присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.
Швидкими темпами розвивається у місті виноробна промисловість. 1960 року на базі семи приміських радгоспів створено винокомбінат «Золота балка» — одно з найбільших підприємств виноробної промисловості країни. Праця семитисячної армії робітників тут майже повністю механізована. Комбінат випускає понад 30 найменувань високосортних виноградних вин. На міжнародних виставках у Софії, Будапешті, Тбілісі та інших містах у 1965—1968 рр. кращі з них одержали 22 золоті та срібні медалі, 10 медалей присуджено винам комбінату на Виставці досягнень народного господарства СРСР. Вина «Мускатне шампанське» та «Рислінг Алькадар» відзначені Державним знаком якості. Виноградарі комбінату В. М. Коновалова, П. П. Сапчук, Я. І. Лях удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці.
Самовідданою працею уславилися будівельники міста, які примножують славні трудові традиції, що склалися з перших днів відбудови Севастополя. їх руками зведено десятки великих промислових та культурно-побутових об’єктів, зокрема корпуси заводу «Парус», рибоконсервного комбінату та судноремонтного заводу у Комишевій бухті, споруджено морський порт та інші об’єкти. Самовідданим трудівником, чудовим вихователем молоді був бригадир штукатурів Герой Соціалістичної Праці М. О. Музика. За 10 років роботи бригадиром він вивів у передові 11 бригад, підготував сотні вмілих штукатурів. Широке освоєння монтажу нових індустріальних конструкцій, застосування ефективних інструментів та пристосувань при виконанні трудомістких штукатурних робіт дає змогу будівельникам значно перевиконувати норми. 6 севастопольських будівельників — кавалери ордена Леніна. Доброї слави заслужили бригади заслуженого будівельника УРСР П. Д. Глоби та Героя Соціалістичної Праці Є. А. Реброва.
Протягом 1955—1971 рр. у Севастополі здано в експлуатацію 1488 тис. кв. метрів житла — майже в 4 рази більше, ніж було побудовано за всі 150 попередніх років існування Севастополя. На околицях міста виросли впорядковані житлові масиви — у Комишевій бухті, на Куликовому полі, Воронцовій горі, на проспектах Гагаріна й Перемоги, вулицях Горпищенка, Острякова, Музики, Рєпіна, Вакуленчука, Д. І. Ульянова. Забудовується мікрорайон на вулиці Льотчиків. Останнім часом територія міста розширилася до 78 тис. га. Тільки з 1959 року заасфальтовано 263 та освітлено 225 км вулиць. Протяжність водопровідної мережі збільшилася на 200,8 км і досягла 311,8 км, каналізаційної —на 76,6 км. 1970 року розпочато газифікацію міста природним газом. Відтоді його одержали близько 10 тис. квартир, а всього газифіковано понад 63 тис. квартир, у т. ч. 23 тис.— природним газом.
Севастопольці посадили близько 1 млн. дерев, десятки мільйонів кущів та квітів. Кожен відпрацював на озелененні вулиць та скверів у середньому по 100 годин. Площа парків і скверів досягла 219,6 га. На 260,4 км озеленено вулиці. За впорядкування Севастополю не раз присуджувалося перше місце в республіці.
Багато робиться для розв’язання однієї із найгостріших проблем — забезпечення населення та міського господарства водою. 1955 року на душу населення відпускалося 108 літрів води на добу. За роки восьмої п’ятирічки постачання водою збільшилося на 29,1 проц. 1970 року щодня витрачалося 129,6 тис. кубометрів води проти 100,4 тис. у 1965 році.
За успішне виконання завдань восьмої п’ятирічки та досягнуті успіхи в поліпшенні обслуговування населення міста виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства у лютому 1971 року нагороджено орденом «Знак Пошани».
Централізованою організацією, що складається з 9 спеціалізованих підприємств із загальною кількістю працюючих 3 тис. чоловік (фабрика «Швейпром», завод «Ремпобуттехніка», фабрика пошиття та ремонту взуття, комбінат «Побутекспрес», комбінат «Чайка», фабрика «Хімчистка», рембуддільниця, міськзбут, учбово-виробничий комбінат та інші підприємства), є система побутового обслуговування. У місті — 24 великі комбінати, що об’єднують 230 ательє, майстерень та прокатних пунктів, 43 перукарні, 15 фотоательє, бюро добрих послуг, студії звукозапису тощо.
До війни основним засобом руху в Севастополі був трамвай. Протяжність трамвайної колії становила тоді 29,4 км. Тепер прокладено 79,9 км тролейбусних трас, які сполучили всі мікрорайони з центром міста. На 12 тролейбусних маршрутах курсує близько 200 комфортабельних тролейбусів. У розпорядженні севастопольців— 211 автобусів, 115 таксі, 21 катер, 3 пороми.
Протягом останніх 12 років відкрито 232 підприємства торгівлі. Реалізація промислових та продовольчих товарів населенню подвоїлась і становила 833 крб. на одного жителя. Послугами підприємств громадського харчування користувалися 80 тис. чоловік, або 35 проц. усіх трудящих міста.
Про зростання матеріального добробуту населення свідчить і постійне збільшення кількості вкладників ощадних кас. 1970 року їх було 102,6 тис. проти 42 тис. у 1956 році. Сума вкладів відповідно збільшилася з 8,3 млн. до 61,5 млн. карбованців.
У місті відкрито 13 лікарень, кілька поліклінік, 22 аптеки, водолікарню та багато інших оздоровчих закладів. У них — понад 6 тис. медичних працівників, у т. ч. 1200 лікарів. На 10 тис. жителів міста припадає 42 лікарі. Звання заслуженого лікаря РРФСР та заслуженого лікаря УРСР удостоєні В. О. Лаврентьева, Р. О. Доленко, Д. Г. Теверовська, Н. В. Кирсанова, Л. М. Домрачова. 29 медичних працівників нагороджені орденами і медалями, 77 — відмінники охорони здоров’я, 3 тис.— ударники комуністичної праці.
За останні 10 років збудовано 3 стадіони, 16 комплексних майданчиків, 26 спортивних залів. Кількість фізкультурників зросла з 17 тис. в 1959 році до 52 тис. у 1972, тих, хто відвідує спортивні секції, відповідно — з 18,3 до 70 тис. У спортивних організаціях міста та Червонопрапорного Чорноморського флоту тільки за 1968—1970 рр. підготовлено понад 100 майстрів та кандидатів у майстри спорту, понад 500 спортсменів першого розряду. Спортсмени Севастополя успішно виступають на обласних, республіканських та всесоюзних змаганнях: багато з них вийшли на арену міжнародного спорту. І. М. Бочарову, О. Л. Алексєєнку та М. Ф. Вечірко присвоєно звання заслуженого тренера СРСР.
Для дітей та підлітків створені стадіон, дитячі спортивні школи, будується зимовий плавальний басейн, спортивна школа молоді. Є дитячі станції — морська з флотилією, екскурсійно-туристична, юних техніків та юних натуралістів. Традиційними стали щорічні змагання юних судно- та авіамоделістів.
Успішно втілюються в життя заходи щодо виконання Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді та дальший розвиток загальноосвітньої системи». У 64 загальноосвітніх школах міста, в т. ч. 28 середніх, 24 восьмирічних, 2 початкових, 5 школах-інтернатах, навчається 36,7 тис. чоловік. З випередженням на 2 роки школи переведено на навчання за новими програмами. Всі вони повністю кінофіковані, мають навчальні кабінети, оснащені сучасними технічними засобами. У старших класах запроваджено виробниче навчання. Здобуваючи середню освіту, учні водночас набувають спеціальності слюсарів, столярів, електриків, трактористів, швачок, продавців тощо. Чимало робиться для забезпечення шкіл висококваліфікованими кадрами. З 2550 учителів 40 нагороджено орденами та медалями, 350 — відмінники народної освіти УРСР, 17, у т. ч. директор середньої школи № З В. Р. Дівочко, учительки Н. С. Любіна, Н. В. Баженова, Р. М. Катушева, носять звання заслуженого вчителя УРСР.
Щорічно усіма формами навчання охоплюється близько 80 проц. трудівників міста. Нині в 14 школах робітничої молоді здобувають знання понад 5 тис. чоловік. Працюють 6 професійно-технічних, торговельно-кулінарне та медичне училища. 9 тис. чоловік щороку навчається в 28 народних університетах. 12 тис. передовиків виробництва підвищують кваліфікацію у 450 школах комуністичної праці. Сотні молодших командирів виробництва вивчають передовий досвід та здобувають знання в комуністичній школі майстрів та бригадирів, створеній при міськкомі партії. Десятки тисяч виробничників удосконалюють свої навички на різних курсах, що діють на підприємствах.
Перше місце в республіці займає Севастополь по охопленню дітей музичною освітою у розрахунку на тисячу чоловік населення. У 9 музичних школах навчається 2700 дітей, у музичних студіях — близько 3 тис. Кількість дошкільних закладів також збільшилася з 64 до 117, а число дітей у них — з 5116 до 15 тисяч.
Севастополь став великим науковим центром півдня України. 1963 року на базі філіалу Одеського політехнічного інституту тут створено перший у країні технічний вуз, де готують спеціалістів приладобудування. Інститут має 6 факультетів, 41 кафедру, філіал у Сімферополі та загальнотехнічний факультет у Керчі. У ньому 11,5 тис. студентів. За роки свого існування інститут підготував для народного господарства країни 8,5 тис. спеціалістів. Тут 547 викладачів, у т. ч. 9 докторів та 175 кандидатів наук. Науковці інституту плідно працюють над проблемами автоматизації та механізації виробництва, створення високопродуктивних машин, агрегатів і точних приладів. Протягом восьмої п’ятирічки викладачі інституту захистили 5 докторських та 62 кандидатські дисертації, одержали 108 авторських посвідчень та 20 медалей ВДНГ СРСР.
Найбільший у країні спеціалізований колектив морських біологів — 154 наукові співробітники, у т. ч. 4 члени-кореспонденти АН УРСР (Г. Г. Полікарпов, Т. С. Петіпа, Ю. П. Зайцев, В. М. Грьозе), 7 докторів та 85 кандидатів наук — трудяться в Інституті біології південних морів ім. О. О. Ковалевського АН УРСР, що має свої відділення в Одесі та Карадагу, 12 відділів, 13 лабораторій, науково-дослідне судно «Академик Ковалевский». Інститут досліджує фундаментальні положення теорії біологічної продуктивності моря, а також питання, пов’язані із освоєнням морського середовища. У вересні 1971 року в зв’язку з 100-річчям з дня заснування, за заслуги у розвитку біологічної науки інститут нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Плідну роботу виконував член-кореспондент АН УРСР В. О. Водяницький, який протягом 35 років очолював колектив біологічної станції, а згодом — інституту. З 1968 року директором Інституту працює член-кореспондент АН УРСР В. М. Грьозе.
12 відділів та лабораторій, 2 сучасні науково-дослідні судна — «Михаил Ломоносов» та «Академик Вернадский» — має Морський гідрофізичний інститут, який переведено до Севастополя із Москви. Це один із провідних у країні науково-дослідних закладів, що досліджує різні фізичні процеси в морях і океанах. У складі наукового колективу, що його очолює академік АН УРСР А. Г. Колесников,— один член-кореспондент АН УРСР, 6 докторів та 46 кандидатів наук. 1970 року групу вчених удостоєно Державної премії СРСР.
Теоретичні та практичні проблеми, які розв’язують колективи Морського гідрофізичного інституту та Інституту біології південних морів ім. О. О. Ковалевського, за своїм значенням виходять далеко за межі республіки. Уже тричі в Севастополі відбувався всесоюзний симпозіум з автоматизації наукових досліджень морів та океанів.
У місті працюють 2 вищі військово-морські училища та 2 технікуми — кораблебудівний і будівельний.
Понад 2 тис. чоловік, у т. ч. один академік АН УРСР, 5 членів-кореспондентів АН УРСР, 18 докторів та 173 кандидатів наук, об’єднує міське відділення товариства «Знання».
З різноманітним репертуаром вітчизняних та зарубіжних сучасних і класичних п’єс виступає міський драматичний театр ім. А. В. Луначарського, створений 1923 року. У колективі театру — народний артист Узбецької РСР, заслужений артист РРФСР В. В. Афанасьев, заслужені артисти УРСР К. В. Волкова, Є. Ф. Лавровський, Б. М. Светлов та інші. Щорічно драматичний театр відвідує понад 30 тис. глядачів. Його колектив організовує понад 250 шефських концертів, лекцій та бесід безпосередньо в молодіжних гуртожитках та військових частинах, у кримських колгоспах та радгоспах.
Незмінний успіх у глядачів завжди має ансамбль пісні і танцю Червонопрапорного Чорноморського флоту, який побував на гастролям у багатьох країнах. Його керівник композитор Б. В. Боголепов удостоєний почесних звань заслуженого артиста РРФСР та заслуженого діяча мистецтв УРСР.
Значну роботу у військово-патріотичному вихованні трудящих міста та моряків Чорноморського флоту ведуть колективи панорами «Оборони Севастополя 1854—1855 рр.» та діорами «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 року». З 1959 до 1971 року панораму й діораму відвідало близько 25 млн. чоловік.
Справі пропаганди бойових, революційних та трудових традицій міста-героя щедро віддають свої знання працівники військово-історичного музею Червонопрапорного Чорноморського флоту, бюро екскурсій та подорожей. 1960 року музей флоту відвідало 500 тис. чоловік, а 1972-го — близько 1 млн. За активну участь у комуністичному вихованні трудящих та моряків Чорноморського флоту військово-історичному музею присвоєно звання закладу комуністичної праці.
У пропаганді образотворчого мистецтва значну роль відіграють співробітники Севастопольського художнього музею. Протягом 1959—1971 рр. працівники музею організували більш 1 тис. виставок, які відвідало понад 1 млн. трудящих.
Наукову та масово-освітню роботу веде колектив Херсонеського музею. У дослідницькій діяльності його беруть активну участь Інститут археології АН УРСР, Державний Ермітаж, Державний історичний музей (Москва), Уральський та Харківський державні університети. Останнім часом радянські археологи провадять розкопки античного театру, фортечних споруд, а також виробничих та житлових комплексів у північній, південній та портовій частинах стародавнього міста. Матеріали, добуті в Херсонесі, посідають гідне місце в наукових та масово-популярних виданнях.
У 40 клубах та будинках культури працює 200 колективів художньої самодіяльності, що об’єднують понад 23 тис. чоловік. Одним із кращих в області став народний театр, створений 1957 року при міському будинку культури. За 15 років своєї діяльності колектив театру поставив 372 спектаклі за творами радянських та зарубіжних авторів.
Звання заслуженого ансамблю пісні й танцю присвоєно танцювальному колективу клубу заводу ім. Серго Орджонікідзе, народного — оркестрові російських інструментів цього ж клубу. На обласних фестивалях самодіяльного мистецтва, присвячених 50-річчю Великого Жовтня та 100-річчю з дня народження В. 1. Леніна, севастопольські колективи художньої самодіяльності зайняли друге місце. 12 золотих, срібних та бронзових медалей завоювали учасники республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва, присвяченого Ленінському ювілею.
З 1961 року в місті щорічно провадяться дні мистецтва, дні огляду народних талантів, в яких беруть участь понад 20 тис. аматорів художньої самодіяльності. Саме в Севастополі у серпні 1973 року проведено один з основних заходів Всесоюзного фестивалю пісні «Кримські зорі» — театралізоване свято «Пісня славить подвиг». Прелюдією його став концерт-мітинг на Сапун-горі, над якою пролунали слова глибокої подяки і шани до тих, чиї імена викарбувано на граніті обелісків і братських могил.
У Севастополі — 18 кінотеатрів (до війни було 3), серед них нові широкоекранні: «Мир», «Жовтень», «Океан» на 1860 місць. Здійснено також реконструкцію кінотеатрів «Україна», «Перемога», «Дружба», «Комсомолець», «Супутник», «Моряк». Кількість радіоточок збільшилася з 5,8 тис. в 1955 році до 33 тис. у 1970, радіоприймачів відповідно з 24 тис. до 45,2 тис. Телеглядачі Севастополя користуються двома телепрограмами, дивляться кольорові телепередачі.
Понад 140 тис. читачів міста щорічно беруть близько 3 млн. книг в 226 бібліотеках. Всі масові бібліотеки працюють з відкритим доступом до книжкових фондів. За високу культуру обслуговування читачів 16 з них присвоєно звання бібліотеки відмінної роботи, 45 є школами передового досвіду. Бібліотеки шефствують над 139 виробничими бригадами, 12 гуртожитками, 8 школами робітничої молоді.
Міцно увійшли у життя трудящих газети, журнали. Якщо 1958 року розповсюджувалося 100 тис. примірників, то 1973 — 300,6 тис. Кількість газет та журналів на тисячу чоловік населення збільшилася відповідно з 750 до 1202 примірників. З 20 до 56 тис. зріс тираж міської газети «Слава Севастополя».
В житті юних севастопольців важливе місце посідає Палац піонерів. З тис. дітей відвідують 42 його гуртки. У багатьох країнах світу є моделі кораблів, що їх виготовили учасники судномодельного гуртка, а його керівника Я. Ю. Потуракіна нагороджено орденом «Знак Пошани». Члени радіогуртка створили діючу, керовану по радіо, модель лунохода. Протягом останніх п’яти років перше місце в республіці посідає технічний кіногурток. 1971 року колектив Палацу піонерів був учасником ВДНГ, де його відзначено дипломом 1-го ступеня.
Помітний внесок у боротьбу за високу культуру міста роблять флотські культурно-освітні заклади, зокрема Будинок офіцерів флоту, Матроський клуб, Морська бібліотека, багато колективів художньої самодіяльності. Особовий склад флоту —гордість радянського народу. Понад 82 проц. офіцерів корабельної служби та 97 проц. офіцерів підводних човнів мають вищу освіту, понад половина з них — інженери, 95 проц. матросів та старшин мають вищу, середню і неповну середню освіту, в т. ч. 84 проц.— технічну. Переважна більшість червонофлотців — комсомольці. Кожен п’ятий моряк носить три нагрудні знаки — відмінника, класного спеціаліста, спортсмена-розрядника. Майже всі пілоти і штурмани водять літаки на рівні першого і другого класів, за будь-яких погодних умов, вдень і вночі. Військові моряки підтримують шефські зв’язки з колективами 40 підприємств, 48 шкіл та інших навчальних закладів міста.
У ході змагання за місто комуністичного ставлення до праці, зразковий громадський порядок та високу культуру міцно увійшли в побут трудящих нові традиції, звичаї та обряди. З 1964 року севастопольці урочисто відзначають День праці. У серпні на центральному стадіоні збираються тисячі людей, щоб підбити підсумки боротьби за комуністичне ставлення до праці. Закінчується свято народним гулянням, що супроводжується концертами художньої самодіяльності, виступами спортивних колективів, святковим фейерверком.
Севастополь — перше місто у нашій країні, де почали відзначати свята вулиць.. Жителі центральної вулиці ім. Леніна шикуються в цей день у колони на площі Ушакова і з прапорами, лозунгами та портретами передовиків виробництва йдуть вулицею до площі Нахімова, де відбувається мітинг. Після цього починається народне гуляння, яке триває до пізньої ночі. Мешканці вулиці, названої іменем П. П. Горпищенка, командира уславленої бригади морської піхоти, що обороняла Севастополь, уже 17 разів святкували день її народження. Такі ж свята відбуваються й на інших вулицях: Робітничій, Героїв Севастополя, Мартинової бухти. Вони сприяють зміцненню дружби між людьми, додержанню ними правил соціалістичного співжиття.
Героїчному Севастополю та його трудівникам присвячують свої праці члени міського літературного об’єднання, створеного 1938 року О. С. Новиковим-Прибоєм.
Художники П. П. Мірошниченко, В. Б. Озерников, М. П. Чухлянцев, скульптор С. О. Чиж створили серію картин та скульптур про Севастополь і його трудівників.
Роботи Г. Я. Бруснецова, Н. В. Василенка, В. К. Коваленко, О. Д. Минькової та С. О. Чижа експонувалися на республіканських і всесоюзних виставках. Севастополю присвятили свої полотна О. О. Дейнека («Оборона Севастополя»), Ю. В. Волков («Херсонеський тупик»), Г. Г. Нісський («Севастополь»). Сповнена хвилюючих подій історія Севастополя, його багатогранне трудове життя дістають гідне втілення у творах кіномистецтва — в художніх і документальних фільмах: «Малахів курган», «Кораблі не вмирають», «На дорогах війни», «Севастополь», «Три доби після безсмертя». 1972 року на екранах країни демонструвалася двосерійна кінострічка «Море у вогні», де з художньою силою розкрито велич легендарного подвигу Севастополя в роки Великої Вітчизняної війни.
Про Севастополь написано також чимало музичних творів. Героїчній обороні міста в 1941—1942 рр. присвячені опера В. І. Рубіна «Севастополь» та оперета К. Я. Лістова «Севастопольський вальс». Загальновідомими є пісні про Севастополь — «Легендарний Севастополь» (слова П. Градова, музика В. І. Мураделі), «Севастополь рідний» (слова В. С. Малкова, музика Ю. М. Слонова), «Сапун-гора» (слова А. І. Сальникова, музика Б. В. Боголепова) та багато інших.
Велику роботу щодо патріотичного виховання населення та військових моряків веде відділення Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури. У місті 833 пам’ятники історії і культури.
До наших днів збереглася більшість пам’ятників учасникам першої оборони Севастополя. Пошкоджені чи зруйновані гітлерівськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни, вони повністю відновлені. Увічнення пам’яті героїв, які захищали севастопольську землю від ворога, стало турботою кожного жителя міста.
На багатьох вулицях і площах Севастополя, які є свідками революційних подій, встановлено десятки пам’ятників та меморіальних дощок. Особливого значення набули пам’ятники учасникам Великої Вітчизняної війни — встановлені на місцях, що є священними для кожної радянської людини: обеліск Слави воїнам Приморської армії, що визволяли місто в травні 1944 року, на вершині Сапун-гори, діорама «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.», льотчикам 8-ї повітряної дивізії на Малаховому кургані, пам’ятники загиблим авіа-торам-чорноморцям на мисі Херсонес, воїнам 25-ї Чапаєвської дивізії в Інкермані, борцям підпілля на кладовищі Комунарів, воїнам 2-ї гвардійської армії, 414-ї Грузинської і 89-ї Вірменської дивізій, робітникам Морського заводу, які полягли в боях за Батьківщину. В травні 1970 року, в дні святкування 25-річчя перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною, біля обеліска Слави на Сапун-горі запалено Вічний вогонь.
Кожні п’ять хвилин тут звучить урочиста мелодія пісні «Сапун-гора» композитора Б. В. Боголепова.
В центрі Севастополя, на Нагірній площі, зведено величний пам’ятник В. І. Леніну. Цей один з кращих пам’ятників вождеві Комуністичної партії у країні споруджено за проектом скульптора П. І. Бондаренка, архітекторів Ю. В. Щуко та С. Я. Турковського 2 листопада 1957 року. Висота пам’ятника — 20,75 метра. Біля його підніжжя — бронзові постаті робітника й селянина, матроса і солдата, які уособлюють головні рушійні сили соціалістичної революції. В урочистій обстановці старі більшовики вручають тут комсомольські квитки юнакам та дівчатам, пов’язують червоні галстуки піонерам.
На площі, біля Графської пристані, за проектом народного художника РРФСР М. В. Томського встановлено пам’ятник адміралу П. С. Нахімову. Його споруджено на кошти Червонопрапорного Чорноморського флоту і передано в дар місту. На цій же площі, вздовж опорної стіни Матроського бульвару, до 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції з бетону і граніту споруджено меморіальну стіну, що увічнює пам’ять з’єднань, частин та кораблів, які захищали Севастополь у 1941 — 1942 рр. У першій декаді травня в місті відбувається традиційний «тиждень пам’яті героїв». У ці дні біля пам’ятників та братських могил у почесному караулі стоять піонери, комсомольці та моряки-чорноморці, урочисто покладаються квіти.
Встановлено бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу, уродженця міста відомого вченого-полярника І. Д. Папаніна.
У Севастополі в сім’ї військового моряка народився видатний письменник, флагман російської морської літератури К. М. Станюкович. Пам’ять про нього відмічено меморіальною дошкою на місці будинку, де минуло дитинство письменника. Його ім’я носить і бібліотека Корабельної сторони.
Мобілізуючою та організуючою силою трудівників міста у їх боротьбі за виконання величних накреслень Комуністичної партії, за перетворення Севастополя на місто комуністичного ставлення до праці, зразкового громадського порядку та високої культури є міська партійна організація. 1973 року вона зросла проти 1959 в 3 рази і налічувала 20 тис. комуністів, об’єднаних у 378 первинних організаціях та 344 партійних групах. Зростання партійних рядів за рахунок передових робітників (понад 50 проц.) та інженерно-технічних працівників (21 проц.) сприяло збільшенню кількості комуністів, зайнятих безпосередньо у сфері матеріального виробництва до 70 процентів. Вірним помічником партійних організацій є комсомол міста — 28 тис. юнаків і дівчат. 1968 року за успіхи в комуністичному вихованні молоді Севастопольську комсомольську організацію нагороджено Почесною грамотою та пам’ятним Червоним прапором ЦК ВЛКСМ і Кримського обкому ЛКСМУ; 32 комсомольсько-молодіжні колективи , міста носять ім’я 50-річчя Комсомолу України.
Найтісніший зв’язок комуністів з широкими масами трудящих є однією з найважливіших умов успішного здійснення грандіозних планів програми комуністичного будівництва.
Активну роль в організації боротьби севастопольців за виконання народногосподарських планів відіграють профспілки. 697 професійних організацій міста об’єднують 97 тис. чоловік.
У складі міської і районних Рад Севастополя 1257 депутатів, з них 665 (53 проц.) — робітники, 64 проц.— комуністи. Тільки 1972 року з 40 527 тис. крб. міського бюджету 10 978 тис. виділено на фінансування комунального господарства, 13876 тис. крб.—на освіту, 12033 тис. крб. на охорону здоров’я. Порівняно з 1965 роком асигнування на соціально-культурні заходи зросли більш як у 2 рази. При міськвиконкомі та райвиконкомах, крім 76 постійних комісій та 60 депутатських груп, на громадських засадах працюють різні відділи — народної освіти, культури, торгівлі, громадського харчування, комунального господарства та благоустрою, охорони здоров’я, охорони громадського порядку тощо. Всього в роботі Рад беруть участь понад 830 громадських організацій, що об’єднують близько 100 тис. чоловік — практично все доросле населення міста.
Партійні, профспілкові, комсомольські організації, радянські і господарські органи міста провели велику організаторську та політичну роботу в колективах трудящих, щоб спрямувати їх творчу ініціативу на розв’язання основних накреслень дев’ятої п’ятирічки. До 1975 року обсяг виробництва по місту має зрости на 34,7 проц. Особливо швидкими темпами розвиватиметься приладобудівна, судноремонтна, виноробна та легка промисловість, прискориться розвиток заводів будівельної індустрії. Перетворюючи в життя ці завдання, севастопольці виконали плани виробництва та реалізації продукції за 1971 та 1972 роки до 22 грудня. Протягом перших двох років дев’ятої п’ятирічки впроваджено у виробництво 47 потоково-механізованих та конвейєрних ліній, 205 прогресивних технологічних процесів, 750 нових верстатів. Від впровадження нової техніки та раціоналізаторських пропозицій одержано економічний ефект на суму 12,3 млн. крб. 1972 року в місті виготовлено 39 різних марок вин і відправлено їх у різні кінці країни та за кордон. Річний випуск пляшкового виноградного вина севастопольські винороби вперше довели до 770 тис. декалітрів, замість передбачених планом 720 тисяч.
Протягом перших двох років п’ятирічки колективи будівельних організацій здали в експлуатацію понад 256 тис. кв. метрів житлової площі.
За успіхи в соціалістичному змаганні, присвяченому 50-річчю утворення СРСР, рибопромислове об’єднання «Атлантика», трести «Севастопольбуд» та «Кримморгідробуд» нагороджені ювілейним Почесним знаком ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС. Морському заводу ім. Серго Орджонікідзе, управлінню «Півдрибхолодфлот», ремонтно-будівельному тресту вручено Ювілейні Почесні грамоти ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради, а колектив морського торговельного порту занесено до «Золотої книги» Кримської області. Переможці соціалістичного змагання на честь 50-річного ювілею СРСР — 73 трудівники міста — занесені на міську Дошку пошани.
Керуючись історичними рішеннями XXIV з’їзду КПРС, Постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС та ЦК ВЛКСМ «Про розгортання Всесоюзного соціалістичного змагання працівників промисловості, будівництва і транспорту за дострокове виконання народногосподарського плану на 1973 рік», севастопольці розгорнули боротьбу за те, щоб зробити 1973 рік — роком ударної праці. Понад 72 тис. чоловік брали участь у змаганні за комуністичне ставлення до праці, яке набрало нового розмаху, нових масштабів, збагатилося і формою і змістом. 37,3 тис. трудящих міста здобули високе звання ударників, 1786 цехам, бригадам і змінам, 2 підприємствам присвоєно звання колективів комуністичної праці.
Під керівництвом Комуністичної партії, в єдиній інтернаціональній сім’ї будівників комунізму ідуть трудівники міста-героя Севастополя.
П. П. БОЛГАР, М. Н. ВОЛКОВ, Н. М. ДОЛМАТОВА, М. Ф. ЗОТКІН, Е. П. КОНДРАТЬЄВСЬКИЙ, Г. І. СЬОМІЙ