Сьогоднішній день Кримської області
У грудні 1970 року за успіхи в господарському і культурному будівництві, виконання завдань п’ятирічного плану розвитку сільськогосподарського виробництва Президія Верховної Ради СРСР нагородила Кримську область орденом Трудового Червоного Прапора. Високих урядових нагород удостоєні також господарства: радгосп «Герої Сиваша» і птахофабрика «Південна» нагороджені орденом Леніна, колгосп «Україна» Кіровського району — орденом Жовтневої Революції.
За успіхи в розвитку тваринництва, садівництва і виноградарства орденами і медалями протягом 1952—1972 рр. нагороджено близько 10 тис. колгоспників і робітників радгоспів, у т. ч. орденом Леніна — 348 чоловік, орденом Жовтневої Революції — 184; 50 чоловік удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці, в т. ч. П. С. Переверзев — голова колгоспу «Росія», М. А. Македонський — директор винорадгоспу «Коктебель», І. А. Єгудін — голова колгоспу «Дружба народів», Ф. П. Сакун — голова колгоспу ім. Войкова, Г. О. Хачирашвілі — директор птахофабрики «Південна», В. В. Козина — пташниця цієї фабрики, М. Д. Гармаш — чабан радгоспу «Роздольненський», Л. І. Вялова — свинарка радгоспу «Семисотка», В. С. Саранча—знатний кукурудзівник, бригадир радгоспу «Таврійський», С. Ю. Бем — чабан держплемрадгоспу «Чорноморський», М. Г. Гібалов — комбайнер радгоспу «Прапор комунізму» та інші.
Як і всі радянські люди, трудівники сільського господарства області одностайно схвалили рішення XXIV з’їзду КПРС, дев’ятий п’ятирічний план, у кожній цифрі якого видно піклування партії про дальший розвиток матеріально-технічної бази комунізму, про підвищення добробуту народу. У 1971—1975 роках капіталовкладення в сільське господарство Криму становитимуть 1480 млн. крб. Різко зросте рівень механізації всіх сільськогосподарських робіт. Середньорічний збір зерна в Криму досягне 1500—1600 тис. тонн. На кінець п’ятирічки трудівники села одержуватимуть: овочів до 340 тис. тонн, фруктів до 350 тис. тонн, винограду до 518 тис. тонн. Завершення будівництва Північно-Кримського каналу дозволить у 1975 році оросити 264 тис. га земель, тобто 24 проц. всієї ріллі.
У першому році дев’ятої п’ятирічки колгоспники і робітники радгоспів виконали план виробництва і заготівель зерна, м’яса, молока, яєць, овочів, вовни. Валовий збір зерна становив 1270 тис. тонн (у середньому 24,5 цнт з га), у т. ч. 101 тис. тонн рису (в середньому 52 цнт з га). Багато зроблено для переведення радгоспів на повний господарський розрахунок. На госпрозрахунку працюють понад 80 радгоспів області або 63 проц, їх загальної кількості.
Включившись у соціалістичне змагання за гідну зустріч 50-річчя утворення СРСР, колгоспники і робітники радгоспів, незважаючи на несприятливі кліматичні умови, зібрали у другому році дев’ятої п’ятирічки по 18,8 цнт зернових з га. Рисівники області здали державі близько 83 тис. тонн рису. На заготівельні пункти надійшло також близько 150 тис. тонн першосортних яблук і груш. Важливим фактором успішного розвитку сільського господарства області стало соціалістичне змагання між трудівниками сіл Криму, Краснодарського краю, Миколаївської та Херсонської областей, що розгорнулося в 1972 році.
За підсумками всесоюзного соціалістичного змагання за збільшення виробництва і заготівель продуктів тваринництва у четвертому кварталі 1972 та першому півріччі 1973 року Кримська область і три її райони — Сімферопольський, Сакський і Нижньогірський—відзначені Червоним прапором ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС та ЦК ВЛКСМ.
Політична лінія Комуністичної партії і практичні заходи щодо піднесення всіх галузей народного господарства забезпечують дальше зближення дружніх класів радянського суспільства — робітників і селян. їх співробітництво і взаємодопомога яскраво виявляються у спільній боротьбі за збільшення виробництва продуктів землеробства і тваринництва. Піднесення сільського господарства стало кровною справою не лише колгоспного селянства, а й робітничого класу. Однією з найпоширеніших форм прояву цього є шефство робітничих колективів над трудівниками колгоспного села. Шефи брали активну участь у будівництві житлових будинків для колгоспників і робітників радгоспів, тваринницьких ферм, теплиць, майстерень, трансформаторних підстанцій. Щороку на збиранні фруктів і винограду працюють десятки тисяч робітників і службовців. У 1972 році лише з підприємств та установ Сімферополя виїздило на сільськогосподарські роботи до колгоспів і радгоспів області понад 10 тис. чоловік. У спільній творчій праці робітничого класу і колгоспного селянства дедалі зміцнюються їх братерська дружба, економічні і культурні зв’язки.
На кінець 1973 року населення Криму порівняно з довоєнним часом зросло майже на 800 тис. чоловік. Дружною сім’єю тут живуть і трудяться представники близько 40 національностей.
У різних галузях виробництва працює близько 800 тис. чоловік. Найчисленнішою групою трудящих є робітничий клас — основна соціально-політична сила нашого суспільства. Зміцнюючи союз з колгоспним селянством, робітники кримських підприємств докладають трудових зусиль щодо втілення в життя планів розвитку народного господарства області.
Велику роль у піднесенні народного господарства Криму відіграють спеціалісти з вищою і середньою освітою. 1970 року кількість їх досягла 148,5 тис. чоловік, або 403 чоловіка на 1000 працюючих. Лише в 1971 році до народного господарства направлено додатково 4 тис. спеціалістів з вищою освітою і 6,4 тис.— з середньою. У Сімферопольському районі, наприклад, 6 бригадирів з кожних десяти мають вищу або середню освіту, вісім з десяти керуючих відділками радгоспів— спеціалісти. У багатьох господарствах здійснюються перспективні плани підготовки керівних працівників на 5 років.
З року в рік підвищується матеріальний добробут трудящих. З урахуванням виплат і пільг з суспільних фондів споживання реальна заробітна плата робітників і службовців Криму за післявоєнні роки зросла більш як у 3 рази. 1970 року середньомісячна зарплата становила 115,2 крб., а суспільні фонди споживання за восьму п’ятирічку збільшилися в півтора раза і досягли 1,3 млрд. карбованців.
Помітно зросли доходи колгоспів і колгоспників. У 1970 році грошові доходи всіх колгоспів Криму становили 340,3 млн. крб., а прибуток одного працездатного колгоспника — 1300 карбованців.
Розвивається торгівля, громадське харчування і побутове обслуговування населення. Вже 1958 року роздрібний товарооборот державної та кооперативної торгівлі в області порівняно з 1950 роком зріс майже на 200 проц. і досяг понад 500 млн. крб., а в 1970 році — 1508 млн. крб. З 1950 по 1970 рік в області відкрито понад 3200 нових підприємств роздрібної торгівлі і близько 1500 підприємств громадського харчування. Більш як у три рази зріс обсяг побутових послуг.
Величезну увагу приділяли Комуністична партія і Радянський уряд міському будівництву. У п’ятій п’ятирічці в основному завершилася відбудова Керчі і Севастополя. За 10 перших повоєнних років, завдяки всенародній допомозі, наполегливій праці будівельників, жителів Севастополя і моряків Чорноморського флоту Севастополь був фактично збудований заново. Швидко зростали також інші міста й робітничі селища. На міста обласного підпорядкування за післявоєнні роки перетворилися Джанкой та Алушта, а 14 населених пунктів було віднесено до категорії селищ міського типу.
На кінець 1958 року загальна житлова площа в населених пунктах Криму перевищила довоєнний рівень і досягла 4333 тис. кв. метрів. З 1959 по 1965 рік капіталовкладення в житлове будівництво становили 253 млн. крб. Лише за ці сім років здано в експлуатацію житла більше, ніж було в усіх містах і робітничих селищах Криму до війни. У восьмій п’ятирічці робітники і службовці області одержали 4 млн. кв. метрів житла.
Забудовуються за наперед розробленими генеральними планами всі міста області, багато робиться щодо їх упорядкування. Лише у восьмій п’ятирічці збудовано і реконструйовано понад 200 км міських шляхів, понад 0,5 млн. кв. метрів тротуарів. Широкого розвитку набрало зелене господарство: з’явилися нові парки, сквери. Дерева і квіти висаджують на вулицях та у дворах. Тепер на кожного жителя міст Криму припадає понад 19 кв. метрів зелених насаджень.
Особливо велике житлове будівництво розгорнулося в селах Криму. З 1950 по 1972 рр. для колгоспників і робітників радгоспів споруджено 97 230 будинків. Невпізнанно змінився вигляд кримських сіл: усі вони електрифіковані, в багатьох збудовано шляхи й тротуари з твердим покриттям, проведено водогін. Трудівники села живуть у впорядкованих будинках з усіма комунальними вигодами. Кілька десятків саманних хат налічувалося до революції в селі Віліному Бахчисарайського району. Більшість з них була зруйнована під час Великої Вітчизняної війни. Нині в селі мешкає 4660 чоловік, в ньому 1583 двори, забудоване село одно- та двоповерховими будинками. У селі є водопровід, комбінат побутового обслуговування, лікарня на 75 місць, три дитячі комбінати, три їдальні, універмаг, 4 магазини, середня школа на 1000 місць, два будинки культури, поштове відділення, дві бібліотеки, в яких налічується близько 30 тис. книжок, та інші соціально-побутові й культурні заклади. На кошти колгоспів збудовано два винозаводи, два холодильники на 1500 тонн винограду і фруктів, консервний завод, дві механічні майстерні.
Цілком перебудовано за повоєнний час село Михайлівну Нижньогірського району. Лише за останні 15 років тут виросло 340 нових житлових будинків, заасфальтовано понад 6 км вулиць і тротуарів. У 1968 році в селі відкрилася музична школа, в якій кваліфіковані педагоги навчають 75 дітей колгоспників.
У дев’ятій п’ятирічці за рахунок всіх джерел фінансування в містах і робітничих селищах буде споруджено понад 4 млн. кв. метрів житлової площі. 1971 року здано в експлуатацію близько 20 тис. квартир площею понад 950 тис. кв. метрів, близько 700 тис. кв. метрів житлової площі збудовано в 1972 році1. У 1952—1972 рр. в Криму споруджено понад 400 км каналізаційної мережі та близько 950 км водопроводу. Після спорудження водосховищ (Чорноріченського, Старокримського, Партизанського та інших) і водоводів (Субаського, Іванівського тощо), населення Криму стало краще забезпечуватися високоякісною питною водою.
У побут жителів області дедалі владніше входить газове паливо. З 1966 року після відкриття Глібівського родовища на Тарханкутському півострові в квартири трудящих прийшов природний газ. Основним видом комунального транспорту в Сімферополі, Севастополі та Ялті став тролейбус.
Неухильно поліпшується охорона здоров’я трудящих. У 1955 році в області налічувалося 163 лікувальні заклади, де було 8800 ліжок; у 1970 році кількість ліжок збільшилася до 18 665. Нині на 1000 жителів Криму припадає 10 ліжок проти 2,5 — у 1913 році.
З кожним роком зростає кількість медичного персоналу. 1970 року число лікарів збільшилося до 8655 чоловік проти 2136 у 1940 році, середнього медперсоналу відповідно до 21 834 проти 4655. Велика увага приділяється організації медичного обслуговування в колгоспах і радгоспах області У селах на 1970 рік відкрито 76 лікарень на 5690 ліжок. У населених пунктах Криму діють 369 фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктів, у містах і селах області — 1069 постійних дитячих ясел і садків на 100 660 місць. Крім того, під час жнив у селах щороку відкриваються сезонні ясла на 15 тис. місць.
Важливе місце в житті трудящих посідають фізкультура і спорт. 1970 року добровільні спортивні товариства області об’єднували 370 тис. чоловік, у т. ч. 60 тис. спортсменів-розрядників. До послуг трудящих — 29 стадіонів, 336 спортивних зон, 3176 спортивних майданчиків.
Крим по праву вважають всесоюзною здравницею. У післявоєнний час курорти Криму розвивалися прискореними темпами. Стали до ладу нові великі санаторії, такі, як «Білорусія», «Україна», «Трудові резерви», «Росія», «Гірський», «Парус», «Чорномор’я» — в Ялті; ім. XX з’їзду КПРС, ім. 40-річчя Жовтня в Євпаторії та інші. Після відбудови працюють курортні поліклініки в Ялті, Євпаторії, водолікарня в Саках. Збільшилася кількість місць в існуючих санаторіях і будинках відпочинку. Споруджено десятки нових корпусів, кліматичних павільйонів та інших лікувальних і культурно-побутових закладів. У 1972 році на півострові діяли 267 курортно-лікувальних закладів, у яких лікувалося й відпочивало понад 500 тис. чоловік.
Як друзів і братів зустрічають здравниці Криму трудящих нашої багатонаціональної Батьківщини. Щороку на Південному березі Криму відпочивають і лікуються десятки трудящих із зарубіжних країн.
Понад 25 тис. дітей приїздить до відомого в усьому світі піонерського табору Артек. 100 тис. дітей лікується в дитячих санаторіях Євпаторії та Південного берега Криму. В Євпаторії будується дитячий санаторний комплекс на 6 тис. місць. Захоплююче визнання всесоюзної здравниці висловив свого часу перший космонавт Герой Радянського Союзу Ю. О. Гагарін: «Коли я побуваю тут, мені хочеться творити і дерзати. І це почуття залишається зі мною надовго». Серед відпочиваючих у санаторіях — трудівники з усіх кінців Радянського Союзу. І хоч часто люди тут зустрічаються вперше, всі вони почувають себе як члени єдиної сім’ї. «Цілющим є «настій» інтернаціонального духу, що панує в Ялті,— зазначав один із жителів міста Свердловська.— У пансіонаті зі мною відпочивають товариші з Молдавії, України, РРФСР, Казахської РСР та інших союзних республік. У Ялті вони лікуються, цікаво проводять вільний час, встановлюють особисту дружбу». Трудівниця з білоруського міста Солігорська відмічала, що з Криму відпочиваючі роз’їжджаються сповнені сил і енергії, щоб ще краще трудитися над виконанням планів і завдань дев’ятої п’ятирічки»..
У дев’ятій п’ятирічці буде споруджено нові санаторії і будинки відпочинку на східному і західному кримських берегах Чорного моря.
В 1973 році розроблено перспективну схему райнного планування Південного берега Криму, що охоплюватиме територію 650 кв. кілометрів. Природні і ландшафтно-географічні умови створюють тут особливі фактори для успішного лікування загальнотерапевтичних захворювань методами кліматотерапії, місцевою мінеральною водою і виноградом.
Поряд з розвитком існуючих передбачено будівництво нових куротних комплексів Південного барега Криму з єдиними культурно-побутовими, торговельними та адміністративно-господарськими центрами, серед них: Батилиман-Ласпі (від мису Айя до мису Сарич), Форос, Мелас, Оливи (від мису Сарич до гори Іфігенія), Кастрополь, Голуба Затока (від гори Іфігенія до гори Кішка), Сімеїз, Алупка, Місхор (від мису Кішка до мису Ай-Тодор), Лівадія, Ялта, Масандра (від мису Ай-Тодор до мису Мартьян), Гурзуф (від мису Мартьян до Ведмідь-Гори), Фрунзенське, Карадаг (від Ведмідь-Гори до гори Кастель), Алушта, Судацькі ворота, Семидвір’я (від гори Кастель до Семидвір’я). До 245 тисяч протягом 25—30 років збільшиться загальна містскість лікувально-оздоровчих та туристичних закладів (тепер—56 тис. місць).
У курортних комплексах Голуба Затока, Алупка, Місхор, Ялта, Алушта передбачено створення курортних готелів.
Населення Південного берега Криму збільшиться до 326 тис. чол. (тепер тут 164 800 чоловік).
Виробничо-господарські центри обслуговування (підприємства харчової промисловості, фабрики-заготівельні, молокозаводи, хлібозаводи, автотранспортні господарства, ремонтні майстерні тощо) зосереджуватимуться в Ялті, Алушті та в новому місті Орлиному.
Передбачається значне розширення існуючих та будівництво нових виноградо-і фруктосховищ, овочесховищ, тепличних комплексів для вирощування саджанців вічнозелених дерев, чагарників і квітів.
Населення, що проживає на територіях здравниць, буде переведене в нові населені пункти, у яких виростуть 5—9-поверхові будинки.
Забудова населених пунктів і курортних комплексів у місцях, що мають особливе архітектурно-композиційне значення, провадитиметься не за типовими, а за індивідуальними проектами.
Передбачено також дальше вдосконалення системи транспортних сполучень з будівництвом залізничних підходів до міст Ялти і Орлиного, швидкісних автошляхів, реконструкцією існуючих шляхів і під’їздів, причалів, спорудженням майданів для вертольотів, а також зручних підвісних доріг і фунікулерів, берегових ліфтів та ескалаторів.
Розгорнеться комплексна підготовка і обладнання територій, яка включатиме укріплення берегів і протизсувні роботи, створення штучних пляжів; ефективне використання надійних джерел водопостачання — водосховищ Заїрського та Ізобільненського, підземних вод, а в майбутньому — Північно-Кримського каналу та опріснення морської води тощо.
Буде споруджено лінії електропередач Сімферополь — Алушта, Ялта — Севастополь, реконструйовано та збудовано підстанції в Мухалатці, Ялті, Масандрі, Кастелі.
Велику увагу звернуто на здійснення ландшафтної реконструкції існуючих і закладання нових зелених насаджень з розширенням їх в здравницях до 1500 га, в загальнокурортних парках і скверах — до 2250 га, в населених пунктах — до 500 га. Площа розсадників і квітково-оранжерейних господарств на Південному березі досягне 25 га.
Рік у рік збільшуються асигнування на народну освіту. У 1952—1958 рр. Радянська держава збудувала в Криму 68 шкіл на 24 464 місця. На кошти колгоспів і радгоспів лише в 1958 році відкрито 31 школу, 36 виробничих майстерень, 6 інтернатів, понад 160 класних кімнат. Це дозволило в 739 школах перевести учнів на однозмінне навчання.
1971/72 року у області працювало 895 загальноосвітніх шкіл, в т. ч. 302 середні. У них навчалися 326,9 тис. учнів і трудилися 18,1 тис. учителів. Крім того, 18 тис. молодих робітників і трудівників села набували знання в 68 вечірніх школах. 26,6 тис. чоловік навчалися в середніх спеціальних навчальних закладах. У дев’ятій п’ятирічці в області завершиться перехід до загальної середньої освіти. За рахунок державних і колгоспних коштів буде збудовано 141 школу, 197 дошкільних дитячих закладів.
У вузах Криму навчається понад 22,8 тис. студентів.
У 1960 році в Севастополі відкрито приладобудівний інститут, а в 1972 році на базі педінституту створений Сімферопольський університет ім. М. В. Фрунзе, на 8 факультетах якого почалася підготовка висококваліфікованих кадрів для різних галузей народного господарства країни.
Великий внесок у розвиток багатьох галузей науки роблять співробітники понад 40 науково-дослідних закладів Криму. Серед них Морський гідрофізичний інститут АН У РСР у Севастополі, Нікітський ботанічний сад, Інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. Сеченова в Ялті, Кримська астрофізична обсерваторія АН СРСР у смт Научному, Інститут біології південних морів АН У РСР у Севастополі, Азово-Чорноморський науково-дослідний інститут морського рибного господарства і океанографії в Керчі, Всесоюзний науково-дослідний інститут виноробства і виноградарства «Магарач» у Ялті, Інститут мінеральних ресурсів у Сімферополі, Карадазька біологічна станція АН УРСР та інші.
В усіх вузах, науково-дослідних закладах і на дослідних станціях працює понад 3400 фахівців з вищою освітою. Серед них 1200 докторів і кандидатів наук. Праці вчених Криму високо оцінені Радянською державою. Чимало з них стали лауреатами Державної премії СРСР. В їх числі академіки А. Б. Сєвєрний та Е. Р. Мустель — за вивчення хромосферних спалахів на Сонці, наукові працівники В. Б. Ніконов, В. К. Прокоф’єв, П. П. Добронравін — за праці по вивченню космосу, співробітники Нікітського ботанічного саду К. Ф. Костіна, І. М. Рябов, О. А. Ріхтер, Н. К. Арендт. А. С. Коверга — за виведення нових сортів абрикосів, слив, аличі, інжиру й маслин, учені Морського гідрофізичного інституту А. Г. Колесников, В. П. Баранник, Г. П. Пономаренко, С. Г. Богуславський — за експериментальні і теоретичні дослідження течії Ломоносова і системи прикордонних течій тропічної Атлантики та інші. Директор Кримської астрофізичної обсерваторії академік А. Б. Сєвєрний удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці.
Багато науково-дослідних і вищих навчальних закладів Криму підтримують ділові зв’язки з науковими закладами інших країн. Кримська астрофізична обсерваторія обмінюється спеціалістами і науковою інформацією з установами Польської Народної Республіки, Угорської Народної Республіки, Соціалістичної Республіки Румунії, Чехословацької Соціалістичної Республіки, Англії, Франції. Сімферопольський університет підтримує зв’язки з вищими навчальними закладами ряду соціалістичних країн. Його викладачі виїздили читати лекції до вузів Польської Народної Республіки та Чехословацької Соціалістичної Республіки. Кримський медінститут обмінюється студентами з інститутами Польщі, сільськогосподарський інститут —з Будапештським університетом садівництва.
Повсякденну культурно-освітню роботу серед трудящих ведуть клуби, бібліотеки, музеї, картинні галереї та інші заклади, багато з яких стали справжніми вогнищами культури в місті і на селі.
У Криму створено розгалужену мережу бібліотек. їх налічується 1056 з книжковим фондом понад 12 млн. томів Швидко збільшується кількість сільських бібліотек. Тепер у селах—525 масових та 16 колгоспних бібліотек. У них понад 4 млн. книжок. Бібліотеки області обслуговують понад 600 тис. читачів і видають близько 16 млн. книжок на рік, у т. ч. 5,6 млн. на селі.
На селі з’явилися також чудові палаци і будинки культури та клуби. 1970 року в Криму працювало 1025 клубних закладів, у т. ч. 571 в сільській місцевості. У восьмій п’ятирічці збудовано 226 нових клубів і палаців культури, понад 100 бібліотек перейшло до нових приміщень.
Ще більше розшириться мережа закладів культури до кінця дев’ятої п’ятирічки: відкриваються нові бібліотеки, за рахунок державних і колгоспних коштів буде збудовано понад 100 будинків культури і клубів. Уже в 1971—1972 рр. стали до ладу ще 24 клуби і 94 бібліотеки.
Нового розмаху набрала культурно-освітня робота в період підготовки і святкування 50-річчя Радянської влади, 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, 50-річчя утворення СРСР. До цих всенародних торжеств у багатьох колгоспах і радгоспах Криму відкрито нові впорядковані палаци культури, кінотеатри, бібліотеки, галереї та ін. заклади культури. Було проведено три обласні фестивалі самодіяльного мистецтва, в яких взяло участь близько 350 тис. чоловік. Наприкінці грудня 1971 року в колгоспі «Дружба народів» Красногвардійського району відкрився обласний фестиваль самодіяльного мистецтва, присвячений 50-річчю утворення СРСР. Цей фестиваль тривав до грудня 1972 року. У ньому взяли участь 6687 колективів, що об’єднували близько 135 тис. учасників художньої самодіяльності. Майже 300 тис. глядачів побували у серпні 1973 року на Всесоюзному фестивалі радянської пісні «Кримські зорі», що тривав у області близько двох тижнів. Своє мистецтво продемонстрували тут понад 1000 митців з усіх кінців Радянської Вітчизни.
Тепер у Криму п’ять стаціонарних театрів. З 1954 року в Сімферополі працює Український музично-драматичний театр. На сценах кримських театрів ставлять твори російських, українських, зарубіжних класиків, кращі п’єси радянських драматургів. Широку пропаганду музичного і хореографічного мистецтва серед трудящих мас веде Державна філармонія. 1972 року в Сімферополі організовано державний вокально-хореографічний жіночий ансамбль «Таврія». За густотою кіноустановок Крим посідає одне з перших місць у республіці. 1970 року кіно щоденно дивилися близько 150 тис. чоловік.
Культурно-освітні заклади області багато роблять у справі пропаганди серед населення нових радянських традицій та обрядів, які прославляють людей праці, віддають належне духовній красі радянської людини. У містах і селах проводяться свята врожаю, весни, трудової слави, посвячення в робітники, в хлібороби, дні тваринників, механізаторів, свята вулиць. Урочисто відбуваються реєстрації шлюбів і новонароджених, проводи юнаків до Радянської Армії, вручення молоді перших паспортів.
В області взято на облік і охороняється близько 3,5 тис. пам’яток історії й культури. Серед них залишки стоянок давньої людини: печера Чокурча, грот Кіїк-Коба, Вовчий грот, Ак-Кая, античні міста Пантікапей, Херсонес, Неаполь-Скіфський та ін.; середньовічні міста-фортеці (печерні міста) Бакла, Мангуп, Ескі-Кермен, Чуфут-Кале та інші.
Широко відкриті для трудящих всієї країни двері музеїв Криму. Серед них 6 історико-краєзнавчих, 2 історико-археологічні, Алупкинський палац-музей, будинок-музей А. П. Чехова, будинок-музей К. А. Треньова і будинок-музей М. 3. Бірюкова в Ялті, будинок-музей С. М. Сергєєва-Ценського в Алушті, Художній музей у Сімферополі, панорама «Оборона Севастополя 1854—1855 рр.», картинна галерея ім. І. К. Айвазовського у Феодосії та інші. Щороку музеї та картинні галереї області відвідують понад 3 млн. чоловік.
Трудящі Криму спорудили близько тисячі пам’ятників, що увічнюють подвиги борців за владу Рад, героїв громадянської і Великої Вітчизняної воєн, учасників партизанського руху та підпілля. Чудовими пам’ятниками відзначені подвиги захисників Перекопу, Севастополя, Керчі у Великій Вітчизняній війні, учасників Керченського, Феодосійського. Судацького та Євпаторійського десантів.
У багатьох населених пунктах зведено пам’ятники вождю трудящих — В. І. Леніну. Для кримчан це найдорожчі пам’ятні місця. Величні монументальні пам’ятники в Севастополі, Сімферополі, Алушті, Ялті. Ім’я Леніна присвоєно багатьом підприємствам, колгоспам, радгоспам, площам і вулицям, 11 селам.
Щодо охорони пам’яток історії й культури багато робить обласна організація Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, у рядах якої налічується 20 тис. індивідуальних та 993 колективні члени.
Могутнім засобом комуністичного виховання стали радіо і телебачення. 1963 року завершено суцільну радіофікацію сіл. У 1959 році закінчено будівництво телецентру та радіорелейної лінії, які сполучили Крим з Москвою та іншими містами. З 1972 року телепередачі в області ведуться по двох програмах. їх дивляться сотні тисяч трудящих Криму.
У розвитку соціалістичної культури велику роль відіграють періодична преса, література, мистецтво. У Криму зараз видаються 3 обласні («Кримська правда» українською і російською мовами, «Курортная газета», «Крымский комсомолец»), 4 міські та 14 районних газет. Газета «Кримська правда» у 1968 році, в день свого п’ятдесятиріччя, була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.
1970 року трудящі Криму передплачували 1396 тис. примірників газет. У середньому на кожну тисячу населення припадає 1055 примірників газет і журналів. В області працює 381 член Спілки журналістів.
Республіканське видавництво «Таврія» щороку випускає книжок тиражем до 3 млн. примірників. Багато з них дістало широке визнання громадськості.
Обласне відділення товариства «Знання» об’єднує 20 542 чоловіка, серед них інженери, техніки, економісти, викладачі вузів та шкіл, спеціалісти сільського господарства та інші.
У Криму живе і працює велика група літераторів. Нині Кримське відділення Спілки письменників об’єднує 35 чоловік.
Продовжуючи славні традиції майстрів пензля академіка М. С. Самокиша, художника К. Ф. Богаєвського, які жили в Криму, кримські художники створили багато яскравих. талановитих творів. Кримське відділення Спілки художників України налічує 93 чоловіка.
Період розвинутого соціалістичного суспільства характеризується вдосконаленням роботи партійних і радянських органів, поліпшенням їх керівництва промисловістю, сільським господарством і культурним будівництвом. Близько 112 тис. передових представників робітничого класу і трудящого селянства, радянської інтелігенції об’єднує обласна партійна організація. На всіх підприємствах, у колгоспах і радгоспах створено первинні партійні організації. Понад 70 проц. комуністів працюють у сфері матеріального виробництва. У післявоєнні роки першими секретарями Кримської обласної партійної організації працювали П. Ф. Тюляєв, М. В. Соловйов, П. І. Титов, Д. С. Полянський, В. Г. Комяхов, І. К. Лутак. У квітні 1967 року першим секретарем Кримського обкому партії обраний М. К. Кириченко. Партійні органи Криму вживають заходів до зміцнення і підвищення активності низових ланок партії — партійних комітетів підприємств, колгоспів, радгоспів, цехових і бригадних організацій, партійних груп. Всією своєю багатогранною діяльністю партійні організації виховують трудящих у дусі ленінської дружби народів, радянського патріотизму і соціалістичного інтернаціоналізму.
Велику організаторську і трудову активність проявляють комсомольські організації області, в рядах яких понад 150 тис. юнаків і дівчат, і профспілкові організації, які об’єднують понад 700 тис. чоловік.
Комсомольці Криму часто виступають зачинателями багатьох добрих справ у промисловості і сільському господарстві, вони ентузіасти проведення культурно-освітньої роботи серед трудящих. Комсомол області успішно здійснює шефство над Червонопрапорним Чорноморським флотом. Лише в 1968—1970 рр. на кораблях і в частинах флоту побувало й виступило перед особовим складом близько 2 тис. представників від шефських міських та районних організацій, колгоспів, радгоспів і промислових підприємств області. Особливо міцні шефські зв’язки зав’язалися між комсомольцями Севастополя, Феодосії, Керчі й командами бойових кораблів і частин флоту.
Дедалі повніше розкривається в умовах розвинутого соціалізму роль місцевих Рад депутатів трудящих як справжньої школи державного управління. Вони посилили керівництво місцевою промисловістю, сільським господарством, житловим будівництвом, комунальним господарством, діяльністю організацій побутового обслуговування населення, торгівлею, народною освітою, охороною здоров’я.
До безпосередньої державної діяльності залучається дедалі більша кількість представників трудящих. Так, у 1953 році до місцевих Рад було обрано 7486, у 1971 році — 15 476 депутатів, а у червні 1973 року — 17 716 чоловік. У складі обранців — 8655 робітників, 3385 колгоспників, 8437 членів КПРС. Понад дві третини депутатів мають вищу і середню освіту. Велику допомогу Радам подають постійно діючі комісії, в роботі яких беруть участь близько 15 тис. депутатів і понад 20 тис. активістів.
Рік у рік збільшуються асигнування місцевим органам влади, зростає обсяг їх бюджетів, їх значення у фінансуванні господарського і соціально-культурного будівництва. Так, за 1961—1972 рр. бюджет області становив 1759,5 млн. крб. За 11 років у народне господарство Криму було вкладено 503,8 млн. крб., на освіту асигновано 624,1 млн. крб., на охорону здоров’я — 514,3 млн. крб.
Трудящі міст і сіл Кримської області успішно йдуть шляхом, накресленим XXIV з’їздом КПРС, наполегливо трудяться над виконанням його рішень. Колективи підприємств, будов, колгоспів і радгоспів у третьому, вирішальному році п’ятирічки активно включилися у всесоюзне змагання за збільшення випуску промислової продукції, виробництва і заготівель продуктів землеробства й тваринництва, взяли підвищені соціалістичні зобов’язання з урахуванням більш повного й ефективного використання економічних ресурсів області.
Державний план виробництва і реалізації найважливіших видів виробів робітники промислових підприємств області виконали достроково, 22 грудня, і реалізували продукції понад річне завдання на 98 млн. крб., підвищили продуктивність праці на 4,7 проц. при зобов’язанні — 2 проц. На заводах і фабриках впроваджено 98 механізованих і автоматичних ліній.
Трудівники сільського господарства до 20 листопада 1973 року зібрали 1969 тис. тонн зерна, значно перевиконавши планові завдання. Понад план було продано також значну кількість овочів, фруктів, винограду. В український мільярд трудівники області внесли 800 тис. тонн зерна. З цією перемогою трудящих Криму палко привітав Генеральний секретар ЦК КПРС Л. І. Брежнєв.
Борючись за виконання взятих зобов’язань, широкі трудящі маси керуються завданнями, які були визначені XXIV з’їздом КПРС, в доповіді Генерального секретаря ЦК КПРС Л. І. Брежнєва на урочистому засіданні на честь 50-річчя утворення СРСР.
У відповідь на рішення грудневого (1973 р.) Пленуму ЦК КПРС та Звернення Центрального Комітету КПРС до партії і радянського народу від 8 січня 1974 року жителі міст і сіл Криму примножують свої зусилля для успішного виконання завдань четвертого, визначального, року дев’ятої п’ятирічки.
Постійна увага, яку приділяють Криму ЦК КПРи, Союзний уряд, ЦК КП України та уряд Української РСР, особисто Л. І. Брежнєв, спільні зусилля братніх народів нашої багатонаціональної Батьківщини створюють умови для дальшого успішного господарського і культурного будівництва в області.
У Криму часто відбуваються міжнародні зустрічі керівників Комуністичної партії і Радянської держави з керівниками інших держав, під час яких обговорюються питання економічного і політичного співробітництва. Традицією стали кримські зустрічі керівників комуністичних і робітничих партій соціалістичних країн.
Виняткове значення для зміцнення позицій соціалістичної співдружності, єдності братніх партій, розвитку співробітництва та координації зовнішньої політики соціалістичних держав мала зустріч 30—31 липня 1973 року. Підсумки її ще раз переконливо довели, що соціалістичні держави проводять принципіальну класову політику, складовими частинами якої є курс на зміцнення миру та міжнародної безпеки, солідарність з визвольною боротьбою народів усіх країн і континентів, відсіч посяганням імперіалістів на їх свободу і незалежність, на їх право самостійно визначати свою долю.
На прикладі Криму, як і інших областей республіки, яскраво видні величезні результати співдружності всіх братніх народів нашої країни в успішному здійсненні грандіозних планів комуністичного будівництва.
М. М. МАКСИМЕНКО, Г. Н. ГУБЕНКО