Ялта, Кримська область (продовження)
1934 року у трьох лікарнях і трьох поліклініках міста трудився 61 лікар. Через два роки збудовано нову обласну протитуберкульозну лікарню «Гастрія», капітально відремонтовано й переобладнано міську та інфекційну лікарні, туберкульозний диспансер, поліклініку, відкрито хірургічну й терапевтичну лікарні, містечко охорони материнства й дитинства, водолікарню, обладнано нові лікувальні кабінети. Працювали аптека, міська лабораторія, а також станції санітарно-епідеміологічна та швидкої допомоги. Напередодні Великої Вітчизняної війни медичне обслуговування трудящих здійснювали 83 лікарі й близько 200 чоловік середнього медичного персоналу.
1930 року в місті завершився перехід до загального початкового навчання. Будувалися нові школи. У 1940/41 навчальному році в Ялті було 3 початкові і 5 середніх шкіл, а також школа підлітків, у яких 156 вчителів навчали 4083 учні. Успішно велася боротьба з неписьменністю. 1931 року пункти ліквідації неписьменності, відкриті при школах міста, відвідувало 993 чоловіка, 1936 року — 3411 2. З неписьменністю було покінчено напередодні війни.
До початку 40-х років Ялта перетворилася на центр підготовки кадрів із середньою спеціальною освітою для роботи в галузі охорони здоров’я й народної освіти, сільського господарства. Працювали технікуми педагогічний, фармацевтичний, медичний, південних спецкультур та тютюновий, сільськогосподарський робітфак, школа для дорослих. У всіх шести середніх спеціальних навчальних закладах 1938 року навчалося 1320 чоловік.
Широко розгалуженою стала мережа бібліотек, клубів, музеїв. Велику роботу вели міський театр, філармонія курортів Південного берега Криму (створена 1939 року), де виступали на гастролях провідні музичні й театральні колективи країни, видатні співаки й музиканти. Напередодні війни у місті діяли 2 бібліотеки — центральна (50 тис. книжок) й дитяча (7,5 тис. книжок), будинок піонерів, 3 міські та 6 профспілкових клубів, 3 кінотеатри, курортний зал. При кожному санаторії і будинку відпочинку були свої кіноустановки й бібліотеки. Виходили 2 газети — міська «Сталинское знамя» (з серпня 1939 року) і районна «Ударник». Значну роль у культурному житті міста відігравала Ялтинська кіностудія.
Великою популярністю в жителів міста і приїжджих користувався Будинок-музей А. П. Чехова (1926 року його передано у відання Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна, і відтоді будинок-музей є її філіалом). За 20 довоєнних років (з 1921 до 1941) його відвідало 300 тис. чоловік, у той час як за 13 років до Великої Жовтневої соціалістичної революції — близько 2 тис. У триповерховому палаці колишнього еміра бухарського розмістився Ялтинський краєзнавчий музей, що мав три відділи: природи й економіки, революційного руху, культурно-історичний. 1940 року в місті працювали також районний сільськогосподарський музей при будинку селянина Ялтинського райвиконкому та антирелігійний музей.
Ялту часто відвідували видатні громадські діячі, письменники, делегації із зарубіжних країн. У 20-х роках приїздили О. М. Горький і В. В. Маяковський, який написав тут вірші «Севастополь — Ялта», «Ялта—Новоросійськ», «Товаришу Нетте — пароплаву і людині». У 30-х роках частим гостем будинку творчості письменників був А. П. Гайдар. Саме в Ялті він почав писати одне з кращих своїх оповідань «Блакитна чашка», повість про громадянську війну «Семен Бумбараш» тощо. Багато оповідань К. Г. Паустовського, написаних у Ялті, цілком або частково базуються на ялтинських зустрічах і враженнях: «Загублений день», «Жменя кримської землі», «Парусний майстер», роман «Дим Вітчизни». Протягом тривалого часу тут жили й працювали К. А. Треньов, В. О. Луговськой, К. М. Симонов, О. О. Жаров, Остап Вишня, В. Сосюра, П. Тичина, П. Панч та багато інших письменників.
Невпинно зростала політична активність трудящих. На 1 червня 1941 року в складі Ялтинської міської партійної організації налічувалося 896 членів ВКП(б) й 313 кандидатів у члени партії, об’єднаних у 100 первинних організаціях. 85 комсомольських організацій об’єднували 2180 членів ВЛКСМ.
Розвиток Ялти, її подальший розквіт як курорту були перервані віроломним нападом на Радянську країну німецько-фашистських загарбників. Уже 22 червня близько 200 ялтинців звернулися до міськвійськкомату з проханням зарахувати їх добровольцями до лав Червоної Армії.
У перші ж місяці війни на фронт пішло 374 комуністи (а всього проти гітлерівців воювали дві третини членів міської партійної організації), понад 800 комсомольців. До народного ополчення вступило близько 7,5 тис. чоловік, до винищувального батальйону — 200. У переобладнаних під військові госпіталі санаторіях налічувалося 7530 ліжок. Трудящі міста самовіддано працювали на підприємствах. 17 серпня 1941 року понад тисяча юнаків і дівчат Ялти взяли участь у всесоюзному комсомольсько-молодіжному недільнику.
8 листопада 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися до Ялти. Силою зброї вони насаджували свій кривавий режим — лише влітку 1942 року розстріляли у місті 150 чоловік, а всього за час окупації вбили й закатували 4 тис., вивезли на каторгу до Німеччини 5700 чоловік. Люди вмирали від голоду, зазнавали репресій.
У перші ж дні фашистської окупації секретар комсомольської організації 3-ї середньої школи Н. Лисанова створила підпільну групу. Її учасники розповсюджували серед населення одержані від партизанів листівки й радянські газети, а для народних месників збирали відомості про розташування ворожих частин та найважливіших комунікацій, про плани гітлерівців. У лютому 1942 року виказана зрадником Н. Лисанова потрапила до рук гестапо. 24 лютого, після страшних катувань, юну патріотку розстріляли у районі Масандри. Ім’я Н. Лисанової тепер носить школа № 7 (до війни школа № 3), у якій вона навчалася.
На початку 1943 року розпочала діяльність підпільна патріотична організація, що складалася з 6 груп. Вона об’єднувала 70 чоловік. Очолював їх офіцер Червоної Армії А. І. Казанцев, який вирвався з фашистського полону. Він же був редактором газети «Крымская правда», що видавалася Ялтинською підпільною організацією. З липня 1943 року в місті вийшло З її перших номери та 2 листівки — «До всього населення Криму» і «До народів Криму». У вересні друкарню перенесли в гори, до Ялтинського партизанського загону .Тут вийшло 7 номерів газети (2 березня 1944 року надруковано останній, десятий). «Крымскую правду» розповсюджували не тільки в Ялті, але і в Севастополі, Керчі, Джанкої. Вона закликала радянських людей знищувати ворога, ліквідовувати його склади, боєприпаси, техніку, перешкоджати вивезенню населення до Німеччини. Якось підпільники надрукували газету на портреті Гітлера й вивісили її у найвидніших місцях. У вересні 1943 року близько 60 підпільників на чолі з А. І. Казанцевим пішли в ліс і влилися до складу 4-ї партизанської бригади Південного з’єднання. Згодом на базі цієї групи організовано десятий, Ялтинський, партизанський загін під командуванням А. І. Казанцева.
Частина підпільників залишалася в Ялті. Напередодні 26-ї річниці Великого Жовтня, у ніч на 7 листопада 1943 року, вони вивісили червоний прапор поблизу електростанції. Патріотична група на чолі з А. Р. Мицьком, що діяла на електростанції, спалила генератори. Незабаром підпільники були заарештовані. Від рук фашистів загинули С. Я. Донець, М. Н. Клименко, А. Р. Мицько та інші.
Ще до вторгнення окупантів у місті було сформовано партизанський загін чисельністю понад 90 чоловік, командиром якого призначили Д. Г. Машкарина, комісаром С. М. Білобродського. 13 грудня 1941 року вони разом з начальником штабу М. М. Тамарли, лікарем загону А. Н. Фадєєвою та іншими загинули в нерівному бою з гітлерівцями. Поховані патріоти на вершині гори Ай-Петрі, на їх могилі встановлено пам’ятник. Після їх загибелі загін очолив М. П. Кривошта, комісаром став О. Д. Кучер. До кінця червня 1942 року загін провів 67 операцій, захопивши радіостанцію, знищивши 19 автомашин, кілька мостів, пошкодивши десятки кілометрів ліній зв’язку, вбивши 201 ворожого солдата й офіцера. У липні 1942 року ялтинські партизани влилися до Севастопольського загону і в його складі воювали до кінця вересня 1942 року.
15 квітня 1944 року перший батальйон 777-го полку 227-ї Темрюцької стрілецької дивізії під командуванням полковника Г. М. Преображенського вийшов до Ялти через перевал Ай-Петрі. Радянські воїни перенесли на собі кулемети, гармати. Стрімкий маневр радянських військ перешкодив фашистським мінерам і факельникам висадити в повітря і спалити багато палаців, здравниць, винозаводи «Масандри» та інші міські будівлі. 16 квітня жителі Ялти з радістю зустрічали воїнів Окремої Приморської армії (командуючий — генерал армії А. І. Єременко), що визволили їх від гітлерівських загарбників. До міста увійшли передові загони 383-ї дивізії під командуванням генерала В. Я. Горбачова, 2-ї гвардійської Таманської стрілецької дивізії під командуванням полковника М. С. Самохвалова, 339-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника Г. Т. Василенка і партизани 7-ї бригади Південного з’єднання. Відбулися зустрічі представників частин, яким було присвоєно найменування «Ялтинських», з населенням.
Після визволення міста в ньому налічувалося трохи більше ніж 10 тис. мешканців. За час окупації житловий фонд Ялти скоротився на 105 тис. кв. метрів, тобто майже на 40 проц. Фашисти зруйнували та пограбували 20 санаторіїв, 29 промислових підприємств, 139 торговельно-складських приміщень, морський вокзал і портові споруди, будинок Інституту медичної кліматології та кліматотерапії туберкульозу, готелі, кінотеатр, пошту, радіовузол. Були виведені з ладу водогінна мережа, каналізація і морський глибоководний каналізаційний колектор. Ялті завдано збитків на суму близько 389 млн. карбованців.
18 квітня 1944 року створено бюро міськкому партії, відновили роботу міськвиконком, міськком комсомолу На початку травня в Ялті було 6 партійних організацій, які об’єднували 69 членів ВКП(б) і 19 кандидатів. Під керівництвом комуністів трудящі міста почали загоювати рани, заподіяні німецько-фашистськими загарбниками. 27 квітня міськком партії організував загальноміський недільник. Держава виділила на відродження житлово-комунального господарства Ялти близько 1,5 млн. карбованців. У травні 1944 року стали до ладу невелика електростанція, перший, другий і третій винозаводи у Масандрі. До 1 червня працювали хлібозавод, 17 майстерень міськпромкомбінату, 6 промартілей, 4 будівельні й автотранспортна контори, контора зв’язку, радіовузол, порт, а через рік—м’ясокомбінат, морзвіррибозавод, молокозавод, винозавод, заводи ферментаційний і безалкогольних напоїв, міськхарчокомбінат, торговельний порт, друкарня, кінофабрика. Уже влітку 1944 року перші 5 санаторіїв прийняли на лікування фронтовиків. Відкрилися Інститут кліматотерапії туберкульозу й переведений до Ялти з Севастополя Центральний науково-дослідний інститут фізичних методів лікування ім. І. М. Сеченова.
Трудящі Ялти підхопили заклик севастопольців до трудящих міст Криму про розгортання загальнокримського соціалістичного змагання за якнайшвидшу відбудову і благоустрій міст Криму. 1944 року в місті налічувалося 65 черкасовських бригад (вони відпрацювали 88,5 тис. годин). Черкасовським рухом було охоплено 17 підприємств та організацій. Ялтинське шляхово-експлуатаційне управління здійснювало ремонт пошкодженої за час фашистської окупації Криму системи різних іригаційних, інженерно-технічних та водогінних споруд на Південнобережній і Лівадійсько-Сімеїзькій дорогах. З часу визволення міста від гітлерівців до кінця січня 1945 року черкасовцями розчищено 10,5 км центральних вулиць, близько 1,5 км алей, 12 тис. кв. метрів скверів, розібрано загороджувальні стінки на приморських вулицях. На набережній висаджено близько 300 декоративних кущів.
На початку червня 1944 року вже функціонували хірургічна лікарня на 75 ліжок, інфекційна на 65 місць, 2 диспансери, 2 поліклініки (дитяча й для дорослих), дитячі ясла на 50 місць, санепідемстанція. У них трудилося 43 лікарі й 49 чоловік середнього медичного персоналу. Протягом року стали до ладу терапевтична, туберкульозна й приміська лікарні, 2 амбулаторії, дитячі ясла, курортна поліклініка, жіноча консультація, 2 аптеки, малярійна станція, 3 медпункти. У місті працювали 4 початкові, 2 середні й неповна середня школи, 2 дитячих садки. Налічувалося 32 торговельні підприємства, у т. ч. 15 крамниць, 5 їдалень, 2 чайні тощо. Відкрилися клуб, бібліотека.
Трудівники Ялти допомагали своїми особистими заощадженнями Червоній Армії, зібравши на будівництво танкової колони «Героїчний Севастополь» понад 314 тис. крб. готівкою, близько 380 тис. крб. облігаціями державних позик та 25 крб. золотом. Широко розгорнулося збирання коштів на будівництво танкової колони «Кримський партизан».
19 січня 1945 року РНК РРФСР ухвалив заходи про надання допомоги для відродження міського господарства Ялти. Було асигновано 3,5 млн. крб., виділено 8 вантажних автомашин, 100 тонн будівельного гіпсу, різні матеріали, інструмент, обладнання, а також 6 кінопересувок для санаторіїв. Член-кореснондент Академії архітектури СРСР О. К. Буров подав за дорученням РНК РРФСР проект перепланування міста.
4—11 лютого 1945 року відбулася Кримська (Ялтинська) конференція керівників трьох союзних держав — СРСР, США й Великобританії, на якій глави урядів погодили військові плани остаточного розгрому фашистської Німеччини й накреслили основні принципи політики союзників щодо встановлення після закінчення війни міцного миру й організації системи міжнародної безпеки.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни на повну силу розгорнулася відбудова міста. Комуністи очолили самовіддану боротьбу трудящих за виконання завдань четвертої п’ятирічки, відбудову й реконструкцію Ялти, перетворення її на зразкову всесоюзну здравницю. 30 червня 1945 року Ялта віднесена до категорії міст обласного підпорядкування. 1946 року тут налічувалося 57 первинних партійних організацій, у яких перебувало на обліку 584 члени партії та 149 кандидатів у члени ВКП(б), і 58 комсомольських організацій. 1948 року міська парторганізація об’єдналася з районною, утворилася єдина міська партійна організація у складі 2812 комуністів. У лавах комсомольської організації було 2852 чоловіка. З різних районів країни до міста прибувало обладнання для здравниць, 1947 року його одержали на суму близько 7 млн. крб. 1948 року в Ялті діяло 30 санаторіїв, 5 будинків відпочинку, 2 інститути фізичних методів лікування.
Відповідно до указу Президії Верховної Ради РРФСР від 31 серпня 1948 року ліквідовано Ялтинський район. В адміністративне підпорядкування Ялтинської міськради перейшли місто Алупка, курортні селища Гаспра, Гурзуф, Кореїз, Лівадія, Сімеїз, робітниче селище Масандра та 7 сільрад. Утворилася т. зв. Велика Ялта — від Фороса до Ведмідь-Гори.
У березні 1949 року держава виділила на реконструкцію Ялти 46,2 млн. крб. Було створено будівельну організацію «Ялтаспецбуд». У січні 1950 року санаторії та будинки відпочинку Ялти вже змогли прийняти одночасно 11 103 чоловіка — майже вдвічі більше, ніж 1941 року. Протягом останнього року четвертої п’ятирічки на Південному узбережжі лікувалося й відпочивало за путівками та курсовками 148 тис. і без путівок—10 тис. трудящих, працювало 106 санаторіїв та будинків відпочинку на 14 450 ліжок. Курорт було в основному відбудовано.
Першого року четвертої п’ятирічки відновили роботу 20 підприємств, у т. ч. 11 різних артілей, споруджено нову електростанцію потужністю 940 квт. 1948 року завершено відродження промисловості міста. Працювало близько 50 підприємств з кількістю робітників понад 800 чоловік. 1950 року вони дали надпланової продукції більш як на 17 млн. карбованців.
Відновлювався житлово-комунальний фонд міста, на що лише в 1944—1946 рр. асигновано 14,6 млн. крб. З ініціативи міськкому партії та райвиконкому розгорнулося змагання між колективами за кращий благоустрій міста. 1946 року в ньому взяло участь 114 підприємств та установ. До листопада 1946 року ялтинці безоплатно відпрацювали на впорядкуванні й озелененні міста 274 тис. людино-годин, а 1950 року — понад 340 тисяч.
Почав здійснюватися генеральний план реконструкції Ялти. Набережну було розширено і з’єднано з Приморським парком. Створено площу ім. В. І. Леніна. Упорядковано 5 бульварів, Приморський парк, парк культури і відпочинку ім. Чехова, відновлено 6 розсадників декоративних порід рослин, міські сади й пляжі, лікувальний пляж у Ялті і в Місхорі. Важливу роль у відбудові й розвитку міста відіграло схвалення 27 квітня 1948 року Радою Міністрів Російської РФСР генерального плану відродження й реконструкції Ялти. Проектно-технічним бюро Академії архітектури СРСР під керівництвом архітекторів О. С. Слонимського і Л. М. Букалової розроблено план реконструкції міста, за яким зберігалася мережа вулиць, що вже склалася, але передбачалося розширення території Ялти до 1965 року від 700 до 1300 га за рахунок приєднання сіл Ущельного й Чехового, а також Лівадійської Слобідки.
Розширювалася торговельна мережа міста. Якщо у травні 1945 року тут працювали 45 крамниць і кіосків, 26 їдалень, то 1950 року — вже 147 магазинів, 157 кіосків, 56 підприємств громадського харчування. 1946 року стала до ладу АТС на 800 номерів (до війни було 570), телеграф і радіотрансляційний вузол, потужність якого удвоє перевищила довоєнну. Транспортне обслуговування курорту здійснювали автоколона № 82 і 5 гаражів різних відомств.
До кінця 1950 року у місті діяло 10 медичних закладів (лікарень, поліклінік, амбулаторій, аптек тощо). У них і в здравницях трудилося понад 300 лікарів.
У Великій Ялті 1950/51 навчального року налічувалося 6 середніх, 12 семирічних i 11 початкових шкіл, де 319 вчителів навчали 7262 дітей, у 4 спеціальних середніх навчальних закладах здобували знання 952 учні.
Успішно працювали наукові установи: Всесоюзний науково-дослідний інститут виноробства і виноградарства «Магарач», тютюнова науково-дослідна станція Всесоюзного науково-дослідного інституту тютюну і махорки, Кримська зсувна (з 1951 року — також і гідрогеологічна) станція Міністерства геології СРСР, Чорноморська гідрофізична станція АН СРСР у селищі Кацивелі, Інститут кліматотерапії туберкульозу, Інститут фізичних методів лікування ім. І. М. Сеченова, гідрологічна станція, Нікітський державний ботанічний сад.
Велику культурно-освітню роботу вели 4 профспілкові клуби, будинок-музей А. П. Чехова і краєзнавчий музей, міська й дитяча бібліотеки, Ялтинський міський театр ім. А. П. Чехова, філармонія, кінотеатр. Відновився випуск міської газети. 1946 року комсомольці зібрали 25 тис. книжок для бібліотеки ім. Чехова.
На відродження, будівництво й реконструкцію Ялтинського курорту в 1951 — 1955 рр. витрачено 500 млн. крб. (у старому масштабі цін)3. За роки шостої п’ятирічки курорт розвивався ще швидшими темпами. Виросли нові корпуси санаторіїв «Росія», «Запоріжжя», «Узбекистан», «Енергетик», ім. Куйбишева, будинку творчості Літфонду СРСР, будівлі нової водолікарні тощо.
1959—1965 рр. держава виділила на розвиток курорту 50 млн. крб. (за цей час кількість місць у санаторно-курортних закладах Ялти збільшилася на 13 тис.), а в 1966—1970 рр.— 60 млн. У 1959—1970 рр. стали до ладу курортне містечко «Донбас», санаторій «Чорномор’я», нові корпуси в санаторіях Червонопрапорного ( Чорноморського флоту, Міністерства оборони СРСР та інші курортні новобудови. 1967 року трудівники Ялти стали переможцями Всесоюзного змагання за перетворення міста на кращий курорт країни. 1970 року в межах міста працювало близько 40 здравниць, у яких протягом восьмої п’ятирічки лікувалося й відпочивало понад 6 млн. чоловік. У дев’ятій п’ятирічці на розвиток міста-курорту асигновано 330 млн. крб. Здравниці одержали багато сучасної апаратури й устаткування, розроблено і впроваджено у практику прогресивні лікувальні й діагностичні методи. Поліпшилося й стало різнобічнішим культурне й побутове обслуговування відпочиваючих. У курортних закладах міста 1973 року працювало 20 тис. чоловік, серед них 1100 лікарів та близько 2700 фахівців, що мають середню спеціальну медичну освіту. Імена кращих працівників Ялтинського курорту відомі далеко за межами Криму. Це головний лікар курортної поліклініки, заслужений лікар УРСР К. Ф. Трубіцина, головний лікар санаторію «Енергетик», заслужений лікар УРСР Н. О. Кропачова, лікар санаторію «Росія», заслужений лікар УРСР Л. І. Пригон та багато інших.
Комуністи, яких працює у здравницях близько 2 тис., очолили соціалістичне змагання, що розгорнулося серед працівників курорту на честь 50-річчя утворення СРСР. За підсумками змагання колектив Ялтинської курортної поліклініки нагороджено Ювілейною Почесною Грамотою ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради. Колективам санаторіїв «Узбекистан» і «Чорномор’я» вручені на вічне зберігання Червоні прапори Ялтинського міськкому КП України і міськвиконкому, а колективи санаторіїв Міністерства оборони СРСР, «Росія», пансіонату «Київ» і курортного містечка «Донбас» удостоєні Ювілейних почесних грамот міськкому партії й міськвиконкому.
Трудівники Ялти досягли значних успіхів у розвитку промисловості. На всіх підприємствах міста велася велика робота щодо збільшення виробничих потужностей, оновлення основних фондів. Будувалися нові промислові підприємства. На початку 1955 року став до ладу молочний завод, на якому всі технологічні процеси повністю механізовано й автоматизовано. 1959 року почав працювати новий рибокомбінат з потужним холодильником, консервним і коптильним цехами. Першого ж року його колектив дав продукції на 12 млн. карбованців.
Здійснено значні роботи щодо реконструкції ферментаційного тютюнового заводу, заводів винокомбінату «Масандра», фабрики головних уборів, фабрики сувенірно-подарункових виробів (з 1972 року — Головне підприємство виробничого об’єднання «Таврія») та інших підприємств.
Інтенсивно розвивалася місцева промисловість. Протягом 1959—1965 рр. стали до ладу новий пивобезалкогольний завод, фабрики індивідуального пошиття й ремонту взуття, пошиття одягу, завершилася реконструкція молокозаводу. Основні виробничі фонди промислових підприємств Ялти збільшилися з 11,7 до 20,1 млн. крб. За 7 років підприємства міста дали понад 26 млн. прибутку, їх рентабельність зросла майже в 1.5 раза.
У наступні роки в розвитку промисловості міста місцеві партійні, радянські й господарські органи керувалися постановою Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо поліпшення санаторно-курортного будівництва на курортах Північного Кавказу, Краснодарського краю і Криму», прийнятою у вересні 1968 року. У ній, зокрема, зазначалося, що «заборонено здійснювати в Ялті та інших містах-курортах Південного берега Криму будівництво нових і розширення діючих промислових підприємств і цехів, не пов’язаних безпосередньо із задоволенням потреб населення та відпочиваючих, курортів загалом».
До кінця 1970 року в Ялті працювало 18 промислових підприємств. За роки восьмої п’ятирічки вони дали валової продукції майже на 368,15 млн. крб. У промисловості Ялти зайнято близько 6 тис. чоловік. Значних успіхів рік у рік домагається колектив Ялтинського рибокомбінату, якому ще 1964 року присвоєно звання колективу комуністичної праці. За високі виробничі показники він не раз заносився на обласну й міську Дошки пошани, нагороджувався грамотами й дипломами. За успішне виконання й перевиконання державних завдань у змаганні на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна колектив рибокомбінату 1970 року нагороджено Ленінською Ювілейною Почесною Грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. Самовіддано трудяться працівники комбінату і в роки дев’ятої п’ятирічки. Саме його комуністам, які йдуть в авангарді соціалістичного змагання, у березні 1973 року надано честь першими одержати партійні квитки нового зразка. Серед них була і делегат XXIV з’їзду КПРС, робітниця В. М. Лисенко.
Всесвітньої слави набув Головний завод винокомбінату «Масандра». У розвитку радянського вітчизняного виноробства, створенні багатьох нових марок вина його колектив є одним з передових у країні. Унікальна колекція вин, що зберігаються у підвалах заводу, налічує 700 зразків (близько мільйона пляшок), деякі з них датовані 1775 роком.
Риболовецький колгосп «Пролетарський промінь», що має 7 бригад — одне з передових господарств Азовсько-Чорноморського басейну, у розпорядженні якого — сучасні судна, снасті, обладнання, радіостанції тощо. Авіаційну розвідку місць скупчення риби здійснює Азовсько-Чорноморський науково-дослідний інститут морського рибного господарства й океанографії. За восьму п’ятирічку колгосп виловив і здав державі понад 150 тис. цнт риби на суму 1630 тис. крб. Нерідко господарство відвідують зарубіжні гості: югослави та японці, індійці й сомалійці, представники країн Північної Європи.
1954 року в Ялті створено будівельно-монтажний трест (тепер трест «Ялтаспец-буд»), а в селищі Гаспра — його виробничу базу — завод залізобетонних виробів. У роки восьмої п’ятирічки обсяг капітальних вкладень у будівництво складав понад 160 млн. крб., збільшившись порівняно з попередньою п’ятирічкою у 1,8 раза. У тресті трудяться понад 4 тис. чоловік. 28 бригадам і 848 передовикам присвоєно звання бригад та ударників комуністичної праці. 1972 року за перемогу в соціалістичному змаганні бригадам П. І. Єрмакова, О. Г. Вединяпіна і В. А. Кікотя присвоєно звання бригад ім. 50-річчя утворення СРСР. Будівництвом та благоустроєм в Ялті займаються ще 7 будівельно-монтажних організацій. Колектив будівельного управління № 459 тресту «Кримморгідробуд» за останні роки спорудив кілька нових причалів, укріпив береги, збудував новий, добре обладнаний міський пляж у районі Масандрівської вулиці.
Значних успіхів досягли будівельники міста 1972 року, змагаючись за гідну зустріч 50-річчя утворення СРСР.
Колектив БУ-36 план 1972 року виконав достроково, до 14 грудня, підвищив продуктивність праці, знизив собівартість будівельно-монтажних робіт, за що нагороджений Ювілейною почесною грамотою ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради. Виконуючи соціалістичні зобов’язання на честь 50-річчя утворення СРСР, колектив ордена Трудового Червоного Прапора тресту «Південношляхбуд» завершив прокладання автошляху Ялта—Севастополь. На будовах міста трудиться багато уславлених людей, серед них Герой Соціалістичної Праці муляр Ю. І. Друзенок, заслужений будівельник УРСР, делегат XXIII з’їзду КПРС, кавалер ордена Леніна і ордена Жовтневої Революції П. І. Єрмаков, бригадири комплексних госпрозрахункових бригад (що перейшли 1972 року на роботу за методом відомого всій країні будівельника з міста Зеленограда Московської області М. Злобіна), кавалери ордена Леніна І. Н. Лисогоря і М. С. Акимов та інші. 5410 чоловік нагороджені Ленінською ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Багато років трудівники Ялти шефствують над колгоспами й радгоспами Біло-гірського району. У селах з їх допомогою збудовано тваринницькі ферми, обладнано медичні пункти, поповнено літературою бібліотеки. Спеціалісти ялтинської контори «Міськосвітлення» електрифікували тваринницьку ферму в колгоспі ім. Чапаева. Допомога, надана ялтинцями тільки 1972 року, обчислюється сумою 150 тис. карбованців.
За післявоєнні роки у місті виросли нові житлові масиви на Чайній Гірці, в Ущельному тощо. Протягом 1966—1970 рр. збудовано майже 150 тис. кв. метрів житлової площі. Багато зроблено для впорядкування й озеленення міста. У Ялті 2753 га зелених насаджень, є 12 скверів і 6 парків. Влітку 1963 року завершилося будівництво системи очисних споруд та 7-кілометрового тунелю крізь товщу першого пасма Кримських гір, яким з водосховищ, розташованих у районі села Щасливого Бахчисарайського району, до Ялти прийшла «велика вода». Таким чином, вирішена проблема водопостачання самої Ялти і всіх населених пунктів, підпорядкованих міськраді.
Щороку зростає мережа торгівлі й громадського харчування. Якщо 1965 року в місті було 157 магазинів, то 1972 року — 181. У березні 1971 року в Ялті відкрито будинок торгівлі — великий торговельний комплекс з універмагом, гастрономом та 2 ресторанами, оснащений найновішим обладнанням.
До послуг мешканців і гостей міста-курорту багато ресторанів і кафе. Зведено будинок одягу — 2 побутові комбінати, фабрику пошиття й ремонту одягу.
У зв’язку з розвитком Ялти як всесоюзної здравниці швидкими темпами розвивається мережа міського транспорту. У 1959—1965 рр. збудовано міську обвідну дорогу, тролейбусне депо і міське тролейбусне кільце. Стала до ладу тролейбусна траса, що з’єднала Ялту з Алуштою і Сімферополем. Здано в експлуатацію будинок морського вокзалу, а 1957 року — автовокзалу. В автогосподарствах міста 1973 року налічувалося понад 2,6 тис. машин, у т. ч. понад тисячу легкових, 300 автобусів. У тролейбусному парку — 84 тролейбуси, у таксомоторному — 283 автомашини. До послуг ялтинців і відпочиваючих — катери, у т. ч. типу «Ракета», «Стріла» й «Комета», теплоходи, вертолітне сполучення з Сімферополем. Діє пасажирська канатна дорога «Ялта—Гірка», збудована до 50-річчя Радянської влади.
Багато уваги приділяється охороні здоров’я трудящих. В Ялті працюють лікарня, 4 поліклініки, 3 диспансери, пологовий будинок, жіноча й дитяча консультації, 3 амбулаторії, медичний пункт, станція швидкої допомоги, санепідемстанція, будинок санітарної освіти. Тут трудиться близько 400 лікарів і понад 800 чоловік середнього медичного персоналу, у т. ч. заслужений лікар УРСР Т. П. Білоненко, головний рентгенолог міста, почесний громадянин Ялти 3. І. Бабушкін. У місті — 28 дитячих садків і ясел, у яких виховується понад 3 тис. малюків.
Мережу народної освіти міста утворюють 7 середніх, 3 восьмирічні і початкова школи, де опановують знання близько 8 тис. учнів. У Ялті є технікум радянської торгівлі, педагогічне, медичне, 2 професійно-технічні й торговельно-кулінарне училища. Загін учителів налічує близько 1 тис. чоловік. Завуч середньої школи № 5 О. М. Кваско нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, 3. Г. Любченко, М. А. Майський та багато інших викладачів удостоєні звання заслужених учителів УРСР. Художньо-естетичне виховання підростаючого покоління здійснюють музична ім. О. О. Спендіарова й художня школи. Позашкільну роботу з дітьми ведуть будинок піонерів, станції юних техніків та юних натуралістів, дитяча спортивна школа.
Рік у рік зростає значення Ялти як наукового центру. Тут працюють Ялтинський науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. І. М. Сеченова (об’єднані інститути кліматотерапії туберкульозу й фізичних методів лікування), Всесоюзний науково-дослідний інститут виноробства й виноградарства «Магарач». В Інституті фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. І. М. Сеченова над розробкою актуальних проблем кліматолікування туберкульозу працюють 9 докторів і 41 кандидат наук. Провідною науково-дослідною установою країни з питань виноробства й виноградарства став інститут «Магарач» Створені його селекціонерами нові сорти винограду плодоносять уже майже на 700 га. На початку 70-а років селекціонери інституту передали на державне сортовипробування новий сорт винограду Ізобільний. 1971 року на міжнародному конкурсі у Братіславі Мускат рожевий і Бастардо Магарацький одержали ще 2 золоті медалі. Тепер у колекції інституту 98 медалей (понад 70 з них одержані за роки Радянської влади).
1971 рік був роком народження технологічної лінії комплексної переробки відходів виноробства. Уперше на Північному Кавказі та в Криму налагоджено виробництво з них виноградного масла, що має попит у парфюмерів і кондитерів, винної кислоти, спирту, цінного кормового борошна для тварин тощо. Лише за 1971 рік інститут одержав 22 авторські свідоцтва на відкриття й винаходи. А загалом його співробітники мають понад 160 авторських свідоцтв. Від впровадження у виробництво наукових досягнень інституту народне господарство країни одержало 1971 року понад 4 млн. крб. економії, тільки для виноробів Радянського Союзу розроблено 9300 нових машин.
Всесоюзний науково-дослідний інститут виноробства й виноградарства «Магарач» і Головне спеціальне конструкторське бюро Міністерства тракторного й сільськогосподарського машинобудування СРСР у відповідності з координаційним планом створеного у рамках РЕВ радянсько-болгаро-угорського товариства «Агромаш» розробили проект пневматичного виноградозбирального агрегату для збирання технічних сортів. Інститут «Магарач» підтримує й розширює наукові зв’язки та ділове співробітництво з науково-дослідними установами та підприємствами країн народної демократії, а також ряду капіталістичних країн (Франції, Голландії, Швейцарії, США й ін.). За досягнуті успіхи у розробці системи машин для покривного виноградарства завідуючому відділом механізації Г. Д. Паламарчуку присуджено Державну премію СРСР 1971 року, завідуючому відділом технологічного устаткування Г. А. Ждановичу вручено орден Леніна, 8 співробітників інституту нагороджені орденами й медалями у 1971 році, 13 чоловік — у 1972 році, 22 співробітники одержали золоті, срібні й бронзові медалі ВДНГ.
В Ялті — 4 будинки культури й десятки клубів. Великих успіхів у розвитку самодіяльності домігся міський будинок культури медичних працівників. 1971 року його самодіяльній оперній студії присвоєно звання народного оперного театру. На республіканському огляді, присвяченому 50-річчю утворення СРСР, спектакль за п’єсою литовського драматурга Р. Самулявічуса «Міст у далеку ніч» у виконанні цього колективу відзначено Золотою медаллю. 1973 року самодіяльному драматичному колективу будинку вчителя присвоєно звання народного театру.
У місті 58 бібліотек з книжковим фондом близько 549 тис. примірників, зокрема, у міській бібліотеці ім. А. П. Чехова — 110 тис. Велику роботу з естетичного виховання трудящих проводить у Ялті Кримська державна філармонія, що об’єднує понад 200 творчих працівників, серед яких заслужений артист УРСР В. А. Арбенін, заслужений артист Грузинської РСР В. В. Лобанов, заслужений артист УРСР О. Ф. Гуляницький.
За післявоєнні роки розширилася експозиція в Будинку-музеї А. П. Чехова. Для нього збудовано ще одне приміщення. Щороку музей відвідує понад 150 тис. екскурсантів. Багато років директором його була заслужений діяч мистецтв РРФСР М. П. Чехова, нагороджена за багаторічну роботу по збереженню, вивченню, виданню літературної спадщини А. П. Чехова орденом Трудового Червоного Прапора. Вона обиралася депутатом Ялтинської міської Ради депутатів трудящих. Завдяки зусиллям М. П. Чехової у будинку збереглося все так, як було за життя письменника.
Краєзнавчий музей має відділи природи, дореволюційного й радянського періодів, літературний. 1970 року при ньому відкрито експозицію прикладного мистецтва — «Галявину казок». 1972 року музей відвідало близько 28 тис. чоловік. Того року колектив Ялтинського краєзнавчого музею за перемогу в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя утворення СРСР занесено на міську Дошку пошани. 1972 року в місті створено літературно-меморіальний музей видатної української поетеси Лесі Українки — філіал Кримського обласного краєзнавчого музею.
1968 року в Ялті відкрився широкоформатний кінотеатр «Сатурн» на 1240 місць. Діє 68 кіноустановок. Ялтинську кіностудію 1964 року перетворено на філіал Центральної ордена Трудового Червоного Прапора кіностудії дитячих і юнацьких фільмів ім. О. М. Горького. За післявоєнні роки тут знімалися фільми «Ромео і Джульетта», «Отелло», «Овод», «Адмірал Ушаков», «Кораблі штурмують бастіони», «Дама з собачкою», «Дванадцята ніч», «Прощай», «Острів скарбів», «Невловимі месники», «Дон-Кіхот» та багато інших.
Міська організація товариства «Знання» об’єднує близько тисячі лекторів. Працюють також народні університети — патріотичного виховання, правових, медичних і педагогічних знань; музичні лекторії, клуби цікавих зустрічей тощо. Ялтинська міська організація Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури налічує 115 первинних організацій, у яких перебуває на обліку 22 тис. чоловік, 63 організації, установи та підприємства міста.
Близько 30 тис. ялтинців — фізкультурники. Серед них почесний майстер спорту Б. І. Рибак (легка атлетика), майстри спорту міжнародного класу В. П. Гончаров (альпінізм) і Ю. І. Поляков (фехтування). У місті споруджено стадіон спортивного товариства «Авангард», спортивний комплекс для дітей у Теплій Балці, на базі якого працює дитяча спортивна школа. Користується популярністю шахово-шашковий клуб. Щороку проводяться всесоюзні та республіканські спортивні змагання зі скелелазіння, велосипедні гонки, мотокроси, автораллі та інші змагання, міжнародні зустрічі. Із введенням у дію 1967 року відкритого плавального басейну з морською водою, що підігрівається, створено сприятливі умови для розвитку водного спорту.
Тисячі туристів приймають щороку туристські бази «Ялта» й «Магнолія». За перемогу в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя утворення СРСР колектив турбази «Магнолія» 1972 року нагороджено Ювілейною Почесною грамотою ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР,
Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради.
У Ялті працює Кримське відділення Всесоюзного акціонерного товариства «Інтурист», у віданні якого — комфортабельні готелі, ресторани, автопарк. У 1966—1970 рр. місто відвідало понад 120 тис. туристів і екскурсантів з різних країн світу, а в 1971—1972 рр.— понад 130 тис.
3 1958 року трудівники міста підтримують зв’язки з муніципалітетом фінляндського курортного міста Пієтарсаарі, з 1960 року — з французьким курортом Ніццою та з англійським — Маргетом, що стали містами-побратимами Ялти. 1971 року встановлено дружні зв’язки з югославським портом Рієкою, 1973 року — з французьким містом Касіс. У місті діють відділення товариств «СРСР—Франція», «СРСР — Великобританія» та інші.
Велику організаторську та виховну роботу проводять 132 партійні організації, у яких понад 5,6 тис. комуністів. Надійними їх помічниками є комсомольці. У 110 комсомольських організаціях налічується близько 8 тис. членів ВЛКСМ. За досягнення в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя утворення СРСР Ялтинській міській комсомольській організації присуджено перехідний Червоний прапор ЦК ВЛКСМ.
До Ялтинської міської Ради обрано 338 депутатів, серед них 167 комуністів, 69 комсомольців, 155 жінок. Бюджет міськради на 1973 рік становив близько 10 732 тис. крб., з них на народну освіту асигновано 2070, на охорону здоров’я — 4381, на благоустрій — 1872 тис. крб. У роботі постійних комісій міської Ради поряд з депутатами беруть участь сотні активістів. Створено депутатські групи при будинко-управліннях. 1973 року в Ялті працювало 325 профспілкових організацій, які об’єднували 39 тис. чоловік.
З липня 1938 року видається «Курортная газета» — орган Кримського обкому і Ялтинського міськкому КП України, Кримської обласної та Ялтинської міської Ради депутатів трудящих. Вона виходить 5 разів на тиждень тиражем понад 60 тис. примірників. Видаються багатотиражні газети «Голос строителя» (1600 примірників) та «Виноградарь Ливадии» (800 примірників).
В Ялті у різний час жили й працювали багато відомих діячів радянської культури. 1945 року тут оселився письменник П. А. Павленко. В Ялті він написав ряд своїх творів, у т. ч. роман «Щастя» (1947 рік). П. А. Павленко був головою Кримського відділення Спілки письменників СРСР, засновником і редактором альманаху «Крым». Нагороджений орденом Леніна та 4 рази удостоєний Державної премії СРСР. 1950 року обраний депутатом Верховної Ради СРСР.
З 1955 року в місті постійно жив і працював російський радянський письменник М. 3. Бірюков. Його ім’ям названо теплохід і одну з вулиць міста. У будинку, де він жив і працював, 1970 року відкрито меморіальний музей — філіал місцевого краєзнавчого музею.
Чимало картин і скульптур створено ялтинськими художниками й скульпторами Ф. 3. Захаровим, Я. О. Басовим, М. Л. Савицьким, К. П. Федчуком, С. К. Яровим, В. П. Цветковою та іншими.
В Ялті живуть і трудяться 14 Героїв Радянського Союзу. Один з них — генерал-полковник І. М. Манагаров — у роки Великої Вітчизняної війни командував 53-ю армією, що воювала на багатьох фронтах, брала участь у визволенні Румунії, Угорщини, Чехословаччини, а потім билася на Далекому Сході проти японських мілітаристів.
Серед тих, хто удостоєний високого звання почесного громадянина Ялти, заслужені будівельники УРСР П. І. Єрмаков та В. О. Мордвинов, заслужений шляховик УРСР Ю. І. Друзенок, маляр К. К. Пархоменко, начальник морського порту А. В. Степанов, персональний пенсіонер Д. І. Погорєлий, заслужений лікар УРСР 3. М. Бєлітченко, заслужена вчителька УРСР 3. Г. Любченко та інші. Це звання присвоєно також колишньому командиру 323-го гвардійського стрілецького полку підполковнику Д. Б. Наджабову, колишньому командиру 896-го окремого саперного батальйону майору В. В. Сергееву, які брали участь у визволенні Ялти від німецько-фашистських загарбників у 1944 році.
На центральній площі 1954 року урочисто відкрито пам’ятник В. І. Леніну. У Приморському парку 1953 року встановлено пам’ятник А. П. Чехову, а 1956 року біля входу у той же парк — пам’ятник О. М. Горькому. Влітку 1972 року по вулиці ім. Літкенса, поруч будинку № 8, де в 1897 році жила Леся Українка, споруджено пам’ятник поетесі. 28 грудня 1971 року біля будинку, де жив і працював О. О. Спендіаров (тепер будинок культури медпрацівників), у зв’язку з 100-річчям від дня його народження встановлено пам’ятник композиторові.
Напередодні 50-річчя Великого Жовтня, 5 листопада 1967 року, в Ялті на пагорбі Дарсан відкрито меморіальний комплекс і запалено вічний вогонь на честь борців за Радянську владу. На стелі викарбувано 14 прізвищ, у т. ч. М. В. Фрунзе, Д. І. Ульянова, В. К. Блюхера.
До 30-річчя ленінського Декрету «Про використання Криму для лікування трудящих» у Ялті, у Приморському парку, встановлено обеліск, на якому каменяр І. Є. Третьяков вирізьбив текст Декрету.
Група вчених і архітекторів Київського науково-дослідного й проектного інституту містобудування розробила генеральний план розвитку Великої Ялти. Якщо нині постійне населення курорту проживає в розкиданих вздовж узбережжя 40 селищах, то проектом передбачено створення 8 укрупнених мікрорайонів з магазинами, кінотеатрами, службами побуту. Весь Південний берег поділено на 3 зони — прибережну, середньогірську і гірську. В останніх двох, розташованих понад автомагістраллю Сімферополь—Ялта—Севастополь, виростуть житлові будинки, а також турбази, кемпінги, мотелі, різні підприємства. На північних схилах Кримських гір також буде створено єдину промислову і господарську зону. Семикілометровий автошляховий тунель зв’яже селище з узбережжям. Нижню частину відведено тільки під санаторно-курортні заклади. Ялта поступово звільниться від комунально-господарських служб, промислових підприємств, які займають ще значну частину цінної території.
Протягом цілого року до Ялти приїздять сотні тисяч трудящих з усіх союзних республік СРСР, щоб відпочити, полікуватися. їдуть вони звідси з новими силами, зарядом бадьорості й надовго зберігають пам’ять про чудовий куточок, перетворений працею народу, волею партії у край здоров’я і відпочинку радянських людей.
Л. І. ВОЛОШИНОВ, Л. О. ГУР’ЯНОВ