Молодогвардійськ, Краснодонський район, Луганська область
Молодогвардійськ — місто районного підпорядкування, адміністративно підпорядкований Краснодонській міськраді. Розташований за 9 км на північний захід від Краснодона і за 3 км від залізничної станції Сімейкине Нове (на лінії Родакове— Лиха). Через місто проходить автотраса Луганськ—Краснодон. Населення — 11,6 тис. чоловік.
Молодогвардійськ — наймолодше місто на Луганщині. Виникнення його зв’язане з початком промислового освоєння багатих запасів коксівного вугілля у північно-західній частині Краснодонського геологічного району. Перші свердловини тут були пробурені в 1936 році. Проте широка розвідка вугільних пластів почалася в 1944 році. У 1949 році було закінчено розвідку пластів Атаманського комплексу для талівських шахт, а на 1952 рік — Самсонівських вугільних полів.
Слідом за геологорозвідниками в донецький степ йшли шахтобудівники. Ще у серпні 1951 року вони почали споруджувати першу шахту майбутнього міста — «Талівську» № 1, в 1953 році заклали шахту «Талівську» № 2, а в 1955 році почалось будівництво шахт «Самсонівської» № 1, «Молодогвардійської» («Самсонівської» №2) і Самсонівської центральної збагачувальної фабрики.
Майже одночасно з закладанням перших шахт неподалік від новозбудованої «Талівської» № 1 виникло шахтарське селище. Спочатку тут будувалися одноповерхові будинки. А в 1952 році Міністерство вугільної промисловості СРСР прийняло рішення про будівництво шахтарського селища індустріальними методами. Державним проектним інститутом «Південдіпрошахт» було складено генеральний план і проект планування об’єднаного селища талівських і самсонівських шахт.
Морозною зимою 1953 року в степу з’явилися геодезисти і проектувальники. А слідом за ними прийшли будівельники. Сюди, на нове будівництво, прибувала молодь з багатьох областей України, Білорусії, РРФСР. Вона становила 90 проц. усіх робітників. Степ ожив. Рокотіли машини, йшов гарячий димок від похідних кухонь. Жили у вагончиках, наметах. Багато хто з комсомольців-добровольців і тепер продовжує працювати в Молодогвардійську. Це машиніст першого підйомного крану «Піонер» Раїса Хромовська, штукатури і маляри Тетяна Бобер, Лідія Бондарева, Раїса Молчанова, Ніна Обузова, Валентина Любець та багато інших.
Серед перших добровольців були і досвідчені будівельники: виконроб М. С. Пересипкін, мулярі І. О. Василенко, С. Н. Шилов, І. Г. Синельников, теслярі О. І. Морозов, Г. С. Кенкебашвілі, штукатур О. С. Недайводіна, які до цього працювали на будівництві Верхньодуванської та Гундорівської збагачувальних фабрик.
Протягом майже року провадились підготовчі роботи: планували будівельні майданчики, копали котловани, завозили матеріали. Влітку 1954 року приступили до мурування перших будинків по центральній вулиці майбутнього міста — імені B. І. Леніна. Ця подія вилилася у велике свято. На будівельному майданчику відбулися урочисті збори робітників та інженерно-технічних працівників. Право забити перші кілочки було надано учасникам Великої Вітчизняної війни муляру В. Д. Пономарьову і тесляру О. І. Морозову, перші камені у фундаменти будинків уклали мулярі C. В. Нестерук, П. І. Новиков, С. Г. Гуменний.
У і 955 році було закладено ще три чотириповерхових будинки по вулиці Леніна і фундамент Палацу культури, а в 1957 році перших новоселів прийняли шість нових багатоквартирних будинків.
Бурхливий розвиток вугільної промисловості і широкий розмах шахтного будівництва обумовили швидке зростання селища. В 1959 році за ініціативою і клопотанням Краснодонського райкому комсомолу воно назване на честь героїв Краснодона Молодогвардійськом, а у 1961 році віднесене до категорії міст районного підпорядкування.
Вся історія Молодогвардійська — це насамперед літопис трудових звершень його жителів — будівельників і шахтарів. Зразки самовідданої праці показували гірники на будівництві шахт. Так, у грудні 1954 року бригада прохідників І. П. Нікули пройшла за місяць 50,4 погонного метра клітьового стовбура на шахті «Талівська» № 2 і зайняла перше місце у змаганні гірничопрохідницьких бригад новозбудованих шахт Луганської області.
Бригада прохідників М. X. Толмачова на будівництві шахти «Талівська» № 1, відповідаючи на рішення XX з’їзду КПРС, першою в країні освоїла новий гірничопрохідницький комбайн ШБМ-1 і добилася рекордного для того часу показника — пройшла в жовтні 1956 року 322 погонні метри відкаточного штреку. Особливо відзначились у дні цієї ударної трудової вахти комуністи — гірничий майстер І. Ф. Горбань, прохідник Т. Д. Язиков, комсомольці — М. Купрєєв, В. Мікеров, машиністи електровоза А. Максименко і М. Гойда.
Ініціатором швидкісного проходження шахтних стовбурів став М. К. Дубенко. У липні 1956 року керована ним гірничопрохідницька бригада пройшла і закріпила тюбінгами 102 погонні метри скипового стовбура шахти «Самсонівська» № 1, встановивши всесоюзний рекорд проходження вертикальних стовбурів. У серпні 1957 року ця бригада пройшла за місяць 180 погонних метрів вентиляційного стовбура.
25 серпня 1957 року, в День шахтаря, було здано до ладу діючих першу шахту майбутнього міста — «Талівську» № 1. На шахті з цього приводу відбувся багатолюдний мітинг, на якому вшановували бригади М. X. Толмачова, В. Г. Миронова та інших шахтобудівників, що особливо відзначилися. В урочистій обстановці було видано на-гора першу вагонетку вугілля. Учасники мітингу тепло проводжали в шахту бригаду вибійників, яку очолював І. М. Фоменко: їй випала честь першій почати видобуток вугілля.
За видатні успіхи у будівництві вугільних підприємств М. К. Дубенко в 1957 році був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Бригадир шахтопрохідників М. X. Толмачов, прохідники шахти «Самсонівська» № 1 В. П. Борисенко, М. О. Панарін, А. Д. Рогожников були нагороджені орденом Леніна, прохідники Т. Д. Язиков, С. Т. Огнєв, І. П. Нікула — орденом Трудового Червоного Прапора. Всього орденами і медалями було відзначено 25 кращих шахтобудівників.
Широким розмахом промислового і цивільного будівництва, освоєнням проектної потужності шахт-новобудов були ознаменовані для жителів Молодогвардійська роки семирічки. У січні 1960 року вступила до ладу діючих шахта «Талівська» № 2.
Широко розгорталися роботи і на інших об’єктах. За роки семирічки шахтобудівельне управління № 2 тресту «Краснодонпромшахтобуд» на будівництві шахт «Самсонівська» № 1, «Самсонівська» № 2 («Молодогвардійська») і Самсонівської центральної збагачувальної фабрики освоїло 44,6 млн. крб. капіталовкладень. За шість років семирічки (1960—1965 рр.) продуктивність праці по управлінню зросла в 2,5 раза, за рахунок зниження вартості будівництва зекономлено 248,7 тис. крб. Успішно завершив семирічку і колектив шахтопрохідницького управління № 6. Тут тільки за останні три роки пройдено понад план більше 1000 погонних метрів гірничих виробок.
З кожним роком нарощували темпи видобутку шахти «Талівська» № 1 і «Талівська» № 2. В 1960 році було закінчено освоєння проектної потужності — 300 тис. тонн на рік, або 1000 тонн на добу,— на шахті «Талівська» № 1. Добовий видобуток на цій шахті в 1965 році досяг 1106 тонн, перевищивши рівень 1958 року в 2,6 раза. За роки семирічки «Талівська» № 1 видала 68,9 тис. тонн понадпланового вугілля. Продуктивність праці гірників за цей період зросла на 37,6 процента, темпи проходження основних підготовчих виробок збільшилися майже в 2,5 раза, за рахунок зниження собівартості вугілля зекономлено 143 тис. крб. На шахті «Талівська» № 2 протягом 1960—1965 рр, середньодобовий видобуток зріс з 585 до 1139 тонн. Продуктивність праці за ці роки збільшилась на 6,7 проц., темпи проходження — майже в два рази, понад план видобуто 26 тис. тонн коксівного вугілля.
Неухильне зростання темпів видобутку вугілля і будівництва досягнуто на основі технічного прогресу, широкої механізації і автоматизації виробничих процесів, впровадження передових методів праці. Зокрема, на шахті «Талівська» № 1 були автоматизовані вентиляторні установки, центральний водовідлив, лебідка породного терикона, дві конвейєрні лінії. На зміну відбійним молоткам і врубмашинам прийшли вугільні комбайни ЛГД-2. В 1960 році на цій шахті вперше в Донбасі був освоєний вузькозахватний комбайн, а в 1966 році тут успішно впроваджений новий комбайн УКР-1. Для кріплення лав похилого падіння почали застосовувати гідравлічні стояки. Доставка вугілля від очисних забоїв до відкаточного штреку здійснюється високопродуктивними стрічковими конвейєрами. На шахті «Талівська» № 2 майже в усіх вибоях відбійні молотки замінені комбайнами. В 1964 році тут повністю оновлено вагонний парк, впроваджені нові потужні електровози.
Все досконаліша техніка приходила і на будови. В шахтопрохідницькому управлінні № 6 успішно впроваджені нові бурильні, породо- і вугленавантажувальні машини, пластобетонні стояки для кріплення виробок. В шахтобудівному управлінні № 2 споруджено автоматичний бетонорозчинний вузол, впроваджені півавтоматичні електрозварювальний верстат і плиткоукладник, застосовується і багато інших технічних новинок, які полегшують працю будівельників і підвищують її ефективність.
Про те, що гірники і будівельники беруть найактивнішу участь у боротьбі за технічний прогрес, яскраво свідчить широкий розмах руху раціоналізаторів та винахідників. Так, тільки протягом 1960—1965 років від впровадження раціоналізаторських пропозицій на талівських шахтах зекономлено близько 400 тис. карбованців. У ногу з гірниками йшли раціоналізатори будов. їх вклад у семирічку досяг 258 тис. карбованців. В рядах раціоналізаторів і винахідників — сотні передових робітників, техніків, інженерів. Кращі з них — електрослюсар В. Є. Тарасенко, робітник очисного забою М. П. Новиков, електрослюсарі шахтобудівного управління В. П. Попов, Ф. А. Білоус, бригадири В. С. Ткаченко, М. І. Дишлевий, інженер В. О. Павленко та багато інших.
Справжніми організаторами боротьби за неухильне вдосконалення виробництва і підвищення його ефективності стали первинні партійні організації шахт і будов, ряди яких з кожним роком поповнюються кращими робітниками і службовцями.
Перша первинна партійна організація на будові була створена в листопаді 1954 року — в загальнобудівельному управлінні № 3, яке раніше називалося Верхньодуванським будуправлінням. Тоді в ній було 22 комуністи. В 1966 році ця партійна організація об’єднувала 64 члени і кандидати в члени партії.
Члени партійного бюро, спираючись на дільничні партійні організації і партійні групи, проводять велику роз’яснювальну і організаційну роботу серед будівельників, поширюють передові починання. З 1963 року в загальнобудівельному управлінні немає жодного робітника, який не виконував би норм виробітку.
Про майстерність будівельників свідчать і такі дані. Перші чотири будинки в Молодогвардійську споруджувалися три роки. А в 1964—1965 рр. на спорудження багатоповерхового житлового будинку витрачалось 3—4,5 місяця. Зокрема, бригада мулярів, яку очолює В. В. Третяк у 1965 році виклала стіни 80-квартирного будинку за два місяці. Бригада монтажників І. П. Василенка в тому ж році зібрала чотириповерховий великопанельний житловий будинок за 37 робочих днів.
За ініціативою бригади, що очолює комуніст А. С. Гненний, якого нагороджено в 1960 році орденом Трудового Червоного Прапора за успішне будівництво шахт і міста, в будуправлінні № 3 почали впроваджувати госпрозрахунок в бригадах. У 1965 році на госпрозрахунку працювало шість бригад. Нова організація праці дала змогу ліквідувати перевитрату будівельних матеріалів. Так, на дільниці № 1, якою керує комуніст О. М. Сенін, тільки за 1965 рік за рахунок бережливого витрачання матеріалів одержано 32,5 тис. крб. надпланової економії.
Бойовими організаторами своїх виробничих колективів виступають й інші партійні організації. На шахті «Талівська» № 1 партійна організація була створена у вересні 1957 року, в ній тоді було 11 комуністів. Зараз вона об’єднує 160 комуністів. Більше ніж втроє зросли з дня їх створення партійні організації шахти «Талівська» № 2, шахтопрохідницького управління № 6, шахтобудівного управління № 2. В 1966 році в місті було всього 11 первинних партійних організацій, які об’єднували в своїх рядах 624 комуністи.
За ініціативою і активною участю комуністів на шахті «Талівська» № 1 вперше в тресті «Краснодонвугілля» були створені наскрізні комплексні бригади, що дало змогу значно поліпшити організацію праці гірників. Бригада робітників очисного забою, якою керує комуніст С. Й. Дейнека, в 1960 році підвищила добову норму на 2,5 тонни, впровадила багатоциклічний графік. Бригада прохідників, яку очолював комуніст О. М. Шкобінов, стала на шахті ініціатором швидкісного проходження виробок і не раз виходила переможцем у змаганні прохідницьких бригад тресту «Краснодонвугілля».
Комплексна будівельна бригада шахтобудівного управління № 2, яку очолює комуніст, депутат обласної Ради І. Я. Лобода, систематично виконує норми виробітку на 140—150 проц. при відмінній якості робіт. Першою в тресті «Краснодонпромшахтобуд» вона впровадила господарський розрахунок, зекономивши при цьому понад 12 тис. карбованців.
Партійні організації міста проводять серед трудящих велику виховну роботу. На шахті «Талівська» № 1 при партійному бюро створено ідеологічну комісію, яка спрямовує і координує діяльність всіх громадських організацій по комуністичному вихованню трудящих. Тут першими в місті в 1961 році організували кабінет політосвіти на громадських засадах. Такі кабінети були створені також іншими первинними партійними організаціями. На шахтах і будовах організована широка сітка семінарів, гуртків і шкіл політичної освіти, працюють популярні лекторії, університети техніко-економічних знань, школи комуністичної праці і передового досвіду.
Агітаційно-пропагандистська і організаційна робота партійних організацій забезпечує піднесення трудової і політичної активності трудівників міста. Це знайшло яскравий вияв у широкому розмаху руху за комуністичну працю. Першими почесне звання комуністичних завоювали у 1960 році бригади С. Й. Дейнеки і О. М. Шкобінова з шахти «Талівська» №1, О. С. Недайводіної і В. Є. Тришкіна з загальнобудівельного управління №3, І. Я. Лободи і Я. П. Павлючика з шахтобудівного управління № 2. В 1966 році на шахтах і будовах працювала 31 бригада комуністичної праці, а 18 бригад боролися за це звання. У русі за комуністичну працю бере участь кожний другий трудівник міста.
Чудова особливість Молодогвардійська — його молодість. Середній вік жителів міста — 26 років. Молодь становить більшість на підприємствах і будовах. Тому в усіх виробничих і громадських справах велику роль відіграють комсомольські організації. 12 первинних комсомольських організацій об’єднують у своїх рядах 1426 юнаків і дівчат. У 1962 році в Молодогвардійську було створено позаштатний міськком комсомолу. Керував ним молодий комуніст, гарячий патріот свого міста, завідуючий навчальним пунктом шахти «Талівська» № 2 Михайло Смирнов. Позаштатний міськком комсомолу разом з первинними комсомольськими організаціями залучає молодь до навчання і громадськокорисних справ, організовує її культурне дозвілля, провадить масові недільники, багато сил віддає роботі серед дітей. Велике місце в діяльності комсомольських організацій займає виховання молоді на героїчних традиціях «Молодої гвардії». Не випадково саме в цьому місті юності, яке стало живим пам’ятником молодогвардійцям, в 1962 році народився патріотичний рух молоді по зарахуванню в трудові колективи героїв-краснодонців.
Ініціатором цього руху виступила комсомольсько-молодіжна бригада прохідників Федора Лобка з шахти «Талівська» № 1, яка зарахувала у свій колектив Героя Радянського Союзу Олега Кошового. На ім’я Олега були заведені трудова і розрахункова книжки. Першу заробітну плату, нараховану на ім’я Олега Кошового, бригада направила у фонд миру. Ця ініціатива молодих шахтарів була високо оцінена Радянським комітетом захисту миру, який в 1964 році нагородив колектив шахти «Талівська» № 1 Почесною грамотою.
Позаштатний міськком комсомолу і первинні комсомольські організації поширили почин бригади Федора Лобка. Комсомольсько-молодіжна бригада машиністів електровоза, яку очолював Аскер Аскеров з шахти «Талівська» № 1, зарахувала у свій колектив Героя Радянського Союзу Сергія Тюленіна, на шахті «Талівська» № 2 почесним водієм підземних поїздів у бригаді молодого комуніста Анатолія Лаєвського став командир «Молодої гвардії» Іван Туркенич, в загальнобудівельному управлінні № 3 в бригади Олександри Недайводіної і Віталія Тришкіна зараховані Герої Радянського Союзу Любов Шевцова і Уляна Громова. Жити і працювати по-молодогвардійському стало девізом робітничої молоді міста. В найголовнішому — в прагненні вперед, до знань, у постійному вдосконаленні своєї майстерності схожі шляхи багатьох трудівників Молодогвардійська.
Великою повагою у будівельному управлінні № 3 користується комуніст О. С. Недайводіна. В роки війни вона була сандружинницего, нагороджена орденом Слави III ступеня. Її самовіддана праця на будівництві Молодогвардійська відзначена в 1960 році високою урядовою нагородою — орденом Леніна. Бригада оздоблювальників, очолювана О. С. Недайводіною, виступила ініціатором змагання за відмінну якість виконуваних робіт. Почин був підтриманий усіма бригадами управління і дав чудовий результат: за якістю робіт загально будівельне управління № 3 зайняло провідне місце серед інших будівельних організацій тресту.
Щорічно на підприємствах Молодогвардійська систематично підвищують свою ділову кваліфікацію сотні робітників. Так, на 1965 рік у загальнобудівельному управлінні № 3 двома спеціальностями володіли усі робітники, трьома — 40 процентів робітників, чотирма — 15 процентів і п’ятьма — п’ять процентів робітників будівельників. На шахті «Талівська» № 2, наприклад, за 1960—1965 рр. навчено понад 1,5 тис. робітників, з яких понад тисячу набули другі спеціальності. В шахтобудівному управлінні № 2 двома-трьома суміжними професіями володіє кожний робітник.
Дедалі більше жителів залучається до роботи Ради депутатів трудящих. До її складу обрано 50 чоловік. Це передові виробничники, активні громадські працівники, вчителі, лікарі.
Серед членів виконкому міськради один з старожилів міста — Є. М. Рудник — ініціатор і активний учасник багатьох заходів по благоустрою, популярний лектор, великий друг дітей. За його ініціативою була організована піонерська кімната, переобладнані під дитячі заклади гуртожитки, створено університет юридичних знань. Депутатів Ради — інспектора по техніці безпеки І. Д. Смалеху і завідуючу дитяслами Г. М. Конотопову знають у місті як ентузіастів озеленення. Депутат міськради, старий комуніст, у минулому досвідчений партійний працівник Я. М. Поколенко — громадський вихователь в робітничому гуртожитку № 28.
Рік у рік на основі виробничих успіхів підвищується добробут трудящих. Середньомісячний заробіток гірників шахти «Талівська» № 1, наприклад, збільшився з 169 крб. у 1959 році до 199 крб. у 1966 році, а передові робітники, такі як бригадир видобувної бригади П. П. Тарарін, прохідники П. Я. Лебедев, I. M. Шостак і багато інших заробляють щомісячно по 400—500 карбованців. В особистому користуванні у гірників підприємства 18 легкових автомашин і 859 мотоциклів. У 1966 році 987 сімей мали телевізори і майже кожна сім’я — холодильники та пральні машини.
Зростають вклади трудящих в ощадні каси. Кількість вкладників збільшилася в Молодогвардійську з 894 чоловік у 1958 році до 4253 в 1967 році. Загальна сума вкладів на цей час становила 1 млн. 138 тис. карбованців.
Розширюється сітка торговельних і побутових підприємств міста. В 1966 році товарооборот продовольчих магазинів і їдалень становив понад 5,5 млн. карбованців. Тільки за останні три роки семирічки тут відкрито спеціалізовані, добре обладнані магазини «Шахтарський», універмаг, кафе, домову кухню, вареничну, будинок побуту. Все більше поширюється доставка продуктів додому та інші прогресивні форми торгівлі.
Як і всюди в нашій країні, в молодому місті велику увагу приділяють охороні здоров’я трудящих. У 1960 році в Молодогвардійську споруджено лікарняне містечко з поліклінікою, терапевтичним, хірургічним, пологовим та інфекційним відділеннями. За п’ять років бюджет лікарні зріс з 114,2 тис. крб. у 1960 році до 253,2 тис. крб. у 1966 році, а число ліжок — більше ніж у три рази і досягло 135. Якщо в 1960 році налічувалось 14 лікарів, то в 1966 році — 19, число середніх медичних працівників зросло за ці роки з 46 до 69. Лікарня оснащена сучасним медичним устаткуванням.
Крім міської лікарні, тут є п’ять виробничих медпунктів, де трудиться 18 чоловік середнього медичного персоналу.
Жителі міста глибоко поважають лікарів О. С. Анікіну, С. О. Зощенка, Н. С. Рудник, G. В. Сердюк, які всі свої сили і здібності віддають справі поліпшення охорони здоров’я трудящих.
Профспілкові і господарські організації підприємств міста багато роблять для поліпшення умов праці і техніки безпеки, що позитивно позначається на здоров’ї трудящих. На шахті «Талівська» № 2 виконано великий обсяг робіт по перекріпленню і осушенню гірничих виробок, впроваджено мокре буріння і зволоження вугілля в масиві, завдяки чому зменшено пилоутворення в шахтах. На підприємстві устатковано фотарій, встановлені солюкс, кварцові та інші апарати. На шахті «Талівська» № 1 для поліпшення умов праці гірників по всіх відкаточних штреках проведено стаціонарне освітлення. На зміну дерев’яному кріпленню прийшло металеве. Для кращого провітрювання вибоїв встановлено більш потужні вентилятори.
Молодогвардійськ будувався як місто нового, соціалістичного типу, з урахуванням усіх потреб і запитів радянських людей. Його забудова провадилася кварталами багатоповерхових благоустроєних будинків з усіма вигодами, в кожному мікрорайоні створювалися підприємства торгівлі, побутового обслуговування. Тільки за 1961—1962 рр. загальна площа житла зросла з 37 до 65 тис. кв. м, або майже вдвоє. На 1962 рік в місті було вже 6 вулиць: Леніна, Молодіжна, Шкільна, Декабристів, Свердлова, М. Коцюбинського. На кінець семирічки загальна жила площа його становила 120 тис. кв. м. Одночасно з житловими будинками тут споруджувались медичне містечко, їдальні, відкривались продовольчі і промтоварні магазини, культурно-освітні заклади.
Трудівники Молодогвардійська люблять своє місто і прагнуть зробити його красивим і благоустроєним. За ініціативою міської Ради розгорнулось змагання трудящих Молодогвардійська з молодими містами Луганщини — Сєверодонецьком і Щастям за високу культуру побуту і зразковий благоустрій. В Молодогвардійську висаджено близько 100 тис. декоративних і 40 тис. фруктових дерев, розбито сквери і квітники. З настанням весни місто одягається в пишне зелене вбрання, прикрашується квітами. Особливо багато квітів на площі біля Палацу культури «Юність», у дворах дитячих закладів і лікарняного містечка.
Молодогвардійська міськрада організувала також змагання за зразкову чистоту і санітарну культуру кварталів і вулиць. У кожному кварталі створено санітарні пости, ради жінок — громадських працівниць, які стежать за чистотою, організують догляд за квітами і зеленими насадженнями. За активною участю громадськості методом народної будови споруджені літній кінотеатр, стадіон, десятки спортивних майданчиків.
Широкого розвитку набула в місті народна освіта. Ще в 1953 році, коли тільки закладались перші шахти, в робітничому селищі шахти «Талівська» № 1 була відкрита початкова школа. В ній навчалося тоді 50 дітей шахтобудівників і працювало два вчителі. В 1958 році ця школа стала семирічною і перейшла в новий чотириповерховий будинок — один з перших будинків в Молодогвардійську. За парти того року сіло 293 учні. А в 1962 році у середній школі, утвореній на базі семирічки, відбувся перший випуск учнів. У 1966 році в новому мікрорайоні відкрито ще одну середню школу на 960 учнів. У 1959 році збудовано школу-інтернат. Школа має чудові, просторі навчальні і спальні корпуси, всі умови для успішного навчання і відпочинку учнів.
При школі-інтернаті організовано шкільний краєзнавчий музей, експонати якого розповідають про далеке минуле Донбасу, і зокрема, Краснодона, про події Жовтневої революції, героїчну боротьбу краснодонських підпільників у роки Великої Вітчизняної війни, про славні будні сучасного Краснодона і Молодогвардійська.
Міцна дружба зав’язалася між колективами учнів і передовими виробничими бригадами міста, що зарахували в свої ряди героїв-молодогвардійців. Зокрема, бригади Анатолія Лаєвського, Аскера Аскерова, Олександри Недайводіної часто бувають у своїх підшефних, цікавляться їх навчанням, відпочинком, ходять з ними в екскурсії по рідному краю. Бригада Аскера Аскерова на свої кошти організувала поїздку учнів у місто Ростов-на-Дону і на Сєвєродонецький хімічний комбінат. За ініціативою і активною участю молодогвардійських виробничих бригад влаштовано заміський піонерський табір, де кожного літа відпочивають понад сто школярів.
Педагогічні колективи шкіл плодотворно працюють над тим, щоб дати учням міцні і глибокі знання, виховати їх палкими патріотами своєї Батьківщини.
Багато років, з дня заснування першої школи, віддає свої знання і педагогічний досвід вихованню дітей Г. І. Голікова. Високою педагогічною майстерністю відзначаються В. К. Журавльова, М. О. Калабухова, Б. П. Сарабєєв, Г. Я. Лавренко і багато інших вчителів.
Піонерські загони і дружини в школах міста названі іменами молодогвардійців. Традиційними стали зустрічі школярів з рідними юних героїв, тематичні вечори та урочисті піонерські збори, присвячені пам’яті героїв «Молодої гвардії».
Для навчання робітничої молоді в 1958 році було відкрито вечірню середню школу. Тільки за роки семирічки тут здобули середню освіту 246 чоловік, восьмирічну — 200 чоловік. Багато шахтарів і будівельників підвищують свою освіту на заочних відділеннях вузів і технікумів. На шахтах «Талівська» № 1 і № 2 зароки семирічки 15 чоловік закінчили інститути, 12 вступили і продовжують навчання в заочних вузах, 32 гірники навчаються в заочних середніх технічних навчальних закладах.
За 1958—1966 рр. Молодогвардійське професійно-технічне училище підготувало 2708 кваліфікованих робітників будівельних спеціальностей і 120 — для підприємств вугільної промисловості.
З 1962 року в Молодогвардійську почав працювати філіал Краснодонської музичної школи.
Наймолодші жителі міста виховуються в дитячих закладах. Кожний третій дошкільник відвідує дитсадок. На підприємствах і будовах створені численні спортивні секції, в кожному жилому кварталі, при кожному гуртожитку є спортивні майданчики. Заняття тут організують громадські інструктори фізкультури. Тільки при Палаці культури «Юність» у постійних спортивних секціях в 1966 році брало участь близько 1000 чоловік, а на підприємствах і будовах міста — понад півтори тисячі чоловік. На шахті «Талівська» № 2, наприклад, спортом займається кожний другий трудівник.
Центром масово-політичної і культурно-освітньої роботи у Молодогвардійську став Палац культури «Юність». Тут є приміщення для роботи різних гуртків художньої самодіяльності і спортивних секцій. Масові заходи провадяться у залі для глядачів на 630 місць і лекційному залі на 230 місць.
Активну участь в організації культурно-освітньої роботи бере правління Палацу культури, членами якого є пристрасні поклонники мистецтва — представники промислових підприємств і установ міста. Це начальник навантаження шахти «Талівська» № 2 Е. К. Абулян, депутат міської Ради Р. Ф. Викова, гірничий майстер шахти «Талівська» № 2 О. І. Нестеренко, помічник начальника шахтопрохідницького управління № 6 Ш. С. Ніну а та інші. За чотири роки роботи Палацу культури тут склався великий творчий колектив. Він налічує понад триста постійних учасників художньої самодіяльності, з числа яких створено два драматичні і два танцювальні колективи, самодіяльний цирк, естрадний і духовий оркестри, чоловічий вокальний ансамбль.
Колективи художньої самодіяльності міста з 1961 по 1967 рік організували для шахтарів, будівельників Молодогвардійська і трудівників підшефних колгоспів та радгоспів близько 400 концертів і спектаклів, взяли участь у двох обласних оглядах художньої самодіяльності, не раз виступали по обласному телебаченню і українському республіканському радіо, а в 1965 році в складі колективів Краснодона брали участь у творчому звіті колективів художньої самодіяльності Луганщини у Києві.
Часто у Палаці культури провадяться тематичні вечори, в яких беруть участь старі комуністи, передовики виробництва, батьки героїв Краснодонського підпілля. В лекційному залі Палацу працюють народні університети юридичних, педагогічних, медичних знань, а з 1965 року — університет естетичного виховання, кінолекторій.
В одному з кращих приміщень Палацу культури — залі щастя в урочистій обстановці провадиться реєстрація шлюбів і новонароджених, вручення паспортів і трудових книжок. Доброю традицією в місті стало проведення комсомольських весіль.
Понад чотири тисячі постійних читачів налічує бібліотека Палацу культури. В її книжковому фонді до 40 тис. примірників різної літератури. При бібліотеці створено раду з найактивніших читачів. В їх числі — передовики виробництва, робітники, інженерно-технічні працівники, лікарі, вчителі.
Працівники бібліотеки беруть активну участь у пропаганді технічних знань, досягнень науки і техніки, передового виробничого досвіду. Спираючись на широкий читацький актив, бібліотека проводить велику роботу по комуністичному вихованню трудящих. Тут цікаво проходять читацькі конференції, літературні вечори. Масові заходи організуються не тільки в самій бібліотеці і залах Палацу культури, але і в молодіжних гуртожитках, в нарядних шахт, на агітмайданчиках міста. В 1964 році обласною радою професійних спілок бібліотеці присвоєно звання «Бібліотека відмінної роботи».
У місті немає сім’ї, яка не передплачувала б газет і журналів. У середньому на кожного жителя щорічно припадає по три примірники періодичних видань.
Шахтарів і будівельників Молодогвардійська зв’язує міцна дружба з трудівниками підшефних колгоспів і радгоспів. Шахта «Талівська» № 1 тільки за 1963— 1965 рр. виділила підшефним радгоспам «Мирний», ім. Орджонікідзе та ім. Пархоменка 37 куб. м лісу, 13 різних електромоторів, 2 трансформатори, 4 насосні установки, допомогла відремонтувати корівник і збудувала кормозапарник в радгоспі «Мирний». Колектив шахтобудівного управління № 2 збудував у підшефних колгоспах і радгоспах корівник і телятник на 100 голів кожний, жилі будинки і гуртожиток загальною площею 665 кв. м. Будівельники споруджують виробничі цехи Ізваринської птахоферми і майстерні по ремонту сільгосптехніки. Шефи з загальнобудівельного управління № 3 збудували в радгоспі ім. Пархоменка 16 двоквартирних будинків, магазин, перебудували сільський клуб.
Постійну методичну допомогу сільським культосвітнім установам подає Палац культури «Юність». Регулярно виступають з концертами в колгоспах і радгоспах району агіткультбригади палацу. Жителі міста спільно з трудівниками села відзначають свято Серпа і Молота, влаштовують вечори дружби.
У Молодогвардійська — велике майбутнє. Повним ходом іде будівництво Самсонівського промислового комплексу. В 1967 році стала до ладу перша черга Самсонівської центральної збагачувальної фабрики. Розширюється почате в 1965 році будівництво шахти-гіганта «Самсонівської-Західної», яка даватиме 10 тис. тонн вугілля на добу. До 1970 року в місті буде збудовано близько 100 тис. кв. м житла, кінотеатр, спортивний комплекс.
Юне місто росте, набирає сил, красивішає з кожним роком, все щасливішим стає життя його мешканців — самовідданих трудівників, гідних спадкоємців бойової слави героїв «Молодої гвардії».
Е. З. ЄРШОВ, Н. С. КОЗЬМІНА