Первомайськ, Луганська область (продовження)
Разом з робітниками старшого покоління комсомольці Первомайська у 20-х роках робили все можливе для відбудови і розвитку народного господарства, щоб дати країні якнайбільше промислової продукції і перш за все вугілля, нестачу якого відчувала в цей час країна і від якого тоді залежав розвиток усіх найважливіших галузей народного господарства.
В 1924 році на шахтах «Труд» і «Альберт» під керівництвом головного механіка Первомайського рудоуправління О. І. Бахмутського були пущені в лавах врубові машини. Але це був тільки початок. О. І. Бахмутський багато думав про те, як повністю механізувати процес видобутку вугілля. Одного разу, усуваючи аварію врубової машини на шахті ім. Крупської, Бахмутський прийшов до висновку про необхідність встановлення на ній другого бара, який підрізував би пласт зверху. Так виникла ідея створення вугільного комбайна, яку він почав втілювати в життя. В 1931 році було розв’язано основні питання його конструкції і весною 1932 року в механічних майстернях рудоуправління комбайн було виготовлено. Він добре пройшов перші випробування на поверхні. Тричі перероблялася машина, поки не почали нормально працювати всі її ланки.
На шахті «Альберт» у червні 1932 року було проведене випробування комбайна безпосередньо в лаві, а 17 серпня вперше в історії гірничої справи вугільним комбайном було видобуто 25 вагонеток вугілля.
В Первомайську народився і другий винахід. В 1935 році головний енергетик Первомайського рудоуправління М. А. Чихачов вперше запропонував конструкцію гірничого комбайна для проходження підготовчих виробіток. Випробування його пройшло також на первомайських шахтах.
Горлівський машинобудівний завод ім. С. М. Кірова і Всесоюзний науково-дослідний інститут вугільної промисловості разом з О. І. Бахмутським у 1939 році розробили конструкцію вугільного комбайна Б-6-39. Горлівський машинобудівний завод виготовив першу партію комбайнів типу Б-6-314, які знайшли широке застосування у вугільній промисловості країни.
В роки першої п’ятирічки шахти інтенсивно оснащувались технікою, підвищувався вуглевидобуток. У 1934 році шахти Первомайська достроково виконали річний план вуглевидобутку. Значно зростає продуктивність праці і на ливарно-механічному заводі ім. Карла Маркса.
Рекордний виробіток О. Стаханова викликав нову хвилю масового руху за високу продуктивність праці, за підвищення норм виробітку на всіх підприємствах Первомайська. Першими, хто пішов за Стахановим по його шляху, були вибійники шахти «Альберт» (тепер шахта № 1) О. А. Денисов, 3. С. Балашов, П. В. Веденій, М. Зінченко та багато інших, які почали виконувати норми виробітку на 140—150 процентів.
На ливарно-механічному заводі ім. Карла Маркса вальцівники бригади Тулуб’єва — кращі ударники — першими включились у стахановський рух. При завданні 150 жолобів вони систематично виготовляли по 220. 28 лютого 1936 року стахановець, коваль Іванов і молотобоєць Козленко за зміну випустили 30 валів для привода ДК-2 при нормі 4, що становило 700 проц. норми. В травні 1938 року на цьому заводі виконували норму на 200 і більше процентів 120 робітників.
В 1937 році на заводі були реконструйовані котельний і механо-складальний цехи, прокладено залізничну вітку і водопровід. Завод освоїв виробництво запасних частин до врубових машин, вугледробарок, електроприводів, вентиляторів та іншої продукції.
Швидко розвивалася в передвоєнні роки вугільна промисловість. Всі реконструйовані і новозбудовані шахти були оснащені найновішою високопродуктивною технікою і щоденно давали 4062 тонни вугілля проти 620 тонн в 1923 році. В жовтні 1940 року було почато будівництво найбільшої в Донбасі шахти «Марія Глибока».
Зростання видобутку вугілля забезпечувалося, головним чином, за рахунок впровадження нової техніки і більш ефективного її використання. За 1923—1940 рр. кількість робітників, зайнятих на шахтах, збільшилась в 2,6 раза, а видобуток вугілля за цей же час зріс майже в 6,6 раза.
В міру розвитку промисловості і збільшення кількості робітників змінювалося і зростало селище. Це в середині 20-х років в межі селища Первомайська були включені села Василівка і Олександрівка. У 1928 році в районі шахт ім. Крупської та «Альберт» споруджуються нові квартали жилих будинків. У травні 1930 року здається в експлуатацію шахта № 5 «Сокологорівка» і одночасно тут заселяються нові будинки.
Первомайськ мав у 1937 році 15 км брукованих шляхів, що з’єднували селища шахт «Сокологорівка», «Альберт» та ім. Менжинського з центром міста, а також водопровід і каналізація. Електрифікуються і радіофікуються всі шахтарські селища. Відійшло в минуле напівголодне, жебрацьке існування робітників, бруд і безкультурність. За період з 1928 по 1936 рік середньомісячна зарплата гірників збільшилась майже в три рази.
В 1939 році в селищі проживало понад 30 тис. чоловік. Було 23 магазини і десятки ларків і торговельних палаток, 4 швейні, 9 шевських майстерень, 6 перукарень, 9 їдалень, ресторан і кафе. В зв’язку з розвитком промисловості і зростанням населення робітниче селище Первомайськ Указом Президії Верховної Ради УРСР в 1938 році було перетворене в місто районного підпорядкування.
Перед Великою Вітчизняною війною в місті була широка мережа медичних закладів. Крім лікарень, двох амбулаторій і аптеки, які були в перші роки Радянської влади, в 1928 році введено в експлуатацію двоповерховий будинок поліклініки і відкрито 8 пунктів охорони здоров’я на підприємствах, родильний будинок на 50 ліжок. В 1933 році був споруджений лікувальний корпус міської лікарні на 175 ліжок. В 1941 році в усіх закладах охорони здоров’я працювало 15 лікарів і 72 працівники із середньою освітою. В 1940 році на охорону здоров’я трудящих було витрачено 500 тис. карбованців.
Великого розвитку в передвоєнні роки набрала народна освіта. 1939 рік був роком переходу до загальної середньої освіти. В 1940/41 навчальному році в Первомайську працювало 11 загальноосвітніх шкіл, в тому числі 5 середніх, З семирічні, 2 початкові і одна школа робітничої молоді. В усіх школах навчалось 5,5 тис. чоловік, працювало 165 вчителів. Для дітей дошкільного віку в 1940 році в місті було 4 дитячі садки і дитячі ясла.
До Жовтневої соціалістичної революції в Первомайську не було жодного клубу або якогось культурно-освітнього закладу. Напередодні Великої Вітчизняної війни в місті — п’ять профспілкових клубів, в яких регулярно читались лекції і доповіді, організовувались різні вечори, виступали гуртки художньої самодіяльності, а також приїжджі професійні мистецькі колективи.
В шести бібліотеках міста в 1940 році було 25 тис. книг і 3,6 тис. постійних читачів. Бібліотеки організовували диспути, читацькі конференції, виїзні книжкові виставки та інші заходи. На всіх підприємствах відкрито червоні кутки, в яких працювали пересувні бібліотеки, організовувались виставки тощо. Тільки в 1940 році населенню міста продано книг на 82 тис. крб. В тому ж році городяни виписували 24 тис. примірників газет і журналів. Перед Великою Вітчизняною війною в місті було 6 стаціонарних кіноустановок, 2 спортивні зали, 6 спортивних майданчиків, стадіон.
Віроломний напад гітлерівської Німеччини на нашу країну перервав мирне життя радянського народу, в тому числі і первомайців. В перші ж дні після початку війни сотні жителів міста добровільно вступили в ряди Червоної Армії. Ті, що залишилися, трудовими ділами вносили свій вклад в справу перемоги над ворогом. Жінки-домогосподарки, підлітки йшли працювати на виробництво. Багато старих робітників, які були на пенсії, поверталися на шахти. М. А. Пузько, вибійник шахти ім. Менжинського, напередодні війни пішов на пенсію, а коли почалась Велика Вітчизняна війна, знову повернувся у вибій і виконував по 1,5—2 норми.
З початком війни широко розгорнулось соціалістичне змагання. Почався рух за право називатися фронтовими бригадами. Шахтарі взяли активну участь у Всесоюзному недільнику, який проводився 17 серпня 1941 року. Всі зароблені на недільнику гроші передані в фонд оборони.
Восени 1941 року передові частини німецьких військ увірвались на західну околицю міста, але контратака радянських частин, до складу яких входило багато жителів міста, відкинула ворога на 6 км. Тут лінія фронту стабілізувалася до липня 1942 року. За цей час з міста були евакуйовані промислові підприємства і значна кількість жителів.
Влітку 1942 року німецько-фашистські війська почали наступ і 10 липня захопили Первомайськ.
Перші ж місяці німецької окупаційної влади ознаменувались страхітливим свавіллям і насильством. Фашистські варвари безпощадно винищували радянське населення. Зразу ж після захоплення міста вони знищили 32 жителів, яких взяли як заложників. Гітлерівські недолюдки скидали людей в шурф шахти «Марія Глибока». 384 чоловіки окупанти вивезли у фашистську неволю. У Первомайську ними було пограбовано підприємства, установи, дитячі заклади, квартири жителів. Але насильство і терор не зломили волі радянських людей до опору ворогові. Трудящі Первомайська вели самовіддану боротьбу проти гітлерівців. У селищі Калинові, розташованому поблизу, виникла комсомольсько-молодіжна патріотична група, до складу якої входило більше десяти чоловік і серед них П. І. Коваленко, Є. І. Коваленко, С. І. Коваленко, Т. Д. Борзаниця, О. Д. Борзаниця, М. Д. Борзаниця, М. С. Криштопа, В. І. Гречуха та інші. Ця група встановила зв’язок з первомайською підпільною партійною організацією, на чолі з І. М. Крючихіним. За її завданням комсомольці слухали повідомлення Радінформбюро, зміст яких передавали народові, поширювали рукописні антифашистські листівки тощо. В грудні 1942 року в бою з гітлерівцями загинув керівник цієї підпільної організації І. М. Крючихін.
Підпільна комсомольсько-молодіжна група була розгромлена, її члени заарештовані, більшість з них загинула в катівнях гестапо.
За відвагу і мужність, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, нагороджено орденами і медалями СРСР понад 5 тис. жителів Первомайська. А М. П. Лопач за героїзм, проявлений при форсуванні Дніпра, удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
З вересня 1943 року частини 266-ї стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора К. Г. Ребрикова визволили місто.
Відступаючи, ворог завдав місту великих руйнувань. Шахти ім. Менжинського, ім. Крупської, № 3—5 «Сокологорівка», «Альберт» та інші були вщент зруйновані і затоплені. Скрізь були руїни, купи каміння — це все, що залишилося від заводу ім. Карла Маркса, центральних електромеханічних майстерень, від залізничної станції Варваропілля. Матеріальні збитки, завдані ворогом Первомайську, обчислювались у сумі понад 200 млн. карбованців.
Відбудова міста почалась зразу ж після вигнання німецько-фашистських окупантів. За рішенням Радянського уряду первомайські шахти № 3—5 «Сокологорівка» і «Альберт» були включені до числа промислових підприємств, що мали бути відбудовані в першу чергу. Гірники, очолювані комуністами, наполегливо переборювали труднощі воєнного часу — нестачу машин, механізмів, матеріалів, кваліфікованих робітників тощо, працювали на відбудові по 10—14 годин на добу і вже в кінці 1943 року відвантажили народному господарству перші 20 тис. тонн вугілля. А наступного року колектив піднятої з руїн шахти № 3—5 «Сокологорівка», перевиконавши державне завдання, дав Батьківщині більше ніж 105 тис. тонн палива. Надпланове вугілля було відправлене дитячим закладам Москви. У 1945 році Батьківщина одержала вже понад 400 тис. тонн вугілля, видобутого первомайцями.
Завдяки героїчним зусиллям гірників та будівельників до 1948 року всі шахти були відбудовані. Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили самовіддану працю шахтарів Первомайська по відбудові і дальшому розвитку підприємств вугільної промисловості. Багато передовиків соціалістичного змагання були нагороджені орденами і медалями. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1948 року бригадиру прохідників Г. П. Кудінову за швидкісне проходження гірничих виробіток присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.
Успішно були виконані первомайцями завдання четвертої п’ятирічки. Тільки у 1950 році гірники Первомайського шахтоуправління видобули понад план майже 18 тис. тонн вугілля.
Повністю був реконструйований завод ім. К. Маркса, який став майже новим підприємством. Ним освоєно випуск нової продукції — електродвигунів для гірничих машин.
Швидко підводилось з руїн місто. Ще у 1943 році почали прийом хворих лікарня та поліклініка. Відновили роботу школи, клуби, бібліотеки, радіовузол, підприємства побутового обслуговування. Дедалі розширювалась мережа торговельних підприємств.
У відповідності із завданнями п’ятого п’ятирічного плану (1951—1955 рр.) передбачалося дальше зростання темпів промислового будівництва в місті. Значно збільшуються капітальні вкладення. Так, тільки по електромеханічному заводу ім. Карла Маркса в останньому році п’ятирічки вони становили 44 900 тис. крб., тобто майже в два рази більше, ніж у 1950 році. Стали до ладу реконструйовані шахти ім. Менжинського та ім. Крупської, освоєні нові проектні потужності, значно підвищилась продуктивність праці.
Вугільні підприємства міста вже на кінець п’ятої п’ятирічки видобували більше палива, ніж у 1940 році. Середньодобовий видобуток становив 4176 тонн.
Велику організаторську і виховну роботу серед трудящих проводили партійні організації. Комуністи були направлені на найвідповідальніші дільниці виробництва.
Особливо добре організувала свою роботу партійна організація шахти № 3—5 «Сокологорівка». Комуністи йшли в авангарді, вони передавали свій досвід робітникам, провадили велику агітаційну роботу.
Партія і Радянський уряд високо оцінили працю шахтарів по дальшому розвитку промисловості міста. На початку 1957 року орденами і медалями була нагороджена велика група гірників, і серед них орденом Леніна 3 чоловіки, орденом Трудового Червоного Прапора — 10 чоловік, орденом «Знак пошани» — 14 чоловік і 8 чоловік — медалями «За трудову доблесть». Серед нагороджених — комуністи О. А. Афонін, С. І. Булат, Г. Г. Маликов, В. М. Горбажа, М. М. Єрмаков, І. П. Лобанов та інші.
За великі успіхи, досягнуті в справі розвитку вугільної промисловості, секретарю райкому партії П. В. Бутенку і керуючому трестом «Первомайськвугілля» І. А. Ткаченку присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.
В авангарді соціалістичного змагання йшли комуністи і на інших підприємствах міста. Заслуженим авторитетом серед працівників Донецької залізниці користується шляховий майстер С. С. Месечко. На його околодку (дільниці шляху) неодноразово організовувались школи передового досвіду. Він підготував десятки досвідчених робітників. У 1949 році С. С. Месечко перейшов в один із найбільш відсталих околодків і вивів його в число передових. Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 1 серпня 1959 року С. С. Месечку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Особливо зросла творча активність трудящих міста в 1959—1965 рр. Перетворюючи в життя рішення XXI з’їзду КПРС, колективи промислових підприємств розгорнули боротьбу за дострокове здійснення завдань семирічного плану. Великого розмаху набрала нова форма змагання — за комуністичну працю. Партійні і профспілкові організації залучили до цього змагання тисячі трудящих усіх підприємств.
За роки семирічки гірники Первомайська вирішували питання комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів і підвищили продуктивність праці. Впроваджуючи комплексну механізацію і автоматизацію, витісняючи малопродуктивну ручну працю, гірники добились за цей час значних успіхів. Рівень механізованої навалки в 1965 році на шахтах становив 80 проц., понад 80 проц. очисних вибоїв було оснащено комбайнами, 66 проц. кріпилось металевим кріпленням.
В 1962 році механізатори шахт тресту «Первомайськвугілля» виступили ініціаторами підвищення продуктивності вугільних комбайнів. В 1958 році вона становила 5050 тонн, а в 1965 році — 6800 тонн. Введення нової техніки і поліпшення її використання дозволило за роки семирічки збільшити середньодобовий видобуток вугілля по тресту на 25 проц., а на шахті ім. Менжинського — майже на 60 процентів.
На шахтах в роки семирічки широко розгорнулась раціоналізаторська робота. Так, робітник шахти ім. Менжинського О. П. Аликін вирішив проблему збільшення пропускної спроможності скіпового стовбура. Він розробив скіп особливої конструкції, вага якого була зменшена на одну тонну. В результаті пропускна спроможність стовбура зросла на 25 проц. Раціоналізатори шахти № 3—5 «Сокологорівка» Т. І. Шеховцов і І. А. Прибиткін розробили гідропрес для вирівнювання кузовів шахтних вагонеток. На цьому пресі вагонетка з будь-якою деформацією кузова вирівнюється протягом однієї хвилини, замість кількох годин, які витрачались під час ремонту вагонеток гвинтовим пресом.
Завдяки самовідданій творчій праці колективи усіх промислових підприємств міста достроково завершили семирічний план. Шахтарі тресту «Первомайськвугілля» дали Батьківщині 513 тис. тонн надпланового вугілля. Найбільших виробничих досягнень добилися гірники шахт № 3—5 «Сокологорівка» та ім. Менжинського, які протягом семирічки видобули понад план 305 тис. тонн палива, колективи електромеханічного заводу ім. К. Маркса і комбінату залізобетонних виробів, що виконали семирічне завдання відповідно на 113 і 148,9 проц. і набагато поліпшили якість продукції.
Велике політичне і трудове піднесення у трудівників Первомайська викликали історичні рішення XXIII з’їзду КПРС і XXIII з’їзду КП України.
Ці рішення відкрили широкі перспективи для розвитку економіки і культури міста. Протягом нової п’ятирічки (1966—1970 рр.) випуск промислової продукції збільшиться у два рази. Розширяться виробничі площі заводу ім. К. Маркса і комбінату залізобетонних виробів. Виросте новий житловий район, що займатиме площу у 25 га. Тут будуть споруджені багатоповерхові будинки з житловою площею у 75,8 тис. кв. м, кінотеатр, магазини, комбінат побутового обслуговування, їдальні, дитячі майданчики та інше. Будуть закладені нові сади, парки, сквери.
Все це викликає почуття радості і гордості жителів міста Первомайська і кличе на нові трудові подвиги.
Перші два роки нової п’ятирічки трудящі Первомайська ознаменували достроковим виконанням виробничих планів. До 50-річчя Радянської держави введено до ладу одну з найпотужніших шахт Донбасу «Марія Глибока».
В місті 5 будівельних управлінь, кілька підприємств легкої і харчової промисловості, в тому числі завод мінеральних вод, хлібозавод, побуткомбінат, багато різних майстерень побутового обслуговування населення.
За роки Радянської влади Первомайськ перетворився з маленького, брудного і невпорядкованого селища Петро-Мар’ївки в сучасне благоустроєне шахтарське місто. Прямі асфальтовані вулиці і тротуари, дво-п’ятиповерхові будинки, зелені насадження і квітники надають йому своєрідної краси. Тільки в 1965 році первомайці на вулицях свого міста посадили 157 тис. декоративних і близько 13 тис. фруктових дерев.
Чудовою прикрасою міста стали парк шахти ім. Крупської і площа Бойової слави, на якій стоїть пам’ятник тим, хто загинув у боях в роки Великої Вітчизняної війни. Невпізнанно змінилась і площа біля будинку тресту «Первомайськвугілля», на якій встановлено пам’ятник В. І. Леніну.
В 1965 році на благоустрій Первомайська було витрачено 162 тис. карбованців.
Первомайськ автобусними лініями зв’язаний з містами Донецьк, Луганськ, Красний Луч, Антрацит та іншими. В місті є водопровід і каналізація, всі вулиці освітлені. З 1945 по 1966 рік в Первомайську побудовано 586 багатоквартирних три-чотириповерхових комунальних будинків. Це майже в 2 рази більше, ніж було всього житла в 1940. З 1952 по 1966 рік було споруджено 1309 житлових індивідуальних будинків.
Значно підвищився життєвий рівень первомайців, різко зросли доходи населення. В місті є 93 магазини, 27 павільйонів і торговельних палаток, дві домові кухні, 14 їдалень, кафе і ресторан.
В Первомайську провадиться велика робота по охороні здоров’я трудящих. Зараз тут працює 4 лікарні і один родильний будинок, в яких 625 ліжок. Медичні заклади забезпечені найновішим устаткуванням, апаратурою та інструментами. У 1962 році в місті відкрито водолікарню, в якій оздоровляється понад 1000 чоловік на місяць.
На підприємствах і шахтах створено 11 здоровпунктів, служба швидкої допомоги. Всього в місті працює 70 лікарів, 230 середніх медичних працівників. В 1965 році на охорону здоров’я трудящих було витрачено 3024 тис. карбованців.
В Первомайську, як і скрізь в країні, небувалого розвитку набрала народна освіта. Зараз у місті (без населених пунктів, підпорядкованих міськраді) 3 середні школи, 6 восьмирічних, 1 початкова і 2 школи робітничої молоді. Працює два вечірні технікуми (філіали Кадіївського гірничого і Луганського машинобудівного технікумів). Вони готують техніків по холодній обробці металів, по розробці вугільних родовищ і гірничих електромеханіків. В усіх школах навчається 7240 дітей. В середніх загальноосвітніх школах робітничої молоді навчається близько тисячі молодих робітників і службовців.
Всі школи мають добре обладнані кабінети, бібліотеки з книжковим фондом близько 50 тис. книг, 8 навчальних майстерень. 340 учителів, які працюють в школах, віддають свої знання і уміння справі навчання і виховання дітей — майбутніх будівників комунізму. Серед них, не шкодуючи сил і праці, творчо працюють багато років заслужений учитель школи УРСР В. Т. Карпенко, Д. І. Підвальна та інші.
Любов’ю і піклуванням оточені діти дошкільного віку. Для них у місті побудовано 19 ясел, 9 садків, у яких виховується понад 2 тис. дітей.
Для підготовки кваліфікованих робітників у місті є 4 професійно-технічні училища, в яких навчається 1300 учнів шахтарським і будівельним спеціальностям. Професійно-технічне училище № 74 — одне з найбільших в області. Воно має добре обладнані учбові кабінети, майстерні і добру виробничу базу.
Сучасний Первомайськ — не тільки значний промисловий, але й культурний центр. В ньому є 5 клубів, 2 кінотеатри. В усіх клубах стаціонарні кіноустановки, лекційні зали, кімнати для гурткової роботи. При клубах створено багато гуртків художньої самодіяльності, які об’єднують кілька сот чоловік. В клубах демонструються кінофільми, організовуються лекції, провадяться тематичні вечори, виступають гуртки художньої самодіяльності. Часто тут виступають професіональні мистецькі колективи, що приїздять до первомайців. Тільки в 1966 році тут побували колективи Луганського обласного драматичного театру, Харківського театру музичної комедії, Тюменського обласного драмтеатру, Луганського театру ляльок, а також Полтавської, Херсонської, Запорізької і Луганської філармоній. В клубах створені всі умови для культурного відпочинку дорослих і дітей, для роботи над розвитком здібностей і талантів, над підвищенням свого культурного рівня.
В місті працює міська бібліотека з книжковим фондом 23 тис. книг, 11 профспілкових бібліотек, у фондах яких близько 200 тис. книг.
У Первомайську працюють на громадських засадах університети культури, технічних, медичних знань, для батьків та інші. Лекторами університетів і відділення товариства «Знання» в 1966 році прочитано 11,5 тис. лекцій.
Жителі люблять своє рідне місто. Вони в праці і в боях за Батьківщину завжди прославляли його своїми подвигами. Сотні робітників і службовців нагороджені орденами і медалями за трудову доблесть і бойові заслуги.
За подвиги в боях за Батьківщину і в праці високі звання Героя Радянського Союзу і Героя Соціалістичної Праці присвоєно шести жителям міста. Законно пишаються жителі міста своїм земляком письменником Б. Горбатовим, який у своїх творах багато сторінок присвятив героїчній праці шахтарів.
Зараз трудящі Первомайська разом з усім радянським народом активно борються за здійснення накреслень нашої партії по побудові комуністичного суспільства в нашій країні.
І. ГОЛЬЦОВ