Слов’яносербський район, Луганська область
Слов’яносербський район вперше був створений у 1919 році. В сучасних межах існує з грудня 1966 року. Розташований у центральній частині Луганської області і межує: на півночі — з Новоайдарським, на півночі і північному сході — з Станично-Луганським, на півдні — з Лутугинським, на південному заході — з Перевальським і на заході — з Лисичанським районами Луганської області.
Площа району займає 1090 кв. км. Населення — 75,9 тис. чоловік, з яких у процентному відношенні міське населення становить 72,7, а сільське — 27,3 проц. Щільність населення на 1 кв. км — 69,6 чоловіка. На території району є 56 населених пунктів, що об’єднані в одну міську, 5 селищних і 5 сільських Рад.
Природні багатства — кам’яне вугілля, а також мергель і глина, що пригодні для виготовлення будівельних матеріалів. З заходу на схід протікає річка Сіверський Донець. У весняно-літній та осінній періоди вона судноплавна. По ній проходять катери від с. Веселої Гори до с. Трьохізбенки.
У районі є 2 великі залізничні вузли — Родакове і Сентянівка, багато під’їзних колій до шахт і збагачувальних фабрик. Проходять основні залізничні магістралі Москва — Донбас, Луганськ — Харків, Луганськ — Київ, а також шосейні шляхи з твердим покриттям — Луганськ — Старобільськ, Луганськ — Лисичанськ.
Головною галуззю промисловості є вугільна, питома вага якої у промисловому виробництві району становить 96,2 проц. В районі працюють 3 шахти, 2 збагачувальні фабрики, а також будівельне управління, підприємства промисловості будівельних матеріалів. У промисловості зайнято 8,1 тис. робітників. Валова продукція промислових підприємств у 1966 році становила 21,3 млн. карбованця.
На території району є 12 радгоспів та Луганська дослідна сільськогосподарська станція. Основні галузі сільського господарства — вирощування овочів та молочне тваринництво. Радгоспи району дають 28 проц. загальнообласного виробництва овочів. Площа сільськогосподарських угідь становить 67,5 тис. га, з них 54,5 тис. га займають орні землі, 3 тис. га під фруктовими садами і 10 тис. га під сінокосами та пасовиськами. У 1966 році зернові культури засівалися на площі 18,8 тис. га, технічні — на 2,4 тис. га, овоче-баштанні займали 4,7 тис. га і кормові культури — 26,3 тис. гектара.
Тваринництво м’ясо-молочного напряму. Основне місце відводиться розведенню великої рогатої худоби, переважно червоної степової породи. Розвинуто також птахівництво та свинарство. На 1 січня 1967 року налічувалося 33,9 тис. голів великої рогатої худоби (в т. ч. 15 тис. корів), 12,5 тис. свиней. У 1966 році радгоспами району було вироблено 27,9 тис. цнт м’яса, 211,6 тис. цнт молока, 2,2 млн. штук яєць.
Машинно-тракторний парк району налічує 569 тракторів, 46 комбайнів, 490 автомашин, 1266 електромоторів. Доїння корів і водопостачання повністю механізоване.
Трудівників району обслуговує велика мережа торгових підприємств — 219 магазинів і 28 їдалень. У 1966 році в порівнянні з 1960 роком товарооборот зріс майже в 2 рази.
Широкого розвитку набула народна освіта. В 10 середніх, 12 восьмирічних, 17 початкових, школі-інтернаті та у 8 школах робітничої і сільської молоді навчається 12,3 тис. чоловік, працюють 705 учителів, з яких 37 нагороджені значком «Відмінник народної освіти УРСР». У Зимогір’ї є професійно-технічне училище.
В районі — 39 клубів, де працюють 202 гуртки художньої самодіяльності, в яких беруть участь 1960 чоловік. Книжковий фонд 44-х бібліотек складає 290 тис. примірників. Населення обслуговують 23 стаціонарні кіноустановки та 2 кінопересувки. З 1 березня 1967 року видається районна газета «Шлях Жовтня». Виходять 2 багатотиражні газети.
Лікувально-профілактичну роботу провадять 8 лікарень, 29 медпунктів, одна амбулаторія. В лікувальних закладах працюють 96 лікарів і 236 чоловік середнього медперсоналу.
В історії району є яскраві сторінки боротьби трудящих мас проти гнобителів. Селяни у 1707—1708 рр. брали участь у повстанні під проводом К. Булавіна (уродженець с. Трьохізбенки). Восени 1905 року революційна хвиля охопила більшість волостей Слов’яносербського повіту. Боротьба селян та робітників навколишніх шахт досягла таких розмірів, що у жовтні Слов’яносербський повіт був проголошений на військовому положенні. Радянська влада у Слов’яносербську була встановлена у грудні 1917 року.
Уродженці Слов’яносербського району виявили мужність і героїзм у роки Великої Вітчизняної війни, в їх числі п’ять Героїв Радянського Союзу.
Серед трудівників району, відзначених урядовими нагородами, 5 Героїв Соціалістичної Праці.