Сьогоднішнє життя Луганська
В Луганську інтенсивно провадяться науково-дослідні і проектно-конструкторські роботи по створенню і впровадженню у виробництво нових машин, систем автоматизації, передових технологічних процесів у вугільній промисловості, будівництві, машинобудуванні. З цією метою у післявоєнний період створено 14 науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів, які об’єднують понад 3,5 тис. наукових працівників та інженерів.
Луганські конструктори у співдружності з московським інститутом «Гипроуглемаш» створили і впровадили на шахтах Луганської області високопродуктивний вугільний комбайн ЛГД (Луганський гідравлічний — «Донбасс»). Працівники луганського філіалу інституту «Дондіпровуглемаш» разом з механізаторами тресту «Антрацит» впровадили у виробництво швидкохідні стругові установки високої продуктивності.
«Укрндігідровугілля» проводить велику роботу по модернізації вуглесосів, вадженню прохідницьких агрегатів, механогідравлічних машин.
Колектив конструкторів заводу ім. Жовтневої революції разом з працівниками луганського філіалу Всесоюзного науково-дослідного тепловозного інституту багато зробив для вдосконалення вітчизняних тепловозів. По ряду техніко-економічних показників луганські тепловози не поступаються перед кращими світовими зразками.
Багато країн світу купують ліцензії на вуглезбагачувальні машини і апарати, створені в Луганську. Світове визнання дістали сепаратор СКВ-20 для збагачення вугілля у важкому середовищі, запатентований у США, ФРН, Англії та Індії, пристрій для кріплення гнучких сит на грохотах, запатентований в Англії, Франції, Бельгії та Індії. Вони створені конструкторами інституту «Діпромашвуглезбагачення» разом з колективом заводу гірничого устаткування ім. Пархоменка.
Пропаганду досягнень вітчизняної і світової науки активно ведуть науково-технічне, медичне, педагогічне, менделєєвське та інші наукові товариства. Близько 4 тис. чоловік об’єднують у своїх рядах чотири районні організації товариства «Знання». Велику роботу по ідейно-теоретичному загартуванню кадрів партійних, радянських, господарських працівників та інтелігенції міста, по підготовці пропагандистів для системи партійного навчання проводить вечірній університет марксизму-ленінізму Луганського міськкому КП України, в якому навчається 1300 чоловік.
Постійно піклується про краще задоволення духовних запитів трудящих творча інтелігенція.
В 1962 році обласний російський драмтеатр і обласний український музично-драматичний театр були злиті в єдиний творчий колектив з двома самостійними трупами. З творчими досягненнями театру під час його гастролей познайомились трудящі Львова, Одеси, Кишинева, Полтави, Астрахані, Красноярська, Омська, Абакана, Тюмені, Норильська та багатьох інших міст країни.
Понад 120 п’єс поставив за післявоєнні роки обласний театр ляльок, створений у 1939 році. В його репертуарі казки народів СРСР, п’єси С. Маршака, С. Михалкова та інших радянських драматургів. Театр веде велику роботу по вихованцю юних глядачів.
Активним пропагандистом музичної класики і творів радянських і зарубіжних композиторів є симфонічний оркестр обласної філармонії, який у вересні 1965 року відзначив своє двадцятиріччя. Глінка і Чайковський, Римський-Корсаков і Бородін, Бетховен і Моцарт, Бізе і Гуно, Прокоф’єв і Шостакович — ось імена, які не сходять з афіш. Широко представлені в репертуарі оркестру твори українських радянських композиторів Лятошинського, Данькевича, Штогаренка, Мейтуса, Гомоляки.
Оркестр часто виїжджає в міста і райони області, проводить творчі зустрічі з трудящими в цехах заводів і на польових станах. Високу оцінку оркестру під час його гастрольних поїздок дала музична громадськість Полтави, Запоріжжя, Кременчука, Хмельницького, Вінниці, Житомира, Волгограда.
З відкриттям у 1965 році нового концертного залу філармонії на 600 місць створено сприятливі умови для гастрольних виступів кращих музикантів країни та зарубіжних виконавців. У Луганськ приїжджають видатні радянські диригенти, лауреати і дипломанти міжнародних конкурсів та оглядів музичного мистецтва, зарубіжні музиканти.
Своєрідна природа Донецького краю, його революційне минуле, героїчна праця шахтарів, металургів, машинобудівників, новий побут трудящих служать джерелом натхнення для скульпторів і живописців міста. Луганське відділення Спілки художників УРСР об’єднує 35 членів спілки. Багато творів луганських митців височать на площах, у парках і скверах Луганська та інших міст. Широко відомий пам’ятник героям «Молодої гвардії», споруджений на центральній площі Краснодона. Авторами його є заслужені діячі мистецтва УРСР В. Мухін, В. Федченко і В. Агібалов. Багатогранне життя Донбасу відображають в своїх творах художники І. В. Панич, І. К. Губський та інші. Роботи місцевих художників експонуються не тільки в залах художнього музею ім. Артема, відкритого в Луганську в 1951 році, але й на республіканських та всесоюзних виставках, купуються музеями країни. Великий успіх мала скульптура М. М. Щербакова та М. В. Можаєва «Орля», яка демонструвалася на Міжнародній виставці в 1958 році в Брюсселі.
З 1965 року в Луганську працює відділення Спілки письменників України, яке об’єднує 12 поетів і прозаїків. З них 9 чоловік живуть і працюють у Луганську. Збірки віршів українського поета М. Чернявського «Зерна щастя», «На тихій Лугані», «Щоб небо не падало» та інші видавалися в Москві, Києві, Донецьку. Керівник відділення Т. Рибас — автор роману «Син загиблого», збірок оповідань «Зустрічі», «Марійка», «Небо буде ясним», «Зачаровані». П’єси драматурга Ф. Вольного «Міра кохання», «Я люблю тебе, життя» та інші були поставлені на сцені обласного драм-театру. Видані збірки віршів «На передньому краї», «Мої друзі», «Зустріч з юністю», поема «Гарячі серця» поета С. Бугоркова.
Обласне відділення наймолодшого творчого об’єднання — Спілки радянських журналістів об’єднує близько 150 членів. З них 72 чоловіки працюють в Луганську в обласних і багатотиражних газетах, на радіо і в телестудії.
В місті друкуються три газети: «Луганская правда», яку в червні 1967 року в зв’язку з 50-річчям з дня заснування нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, «Прапор перемоги» — ровесниця перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, комсомольська «Молодогвардієць» і 12 багатотиражних газет. Разовий тираж періодичних видань — 265 тис. примірників.
Міжобласне видавництво «Донбасе» в Донецьку щороку видає велику кількість книг і брошур луганських авторів на політичні, економічні теми, а також з питань удосконалення виробництва, впровадження нової техніки і досвіду новаторів промислових підприємств і будов. Тільки протягом 1966—1967 рр. випущено 70 збірок, брошур і книг. Вони написані інженерами і техніками, передовими виробничниками, господарськими керівниками, партійними працівниками.
Одним з яскравих показників культурних завоювань трудящих Луганська є зростання числа культурно-освітніх закладів, створення всіх умов для розквіту народних талантів. У місті 22 профспілкові клуби і палаци культури, які проводять велику роботу по комуністичному вихованню трудящих, організації їх культурного дозвілля, розвитку художньої самодіяльності. В 1967 році в місті налічувалось 358 самодіяльних колективів і понад 20 тис. учасників художньої самодіяльності.
На рівні професіональних колективів виступають заслужена хорова капела Української РСР і оркестр народних інструментів при Палаці культури ім. В. І. Леніна. Народний театр Палацу культури тепловозобудівників з успіхом здійснив постановку опери М. Глінки «Іван Сусанін».
Тринадцять самодіяльних колективів працює при Палаці культури будівельників. Особливо популярні народний театр оперети, самодіяльний театр юного глядача, заслужена хорова капела старих більшовиків і ветеранів праці, виступи якої мають велике значення для виховання молоді на революційних традиціях.
У Луганську — 15 кінотеатрів, у тому числі великий сучасний кінотеатр «Україна» для показу широкоформатних фільмів.
Хранителями неоціненних духовних скарбів є 185 державних і профспілкових бібліотек. Луганська обласна бібліотека — одна з найстаріших у Донбасі. В 1965 ропі вона переїхала в нове п’ятиповерхове приміщення з книгосховищем на 1 млн. примірників книг. За своїми розмірами і новітнім устаткуванням це одне з кращих бібліотечних споруд у республіці.
Шість тисяч читачів користуються послугами науково-технічної бібліотеки Будинку техніки, фонд якої становить 238 тис. книг.
Багатий на експонати, що розповідають про героїчне минуле Луганська, державний історико-краєзнавчий музей. Після війни відкрились музеї революційної слави на заводі ім. Жовтневої революції та інших підприємствах. У залах музеїв, а також біля пам’ятників В. І. Леніну, Борцям революції, на Гострій Могилі — біля монументів захисникам міста від білогвардійців у роки громадянської війни та від німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни відбуваються зустрічі представників трьох поколінь, прийом у піонери і комсомол. Виховання на революційних і трудових традиціях батьків стало в Луганську невід’ємною частиною ідейного загартування молоді.
Успіхи луганчан, як і всіх радянських людей, в економічному і культурному будівництві свідчать про незаперечні переваги соціалізму, про великі блага, які принесла Радянська влада нашому народові. Соціалістичний лад створив усі необхідні умови для підвищення політичної і трудової активності мас, відкрив перед трудящим и можливість брати безпосередню участь в управлінні державними і виробничими справами. В 1967 році депутатами міської і районних Рад обрано 1290 чоловік. Серед них 666 українців, 609 росіян і представники інших національностей, більше половини становлять робітники.
Все активнішу участь беруть трудящі в управлінні виробництвом. На підприємствах і будовах міста працюють 214 постійно діючих виробничих нарад, у складі яких близько 9000 чоловік. Дві третини з них — робітники. З ініціативи інженерів, техніків і передовиків виробництва на багатьох підприємствах створені громадські конструкторські бюро, 70 громадських бюро техніко-економічного аналізу.
На підприємствах, будовах, транспорті діють сотні постів і груп народного контролю.
З участю самодіяльних організацій трудящих у місті предметніше розв’язуються питання підтримання громадського порядку, контролю за додержанням правил радянської торгівлі, поліпшення медичного обслуговування населення, благоустрою та інші. Все це свідчить про розвиток радянської соціалістичної демократії.
Чудові перспективи розвитку міста на найближчі роки. Здійснюючи директиви XXIII з’їзду КПРС по п’ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1966—1970 рр., трудящі орденоносного міста наполегливо працюють над тим, щоб накреслення партії були успішно втілені в життя.
«Місто-боєць, місто-трудівник» — така стисла формула революційної доблесті луганчан, їх славних традицій, які переходять від батьків до дітей. Простежити за естафетою поколінь — значить, побачити Луганськ, що йде в грізні роки трьох революцій на штурм позицій самодержавства і буржуазії, Луганськ у період громадянської війни, який утверджує владу Рад в боях біля Гострої Могили, Луганськ в роки індустріалізації, який кидає на всю країну клич «П’ятирічку за чотири роки!», Луганськ — місто нескорених у чорні дні фашистської окупації і, нарешті, нинішнє сучасне соціалістичне місто — один з великих індустріальних форпостів Радянської України і всієї нашої багатонаціональної Батьківщини на історичному етапі боротьби за побудову комунізму.
Долі сотень тисяч людей — трудівників і воїнів — склали одну велику завидну долю цього міста-орденоносця.
Д. А. ГАРКОВСЬКИЙ, М. Г. ГОНЧАРЕНКО, Г. Я. ЄМЧЕНКО, В. В. ІЦКОВИЧ,В. І. КАЛАШНИКОВ, В. О. ЛИТВИНЕНКО