Сьогоднішнє життя Луганської області
Розвинулася в післявоєнні роки і вища освіта. Найстарішим вузом є Державний педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка в Луганську, заснований у 1923 році. Він підготував 25 тис. висококваліфікованих учителів. З них 102 присвоєно звання «заслужений учитель школи УРСР».
З стін інституту вийшли визначні вчені нашої країни: Г. В. Кисунько — член-кореспондент АН СРСР, професор, доктор фізико-математичних наук, Герой Соціалістичної Праці; А. І. Ширшов — член-кореспондент АН СРСР, професор, доктор фізико-математичних наук, заступник директора Інституту математики Сибірського відділення АН СРСР; М. С. Свентицький — доктор фізико-математичних наук, завідуючий лабораторією Державного оптичного інституту; Є. П. Довженко — доктор фізико-математичних наук, професор Московського університету; К. М. Ситник — член-кореспондент АН УРСР, доктор біологічних наук, професор, головний учений секретар Президії АН УРСР.
Крім педагогічного інституту, в області працюють медичний, машинобудівний та сільськогосподарський у Луганську і гірничо-металургійний у Комунарську та Рубіжанський філіал Харківського політехнічного інституту. В усіх шести інститутах у 1966/67 навчальному році навчалося 32 тис. студентів проти 8,2 тис. у 1958 році, тобто в 3,9 раза більше. В 38 технікумах області було 35,3 тис. учнів. За період з 1959 по 1966 рік інститути і технікуми області випустили майже 11 тис. спеціалістів з вищою освітою і понад 34 тис. з середньою спеціальною освітою.
У післявоєнні роки в області створено велику мережу науково-дослідних установ. Якщо в 1950 році було лише 7 науково-дослідних закладів з 40 науковими працівниками, то в 1966 році їх було вже 18, де працювало 1793 наукові працівники. До найбільших науково-дослідних установ належать Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут підземного видобування вугілля гідравлічним способом, Український проектно-конструкторський і науково-дослідний інститут по збагаченню і брикетуванню вугілля, Сєвєродонецький філіал Державного науково-дослідного інституту азотної промисловості, Проектно-технологічний інститут машинобудування та ряд інших.
Великий вклад у розвиток народного господарства, культури і науки вносить численна армія вчених. У 1966 році у вузах, науково-дослідних інститутах і установах області працювало 18 докторів наук і 331 кандидат наук. Багато наукових відкриттів мають не тільки місцеве, а й загальнодержавне значення, дістали широке практичне застосування в різних галузях народного господарства.
Кафедра загального землеробства Луганського сільськогосподарського інституту під керівництвом професора М. П. Лубовського розробила ефективну систему обробітку зябу для посушливої зони, яка дає збільшення врожаю зернових культур до 6 цнт з 1 га. У 1965 році цю систему впроваджено в колгоспах і радгоспах Луганської області на площі близько 400 тис. гектарів.
Професор цього ж інституту М. А. Савченко, що працює в галузі селекції, вивів новий сорт цибулі «Луганська», який дає збільшення врожаю в порівнянні з стандартом на 20—25 проц. і районований на Україні і Молдавії, новий сорт капусти «Заводська ЛСГІ» (Луганського сільськогосподарського інституту), який дає збільшення врожаю на 15—20 проц. і районований у багатьох областях України, поліпшений сорт томатів «Чудо ринку ЛСГІ», дає збільшення врожаю на 25—30 процентів.
Багато зробили для розвитку вітчизняної науки вихідці з робітників і селян, тепер професори Д. К. Гречишкін, М. Г. Гончаренко, С. П. Петруня та інші.
Гітлерівська навала заподіяла величезної шкоди культурно-освітнім установам: театри і кінотеатри, палаци культури, клуби, музичні школи, бібліотеки були зруйновані, майно і книжковий фонд їх пограбовано або знищено. Довелося створювати все заново. Після вигнання німецько-фашистських загарбників з території Луганської області в листопаді 1943 року повернувся колектив російського обласного театру, потім — обласного театру ляльок. В Луганську перебували також колективи театрів деяких інших областей України, територія яких ще була окупована гітлерівськими військами. Харківський український драматичний театр, що працював на Луганщині з травня 1944 року, було перейменовано в Луганський обласний український драматичний театр з постійним місцем перебування в Луганську.
Колективи театрів, що повернулися в Луганську область, з великим творчим піднесенням приступили до роботи. Репертуари театрів поповнилися новими спектаклями на воєнну тематику, а пізніше виставами російської і зарубіжної класики і п’єс місцевих авторів. У грудні 1962 року український і російський обласні театри об’єднано в один Луганський обласний драматичний театр з двома трупами — українською і російською.
В його репертуарі твори російських, українських та зарубіжних класиків, п’єси радянських, в тому числі місцевих, драматургів. Колектив театру успішно виступав у містах і селах Луганщини, в різних областях України, в Молдавії, Сибіру, на Далекому Сході та інших районах Російської Федерації.
Плідно працює колектив обласної філармонії.
У листопаді 1945 року було організовано симфонічний оркестр філармонії, що виступає не тільки в Луганську, а й у районах області, а його учасники проводять творчі зустрічі з трудящими в цехах заводів, на шахтах, у польових таборах колгоспів і радгоспів.
Того ж року в Луганську було створено музичне училище, що готує спеціалістів по відділах: фортепіанному, теоретичному і народних інструментів. У післявоєнний час було відкрито музичне училище в Сєвєродонецьку, музичні школи в Старобільську, Свердловську, Сватовому, Лисичанську і багатьох інших містах, районних центрах і селищах області.
В Луганську працюють культосвітнє і художнє училища, дитяча художня школа. При палацах культури Л}^ганська, Краснодона, Красного Луча, Кадіївки, Рубіжного та інших міст створено гуртки образотворчого мистецтва. Обласне відділення Спілки художників УРСР зросло в 1966 році до 35 чоловік проти 5 чоловік у 1939 році. Талановиті скульптори заслужені діячі мистецтва УРСР В. І. Мухін і В. X. Федченко, І. М. Чумак, М. М. Щербаков, І. П. Овчаренко, художники І. В. Панич, І. К. Губський, В. І. Шеховцев, М. Л. Вольштейн, О. О. Фільберт створили ряд визначних творів, що яскраво відображають бойовий і трудовий героїзм своїх земляків.
У 1965 році створено обласне відділення Спілки письменників України, яке об’єднує 12 прозаїків і поетів. Серед них Т. М. Рибас, М. А. Чернявський, Ф. Г. Вольний, Г. С. Довнар, В. Титов та інші. Свої твори вони присвячують життю і праці трудівників Донбасу. Обласне відділення Спілки журналістів об’єднує понад 150 працівників газет, радіо і телебачення.
Багата Луганщина на народні таланти. Понад 130 тис. чоловік бере участь у художній самодіяльності. Тут створено понад 2 тис. самодіяльних колективів, багато з яких відомі далеко за межами області. Тільки при Луганському Палаці культури ім. В. І. Леніна є чотири самодіяльні народні колективи — Народний драматичний театр, Заслужена хорова капела, Заслужений оркестр народних інструментів, Народний ансамбль танцю. Добру славу далеко за межами області здобули Кадіївський народний шахтарський ансамбль, Свердловський народний цирк, Сєвєродонецький народний ансамбль пісні і танцю та інші.
Багато колективів художньої самодіяльності області виступає по республіканському і Всесоюзному радіо і телебаченню, перед трудящими підприємств Москви, Києва, Ленінграда та інших міст. Щороку проводяться творчі звіти самодіяльних колективів, на яких відбираються таланти на республіканські огляди.
Особливо слід відзначити фестиваль самодіяльного мистецтва області, присвячений п’ятдесятиріччю Радянської влади, який вилився в справжнє свято мистецтва. В ньому взяло участь понад 100 тис. робітників, колгоспників і службовців.
Успішно розвивається новий вид художньої самодіяльності — любительські кіностудії і гуртки. Вони створюють щороку 50 короткометражних фільмів. Багато кінофільмів, знятих любителями, високо оцінюються громадськістю. Так, наприклад, на 2-му Всесоюзному огляді любительських фільмів у
Москві кінофільм «Тут ми живемо», створений самодіяльною кіностудією Палацу культури Сєвєродонецького хімічного комбінату, нагороджено дипломом, першою премією ВЦРПС і премією Спілки журналістів СРСР. На 3-му Всесоюзному огляді любительських фільмів у Москві в 1965 році кінофільмові «Пам’ятай це», створеному кіностудією при Палаці культури ім. М. Горького в Кадіївці, присуджено заохочувальну премію і Диплом першого ступеня. На Всесоюзному фестивалі самодіяльного мистецтва в 1967 році, присвяченому 50-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції, колектив самодіяльної кіностудії комбінату «Луганськвугілля» за фільм «Боротьба з пилом» нагороджений дипломом 1 ступеня. Для координації роботи і подання практичної допомоги в квітні 1965 року в Луганську відкрито обласний клуб кінолюбителів.
У 1920 році в Луганську було відкрито державний краєзнавчий музей, який має у своїх фондах близько 40 тис. експонатів. Він має
свої філіали у Старобільську, Кадіївці, Ровеньках, Красному Лучі та інших містах. Майже в усіх районних центрах і населених пунктах створено на громадських засада народні музеї.
Великою популярністю користується музей «Молодої гвардії», відкритий у 1944 році в Краснодоні. За роки його існування музей відвідало понад 2 млн. чоловік.
У 1945 році в Луганську відкрито художній музей ім. Артема. Базою для створення його стали подаровані місту Луганську 300 творів художників України. В 1966 році музей мав уже близько 3 тис. творів, що були зосереджені в чотирьох відділах: радянського образотворчого мистецтва (живопис, скульптура, графіка, прикладне мистецтво), російського дореволюційного мистецтва, західноєвропейського мистецтва і українського народного декоративно-прикладного мистецтва.
Постійно збільшувалася мережа кінотеатрів у містах і районах області, будувалися нові клуби, палаци культури, бібліотеки та інші культурно-освітні установи. Тільки за 7 років (1959—1965) в області збудовано 9 нових сучасних кінотеатрів на 5600 місць. 31 грудня 1965 року Луганська обласна бібліотека почала працювати в новому будинку. Книгосховище її розраховане на 1 млн. томів.
В області 812 клубних установ, 915 кіноустановок, в тому числі 546 у сільській місцевості, 1155 масових бібліотек з загальним книжковим фондом 11,7 млн. томів. В області видаються три обласні газети «Луганская правда», «Прапор перемоги» і «Молодогвардієць», 28 міських і районних та 102 багатотиражні газети.
Одним з конкретних проявів нового, комуністичного в характері і свідомості людей Луганщини є велике поширення громадських засад, активна участь широких мас трудящих в управлінні державою. Тон у цій справі задають депутати Рад. До складу сільських, селищних, районних, міських і обласної Рад депутатів трудящих обрано близько 19 тис. чоловік — кращих представників робітників, колгоспників та інтелігенції, комуністів і безпартійних, чоловіків і жінок, комсомольців, молоді. При Радах створено 2079 постійних комісій по промисловості, транспорту і зв’язку, сільському господарству, будівництву і благоустрою, торгівлі і громадському харчуванню, народній освіті, культурно-освітній роботі, соціальному забезпеченню, соціалістичній законності, побутовому обслуговуванню населення, охороні природи та інші. До складу комісій обрано понад 15 тис. депутатів, які беруть активну участь у вирішенні питань господарського і культурного будівництва.
Найбільш масовою організацією трудящих є професійні спілки. Майже мільйон членів профспілки об’єднані в 4924 первинні організації. В 4500 організаціях керівництво спілковою роботою здійснюється на громадських засадах. Під керівництвом партійних організацій вони створили на підприємствах і в цехах 1700 постійно діючих виробничих нарад, куди обрано понад 68 тис. чоловік. Тільки в 1966 році вони розробили тисячі пропозицій по вдосконаленню виробництва, які впроваджено в життя.
На підприємствах області створено 217 громадських конструкторських бюро, 760 громадських бюро економічного аналізу, 28 рад новаторів, 158 громадських бюро технічного нормування, 300 бюро організації праці, 35 шкіл економічного аналізу, 10 інститутів технічного прогресу.
Громадські організації проводять велику роботу по комуністичному вихованню, по запобіганню порушенням норм поведінки. З цією метою в області створено 163 народні університети, 1200 лекторських груп, 1415 народних дружин, 1564 товариські суди.
В області все більше поширюються нові свята і звичаї, що сприяють вихованню людини комуністичного суспільства. Повсюдно поширені Свято праці і Свято врожаю. В побут трудящих Луганщини входять такі чудові звичаї, як урочиста реєстрація шлюбів, новонароджених, урочисті проводи ветеранів праці на пенсію, проводи в армію, посвячення в робітники, вручення перших паспортів тощо.
Луганська область вносить великий вклад у справу зміцнення і розширення економічних зв’язків СРСР з іншими країнами. Продукція промисловості відправляється в 43 країни світу.
Експортуються такі важливі вироби, як електромотори, прокатні валки, чавун, прокат, тепловози, антрацит, гірниче устаткування, добрива, сода, барвники та інше.
Щоб уявити собі обсяг поставок промислової продукції області в інші країни, досить сказати, що тільки один Первомайський завод ім. Карла Маркса в окремі роки постачає понад 1700 одиниць різного устаткування. Електромотори і апарати цього заводу добре відомі в Чехословаччині, Румунії, Демократичній Республіці В’єтнам та інших країнах.
Широко застосовується в багатьох країнах світу продукція заводів ім. Жовтневої революції та ім. Пархоменка (Луганськ), Кадіївського ливарно-механічного, Лутугинського вальцеробного, Комунарського металургійного, а також Сєвєродонецького і Рубіжанського хімічних комбінатів та багатьох інших підприємств.
У свою чергу, в область надходить багато необхідної продукції з інших країн і особливо з соціалістичних — верстати, машини, хімічне устаткування, електродвигуни, різні апарати й прилади для найрізноманітніших галузей виробництва. Їх доставляють з Німецької Демократичної Республіки, Угорської Народної Республіки, Чехословацької Соціалістичної Республіки та інших країн. Це яскравий приклад економічного співробітництва соціалістичних країн, яке прискорює будівництво соціалізму і комунізму.
Однією з форм технічної взаємодопомоги між соціалістичними країнами є обмін проектами і кресленнями різних підприємств і споруд, передача патентів, описів технологічних процесів та іншої науково-технічної документації, а також відрядження спеціалістів і кваліфікованих робітників для подання практичної допомоги на місці. Велику допомогу, наприклад, хімікам Чехословаччини, Польщі і НДР, подає Рубіжанський хімічний комбінат, надсилаючи їм документацію по виробництву барвників. Передано також технічну документацію Чехословацькій Соціалістичній Республіці на виготовлення вугільного комбайна, батьківщиною якого є Луганська область.
Визначні спеціалісти і господарські керівники області беруть активну участь у багатьох міжнародних нарадах по економічному співробітництву соціалістичних країн. У 1958 році вони були учасниками Міжнародної наради машинобудівників у Польській Народній Республіці. Вони брали участь також у Варшавській нараді з питань єдиної класифікації кам’яного вугілля.
Важливою подією в справі науково-технічного співробітництва було проведення в Луганську наради представників Радянського Союзу, Німецької Демократичної Республіки, Угорської Народної Республіки та інших соціалістичних країн з питань дальшого удосконалення тепловозобудування, кооперування і спеціалізації. Відбулося кілька міжнародних нарад спеціалістів у Сєвєродонецьку з питань співробітництва в справі розвитку хімічної промисловості, а також узагальнення і поширення досвіду хімічного комбінату.
Деякі вчені і спеціалісти області допомагають своїм колегам з братніх країн у питаннях наукової організації виробництва і розвитку техніки. Наприклад, книга «Чавунні прокатні валки», автором якої є талановитий інженер, колишній директор Лутугинського заводу О. С. Бешлик, користується великою популярністю не тільки у металургів нашої країни, а й за рубежем. Її перекладено кількома іноземними мовами і видано в Німецькій Демократичній Республіці, в Угорській Народній Республіці та інших країнах.
Немає жодної соціалістичної країни, в якій би не побували спеціалісти і кваліфіковані робітники з Луганської області, щоб подати допомогу своїм братам у справі освоєння нової техніки, організації виробництва, передачі передового досвіду. В свою чергу, спеціалісти і робітники соціалістичних країн часто гостюють у трудящих області. Вони приїздять вивчати досвід організації виробництва і праці на місці, підвищувати свою кваліфікацію. В 1965 році, наприклад, область відвідало 68 груп спеціалістів з 34 країн.
Велику роботу по підготовці висококваліфікованих кадрів робітників і передачі досвіду соціалістичним країнам провели колективи луганських заводів ім. Жовтневої революції та ім. Пархоменка, Комунарського металургійного заводу, Сєвєродонецького хімічного комбінату, багатьох шахт та інших підприємств.
Луганська область — батьківщина багатьох цінних починань у справі неухильного підвищення продуктивності праці. І щоразу, коли виникає те чи інше починання, воно стає відразу ж здобутком не тільки нашої країни, а й усіх країн народної демократії. Цінну ініціативу, наприклад, виявив краснодонський шахтар М. Я. Мамай, яка відіграла важливу роль у зростанні виробництва не тільки в нашій країні, а й у братніх соціалістичних країнах.
Конференція новаторів, активістів, раціоналізаторів і винахідників гірничих підприємств «Вісмут», що відбувалася в В[ДР у 1958 році, прийняла рішення «поширити на всі шахти почин Миколи Мамая». Конференція по обміну досвідом організації соціалістичного змагання, скликана Об’єднанням вільних німецьких профспілок, звернулася з листом до М. Я. Мамая, в якому писала: «Ми приділили, дорогий товаришу Мамай, особливу увагу твоїй ініціативі». Далі в листі зазначається, що виробничі досягнення послідовників донецького новатора «сприяють перемозі соціалізму в мирному змаганні з капіталізмом».
Застосовуючи передові методи праці за прикладом М. Я. Мамая, болгарські шахтарі добилися чудових результатів. Про це дуже яскраво розповідає в своєму листі вибійник шахти ім. Георгія Димитрова Йордан Георгієв: «Ми завжди з вдячністю і пошаною згадуємо про наших радянських товаришів, захоплюємося їхніми трудовими подвигами. Ми великою мірою зобов’язані радянським гірникам, у яких ми вчилися, вчимося і будемо вчитися».
Величезний інтерес виявляють трудящі країн соціалістичного табору до досвіду роботи колективів і ударників комуністичної праці. Вони встановили тісний зв’язок з передовими колективами Луганської області. Ще в 1959 році, тобто відразу ж після зародження в нашій країні руху за комуністичну працю, робітники локомотивного заводу з Німецької Демократичної Республіки почали переймати досвід роботи передових бригад і дільниць заводу ім. Жовтневої революції по організації соціалістичного змагання за звання комуністичних.
Бригада комуністичної праці В. Спаського заводу ім. Жовтневої революції одержала листа від своїх німецьких товаришів, в якому вони писали: «Дорогі радянські друзі! Ми, робітники молодіжної бригади, що носить ім’я Філіппа Мюллера, Державного локомотивобудівного заводу ім. Карла Маркса, боремося за звання бригади соціалістичної праці і хочемо налагодити обмін досвідом роботи з вами. Ми хотіли, щоб ви розповіли, як у вас організовано соціалістичне змагання, як застосовується нова техніка, впроваджуються передові прийоми праці. Ваш досвід буде особливо цінний для нас, бо ми в найближчі роки переходимо на тепловозобудування. На вашому заводі такий перехід було здійснено, і ви добре розумієте, що ваш досвід міг би нам дуже придатися. Ми заздалегідь вдячні вам. Наша бригада соціалістичної праці прагне внести вклад у справу перемоги соціалізму в Німецькій Демократичній Республіці. Нам треба зміцнювати наші дружні зв’язки, що дасть можливість ще більше зробити для збереження і зміцнення миру».
Все це свідчить, що економічні і науково-технічні зв’язки Луганської області з соціалістичними країнами служать справі зміцнення сил і могутності світової соціалістичної системи, прискорюють розвиток економіки країн народної демократії. В той же час промисловість області внаслідок економічних і науково-технічних зв’язків з цими країнами використовує передовий досвід і нову техніку своїх друзів, що допомагає трудящим Луганщини успішно розв’язувати завдання, які випливають з грандіозних планів будівництва комунізму в нашій країні.
Постійно розширюються зв’язки області з іншими країнами по лінії туризму, обміну делегаціями тощо. Тільки в 1965 році як туристи побували в інших країнах 939 чоловік, у тому числі в Болгарії, Румунії, Чехословаччині, НДР, Угорщині, Польщі, Індії, Австрії, на Кубі, а також зробили подорожі по Середземному морю, навколо Європи і Східної Африки. В свою чергу, майже 600 туристів інших країн відвідали Луганську область. Все це сприяє зміцненню дружби між народами, мирному розвиткові їх і процвітанню.
Грандіозні перспективи перед трудящими Луганщини відкрив новий п’ятирічний план (1966—1970 рр.). Загальний обсяг промислового виробництва області за цей час зросте більше, ніж у півтора рази. Середньорічні темпи приросту продукції становитимуть 8,8 процента. Видобуток вугілля зросте на сім з лишком мільйонів тонн і досягне у 1970 році майже 78 млн. тонн.
Загальний обсяг виробництва чавуну і сталі збільшиться на 23 проц., а прокату — більше, ніж у півтора рази. В 2,4 раза зросте випуск хімічної продукції, на 57 проц.— продукції машинобудування і металообробки.
П’ятирічка сільських трудівників кличе їх на розв’язання головного завдання — значно збільшити виробництво продукції землеробства і тваринництва з метою кращого задоволення зростаючих потреб населення у продуктах харчування, а промисловості — у сільськогосподарській сировині. Основою розв’язання цього завдання є послідовне здійснення системи економічних і агротехнічних заходів, розроблених березневим (1965 р.), травневим (1966 р.) Пленумами ЦК КПРС та листопадовим (1967 р.) Пленумом ЦККП України.
П’ятирічний план передбачає дальше зростання народного добробуту. Так, наприклад, у містах і селищах буде збудовано 2,3 млн. кв. м житлової площі, понад 60 загальноосвітніх шкіл, лікувальні заклади, нові клуби, палаци культури, бібліотеки тощо.
Трудящі області сприйняли нову п’ятирічку як свою кровну справу і розгорнули соціалістичне змагання за її дострокове виконання під знаком гідної зустрічі 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції.
На підприємствах народилися нові чудові почини. Так, у 1966 році гірники свердловської шахти «Червоний партизан» висунули пропозицію створити луганський фонд понадпланового прибутку. За почином гірників комбінату «Донбасантрацит» на всіх підприємствах і будовах області розгорнулося змагання за щоденний вклад в луганський ювілейний фонд понадпланової продукції та прибутку. Широку підтримку трудящих дістала ініціатива п’яти передових колективів про проведення передсвяткового стоденного переклику по використанню резервів виробництва, в якому з 20 липня по 28 жовтня 1967 року взяло участь понад 600 тис. трудящих.
Підприємства області достроково виконали соціалістичні зобов’язання на честь 50-річчя Великого Жовтня. За два роки п’ятирічки вироблено понадпланової продукції більше, ніж на 250 млн. крб., у тому числі 2,9 млн. тонн вугілля, 37 тис. тонн чавуну, близько 30 тис. тонн сталі та багато іншої продукції. На 9 проц. зросла продуктивність праці.
Великих успіхів досягли у ювілейному змаганні трудівники сільського господарства. Вони достроково виконали соціалістичні зобов’язання по виробництву і продажу державі зерна, м’яса, молока та іншої продукції.
Ці визначні досягнення у господарському і культурному будівництві — результат самовідданої праці усіх трудівників. Партія і уряд високо оцінили їх трудовий подвиг. За післявоєнний час понад 47 тис. трудящих області нагороджені орденами і медалями СРСР, а 145 чоловік удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці. Орденами нагороджено також 24 підприємства області.
Видатні досягнення, з якими прийшла Луганщина до піввікового ювілею Радянської влади, здобуто завдяки величезній організаторській і виховній діяльності обласної партійної організації, що об’єднує 3 тис. первинних парторганізацій і налічує у своїх рядах більше 150 тис. членів КПРС. Комуністи області завжди перебували в авангарді мас, впевнено вели трудівників міста, села до нових висот у розвитку економіки й культури, поліпшення добробуту населення. П’ятдесятирічний шлях Луганщини — яскраве свідчення непорушної єдності партії і народу. Робітничий клас, трудове селянство та інтелігенція краю завжди йшли за ленінською партією, приймали її рішення як свою рідну справу і наполегливо боролись за перетворення їх у життя.
Напередодні святкування 50-річчя Радянської влади за досягнуті успіхи по виконанню соціалістичних зобов’язань область і десять кращих підприємств нагороджені Пам’ятними прапорами ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС. А кілька установ і підприємств нагороджено Пам’ятними прапорами ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради профспілок.
14—15 грудня 1967 року в торжествах з нагоди 50-річчя Радянської України в Луганську взяв участь член Політбюро ЦК КПРС, перший секретар ЦК КП України П. Ю. Шелест за дорученням Центрального Комітету партії та Президії Верховної Ради УРСР він вручив Луганській області та місту Луганську пам’ятні ювілейні медалі.
Натхнені високими урядовими нагородами, трудівники Луганщини своєю самовідданою працею примножують трудову славу своєї області, добиваються нових успіхів у боротьбі за виконання завдань п’ятирічки, за втілення в життя рішень XXIII з’їзду КПРС і XXIII з’їзду КП України.
ГОНЧАРЕНКО М. Г., ЄМЧЕНКО Г. Я., ІВАНОВА Т. Я., КАЛАШНИКОВ В., КРАПИВКА І. В., ЛАПКО М. В., МОТРЕНКО В. Г., ПІЧУГІН В., ХАЛДОБІН І. Я.