Старобільський район, Луганська область
Старобільський район вперше був створений у квітні 1920 року, а в сучасних межах — у грудні 1966 року. Площа—1528,4 кв.км. На півночі межує з Білокуракинським і Новопсковським, на північному сході — з Марківським, на сході — з Біловодським, на північному заході з Сватівським, на заході — з Кремінським, на півдні — з Новоайдарським районами Луганської області. З півночі на південь територію району перетинає залізниця Москва—Донбас. У різних напрямках проходять шосейні дороги, що сполучають Старобільськ з Луганськом, Біловодськом, Новопсковом, Сватовом і Білокуракиним. Через територію району протікає притока Сіверського Дінця річка Айдар та менші річки — Біла і Борова. Населення — 60,9 тис. чол., в т. ч. міського — 20,6 тис. чол., сільського— 40,3 тис. чол., густота —33,5 чол. на 1 кв. кілометр.
На території району одне місто (Старобільськ) і 75 населених пунктів, об’єднаних в одну міську і 15 сільських Рад; є 16 колгоспів, 6 радгоспів і 10 підсобних господарств різних організацій.
Головна галузь економіки району — сільськогосподарське виробництво. За колгоспами і радгоспами закріплено 133,5 тис. га сільськогосподарських угідь, в т. ч. орних — 108,3 тис. га; садів — 2,3 тис. га, луків і пасовиськ — 22,9 тис. га. Під лісом — 6 тис. гектарів.
У структурі посівних площ зернові культури займають 50,5 тис. га, кормові — 39,7 тис. га, технічні — 13,7 тис. га, картопля і овочеві — 1,36 тис. га. Головними зерновими культурами є пшениця і кукурудза, а технічними — цукрові буряки і соняшник. У 1967 році валовий збір зерна становив 917,3 тис. цнт (проти 559,1 тис. у 1959 році), або 18,2 цнт з га; цукрових буряків — 102 тис. цнт (в 1959 році — 96.0 тис. цнт), або 157 цнт з га; соняшнику — 229,5 тис. цнт (в 1959 році — 70,1 тис. цнт), або 17,7 цнт з гектара.
У всіх господарствах району налічується 49,1 тис. голів великої рогатої худоби (в т. ч. 18,4 тис. корів), 53,3 тис. свиней, 14,6 тис. овець. У 1967 році виробництво м’яса становило 73,6 тис. цнт, молока — 348,2 тис. цнт, яєць — 4,5 млн. штук (проти 66.1 тис. цнт мяса, 272,4 тис. цнт молока і 3,6 млн. штук яєць у 1966 році).
В колгоспах і радгоспах є 729 тракторів, 382 комбайни, 579 автомашин та багато іншої сільськогосподарської техніки, що дало можливість повністю механізувати основні роботи в хліборобстві. Одночасно впроваджується механізація трудомістких робіт на тваринницьких фермах: на 91 проц. механізовано доїння корів, на 60 проц.— поїння великої рогатої худоби.
В районі працює немало справжніх майстрів сільськогосподарського виробництва, які з року в рік добиваються високих показників: 287 з них нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. За успіхи в розвитку сільського господарства трудівникам колгоспу ім. 40-річчя Жовтня Г. С. Апатіній та Г. Ф. Колінько (с. Лозовівка), радгоспу ім. Шевченка А. П. Заїці (с. Новоомельково) та керуючому третім відділком радгоспу ім. Шевченка І. Т. Клименку, колишньому першому секретареві райкому партії Ф. Є. Смолякову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
На території району працює 13 промислових підприємств, валова продукція яких у 1966 році становила 18,1 млн. крб. Найбільші з них — ремонтний, пивоварний і молокозавод, на долю яких припадає 72 проц. всієї продукції. На всіх підприємствах працює 2669 чол. У 1967 році до загальної кількості валової продукції металообробна промисловість становила 25,1 проц., легка — 20 проц., харчова — 39,3 проц., виробництво будівельних матеріалів і деревообробна промисловість — 8,6 проц., інші галузі — 7 процентів.
У населених пунктах району великого розмаху набуло громадське та індивідуальне будівництво. Тільки за 1961—1967 рр. збудовано понад 80 тис. кв. м житлової площі, в т. ч. в селах — більше 3 тис. будинків.
Потреби населення обслуговує більше 170 магазинів і ларків, 11 їдалень.
У 1966 році загальна сума товарообороту становила 27,8 млн. крб. Населенню було продано 14 легкових автомашин, 180 мотоциклів і моторолерів, 42 піаніно, 429 холодильників, 1139 телевізорів, 1727 радіол і радіоприймачів, 959 пральних машин та інші товари.
В районі діє 8 лікарень на 560 ліжок, в т. ч. 4 в селах, 43 фельдшерські пункти, 9 пологових будинків, в яких працює 78 лікарів і 367 чол. середнього медичного персоналу.
В 7 середніх, 28 восьмирічних, 32 початкових, 3 середніх школах робітничої і сільської молоді та в заочній середній школі навчається 9080 учнів. З 750 учителів району 36 нагороджені значком «Відмінник народної освіти УРСР», а троє удостоєні звання заслуженого учителя школи УРСР.
У Старобільську працює сільськогосподарський технікум із заочним відділенням, три професійно-технічні училища, медичне училище і музична школа, в яких навчається більше 3200 чол. і працює 114 викладачів.
У районі велика сітка культурно-освітніх закладів: Будинок культури, 37 клубів, 29 бібліотек, де налічується 333,7 тис. книг, 2 широкоекранні кінотеатри, 48 кіноустановок, історико-краєзнавчий музей. При Будинку культури та клубах створено 315 гуртків художньої самодіяльності, в яких бере участь більше 4,1 тис. чоловік.
Районне відділення товариства «Знання» налічує 1008 чол., які об’єднуються в 50 первинних організаціях, в т. ч. в 31 сільську. Працює 17 народних університетів, в т. ч. 5 університетів сільськогосподарських знань. Виходять районна газета «Під прапором Леніна» і 6 багатотиражних газет.
Багате і цікаве історичне минуле. Археологічні розкопки свідчать про те, що на території району жили люди з давніх часів. В околицях Старобільська виявлено 10 стоянок людини древньокам’яного віку. В 1892 році поблизу від слободи Підгорівки, що знаходиться недалеко від Старобільська, знайдено скарб срібних і мідних речей, що відносяться до сарматської культури.
Жителі Старобільщини брали активну участь в Булавинському повстанні. В 1707 році біля села Шульгинки повстанці розбили царський каральний загін, яким командував князь Ю. Долгорукий.
У липні 1917 року селяни Муратівської, Смолянинівської та інших волостей Старобільського повіту захопили поміщицькі землі, ліси, сільськогосподарський реманент, хліб та інше.
В 1918 році на Старобільщині було сформовано кілька партизанських загонів, які згодом об’єдналися в 1-й партизанський Старобільський полк.
Під час Великої Вітчизняної війни жителі Старобільського району разом з усім радянським народом мужньо боролися з німецько-фашистськими загарбниками. На території району загинуло багато радянських воїнів. Полеглим героям трудящі встановили на їх могилах 21 пам’ятник. За героїзм і мужність, проявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, уродженці району М. В. Андрушок (с. Піщане), П. М. Сикало (Лиманська сільрада) та П. Й. Болото (с. Байдівка) удостоєні звання Героя Радянського Союзу. В районі працюють Герої Радянського Союзу Г. В. Бурмак (заступник директора тресту радгоспів), В. С. Дерев’янко (учитель Старобільської восьмирічної школи), М. В. Валь (директор комбінату комунальних підприємств).
В 1921 році на Старобільщині працював головою повітової Надзвичайної Комісії Герой Радянського Союзу партизан Великої Вітчизняної війни письменник Д. М. Медведев.
В районі жили і працювали відомі художники В. В. Соколов і Л. І. Чернов.