Новий Роздол, Миколаївський район, Львівська область
Новий Роздол — місто районного підпорядкування, основний центр гірничої промисловості Львівської області, один з найбільших центрів сірчановидобувної індустрії Радянського Союзу та соціалістичних країн.
Місто розташоване на лівобережному дністровському схилі, за 3—4 км від Дністра. Відстань до районного центру 19 км. Через Новий Роздол проходить шосейна дорога Миколаїв — Ходорів, яка зв’язує місто з районним центром і з магістраллю Львів—Миколаїв—Стрий. Залізничною віткою Ходорів—Новий Роздол, побудованою в 1958 році, місто зв’язане з обласним центром. Населення — 14,5 тис. чоловік.
Територія Нового Роздола до 1952 року була незаселена. Тут були поля, сіножаті і мочарі. Виходи сірки на поверхню в цьому районі пов’язані з покладами самородної сірки найбільшого в УРСР Передкарпатського сірчаного району.
Одне з найбільших у районі родовищ самородної сірки — Роздольське — зараз освоюється й експлуатується.
Аналогічно до Передкарпатського сірчаного району з 1953 року почалася експлуатація в Польській Народній Республіці Тарнобжеського родовища сірки, яке географічно є продовженням Передкарпатського району. До недавнього часу, поки не були відкриті Передкарпатський і Тарнобжеський райони, США займали перше місце у світі по кількості запасів сірки. Нині СРСР і ПНР разом узяті посідають значну частину світових запасів самородної сірки.
Самородна сірка Передкарпатського сірчаного району — сірка осадочного типу. В Новому Роздолі вона залягає майже безпосередньо під поверхнею грунту. Середня товщина сірконосних пластів Роздольського родовища 13 метрів (максимальна 29 метрів). Неглибоке розміщення сірчаних руд створює вигідні умови для експлуатації родовища кар’єрним способом, економічна ефективність якого в 4—6 разів більша за шахтний.
Відкриття і вивчення радянськими геологами, хіміками та гірниками Роздольського сірчаного родовища має велике значення для індустріалізації країни. Партія і уряд приділили багато уваги його освоєнню. Туди була послана спеціальна кваліфікаційна комісія, яка за дорученням уряду в березні і квітні 1951 року вивчала на місці перспективи розвитку сірчаної промисловості. Слідом за цим Рада Міністрів СРСР у 1951 році прийняла рішення, яким зобов’язала Міністерство хімічної промисловості обчислити запаси сірки для проектування будівництва Роздольського сірчаного комбінату.
Проведені роботи дали позитивні наслідки, і в 1952 році Рада Міністрів СРСР винесла постанову про будівництво сірчаного комбінату. Для проведення будівельно-монтажних робіт створено у квітні 1953 року спеціальну підрядну організацію — Роздольський будівельно-монтажний трест «Роздолбуд», який уже в травні розпочав будівництво комбінату і перших цегляних житлових будинків, а також допоміжних об’єктів селища сірчаників.
Вся країна допомагала створити великий індустріальний вузол на заході країни. З різних міст Радянського Союзу на будівництво прибували спеціалісти з хімії, геології, геохімії, гірничої справи, які розвідували, вивчали та підготовляли для експлуатації Роздольське родовище. Слідом за ними йшли механізатори гірничих розробок, які прокладали шлях могутній радянській техніці в надри Подністров’я. Одночасно прибували робітники — будівельники, монтажники, транспортники і енергетики. Вони будували нові житлові будинки, будинки установ, промислові споруди, прокладали нові дороги та вулиці. Це були перші жителі нового селища, яке виростало одночасно з комбінатом поблизу шосе Миколаїв—Роздол—Малехів. Перші квартали багатоповерхових житлових будинків споруджувались у південній частині с. Малехова. Це нині вулиці Ярослава Галана і Дружби. Незабаром сюди приїхали вчителі, медичні працівники, працівники торгівлі та громадського харчування.
У 1954 році Рада Міністрів прийняла постанову про прискорення будівництва селища, а в 1956 році — про скорочення строків спорудження комбінату.
Рік у рік розвивалося в Новому Роздолі будівництво. На місці росли кадри будівельників, монтажників, гірників, хіміків, енергетиків.
Підготовку рудної бази та будівництво технологічних цехів новороздольці завершили достроково. Теплоелектроцентраль — серце гірничого велетня — стала до ладу 28 березня 1958 року. Це дало змогу розпочати пуско-налагоджувальні роботи і освоєння виробничого процесу. До Дня будівельника 1958 року колектив новороздольців вийшов переможцем у соціалістичному змаганні і завоював перехідний Червоний прапор Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради. Тоді ж Указом Президії Верховної Ради УРСР нагороджено орденами і медалями групу працівників. Одночасно Дрогобицький обком комсомолу присудив перехідний Червоний прапор передовій молодіжній бригаді арматурників комбінату будівельних матеріалів.
У 1958 році монтажники та експлуатаційники розпочали робоче випробування першого вузла комбінату. Напружено трудилися новороздольці напередодні Жовтневих свят. 4 листопада колектив сірчаного комбінату у співдружності з науковими співробітниками Московського інституту гірничохімічної сировини видав першу пробну виплавлену сірку.
Другого дня газета «Известия» писала: «Біля Дністра, там, де колись був пустир, виросли виробничі корпуси одного з найбільших у Європі підприємств — Роздольського сірчаного комбінату. По сусідству з ним великий рудник, у якому вдень і вночі працюють крокуючі екскаватори.
Готуючись до 41-х роковин Великого Жовтня, будівники комбінату взяли зобов’язання ввести до свята в експлуатацію першу технологічну лінію і розпочати виробництво важливої для хімічної промисловості сировини — сірки.
Сьогодні, 4 листопада, вночі весь комбінат і робітниче селище хіміків облетіла хвилююча звістка про те, що на сіркоплавильному заводі проведена перша плавка. Виробництво роздольської сірки почалося! Переджовтневі зобов’язання з честю виконані».
28 грудня 1958 року з новозбудованої заводської залізничної станції урочисто відправлено через Ходорів у Ленінград ешелон, на паровозі якого майорів червоний транспарант: «Перша продукція роздольських сірчаників у першому році семирічки на честь ХХІ-го з’їзду КПРС».
Колектив будівельників «Роздолбуду», колективи монтажних і спеціалізованих організацій Міністерства будівництва УРСР разом з колективом Роздольського сірчаного комбінату доповіли Центральному комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, що будівництво першої черги Роздольського сірчаного комбінату закінчено, підготовлено рудну базу і забезпечено безперебійну подачу сировини для потреб виробництва. Розпочаті пуско-налагоджувальні роботи другої технологічної ліції. Роздольський комбінат став до ладу діючих підприємств країни.
Росли і житлові квартали селища сірчаників. Спочатку воно було в смузі с. Малехова, а 31 жовтня 1959 року Указом Президії Верховної Ради УРСР його віднесено до категорії селищ міського типу і присвоєно назву Новий Роздол. У 1961 році новому комбінату присвоєно назву Державний Роздольський гірничохімічний комбінат. Такі перші важливі етапи в історії Нового Роздола і комбінату.
Кілометрів за десять від селища видно вивержені екскаваторами гори породи. Щоб дістатися до сірконосних пластів, новороздольські гірники зняли 40 млн. куб. метрів гірської маси, відкачали з рудного пласта 80 млн. куб. метрів води.
Руда відкривається і добувається за допомогою вітчизняних гігантських крокуючих екскаваторів з 14-кубовими ковшами та 75-метровою стрілою. Загальна електрична потужність машини 8 тис. квт. Кожен з екскаваторів замінює 10 тис. землекопів. На бурових роботах застосовуються обертові бурові верстати, а на навантаженні руди — уралмашівські скельні екскаватори ЭКГ-4. 25- і 27- тонні білоруські автосамоскиди МАЗ-525 і Белаз-540 перевозять рудну породу з кар’єра на збагачувальну фабрику.
Рудник, збагачувальна фабрика, сіркоплавильний цех — три ланки нового підприємства. Гірники, геологи, інженери, машиністи екскаваторів, шофери, дробильники, транспортники, флотатори, автоклавники, хіміки-лаборанти, енергетики, залізничники — основні кадри гірничохімічного комбінату.
Великий загін робітниківч Нового Роздола становлять будівельники, які працюють на комбінаті будівельних матеріалів, гірничохімічному комбінаті і в будівельних управліннях (будівельне управління № 81, спеціалізоване монтажне управління № 27, будівельне управління гідромеханізації № 622, управління будівництва шляхів та інші).
Базою індустріального будівництва в Новому Роздолі є комбінат будівельних матеріалів, який почав працювати в грудні 1955 року. Спочатку це був невеликий завод, що випускав лише 150 кубометрів залізобетону.
За дванадцять років існування комбінату виробництво залізобетонних виробів досягло 60 тис. кубометрів, товарного бетону — 40 тис. кубометрів, паркету — 100 тис. кв. метрів, столярних виробів — 20 тис. кв. метрів. Продукція комбінату йде на підприємства західних областей УРСР.
У 1964 році почалася реконструкція комбінату. В 1965 році побудовано новий арматурний цех і побутовий корпус, будується формувальний цех. Після закінчення реконструкції виробництво залізобетонних виробів буде доведено до 100 тис. кубометрів, дерев’яних — до 180 тис. кв. метрів.
Новий Роздол виріс завдяки братній допомозі всього радянського народу. Уральці дали крокуючі і скельні екскаватори, ленінградці — електромотори і турбіни, москвичі — контрольно-вимірювальні прилади, білоруси — автосамоскиди. На будівництво за путівками партії і комсомолу прибули досвідчені спеціалісти. Так, у 1955 році у Новий Роздол приїхав уродженець Омської області, член КПРС В. І. Бізяєв, який до того працював екскаваторником на будівництві Волго-Донського каналу. З інженерами Уралмашу і досвідченими слюсарями-монтажниками В. І. Бізяєв складав крокуючий гігант ЭШ-14/75 і очолив бригаду цього екскаватора. В 1960 році бригаді В. І. Бізяєва першій в Новому Роздолі присвоєно звання колективу комуністичної праці.
Одночасно на будівництво в Новому Роздолі прийшла сільська молодь. Інженери, техніки, передовики виробництва не рахувалися з часом, передавали свої знання і досвід юнакам і дівчатам. Були створені різні курси, школи передового досвіду, де спеціалісти допомагали молодим робітникам оволодіти технікою. Так, у 1955 році з с. Вовчатичів, що під Ходоровом, приїхав на будівництво демобілізований комсомолець М. О. Наконечний і виявив бажання стати машиністом крокуючого екскаватора. Працюючи на виробництві, він на вечірніх курсах здобув технічну освіту, опанував нову професію, сів за пульт крокуючого екскаватора і кожного дня виконував норми на 110—130 проц. Передовик виробництва, активний громадський діяч, М. О. Наконечний двічі обирався депутатом Верховної Ради УРСР.
Добре і дружно працюють гірники, збагачувальники і сіркоплавильники. Соціалістичне змагання, рух бригад і ударників комуністичної праці, нові патріотичні почини набрали широкого розмаху.
У ході змагання народжувалися все нові творчі думки щодо удосконалення виробничих процесів і технології виплавки сірки. Одностайно був підтриманий заклик партійної організації — освоїти проектну потужність комбінату не за п’ять, а за три роки.
Пошуки нових резервів виробництва почалися всюди. На руднику за пропозицією комуністів тт. І. А. Іванникова, П. А. Головіна та інших впроваджені для розробки родовища нові науково-технічні рішення, які не передбачалися проектом. Ці рішення втілили в життя гірники комуністи В. І. Бізяєв, Г. М. Бурячок, Ф. І. Горошко, М. О. Наконечний, М. Д. Погорєлов та багато інших. Завдяки цьому освоєння рудника завершено на три роки раніше. А це забезпечило достроковий пуск комбінату.
Значні технічні проблеми були вирішені також на збагачувальній фабриці та в сіркоплавильному цеху, зокрема здійснено докорінну реконструкцію технологічної схеми флотації. В 1963 році порівняно з 1959 роком середній вихід сірки з однієї плавки зріс на 22,5 проц., а тривалість середнього циклу плавки зменшилася з 4,45 до 2,95 години.
Протягом 1959—1965 рр. подано 3850 раціоналізаторських пропозицій, економічний ефект від впровадження їх у виробництво становив 3780 тис. крб. Крім того, розроблено і впроваджено у виробництво 460 організаційно-технічних заходів, які дали державі 3400 тис. крб. економії.
Все це допомогло роздольським сірчаникам освоїти проектну потужність комбінату не за 5, а за 2,5 роки, а в 1964 році перевищити її на 35 проц. Держава одержала десятки тисяч тонн надпланової сірки.
Душею колективу новороздольців, його організуючою і направляючою силою є партійна організація, створена ще в травні 1953 року. Спочатку вона об’єднувала 11 комуністів. Через 11 років число комуністів виросло до 787 (з них 548 на гірничо-хімічному комбінаті). Під керівництвом партійної організації колектив Роздольського гірничохімічного комбінату не раз завойовував першість у соціалістичному змаганні серед підприємств хімічної промисловості України.
Велику роботу провела партійна організація Нового Роздола в боротьбі за виконання семирічного плану. Основним завданням її були підбір і розстановка керівних кадрів, розстановка комуністів. Крім того, на кожній будівельній дільниці, в кожному цеху і відділі створено комсомольські організації. Юнаки і дівчата разом з комуністами першими підтримали ініціативу московських залізничників і включилися в змагання за звання бригад і ударників комуністичної праці. Незабаром цей рух став масовим. У цехах і відділах були створені агітколективи, гуртки і школи передового досвіду. Керівники комбінату уважно прислухалися до кожної нової думки. Цінним пропозиціям одразу давали путівку в життя.
Завдяки цьому гірничохімічний комбінат добився значних виробничих успіхів. Валова продукція за 1959—1963 рр. зросла в 4 рази, продуктивність праці — в 2,7 раза, а собівартість продукції знижена більш як у 3 рази. Роздольська сірка — найдешевша в СРСР і Європі.
Партія і уряд високо оцінили самовіддану працю правофлангових великої хімії. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1963 року за успіхи, досягнуті при освоєнні проектних потужностей по виробництву сірки, нагороджено 100 робітників, інженерно-технічних та керівних працівників Роздольського гірничохімічного комбінату, Роздольського комбінату будівельних матеріалів, тресту «Будіндустрія» та інших підприємств і установ. Орденом Леніна нагороджено 7 чоловік, орденом Трудового Червоного Прапора — 11 чоловік, орденом «Знак Пошани» — 27, медалями — 55 чоловік. Високі нагороди трудівникам пер-венця семирічки вручив перший секретар ЦК КП України П. К). Шелест, який 31 жовтня 1963 року прибув у Новий Роздол.
Враховуючи все зростаючі .потреби у природній сірці для розвитку народного господарства країни, а також значення Роздольського комбінату як основної бази виробництва сірки, ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову про подвоєння потужності комбінату і комплексну автоматизацію і механізацію всіх виробничих процесів. Рішення партії та Уряду новороздольці зустріли з великим піднесенням. Усвідомлюючи важливість своєї праці, натхнені історичними рішеннями грудневих Пленумів ЦК КПРС і ЦК КП України, вони вирішили виконати їх достроково. Ще ширше розгорнулося соціалістичне змагання. Все більше колективів завойовували звання колективу комуністичної праці. В 1966 році це почесне звання мали 100 цехів, бригад і екіпажів. ЦК ВЛКСМ і ЦК ЛКСМУ підтримали ініціативу новороздольських комсомольців і оголосили будову ударною-комсомольською. За прикладом комуністів, комсомольці виступали ініціаторами патріотичних починів, брали на себе підвищені соціалістичні зобов’язання. їх девізом стало: «Мій особистий вклад у будівництво комунізму». Все це допомогло трудівникам комбінату додержати слова. Напередодні 47-х роковин Великого Жовтня Вітчизна почула рапорт новороздольців про дострокове завершення будівництва всього технологічного комплексу другої черги комбінату.
Гідно зустріли роздольські сірчаники XXIII з’їзд КПРС. У переддень з’їзду вони достроково виконали план виплавки сірки за перший квартал 1966 року. Рапорт колективу про виконання взятих соціалістичних зобов’язань передав з’їзду делегат комуністів Нового Роздола, член ЦК КП України В. І. Бізяєв.
Новий Роздол не тільки своєрідна сірчана столиця країни, це і науково-дослідний центр, де розробляється нова, прогресивніша технологія переробки сірчаних руд. Тут постійно працюють наукові співробітники багатьох інститутів країни: Московський державний інститут гірничохімічної сировини має на комбінаті науково-дослідну лабораторію і промислово-дослідну установку, на якій досліджено можливість виплавки сірчаного концентрату методом флотації та методом фазового обміну без застосування реагентів. Московський хіміко-технологічний інститут ім. Д. І. Менделєєва має промислово-дослідну установку для комплексної переробки сірчаних руд термічним способом з автоматичним управлінням.
На сірчаному руднику комбінат разом з Московським інститутом радіоелектроніки та гірничої електромеханіки споруджують комплекс дослідної гідроустановки та дослідну самохідну подрібнювально-змішувальну установку для досліджень можливості змивання не тільки четвертинних, а й третинних пластів породи родовища.
Має свій комплексний науково-дослідний цех і комбінат, де удосконалюється існуючий автоклавний метод виплавки сірки. Працює також дослідний цех очистки сірки. Є своя центрально-заводська хімічна лабораторія, гірнича лабораторія, контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, лабораторія відділу технічного контролю. Тут працює великий загін інженерно-технічних працівників. Вони удосконалюють виробничі процеси, провадять навчання на технічних курсах, керують школами комуністичної праці, узагальнюють і впроваджують у виробництво передовий досвід.
У розв’язанні життєво важливих питань роботи комбінату активну участь беруть громадські організації — бюро економічного аналізу, технічного нормування, технічної інформації, постійно діюча виробнича рада. До всіх цих організацій залучено 1500 активістів різних спеціальностей.
Трудівники Нового Роздола підтримують постійний зв’язок з виробничниками гірничохімічної промисловості інших міст Радянського Союзу. Сюди часто приїздять друзі з Росії і Білорусії, із середньоазіатських сірчаних комбінатів, із Стебницького та Калуського гірничохімічних комбінатів. Вони спільно вивчають нові проблеми великої хімії, обмінюються досвідом. У травні 1967 року Новий Роздол відвідала делегація працівників хімічної промисловості союзних республік. Вона знайомилася з досягненнями молодого промислового центру. Перед від’їздом гості посадили «Алею дружби». Роздольці підтримують також постійний і тісний зв’язок з польськими тарнобжеськими сірчаниками.
Велика роль у розвитку підприємств і міста належить трудівникам комбінату будівельних матеріалів, робітникам будівельних управлінь і транспортникам Нового Роздола. Вони будують і монтують виробничі корпуси, будинки установ, житлові квартали міста, прокладають і мостять шляхи і вулиці, забезпечують безперебійну подачу транспорту гірничохімічному комбінату. За самовіддану працю, за досягнуті успіхи у виконанні завдань п’ятирічного плану Президія Верховної Ради СРСР нагородила в 1966 році орденами і медалями велику групу працівників будівельних і транспортних підприємств Нового Роздола. Орденом Леніна нагороджено бригадира слюсарів-монтажників В. І. Овсяника, орденом Трудового Червоного Прапора— 5 чоловік, орденом «Знак Пошани» — 12 чоловік.
Підприємства Нового Роздола систематично подають шефську допомогу колгоспам Миколаївського району, зокрема артілям ім. Ів. Франка, ім. Чапаева та ім. Ватутіна. Вони допомагають добривами, у ремонті інвентаря і проведенні сільськогосподарських кампаній, у будівництві та електрифікації, налагодженні водопостачання господарських і громадських приміщень тощо.
Від заводських корпусів Нового Роздола видно внизу невелику балку, а в ній озеро і пляж, де відпочивають трудящі. Це озеро відділяє промисловий район від міста сірчаників. По той бік балки розкинувся новонасаджений парк — 35 га,’ а далі піднімаються житлові квартали міста. На обрії видніють водонапірна башта, корпуси шкіл, готелю, Палацу культури, лікарні. В обох районах не припиняється будівництво. То тут, то там височать стріли будівельних кранів.
Комбінат і місто мають власну енергетичну базу — теплову електростанціюг побудовану на початку 1958 року. Вона постачає електричну енергію, технологічну перегріту пару для плавки сірки та гарячу воду для центрального опалення промислових цехів і житлових будинків. Енергетична система з’єднана з Добротворською системою. В 1959 році Новий Роздол газифіковано — проведено вітку від магістрального газопроводу Угерсько — Розвадів—Львів.
Широкий розмах будівництва в Новому Роздолі зумовив швидке зростання населення. Якщо на 15.1 1959 року в місті проживало 2,7 тис. чоловік, то на початок 1967 року число жителів досягло 14,5 тис. чоловік. Серед 70 міст і селищ міського типу Львівської області в 1960 році Новий Роздол посідав 57 місце, а серед 7 міст і селищ міського типу, які входили до складу району,— останнє. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 7.VI 1965 року Новий Роздол віднесено до категорії міст. Нині він займає серед міст області вже сьоме, а серед міст району перше місце. Такий швидкий темп збільшення населення не має собі рівного ні в районі, ні в області.
Новий Роздол — це сучасне, добре забудоване місто, з широкими заасфальтованими і озелененими вулицями. Громадські та комунальні будинки споруджені за типовими проектами. У 2- і 5-поверхових житлових будинках повнометражні квартири з усіма комунальними вигодами. На початку 1967 року в місті було 110 багатоповерхових будинків загальною площею 140 тис. кв. метрів. Крім того, є дільниця індивідуальних будинків. Споруджено 6 гуртожитків.
Широко розвинена мережа магазинів і підприємств громадського харчування як у самому місті, так і а районі промислових підприємств. У Новому Роздолі налічується 25 магазинів продовольчих, промислових і культурних товарів, у т. ч. 2 книжкові. Громадське харчування забезпечують 4 великі їдальні (на 200 місць кожна), домова кухня, кафе-кондитерська, ресторан та буфети і їдальні на підприємствах. До послуг жителів побутові майстерні, банно-пральний комбінат, ательє мод. Наприкінці 1964 року став до ладу хлібозавод. Товарооборот торговельних підприємств за 1965 рік досяг 6,5 млн. карбованців.
Про зростання добробуту трудящих свідчать також типові автогаражі, побудовані на околиці міста, радіо- і телеантени. Жителі мають в особистій власності 130 легкових автомашин, 180 мотоциклів, 3080 радіоприймачів, 1320 телевізорів.
У Новому Роздолі є поштове відділення, ощадна каса, автоматична телефонна станція. З місцевої автобусної станції відправляється щодня 70 автобусів до Львова, Стрия, Миколаєва, Жидачева, Ходорова. Крім того, курсують заводські автобуси. На східній околиці збудовано лікарняне містечко, яке має 6 відділків, поліклініку, станцію швидкої допомоги. На підприємствах діють 12 медпунктів. 110 медичних працівників, у т. ч. 25 лікарів, дбають про здоров’я жителів Нового Роздола і навколишніх сіл. У семи кращих будинках розміщені дитячі ясла і садки на 1000 місць.
За роки семирічки на курортах країни лікувалось і відпочивало 1700 трудящих, у будинках відпочинку — 2500, у піонерських таборах відпочивало 2500 дітей працівників підприємств і установ міста.
Новий Роздол не лише промисловий, а й культурний центр. Серед жителів 900 чоловік мають вищу освіту, 3500— середню, 200 — навчаються заочно в політехнічному інституті та університеті.
На початку 1957/58 навчального року у великому чотириповерховому будинку в центрі міста почали діяти середня школа і школа робітничої молоді. Восени 1965 року будівельне управління № 81 закінчило спорудження другої середньої школи на 960 місць.
У школах світлі просторі класи, добре обладнані лабораторії і кабінети фізики, хімії та біології, електромеханічні, авторемонтні, слюсарні, токарні, столярні та швейні майстерні, спортивні зали, бібліотеки, великі актові зали. В школах навчається 2900 дітей і працює 130 учителів, з них 97 мають вищу освіту. До роботи в лабораторіях залучаються як інструктори інженери промислових підприємств. Є у Новому Роздолі і музична семирічна школа, яку відвідують 140 учнів.
Багато молоді навчається у професійно-технічному училищі та хіміко-технологічному технікумі, що спеціалізовані за профілем виробництва. Близько 380 молодих робітників поєднують фахову працю з заочним навчанням у політехнічному інституті і технікумах.
Крім фахових учбових закладів, понад 5 тис. трудящих навчається у системі партійної освіти, у філіалі Львівського університету марксизму-ленінізму і в 200 гуртках і семінарах. Діють народні університети хімії, технічного прогресу, економіки та здоров’я.
Центром культурного життя Нового Роздола є Палац культури, який відкрито влітку 1964 року. Це великий чотириповерховий будинок. Тут є концертно-театральний зал на 890 місць, лекційний зал на 150 місць, партійний кабінет, бібліотека з книжковим фондом 17 тис. примірників, спортивний зал і 23 кімнати для роботи гуртків, кімната міжнародної дружби.
Діє також міська бібліотека, що налічує 10 тис. книжок, якими користуються 1540 читачів. Фаховою літературою робітників та інженерно-технічних працівників забезпечує бібліотека бюро технічної інформації при гірничохімічному комбінаті. Книжковий фонд цієї бібліотеки становить 16 тис. примірників.
Жителі міста передплачують 17 тис. примірників газет і журналів. Мають новороздольці і свою пресу. На гірничохімічному комбінаті з липня 1957 року виходить багатотиражна газета «Радянський хімік» — орган партійної і профспілкової організацій та дирекції комбінату. В газеті з номера в номер друкуються матеріали про ритмічність роботи підприємства, режим економії, відпочинок і побутові умови робітників. Із сторінок газети не сходить рубрика «Слідами наших виступів». Крім багатотиражки, випускаються бойові листки, листки трудової слави, комсомольські прожектори, стіннівки, блискавки, які інформують про життя і виробничі досягнення трудящих.
Разом з ростом Нового Роздола розвивались і розквітали народні таланти. Художня самодіяльність зародилась ще в 1955 році, коли виникли перші хорові, танцювальні, оркестрові та інші гуртки. Згодом організовано зведені самодіяльні колективи — хоровий, драматичний, танцювальний, 2 оркестрові та інші. Гордістю новороздольців є капела бандуристів «Дністер». Капела виникла в 1959 році, а в 1963 — брала участь у республіканському огляді в Києві. На обласних і республіканських оглядах художньої самодіяльності її неодноразово нагороджували почесними грамотами. Капела налічує 50 чоловік. У її репертуарі понад 40 українських та російських народних пісень, а також пісні радянських композиторів, у т. ч. відома всім трудящим міста пісня «Цвіти, наш Роздол».
Партійна, комсомольська організації і завком комбінату надають розвитку художньої самодіяльності великого значення. Самодіяльні колективи створено на збагачувальній фабриці, руднику, при житлово-комунальній конторі, в центральній лабораторії. Почали діяти гуртки художньої самодіяльності на інших підприємствах, в установах і школах міста. Нині в Новому Роздолі налічується 50 хорових, танцювальних, музичних і драматичних колективів, які часто виступають перед трудящими Дрогобича, Роздола, Миколаєва. Під час польових робіт спеціальні концертні бригади виїжджають у підшефні колгоспи.
Над Палацом культури з дня його відкриття взяв шефство Львівський театр опери та балету ім. Івана Франка. Його творчий колектив — частий гість новороздольців. Ставлять тут спектаклі і виступають з концертами і колективи інших театрів України, Білорусії, Російської Федерації.
Усією роботою Палацу культури керує рада. Вечори відпочинку, лекції, бесіди, диспути, вечори зустрічей з передовиками і знатними людьми міста, усні журнали — ось далеко неповний перелік заходів, які організовує рада.
Велику культурно-масову роботу провадять червоні кутки, створені в кожному цеху і відділі комбінату, а також на будівельних дільницях міста. В кутках завжди людно. Одні приходять на репетиції, інші — на шаховий турнір або просто почитати газету чи журнал. Тут ведеться також велика робота по пропаганді передового досвіду. На Всесоюзному огляді червоних кутків кутку сіркоплавильного цеху ВЦРПС присудила перше місце і диплом 1-го ступеня.
25 травня 1965 року відбулося відкриття стадіону «Хімік», побудованого силами працівників комбінату. Стадіон вміщує 5 тис. глядачів. Тут є футбольне поле, волейбольний, тенісний і гімнастично-спортивний майданчики, бігові доріжки та спортивний зал з комплексом допоміжних приміщень. Спортивна робота в Новому Роздолі почала розгортатися в перші ж роки будівництва комбінату. Зараз на підприємствах налічується 14 колективів спортивного товариства «Авангард».
З роками у місті склалися свої традиції, нові обряди. Так, у День хіміка, у День будівельника організовуються масові гуляння, спортивні змагання. В ці дні урочисто приймають у робочу сім’ю молодих робітників. Увійшли в життя і такі обряди, як урочиста реєстрація шлюбів і народжень, комсомольські весілля тощо.
З кожним роком благоустроюється і кращає місто сірчаників. У 1962 році новороздольці включилися в соціалістичне змагання за перетворення його в місто високої продуктивності праці, зразкової культури і комуністичного побуту. За останні 3 роки трудящі насадили 15 тис. дерев, 600 тис. кущів, багато квітників. Новий Роздол стає містом-садом. На півночі, в зеленій смузі, виросте лісопарк відпочинку, профілакторій для трудящих, Зелений театр.
Велику роботу в усіх галузях життя Нового Роздола провадить міська Рада депутатів трудящих. Після останніх виборів (12.III 1967 р.) до її складу ввійшло 50 чоловік, у т. ч. 29 комуністів. При міській Раді діє 7 депутатських комісій. Найбільш активно працює комісія охорони здоров’я і соціального забезпечення, яку очолює Т. В. Бурячок. Комісія перевіряє діяльність медичних установ, санітарний стан міста і підприємств громадського харчування, організовує лекції і консультації для молодих матерів.
Важливим етапом у розвитку міста сірчаників є новий п’ятирічний план. На кінець п’ятирічки загальний обсяг капіталовкладень становитиме 150 млн. крб. Завершення будівництва другої черги гірничохімічного комбінату дасть можливість збільшити виробництво сірки на 20 проц. у порівнянні з 1965 роком. Для розвитку сірчаної промисловості в СРСР велике значення матиме експлуатація Подорожнянського родовища (недалеко від Нового Роздола), руда якого перероблятиметься на Роздольському комбінаті. Буде побудовано також завод по ремонту автосамоскидів і гірничозбагачувального устаткування. Майже вдвічі зросте потужність комбінату будівельних матеріалів. У місті стануть до ладу швейна і кондитерська фабрики. Виростуть нові учбові корпуси хіміко-технологічного технікуму і професійно-технічного училища (на 1400 учнів), третя загальноосвітня середня школа (на 960 учнів), Палац піонерів, три дошкільні заклади (на 800 дітей), два кінотеатри (з загальною кількістю 1400 місць). Значно розшириться лікарняне містечко (до 250 ліжок). Житловий фонд міста збільшиться на 70 тис. кв. метрів (2300 квартир). Торговельна мережа буде розширена з розрахунком на 18 тис. населення. Побудуються критий ринок, центральний універмаг, комбінат побутового обслуговування, холодильний комплекс, тепличний комбінат, овочесховище.
Робітниче селище виникло на новому незаселеному місці 14 років тому. Нині Новий Роздол — індустріальне місто.
Р. С. ВЕВЗЕНКО, В. Я. ОГОНОВСЬКИЙ