Підлісне, Нестеровський район, Львівська область
ПІДЛІСНЕ [до 1949 року — Зіболки (Дзі-болки)] — село, центр сільської Ради, розташоване за 14 км на схід від районного центру і за 11 км від залізничної станції Куликів. Через село протікає річка Желдець. Населення — 1351 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Артасів, Великі Передримихи, Гори, Дернівка, Могиляни, Нагірці.
Розташований на території сільради колгосп «Жовтень» має 2263 га орної землі. Вирощуються зерновій технічні культури. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. З допоміжних підприємств в артілі є цегельний завод.
У Підлісному — середня школа, клуб, бібліотека. Працюють шевська та кравецька майстерні. Споруджено стадіон.
Перша згадка про село в історичних документах відноситься до 1399 року.
Великий вплив серед населення мав осередок КПЗУ, створений у 1927 році у Великих Передримихах. Очолював його І. Д. Беновський. Визволення прийшло у 1939 році. Створений революційний комітет очолював С. М. Вішко. Його ж обрали депутатом до Народних Зборів Західної України. Першим головою сільської Ради обрали І. А. Макогона. В 1940 році організовано колгосп ім. Ворошилова (голова — Д. О. Етнарович), до якого вступило 30 сімей. В цьому ж році виникла комсомольська організація. Під час гітлерівської окупації діяла підпільна організація, членами якої було 7 чоловік: І. Д. Беновський, А. М. Гайдучок, М. Галанюк, Д. Кравець та інші. Підпільники встановили зв’язок з організацією «Народна Гвардія імені Івана Франка», розповсюджували серед населення антифашистські листівки і газети. Жителі Підлісного допомагали загонам з’єднання С. А. Ковпака продуктами, вказували партизанам безпечніші дороги. Г. М. Хаврона переховувала радянських солдат, що виходили з оточення або втікали з полону. Від рук українських буржуазних націоналістів на території сільради загинуло 37 чоловік.