Сколівський район, Львівська область
Сколівський район розташований в південній частині Львівської області, на півдні і сході він межує з Закарпатською та Івано-Франківською областями, на півночі — з Стрийським і Дрогобицьким районами, а на заході — з Турківським районом Львівської області.
Сколівський район утворений в січні 1940 року. В 1963 році, в зв’язку з утворенням територіально-виробничих управлінь, Сколівський район було ліквідовано, а його територію включено до Стрийського району. 8 грудня 1966 року цей район знову було відновлено.
Площа району — 1474 кв. км, на 1 січня 1967 року тут проживало 57,3 тис. чоловік населення, в тому числі робітників і службовців 49 тис. чоловік.
Значна частина району належить до Бойківщини, території, населеної етнографічною групою українців — бойків, характерних багатим і оригінальним мистецтвом (різьба по дереву, вишивка, художнє ткацтво). В їх говорі зберігаються окремі архаїчні риси української мови.
В складі району 57 населених пунктів, підпорядкованих міській (м. Сколе), двом селищним (смт. Верхнє Синьовидне і Славське) та 24 сільським Радам депутатів трудящих.
Рельєф району гористий. Всю його центральну частину займають Сколівські Бескиди, що складаються з ряду хребтів: Сколівського, Парашки, Мальманстальського, Зелемянського та інших. Висота хребтів 900—1000 м, окремі вершини досягають 1300 м (Парашка — 1271 м, Тростян — 1235 м, Писана 1236 м тощо). На південному заході Сколівські Бескиди в межах району граничать з стрімким Вододільним хребтом та Горганами, на півночі біля крутого повороту річки Стрия вони переходять в смугу низькогір’я. Ланцюги хребтів розчленовані поздовжніми і поперечними долинами, в яких течуть бурхливі ріки Стрий, Опір, Орява, Стинавка.
Долини рік використовуються під шляхи сполучення; так, по долині річки Опору прокладено електрифіковану залізницю Львів — Ужгород, по долині Оряви — шосейну дорогу Стрий—Мукачево.
Гори вкриті густими смереково-буковими лісами, зустрічається також ялина, сосна, кедр. Багатий тваринний світ району, тут водяться карпатські олені, козулі, бурі ведмеді, дикі свині, вовки, зубри, видри; з птахів — орли, глухарі, рябчики, кедрівка; риби — осетер, стерлядь, форель, харіус та інші.
Корисні копалини району: нафта (с. Орів), горючі сланці і природний газ (біля смт. Верхнє Синьовидне); район багатий будівельним каменем, щебенем та пісковиками.
Клімат на території району помірно-континентальний, середньорічна температура повітря становить +6° (в липні +16°, 17°, січні —6°).
Грунти буроземні, бідні на поживні речовини. Незначний грунтовий шар постійно змивають дощові та снігові води, видувають вітри. Суцільних орних масивів в районі мало, переважають клаптики по 3—5 гектарів.
Всього в районі сільгоспугідь 43,9 тис. га, з них орних земель лише 10,9 тис. гектарів. Все це утруднює ведення сільського господарства, не дозволяє широко застосовувати механізацію.
Основні напрями сільського господарства — м’ясо-молочне тваринництво, вівчарство, вирощування льону і картоплі. Добре родять тут також жито і бобові культури. Останнім часом велика увага приділяється розвитку садівництва і ягідників.
Все сільськогосподарське виробництво району зосереджено в двох колгоспах: ім. Богдана Хмельницького (с. Корчин) та ім. Жданова (с. Підгородці) і в семи радгоспах: «Завадківський» (с. Завадка), «Орівський» (с. Орів), «Славський» (смт. Слав-ське), «Верховина» (с. Тухолька), «Полонина» (с. Орява), ім. Ів. Франка (с. Тухля), «Сколівський» (смт. Верхнє Синьовидне).
Важливе місце в економіці Сколівського району займає лісництво. Під лісами тут зайнято понад 60 проц. всієї території району. Для експлуатації і охорони лісу в районі організовано Сколівський і Славський лісгоспзаги, в яких працює 1050 робітників та інженерно-технічних працівників. Лісгоспзагам підпорядковано 17 лісництв, декілька лісопунктів, лісозаводи та 2 автоколони. Вартість валової продукції лісгоспзагів в 1966 році становила 1164 тис. крб. Ведучи заготівлю лісу, лісгоспзаги велику увагу приділяють також його вирощуванню. За успіхи, досягнуті в розвитку лісного господарства, група робітників і службовців лісгоспзагів в 1966 році нагороджена орденами і медалями. Ордена Леніна удостоєно директора Сколівського лісгоспзагу С. О. Кравця, ордена Трудового Червоного Прапора — тракториста І. П. Веклича, ордена «Знак пошани» — верстатника Сколівського ліспромкомбінату М. В. Гедина тощо.
Крім лісгоспзагів, на території району працює 8 промислових підприємств: кар’єроуправління, механізований кар’єр по розробці каменю, ліспромкомбінат, комбінат будівельних матеріалів, районне об’єднання «Сільгосптехніки», хлібо-комбінат, райпобуткомбінат і райпромкомбінат; всі вони розміщені в м. Сколому та його околицях. Вартість валової продукції цих підприємств в 1966 році становила 1762 тис. крб., тут працює 430 чоловік робітників та інженерно-технічного персоналу.
По території району проходить високовольтна лінія електропередачі «Мир» — єдиної енергетичної системи країн соціалістичного табору та значна частина нафтопроводу «Дружба».
В районі успішно розвиваються народні промисли. Зокрема, в селищі Славську організовано цех художньої різьби по дереву.
Самовіддану працю трудящих Сколівського району в боротьбі за створення матеріально-технічної бази комунізму очолює партійна організація району, яка нараховує 820 членів і кандидатів в члени КПРС, об’єднаних в 38 первинних організаціях.
До участі в діяльності 28 Рад депутатів трудящих залучено 850 робітників і селян. До районної Ради депутатів трудящих обрано 56 депутатів, міської Ради — 50, селищних Рад — 80 і сільських Рад — 664 депутати.
За часів Австро-Угорської імперії та буржуазно-поміщицької Польщі Сколівський повіт вважався одним з найвідсталіших в Станіславському воєводстві. В повіті понад 80 проц. жителів були неписьменними. Вчителі мали тільки середню освіту, але і їх не вистачало. Надзвичайно незадовільною була медична допомога, в повіті не було жодної лікарні чи медпункту.
Приватні лікарі і акушери, яких у 1930 році в повіті було 29 чоловік, за медичне обслуговування брали непомірно високу плату.
Докорінні зміни відбулися з встановленням Радянської влади. На 1967 рік у Сколівському районі працювало 584 медичних працівники, з них 107 лікарів. В районі 8 лікарень на 395 ліжок, поліклініка, 52 фельдшерсько-акушерських пункти та 7 пологових будинків. В с. Корчин працює туберкульозна стаціонарна лікарня на 75 ліжок. На медичне обслуговування держава щорічно відпускає 1 млн. 90 тис. карбованців.
Незмірно зріс культурний рівень трудящих. В районі є 62 школи, з них — 8 середніх, 38 восьмирічних, 3 вечірніх і одна заочна середні школи, а також допоміжна школа та середня школа-інтернат; в них навчається 13 280 учнів, працює 870 учителів; 269 вчителів мають вищу освіту, 154 — незакінчену вищу. Для найменших громадян району організовано 6 дошкільних дитячих установ, крім того, колгоспи і радгоспи щорічно організовують сезонні дитячі ясла і садки. В 1967 році на народну освіту держава відпустила 2 млн. 338 тис. карбованців.
В районі працює 3 Будинки культури, 44 сільських клуби, 43 бібліотеки, 1 кінотеатр, 4 міських і 48 сільських стаціонарних кіноустановок. На громадських засадах організовано 2 історико-краєзнавчих музеї (в Сколому і Верхньому Синьовидному), декілька університетів культури тощо.
Сколівський район — улюблене місце відпочинку трудящих Львівщини. В Сколому, Славському, Верхньому Синьовидному відкрито туристичні бази. В Славську 1962 року побудовано один з найкращих на Україні трамплінів для стрибків на лижвах. Кожного літа в мальовничих куточках Карпат організовуються десятки піонерських та туристичних таборів, в яких оздоровлюються тисячі дітей трудящих.
Територія Сколівського району була заселена ще з доби первіснообщинного ладу, про що свідчать знахідки кам’яних знарядь у Верхньому Синьовидному та Славському; в с. Лавочному знайдено поховання епохи бронзи.
В роки Великої Вітчизняної війни територія Сколівського району була місцем діяльності партизанських загонів С. А. Ковпака і М. І. Шукаєва.
На території Сколівського району зберігся ряд пам’ятників народної дерев’яної архітектури, які охороняються державою: Пантелеївська церква XVII ст. в м. Сколе, церкви в селах Верхня Рожанка (1801 року), Лавочне (1827 року), Опорець (1844 року), Тухолька (1845 року), Нижня Рожанка.
На Сколівщині народились і жили відомі діячі української культури. В Славському народився письменник Федір Заревич (1835—1879). Довгий час в Славському і Головецькому жили український письменник Микола Устиянович (1811—1885) та відомий український художник Корнило Устиянович (1839—1903). В багатьох селах Сколівщини побував І. Я. Франко, який у 1905 році очолював етнографічну експедицію на Прикарпаття.