Сьогоднішній день Львівської області
У післявоєнні роки розгорнуто велику роботу по поліпшенню житлово-побутових умов трудящих. Лише за 1953—1965 рр. державними і кооперативними підприємствами й організаціями (без колгоспів), а також робітниками і службовцями за рахунок власних збережень і з допомогою державного кредиту збудовано у містах, робітничих селищах і сільських місцевостях житлових будинків загальною площею близько 4,4 млн. кв. м і в колгоспах (колгоспами, колгоспниками і сільською інтелігенцією) — 61 тис. будинків. Якщо на кінець 1940 року в містах області було газифіковано тільки 20 тис. квартир, то на кінець 1966 року — 204 тисячі.
Комуністична партія і Радянський уряд завжди приділяли багато уваги охороні здоров’я трудящих. Якщо в 1940 році в області налічувалось 74 лікувальні установи, то в 1966 році —- 233 (без госпіталів). Число лікарняних ліжок становило відповідно 7,1 тис. і 23,2 тис. На початок 1966 року на 10 тис. населення області припадало 98 лікарняних ліжок і 27 лікарів. У колишньому Львівському воєводстві на 10 тис. населення припадало лише 19 лікарняних ліжок і 5 лікарів. В 1965 році в області було 306 амбулаторних закладів (включаючи поліклінічні відділення лікарень і диспансерів), 224 консультації, 1425 фельдшерсько-акушерських пунктів (в т. ч. 198 фельдшерських здоровпунктів, 315 колгоспних родильних будинків, 46 санітарно-епідеміологічних станцій (включаючи санітарно-епідеміологічні відділи при лікарнях), 123 постійні дитячі ясла, 21 санаторій і 3 будинки відпочинку для оздоровлення трудящих.
Досягнення в галузі культури на Львівщині в післявоєнний період дуже великі. В усіх містах і селах Львівщини партійні організації розгорнули широку роботу по ліквідації спадщини буржуазно-поміщицького режиму — неписьменності. В результаті вже в кінні четвертої п’ятирічки неписьменність була майже ліквідована. У Львівській області на цей час навчилися грамоти близько 100 тис. чоловік дорослого населення. Успішна ліквідація неписьменності стала запорукою нових культурних перетворень.
Серйозних успіхів досягнуто в розвитку загальноосвітньої школи. У 1966/67 навчальному році в 1737 загальноосвітніх школах навчалось 386,8 тис. чоловік.
Дуже показовим є перехід шкіл на вищий ступінь. Характерною рисою дорадянської школи на Львівщині була дуже незначна кількість середніх загальноосвітніх закладів. Переважали початкові школи. Радянська влада назавжди покінчила з таким станом. На початку 1966/67 навчального року в області діяли 305 загальноосвітніх середніх шкіл, 773 семирічні і восьмирічні та інші. Із загального числа шкіл — 25 шкіл-інтернатів.
Швидкій перебудові і розвиткові загальноосвітньої школи на Львівщині сприяла підготовка педагогічних кадрів. Вона велась у Львівському університеті ім. Ів. Франка, у Львівському і Дрогобицькому педагогічних інститутах та ряді педагогічних училищ. Крім того, у Львівську область прислано багато вчителів із східних областей республіки. Проведено також чималу роботу по перепідготовці вчителів. Все це забезпечило зростання кількості учительських кадрів у загальноосвітніх школах. Якщо на початку 1945/46 навчального року було лише 6,8 тис. учителів (без шкіл робітничої, сільської молоді та дорослих), то на початку 1966/67 навчального року — 23,3 тис. Одночасно зростала і кваліфікація педагогічних кадрів. Так, на кінець п’ятої п’ятирічки кількість учителів з вищою і незакінченою вищою освітою становила 4,5 тис. чоловік проти 1,4 тис. у 1945/46 навчальному році.
Поряд з розвитком загальноосвітньої школи швидко розвивалась і спеціальна середня освіта. Кількість технікумів та інших середніх спеціальних учбових закладів зросла з 33 на початку 1940/41 навчального року до 44 на початку 1966/67 навчального року, а кількість учнів у них — з 5,6 тис. до 46,5 тис. чоловік.
На Львівщині відбулися чудові перетворення і в галузі вищої освіти. В 1966/67 навчальному році у 12 вузах області навчалось 74,2 тис. студентів, тоді як у 1945/46 навчальному році — лише 8,8 тис. Разом у вузах і середніх спеціальних учбових закладах у 1966/67 навчальному році навчалось 120,7 тис. чоловік. Слід особливо відзначити те, що переважна кількість випускників — це вихідці з місцевого населення. Всього за період з 1946 по 1966 рік вузами області підготовлено 99 тис. спеціалістів.
В 1966 році у вузах і 35 науково-дослідних установах, а також на підприємствах і в проектних установах Львівщини було зайнято 6120 наукових працівників, втому числі 151 доктор і 1567 кандидатів наук.
Небаченого розвитку досягли в післявоєнні роки на Львівщині література і мистецтво. Постійне піклування партії, дедалі глибше оволодіння марксистсько-ленінською теорією, прагнення творити для народу на основі методу соціалістичного реалізму — все це допомогло письменникам і працівникам мистецтва Львівщини створити ряд високохудожніх творів.
Помітним вкладом в українську радянську літературу є твори Я. Галана, Д. Павличка, Ю. Мельничука, М. Яцкова, Г. Тютюнника, П. Козланюка, І. Вільде, Я. Стецюка, А. Шмигельського, Д. Лукіяновича, Р. Іваничука, П. Інгульського, А. Волощука, В. Лучука, М. Петренка, Р. Братуня, В. Колодія, І. Сварника, Р. Лупківського та інших. Цілий ряд з цих письменників виріс вже в умовах Радянської влади. Це, зокрема, можна сказати про одного з кращих сучасних українських поетів, сина простого прикарпатського селянина — Дмитра Павличка. Зростанню літературного руху на Львівщині сприяє літературно-художній та громадсько-політичний журнал «Жовтень», який виходить у Львові.
Чудових успіхів домоглись композитори Львівщини А. Кос-Анатольський, С. Людкевич, Є. Козак, М. Колесса, які створили багато високохудожніх творів. Опери «Олекса Довбуш» С. Людкевича, «Назустріч сонцю» А. Кос-Анатольського, його ж балети «Хустка Довбуша», «Сойчине крило» та оперета «Весняні грози» увійшли у скарбницю української музики.
Загальне визнання одержали роботи майстрів образотворчого мистецтва О. Кульчицької, А. Манастирського, І. Севери, В. Сколоздри, Л. Левицького, В. Борисенка, В. Савіна та інших.
Значними є досягнення театрального мистецтва. В області діє 5 професійних театрів. Великою популярністю користуються Львівський державний ордена Трудового Червоного Прапора театр ім. М. Заньковецької та Львівський театр опери та балету ім. І. Франка. В складі художніх колективів цих театрів такі відомі актори, як народні артисти Радянського Союзу П. П. Кармалюк, В. С. Яременко, Б. В. Романицький, народна артистка УРСР О. С. Кривицька та інші.
Благотворно впливали на розвиток української культури на Львівщині культури братніх народів нашої країни і особливо великого російського народу. Переклади кращих творів класичної та радянської літератури, гастролі театральних колективів братніх народів, художні виставки — все це важливі форми проникнення на Львівщину кращих зразків національних культур народів-братів.
Справжнім творчим звітом для працівників літератури і мистецтва Львівщини була Декада української літератури і мистецтва у Москві у 1960 році. На цій декаді були продемонстровані чудові успіхи в розвитку культури, досягнуті в області за 20 років існування Радянської влади. Львівська організація письменників була представлена на Декаді новими романами, повістями, оповіданнями, поезією, нарисами. Тільки в Москві до Декади в перекладах на російську мову вийшли: двотомник вибраних творів П. Козланюка, повість І. Вільде «Сестри Річинські», збірка оповідань Я. Стецюка, повість О. Баркової «Завтра», збірки поезій Д. Павличка, Р. Братуня. Свої кращі твори показали на декаді львівські художники. Схвальну оцінку одержали твори Л. Левицького, Я. Чайки, В. Борисенка, В. Одрехівського, Д. Крвавича, М. Павловського та інших. Львівський драматичний театр ім. Заньковецької поставив п’єсу О. Левади «Фауст і смерть», яка яскраво відтворює образ нашого сучасника — будівника комунізму. До декади закінчили роботу над рядом своїх творів композитори А. Кос-Анатольський, С. Людкевич, Р. Симович.
За успіхи в розвитку літератури і мистецтва, за високу художню майстерність, визнану на Декаді, дев’яносто одного працівника літератури і мистецтва області нагороджено орденами і медалями, Почесними Грамотами Президії Верховної Ради УРСР, присвоєно почесні звання.
Важливими культурними осередками в області б клубні установи. Якщо в 1945 році їх було лише 1138, то в 1966 році — 1582. При клубах виросли численні колективи художньої самодіяльності. В репертуарі драматичних колективів п’єси не тільки радянських, але й зарубіжних авторів. Хори, ансамблі, оркестри народних інструментів майстерно виконують народні пісні і кращі твори радянських композиторів.
Клуби — осередки політичних, економічних, сільськогосподарських, правових та інших знань. Вони систематично проводять лекції, бесіди, організовують тематичні вечори, зустрічі з передовиками виробництва.
В області розвиваються різні види народного мистецтва. Понад 500 майстрів художньої народної вишивки об’єднує львівська артіль ім. Л. Українки. Вона дає вироби з художніми вишивками більше ста зразків; чимало з них являє собою чудові твори народного мистецтва.
Серед кращих народних театрів Львівщини, які своєю виконавською майстерністю наближаються до професійних, є Бориславський, Рава-Руський, Львівського Будинку вчених. У Бориславському народному театрі поставлено п’єси «Бориславська трагедія» Ю. Дольд-Михайлика, «Безталанна» І. Тобілевича, «Русские люди» К. Симонова, «Платон Кречет» О. Корнійчука, «Мертвий бог» М. Зарудного, оперу «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Рава-Руський народний театр вже поставив понад 100 п’єс. При ньому створений ляльковий театр, агіткультбригада, яка, зокрема, успішно виступала на Виставці досягнень народного господарства в Москві.
Зростаюча мережа бібліотек дає змогу все більше поширювати серед населення книги. В 1945 році в області було лише 300 масових бібліотек, а в 1966 році — 1549. Книжковий фонд їх зріс за цей час з 0,8 млн. до 14,6 млн. книг. Значна частина книжкового фонду зосереджена в бібліотеках, створених на громадських засадах, які є у багатьох тракторних бригадах, на тваринницьких фермах, у невеликих населених пунктах.
З кожним роком зростає кількість книг, які видаються в області. Так, в 1950 році видано 81 назву тиражем 613,9 тис. примірників, а в 1963 році — відповідно 525 і 2876,5 тисячі.
Поряд з книгою постійним супутником трудящих стали газети і журнали. Зараз в області виходять обласні газети «Вільна Україна», «Львовская правда», міжобласна комсомольська газета «Ленінська молодь» та газета «Львівський залізничник», 20 міських та районних, понад п’ятдесят багатотиражних газет на промислових підприємствах, у колгоспах і радгоспах, тираж яких в 1966 році значно зріс і становить майже 600 тис. примірників. Крім того, трудящі області передплачують понад один мільйон триста тисяч примірників республіканських і центральних газет і журналів. Не тільки міста, але й села повністю радіофіковано. Радіо і телевізор увійшли в побут найвіддаленіших і найвідсталіших у минулому сіл.
Значний прогрес відбувся в кінообслуговуванні населення. Якщо в 1945 році в області було лише 117 кіноустановок, то в 1966 році — 1525. До возз’єднання у селах Львівщини зовсім не було кіноустановок, а тепер їх тут 1326.
Велику роль у комуністичному вихованні трудящих відіграють музеї. Зараз в області є 10 музеїв — філіал Центрального музею В. І. Леніна, літературно-меморіальний І. Франка, української етнографії і мистецтва, історичний та інші. В багатьох містах і селах створені краєзнавчі музеї на громадських засадах.
Чудові досягнення в розвитку соціалістичної за змістом і національної за формою української культури на Львівщині стали можливими лише в умовах Радянської влади, в умовах соціалістичного ладу. Комуністична партія і Радянський уряд завжди приділяли велику увагу ліквідації культурної відсталості області як спадщини її окупації іноземними гнобителями.
В ході великих перетворень на Львівщині відбулись величезні зміни у свідомості трудящих, підвищилась їх політична активність. Справа Комуністичної партії стала їх рідною, кровною справою. На виконання завдань партії кожний робітник, кожний колгоспник спрямовують усі свої зусилля. Успіхи будівництва нового життя продемонстрували силу робітничо-селянського союзу, який гартувався і міцнів у боротьбі. Нині обласна партійна організація налічує 80 тис. комуністів.
Соціалістичний лад, Радянська влада забезпечили швидкий економічний і культурний ріст Львівщини. Сьогодні Львівська область — одна з найбільш розвинутих областей республіки. Її продукція направляється в різні області не тільки Української РСР, але й інших союзних республік. В свою чергу, Львівщина одержує промислові вироби з багатьох міст країни. Економічні зв’язки доповнюються співробітництвом і взаємодопомогою трудящих. Показовим у цьому відношенні є виробничі зв’язки прикарпатських і бакинських нафтовиків, які у ході соціалістичного змагання й обміну досвідом роботи запозичили один у одного багато нового. Зараз робітники Львівщини змагаються з робітничими колективами Луганської, Ростовської та інших областей. Це змагання сприяє виконанню і перевиконанню державних виробничих планів. Кращих економічних показників добивається також колгоспне селянство області, змагаючись з колгоспниками сусідньої Івано-Франківської області.
Тісні культурні зв’язки Львівщини з іншими областями. У вузах Львова здобувають освіту тисячі юнаків і дівчат — вихідців з інших областей. Наукові винаходи вчених Львівщини знаходять практичне застосування далеко за її межами. Львівські театральні і хорові колективи виїжджають на гастролі до багатьох міст Радянського Союзу. Одночасно частими гостями на Львівщині є театральні і хорові колективи з інших міст нашої країни.
Досить широкими стали зв’язки Львівщини з зарубіжними країнами. Продукція її підприємств експортується у багато країн світу, насамперед у соціалістичні. Особливим попитом користуються автонавантажувачі , сільськогосподарські машини, автомобільні крани, електролампи, апаратура, прилади. З другого боку, деяка частина промислового обладнання, яке одержує область, зокрема металообробні верстати, преси, холодильні установки, апаратура для хімічних підприємств, надходять з соціалістичних країн.
Відносини дружби і співробітництва наочно проявляються і в обміні досвідом роботи, у творчому змаганні. Тісні дружні зв’язки налагоджені між трудящими Львівщини і трудящими сусіднього Жешувського воєводства Польської Народної Республіки. Кожного року відбувається обмін делегаціями промислових, сільськогосподарських колективів, партійних, господарських працівників, профспілок. Все це дає реальні результати.
Спеціалісти нашого найбільшого в країні Роздольського гірничо-хімічного комбінату допомагали польським друзям створювати Тарнобжегський сірчаний комбінат. Польські інженери вивчали технологічний процес, робітники з Тарнобжегу оволодівали у роздольців новими професіями. Ці зв’язки свідчать про те, що дружба між українськими і польськими трудящими, про яку мріяли кращі передові люди наших народів, сьогодні набрала дальшого розвитку і — головне — в неї вкладено новий, соціалістичний зміст.
Міцна дружба зав’язалася між трудящими Львівщини і трудівниками області Бараня Угорської Народної Республіки. Особливо тісні зв’язки існують між шахтарями Червонограду, гірничого міста Львівсько-Волинського вугільного басейну, і міста Комло, шахтарського центру області Бараня. Вони обмінюються делегаціями, знайомляться з досвідом організації роботи шахт. Ось вже близько десяти років підтримують між собою тісний зв’язок колективи Львівського ордена Леніна державного університету ім. І. Франка і університету ім. М. Склодовської-Кюрі в польському місті Любліні. Таке ж співробітництво існує між поліграфістами Львова і Лейпціга, колективом нашого хімфармзаводу і хіміками Берліна, будівельниками Львова і Праги, нашими і чеськими електроламповиками.
Дружба, яка почалась з чисто ділових відносин, часто переростає в особисту. Давно стали товаришами вожак бригади комуністичної праці Львівського паровозоремонтного заводу G. Свидерський і бригадир бригади соціалістичної праці такого ж заводу з Чеської Липи в Чехословаччині Й. Гловачек. Вони побували один в одного в гостях. Листи від своїх друзів по професії одержує з Угорщини і Польщі В. Гургаль. Червоноградські прохідники з бригади В. Поберезниченка дружать з членами бригади соціалістичної праці свого угорського товариша Ш. Силаді.
У Львові навчаються студенти з тридцяти країн, в тому числі з африканських та азіатських. Тут вони одержують не тільки знання, необхідні для того, щоб розвивати свою національну економіку, науку, культуру, але і знайомляться з життям радянських людей. Десятки спеціалістів з нашої області працюють у різних країнах світу, сприяючи своїми знаннями, працею і досвідом їх дальшому економічному розвитку.
Чудові перспективи розвитку народного господарства, науки, культури, підвищення матеріального добробуту трудящих Львівщини відкриваються у новому п’ятирічному плані. Накреслені партією на вересневому (1965 р.) Пленумі ЦК КПРС та в рішеннях XXIII з’їзду КПРС заходи по дальшому піднесенню радянської економіки і підвищенню добробуту народу на основі впровадження наукових методів управління народним господарством, удосконалення планування і посилення економічного стимулювання відкриває сприятливі перспективи для дальшого зростання всіх галузей народного господарства Львівщини.
Як і в минулі роки, прискореними темпами розвиватиметься промисловість Львівщини. Так, випуск валової продукції зросте за п’ятирічку в 1,6 раза. Зокрема, валова продукція хімічної промисловості зросте в 2,1 раза, машинобудування і металообробка — в 1,9 раза, нафтопереробна — в 1,9, нафтовидобувна — в 2,3, вугільна — в 1,5 раза і т. д.
П’ятирічним планом на 1966—1970 рр., Директиви якого затверджені XXIII з’їздом КПРС, передбачено значне збільшення виробництва продукції в усіх галузях народного господарства області.
На кінець п’ятирічки на шахтах Львівсько-Волинського вугільного басейну (в межах Львівської області) передбачається видобути 6,8 млн. тонн вугілля — на 1,7 млн. тонн більше, ніж у 1965 році, для чого буде споруджено 3 нові вугільні шахти в районі Великих Мостів і Червонограда. В загальному балансі палива значно збільшиться питома вага нафти й газу.
Видобуток нафти намічається довести до 1 млн. тонн проти 346 тис. тонн у 1965 році. Цей приріст буде досягнуто, зокрема, за рахунок введення в дослідну експлуатацію нафтоносної ділянки Орів—Уличне, посилення темпів нафтобуріння та поліпшення експлуатації діючих свердловин.
Будуть введені в експлуатацію нові родовища газу — Кавське, Хідновицьке, Сколівське, Радехівське, Велико-Мостівське та інші, в результаті чого загальний видобуток природного газу буде доведений до 8,8 млрд. куб. м і попутного — до 460 млн. куб. метрів.
Швидкими темпами розвиватиметься на Львівщині у новій п’ятирічці хімічна промисловість. Будуть споруджені такі великі підприємства, як Новостебниківський калійний комбінат потужністю 600 тис. тонн калійних добрив на рік, Сокальський завод штучного волокна. Виробництво мінеральних добрив збільшиться в порівнянні з 1965 роком в 2,4 раза і становитиме 1420 тис. тонн. Стане до ладу Бориславський комбінат побутової хімії, будуть розширені Бориславський хімзавод і ряд інших підприємств.
Дальшого розвитку набуде машинобудування, особливо для хімічної і нафтової промисловості, верстатобудування, виробництво електротехнічного устаткування. Збільшиться випуск автобусів, автонавантажувачів, розширить випуск продукції завод нормальноосвітлговальних і низьковольтних ламп, Дрогобицький машинобудівний завод, конвеєробудівний завод в с. Рясне та інші. Випуск телевізорів збільшиться майже в два рази і досягне в 1970 році 500 тис. штук, пральних машин — в 1,5 раза і становитиме 45 тис. штук.
За роки п’ятирічки передбачається значне розширення випуску товарів народного споживання шляхом дальшого розвитку харчової промисловості.
Прискорені темпи розвитку промисловості Львівщини у новій п’ятирічці є ще одним яскравим свідченням піклування Комуністичної партії про ті райони країни, які пізніше інших стали на шлях будівництва соціалізму, свідченням конкретного втілення в життя ленінської національної політики.
Директивами XXIII з’їзду КПРС перед трудящими поставлені конкретні завдання по розвитку всіх галузей народного господарства області, причому найбільші обсяги капітальних вкладень у п’ятирічці направляються в хімічну, вугільну, нафтову й газову промисловість.
У новому п’ятирічному плані передбачено дальше зростання виробництва сільськогосподарської продукції на Львівщині, поліпшення обробітку землі, введення високоврожайних сортів, збільшення виробництва і внесення в грунт органічних і мінеральних добрив, освоєння правильних сівозмін, розширення площ осушених земель та інші заходи, що сприяють підвищенню врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва.
План розвитку сільського господарства області на 1966—1970 рр. розроблений з урахуванням внутріобласної спеціалізації сільськогосподарського виробництва і найбільш раціональним його розміщенням, що дасть можливість виробляти найбільшу кількість продукції з найменшими затратами праці і коштів. Дальший розвиток кормової бази сприятиме зростанню продуктивності тваринництва: виробництво м’яса і молока за п’ятирічку збільшиться на 13 процентів.
Важливі заходи у новій п’ятирічці будуть здійснені для підвищення матеріального добробуту трудящих Львівщини, розвитку культури, народної освіти, охорони здоров’я, побутового обслуговування і торгівлі. На Львівщині за п’ятирічку буде збудовано 1,86 млн. кв. м житлової площі — понад 62 тис. квартир. В селах передбачається спорудити 25 тис. будинків. Значно розшириться постачання населення газом. Газопроводи підуть на Сокаль, Яворів, Червоноград. Всього по області буде газифіковано 48 тис. квартир, 117 колгоспів і 7 радгоспів. Передбачено збудувати 63 комбінати та інші підприємства побутового обслуговування населення.
В. МАЛАНЧУК, М. КРАВЕЦЬ, Я. ПАСТЕР, Б. ЯРЕМЧИШИН