Сокальський район, Львівська область
Сокальський район Львівської області утворений в 1939 році. Пізніше до нього була приєднана північна частина Забузького району, а в 1963 році — територія колишніх адміністративних районів Львівської області: Великомостівського, Забузького і Радехівського. В січні 1965 року територію Сокальського району розукрупнено за рахунок вилучення території колишнього Радехівського району.
До складу району входять 4 міста районного підпорядкування (Сокаль, Угнів, Белз, Великі Мости), селище міського типу Жвирка, 36 сільських рад; всього — 128 населених пунктів, переважно села. Крім того, тут розташоване місто обласного підпорядкування — Червоноград, яке разом з селищами Гірником і Соснівкою швидко розростається, що обумовлюється високими темпами розвитку Львівсько-Волинського басейну.
Площа району — 1,6 тис. кв. км, населення — 100 тис. чоловік, в тому числі сільського — 75,1 тис., міського — 26,4 тис. чоловік.
Сокальський район розташований у північній частині Львівської області. На заході він межує з Польською Народною Республікою, на півночі і сході — з Іваничівським і Горохівським районами Волинської області, на південному сході і півдні — з Радехівським, Кам’янко-Бузьким і Нестеровським районами Львівської області. Через територію району проходять залізничні лінії Львів — Ковель та шосейна магістраль у тому ж напрямку. Віддаль від районного центру до м. Львова — 90 км.
Рельєф району переважно рівнинний. Середня температура липня +17,5, + 18°С, січня —4,6—5 °С. Понад 260 днів мають температуру вищу 0°С. Вегетаційний період триває 206 днів: 161 день має температуру вище 10°С. Опадів — 570—600 мм, більша частина їх — у літній період. Головна ріка — Західний Буг.
В північній частині району найбільше поширені родючі опідзолені чорноземи та сірі опідзолені грунти, на сході — перегнійно-карбонатні, в низовинній частині (район м. Великі Мости) — переважно дерново-опідзолені, лучно-болотні та торфяно-болотні грунти, ефективне використання яких вимагає меліорації. З корисних копалин найбільше значення має кам’яне вугілля, в межах району його зосереджено понад 1,2 млрд. тонн, або 78 проц. запасів Львівсько-Волинського басейну. Найбільші родовища — Забузьке, Межиріцьке, Тяглівське, Сокальське. В заплавах рік Солокії та Болотні є значні запаси торфу. Знайдено газоносні структури в районі Великих Мостів. Поширені різноманітні будівельні матеріали, зокрема глина.
На території Сокальщини виявлено поселення доби неоліту, бронзи, заліза, а також поселення перших століть нашої ери та доби Київської Русі.
Після звільнення від фашистської окупації в липні 1944 року трудящі Сокальщини активно включилися в будівництво нового життя.
На території району 11 промислових підприємств, валова продукція яких у 1966 році становила 10,3 млн. крб. Найбільше розвинута кам’яновугільна промисловість. Розвивається торфова промисловість. У 1961 році став до ладу великий деревообробний комбінат у с. Острові під Червоноградом. Цегельні заводи є у Сокалі, Великих Мостах, Белзі, Тартакові та Княжому. Розвинута харчова промисловість: консервна (Сокаль), мукомольна (Сокаль, Лучиці, Белз). Успішно розвивається хімічна промисловість: у Сокалі будується великий завод штучного (віскозного) волокна.
На Сокальщині 29 колгоспів та 3 радгоспи. В районі 103 тис. га сільськогосподарських угідь, в тому числі 66 266 га орної землі, 22 тис. га природних сіножатей, 13,3 тис. га вигонів і пасовищ. Колгоспи і радгоспи оснащені потужною сільськогосподарською технікою; на 1967 рік налічувалось 630 тракторів, 400 зернових комбайнів, 450 вантажних автомашин тощо. Зросла питома вага тваринництва, що має м’ясний напрямок. Доходи від тваринництва складають понад 50 проц. усіх доходів від сільського господарства. У землеробстві переважають посіви зернових (пшениця, кукурудза, ячмінь, бобові), значне місце займають технічні культури (цукрові буряки, льон-довгунець) та кормові.
На основі врахування природних та економічних умов формуються два сільськогосподарські мікрорайони: Сокальський — тваринницький та Белзько-Великомостівський — тваринницько-льонарський. У районі Червонограда є спеціалізовані радгоспи «Шахтар» та «Авангард» молочно-овочівницького напрямку.
В Сокальському районі 104 школи (в тому числі 88 сільських та 16 міських), в яких працюють 1120 вчителів; 85 медичних закладів (в тому числі 7 лікарень, 1 санаторій, 77 медпунктів), які обслуговують 90 лікарів; 180 культосвітніх установ (в тому числі 96 клубів і будинків культури, де є 72 кіноустановки), в яких працюють 498 гуртків, що охоплюють 6014 учасників; 86 бібліотек з книжковим фондом 579 920 примірників. За досягнення в розвитку сільського господарства високе звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно У. Д. Баштик (за вирощування зернових), дояркам О. М. Омелько та Є. С. Співак, головам колгоспів П. Г. Оліщуку та Ф. І. Свистуну, знатному механізатору колгоспу «Україна» Г. І. Чолавіну, що був делегатом XXIII з’їзду КПРС.
В травні 1967 року колгосп «Дружба» (місто Сокаль) за успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва був нагороджений орденом Леніна, а колгосп «Нове життя» на честь 50-річчя Великого Жовтня удостоєний Червоного Прапора ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР та ВЦРПС. Крім того, багато колгоспників та шахтарів удостоєно орденів і медалей.
Відзначаючи 50-річчя Великого Жовтня, трудящі Сокальського району виступили з патріотичною ініціативою будівництва шкіл, дитячих садків та культосвітніх установ за рахунок колгоспів. Ця ініціатива колгоспників Сокальщини була схвалена і підтримана трудящими Львівської та інших областей УРСР.