Свитазів, Сокальський район, Львівська область
СВИТАЗІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 6 км на північний схід від районного центру і за 10 км від залізничної станції Сокаль. Через Свитазів протікає річка Карбівка, права притока Західного Бугу. Населення — 795 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Ільковичі, Равщина, Суховоля.
Колгосп ім. Калініна (центральна садиба у с. Ільковичах) має 1958 га орної землі. Це багатогалузеве господарство, де вирощуються зернові і технічні (цукрові буряки, льон) культури. Розвинуте свинарство. З допоміжних підприємств є 2 водяні млини, пилорама. У 1966 році колгосп зібрав з одного гектара: зернових — 27,8 цнт, цукрових буряків — 382 цнт, овочів — 224 цнт. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено: молока — 818 цнт, м’яса — 150 цнт. Надоєно на одну корову 3940 кг молока. Це один з передових колгоспів району. У 1958 році за успіхи у сільськогосподарському виробництві голова артілі П. F. Оліщук удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, а доярка М. М. Прачун нагороджена орденом Леніна.
У Свитазеві — бібліотека, Будинок культури на 170 місць. Середня школа є у с. Ільковичах.
Перша письмова згадка про село відноситься до 1490 року. Восени 1648 року селяни Ільковичів та сусідніх сіл разом з сокальськими міщанами брали участь у повстанні проти католицької шляхти та духовенства у Сокалі. У липні 1920 року у Свитазів та навколишні села вступили частини Першої Кінної армії. Перші колгоспи організовано у Свитазеві та Ільковичах у 1940 році. Комсомольська організація виникла у 1945 році, партійна — у 1946 році.
Про заселення цієї місцевості ще в кам’яну добу (III тисячоліття до н. е.) свідчать рештки поселення біля Свитазова та скарб крем’яних знарядь, знайдений поблизу с. Ільковичів.