Тартаків, Сокальський район, Львівська область
ТАРТАКІВ — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Сколівці, притоці Західного Бугу, за 10 км від районного центру і за 10 км від залізничної станції Сокаль. Населення — 1876 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Борки, Попитів, Романівна, Тартаковець.
На території села знаходиться центральна садиба колгоспу «Зоря комунізму». Артіль має 1940 га орної землі. Вирощуються зернові і технічні (цукрові буряки, льон) культури. Розвинуте тваринництво м’ясо-молочного напряму. За високі надої молока доярці М. М. Омелько присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Допоміжні підприємства — цегельня, млин, пилорама.
У селі — середня школа, Будинок культури па 400 місць, бібліотека. Функціонує дільнична лікарня. 6 лукомеліоративна станція. Побудовано стадіон, волейбольний та баскетбольний майданчики.
У 1946 році створено партійну, а у 1947 — комсомольську організації.
Перша згадка в архівних документах про Тартаків відноситься до 1426 року. У 1648 році проти поміщика Чермінського відбулося повстання, в якому брали участь селяни Тартакова та навколишніх сіл. Повстанці забрали поміщицьке зерно і спалили огорожу маєтку. Шляхетське військо жорстоко розправилося з селянами. У 1685 році Тартакову надано привілей містечка і право на щорічне влаштовування чотирьох ярмарок і щотижневих торгів. Тартаків як торговий центр став відомим далеко за межами Сокальщини і тодішнього Белзького воєводства, до якого він входив. Поряд з будинками і крамницями місцевих купців були будинки і крамниці для купців російських, німецьких, турецьких, французьких. Наприкінці XVII століття починають виникати дрібні мануфактури — текстильна і шкіряна майстерні, гуральня, ювелірна майстерня та інші промисли.
З кінця XVIII століття ярмарки почали занепадати, Тартаків втрачав своє значення торгового центру.
Через Сокаль у 1920 році проходили частини Першої Кінної армії, а у Тартакові розмістився її штаб. За часів панування панської Польщі у пошуках заробітків значна частина населення села емігрувала у різні країни світу. Лише напередодні світової економічної кризи 1929—1933 рр. з Тартакова виїхало близько 20 сімей. У 1929 році з 2 до 18 липня страйкувало 60 сільськогосподарських робітників. У Тартакові значну діяльність розгорнули член КПЗУ П. Г. Ковальчук та І. С. Романюк.
Після визволення, у вересні 1939 року, загальні збори селян обрали тимчасове управління для керівництва справами села на чолі з П. Г. Ковальчуком. Землю одержали всі селяни — бідняки і середняки. Багатьом селянам було виділено корів і коней. Відкрито семирічну школу, медичну амбулаторію, пологовий будинок. МТС, організована у 1939 році, мала важливе значення у соціалістичній перебудові села. Вже у 1940 році створено колгосп ім. Чапаева. 22 червня 1941 року Тартаків було піддано артилерійському обстрілу і бомбардуванню, а о 8-й годині ранку фашисти увірвались у село. За перші дні окупації гітлерівці вбили 100 чоловік. Були закатовані перший голова сільської Ради П. Г. Ковальчук і перший голова колгоспу Ю. В. Горбей.