Лисовичі, Стрийський район, Львівська область
ЛИСОВИЧІ — село, центр сільської Ради, розташоване над річкою Сукіль, біля автотраси Львів—Івано-Франківськ, за 20 км від райцентру, за 4 км від залізничної станції Моршин. Населення — 1215 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Баня, Задеревач, Задеревці. На території сільради є поклади кухонної та калійної солі, з будівельних матеріалів — пісок та гравій.
В селі розміщена центральна садиба колгоспу ім. Чапаева, який володіє 2700 га земельних угідь. Провідною галуззю господарства є тваринництво. Із допоміжних підприємств — цегельно-черепичний завод. У колгоспі працює ветеринарний пункт.
У Лисовичах є середня школа, бібліотека, клуб. Побудовано 220 житлових будинків.
Лисовичі вперше згадуються у 1371 році. Через село проходив шлях із Галичини на Закарпаття.
В період війни 1914—1918 рр. Лисовичі стали ареною жорстоких боїв між російськими та австро-німецькими військами. Село було спалено, посіви — витоптані.
У липні 1941 року гітлерівці окупували село. Вони відправили в рабство 295 і вбили 70 жителів. У 1942 році лисовичан спіткав голод, штучно створений окупантами. У серпні 1944 року Радянська Армія визволила село.
У квітні 1944 року українські буржуазні націоналісти спалили колгоспну садибу, приміщення сільської Ради та будинок правління артілі «Соціалістична праця», вбили голову цієї артілі В. А. Цюка та його сина Цюка В. В., який був організатором комсомольської організації у Лисовичах. В 1945 році бандерівці у Лисовичах і Бані спалили 29 селянських хат, замучили 85 активістів та бідняків села, а 20 поранених жінок, дітей та стариків кинули у палаючу хату.