Турківський район, Львівська область
Турківський район межує на заході з Польською Народною Республікою, на півдні — з Великоберезнянським та Воловецьким районами Закарпатської області, на сході — з Сколівським і Дрогобицьким районами Львівської області, на півночі — з Старосамбірським районом Львівської області. Населення 65,7 тис. чоловік, у тому числі сільського 59,6 тис. чоловік і міського 6,1 тис. чоловік. Густота населення 53 чол. на кв. км. У районі є 56 населених пунктів, підпорядкованих 28 сільським та одній міській раді.
Площа району — 1,2 тис. кв. км. Через територію району проходять залізнична колія Самбір — Ужгород і шосе Самбір — Ужгород, від якого відгалужується автомобільний шлях Бориня — Тухолька.
В районі ведуться розвідувальні роботи для виявлення запасів нафти і газу. Є мінеральні води, будівельний камінь. Грунти — бурі, лісові.
Турківський район є типовим гірським районом. Уся його територія входить до складу Високих (Бойківських) Бескидів, які є північно-західною частиною Українських Карпат.
У районі — 12 колгоспів і 5 радгоспів («Турківський», «Карпати», «Боринський», «Комсомолець», ім. XXIII з’їзду КПРС).
Основний напрям у сільському господарстві: м’ясо-молочне тваринництво з розвинутим вівчарством; вирощують льон і картоплю. Значна частина населення зайнята в лісовому господарстві та лісозаготівлях.
Земельних угідь близько 119 340 га, в т. ч. 22,4 тис. га ріллі, 52,4 тис. га лісів, 206 га садів, 15,2 тис. га пасовищ, 4,9 тис. га сінокосів. Структура посівів по району в 1967 році була така: озиме жито 749 га, яре жито 722 га, овес 2170 га, льон-довгунець 2933 га, картопля 1855 га, кормові культури 11 219 га, озима пшениця 770 га. В колгоспах і радгоспах працює 398 тракторів (в переводі на 15-сильні), 29 зернових комбайнів. Усі господарства використовують електроенергію з державної енергосистеми. В господарствах працює 97 електромоторів з сумарною потужністю 1305 кіловат.
Поголів’я худоби по району на 1 січня 1967 р. становило: великої рогатої худоби 44057 голів (корів 19 482), овець — 7116, свиней — 14 223, коней — 2662. В т. ч. у громадському користуванні (колгоспи, радгоспи) є 14 929 голів великої рогатої худоби (з них корів 5054), овець — 6579, свиней —1930, коней — 2588.
В колгоспах і радгоспах району на 100 га сільськогосподарських угідь припадало 35,3 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 10,0 корів; на 100 га ріллі — 8,4 свиней, 15,6 овець. Валовий надій молока становив 5841 т (в т. ч. по колгоспах 3229 т, по радгоспах 2612 т).
Турківський район посідає одно з перших місць в області за рівнем розвитку лісового господарства. Розробку лісових масивів та лісонасадження проводить Турківське лісогосподарсько-заготівельне підприємство. Заліснюють цінними лісовими породами — ялицею європейською, буком та модриною. В складі лісгоспзагу в 1964 році організовано приписне мисливське господарство. Велика увага приділяється охороні й збільшенню мисливської фауни (олені, косулі, дикі свині, ведмеді), розведенню форелі.
В районі є сприятливі умови для розвитку туризму і гірсько-лижного спорту. Увагу туристів привертають витоки р. Дністра (між селами Вовчим і Розлучем), гора Пікуй — найвища точка в області. Передбачається розвиток у ряді місцевостей гірських кліматичних курортів, будівництво туристських баз, трамплінів.
У районі діють такі промислові підприємства: лісгоспзаг (сюди ж входить Яворівський лісозавод), Турківський маслозавод, Турківський механізований кар’єр, Турківське районне об’єднання «Сільгосптехніка» та її Верхньовисоцьке відділення, а також Турківська меблева фабрика (філіал Стрілківського виробничого об’єднання деревообробної промисловості), міжколгоспна будівельна організація, хлібозавод і дві пекарні, комбінат підприємств побутового обслуговування. Кількість робітників і службовців у районі — 2,7 тис. чоловік.
Звання колективів комуністичної праці здобули бригада залізничників на ст. Сянки і 4 бригади працівників торговельних підприємств.
Велику виховну й педагогічну роботу провадять школи, яких у районі 67 (з них 8 середніх), в них навчається 13 тисяч учнів. У 1965 році в Турці відкрито музичну школу-семирічку та електротехнічне училище, в 1964 році — професійно-технічне училище в с. Борині.
В районі діє 56 клубів, 2 Будинки культури, 38 сільських бібліотек, 2 районні, З профспілкові і 7 громадських (загальний книжковий фонд 35 тис. примірників), 2 кінотеатри, 64 стаціонарні кіноустановки.
В с. Борині є музей В. І. Леніна, організований на громадських засадах.
Медичне обслуговування населення забезпечують 8 лікарень, амбулаторія, 59 медичних пунктів.
За останні роки в селах району інтенсивно проводиться житлове будівництво. За 1960—1965 рр. побудовано 2056 нових будинків.
Боротьбу трудящих району за розвиток народного господарства і культури очолюють партійні організації. Значного розмаху набула ідеологічна робота. В системі партійної освіти діє 63 гуртки і теоретичні семінари, які відвідують понад 1100 чоловік. У 1965 році було прочитано 4700 лекцій для населення. Районна організація товариства «Знання» налічує 410 членів, тут працює 20 секцій (суспільно-політичних наук, літератури, мистецтва та ін.).
У 1965 році відкрито народний університет педагогічних знань для вчителів (при районному відділі народної освіти), народний університет для батьків (при Турківській середній школі), народний університет торгівлі (при райспоживспілці). Видається газета «Ленінський шлях», орган РК КП України і районної Ради депутатів трудящих.
Корінним населенням Турківського району є бойки — етнографічна група українців-верховинців, які тривалий час зберігали багато старовинних особливостей в мові та побуті.
На території Турківського району є ряд пам’яток української народної дерев’яної архітектури. Під охорону держави взято Миколаївську та Успенську церкви в м. Турці, а також церкви в селах Гнилій, Комарниках, Маткові, Нижньому Висоцькому.