Терновиця, Яворівський район, Львівська область
ТЕРНОВИЦЯ (до 1940 року — Брухналь) — село, центр сільської Ради, розташоване за 9 км на південний схід від районного центру, який є найближчою залізничною станцією для Терновиці. За 0,5 км від села протікає річка Гноянець. Населення — 840 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Вільшаниця, Ліс, Рулеве, Толока, Чолгині.
Колгосп «Україна», центральна садиба якого знаходиться у с. Чолгинах, має 883 га орної землі. Вирощують переважно технічні культури (льон, кукурудза, цукрові буряки). Напрям у тваринництві — м’ясо-молочний. Розвинуте вівчарство.
У селі є восьмирічна школа, клуб, бібліотека.
Перша письмова згадка про Терновицю відноситься до 1447 року. За переказами, під час татарських нападів на місці села була фортеця Дукля. До цього часу ще збереглися фортечні вали. Під час спорудження будинків у 1956—1960 рр. були виявлені стіни фортеці і залишки мосту. Великі податки, неврожаї на території Західної України часто спричиняли голод. 10 червня 1925 року комуністична фракція польського сейму виступила з заявою. В ній говорилося, що селяни, щоб врятувати себе від голодної смерті, випікають хліб із мерзлої картоплі, а у с. Чолгині Яворівського повіту 156 селянських родин із 170 жебракують. Голодувало і населення Рулевого. Тяжке становище доводило селян до відчаю: вони проганяють збирачів податків, скошують панський хліб, рубають ліс. 10 жовтня 1931 року для розправи з непокірними селянами у Чолгині прибув каральний загін. Багатьох жителів було побито гумовими палицями. 27 лютого 1939 року відбулася друга «пацифікація» у Чолгинях. Селяни хотіли вибрати солтисом бідняка Ф. Куралевича, замість ненависного солтиса Моюка. Жандарми арештували М. Даньо, який виступив від імені односельчан проти солтиса, але вивезти його селяни не дали. Під кінець дня 27 лютого до села прибув каральний загін, який жорстоко розправився з жителями Чолгинів, покарання гумовими палицями не минуло і жінок. 8 чоловік було арештовано і відправлено до Краковецької тюрми.