Гологори, Золочівський район, Львівська область
ГОЛОГОРИ — село, центр сільської Ради, розташоване на південний схід за 15 км від райцентру, на річці Золотій Липі. Населення — 2330 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Зашків, Лісові, Майдан-Гологірський.
В селі міститься центральна садиба колгоспу ім. Б. Хмельницького, земельна площа якого становить 3700 га. Це багатогалузеве господарство займається рослинництвом, м’ясо-молочним тваринництвом.
За післявоєнні роки в селі збудовано 127 нових житлових будинків, амбулаторію.
В селі працюють середня школа, клуб, бібліотека, товариство «Колгоспник» і група товариства «Знання».
Вперше в літописі село згадується у 1231 році. Гологори одержали у 1469 році магдебурзьке право із міським самоврядуванням. У XIV— XVI століттях місто часто терпіло від спустошливих нападів татар.
Під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти місто восени 1648 року звернулося до Богдана Хмельницького з проханням про допомогу у боротьбі проти іноземних гнобителів.
Після загарбання Галичини Австрією Гологори з 1779 року належали домініканському монастирю в Підкамені, що жорстоко експлуатував населення. З 1786 року місто стає поміщицькою власністю, його економіка занепадає, зменшується число жителів.
У роки Великої Вітчизняної війни німецько-фашистські загарбники залишили від села руїни. Понад 700 чоловік було кинуто до табору, розташованого в районі с. Ляцьке (нині Червоне), і знищено, 300 чоловік вивезено на каторжні роботи до Німеччини. У 1945—1946 рр. буржуазно-націоналістична банда спалила школу, сільську Раду, клуб, загинули голова виконкому Ф. О. Дубае, секретар — G. В. Яремович, вчитель — комуніст І. П. Горішний.
На території села Майдан — Гологірський розкопане поселення перших століть н. ери.