Сасів, Золочівський район, Львівська область
САСІВ (до 1615 року — Комарове) — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Західному Бузі, за 8 км на північ від райцентру, уздовж шосе Золочів — Броди. Населення — 705 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Бір, Папірня, Пісок, Побіч, Ушня.
В селі — центральна садиба колгоспу ім. Горького, розмір земельних угідь якого становить 2800 га. Виробничий напрям господарства: рільництво і м’ясо-молочне тваринництво. При колгоспі створено ветеринарний пункт. У допоміжному господарстві — 2 млини, 2 пилорами, 2 колгоспні електростанції потужністю 35 кіловат.
На території села розташоване лісництво, державний млин, шевська і кравецька майстерні, лікарня на 25 ліжок, аптека. У Сасові є середня школа, бібліотека, клуб. За післявоєнні роки в селі збудовано 80 нових будинків.
Сасів виник як містечко в 1615 році. При заснуванні воно одержало магдебурзьке право, яким користувалося до 1682 року. У 1675 році його спалили татари. У XIX столітті Сасів стає курортним містечком з водолікарнею, що приймала за сезон 300—400 чоловік. У вересні 1920 року в Сасові був створений революційний комітет. Тут стояла 45 кавалерійська бригада ім. Котовського, 2 артилерійські і 47 стрілецька дивізії. В 30-х роках в селі діяв підпільний осередок КПЗУ і до 1933 року існувала група «Сель-робу», очолювана Т. Федоровичем і І. Волайчуком. Депутатом Народних Зборів Західної України в 1939 році і Верховної Ради УРСР в 1940 році селяни обрали біднячку Катерину Савчук.
Партійна і комсомольська організація виникли в 1940 році. В червні 1941 року навколо Сасова кілька діб точилися бої з фашистами. Під час окупації німці замордували 1500 чоловік. У червні 1944 року бої за звільнення села продовжувались 10 днів. Разом з частинами Радянської Армії участь в боях брав партизанський загін, на чолі з П. К. Кундіусом, що діяв у Золочівському районі.
В Сасові зберігається пам’ятник архітектури — дерев’яна церква XV століття, а на околиці села — давньоруське городище XI—XIII століть.