Очаків, Очаківський район, Миколаївська область (продовження)
В березні 1923 року Очаків став центром району. Райком партії і райвиконком активізували роботу щодо відбудови господарства міста. Особливу увагу було приділено питанням розвитку місцевої рибної промисловості, торгівлі. У місті починається будівництво рибозасолювального пункту, на який держава відпустила 90 тис. крб. Але в 1924—1925 рр. риболовлею займалися переважно приватні промисловці. На п’ять дерщдвних підприємств припадало лише 2,3 проц. загальної суми товарообороту, на 8 кооперативних — 33 проц., на 82 кустарних — 64,7 проц. В цих умовах комуністи проводили велику роботу серед кустарів, залучаючи їх до кооперативних господарств. У 1927 році кількість приватних промисловців зменшилася в 2,5 раза.
У перші роки після громадянської війни партійна організація, Рада й актив міста багато робили, щоб ліквідувати неписьменність, залучаючи до навчання дітей, молодь і дорослих. Почали працювати школи: 4 трудові і професійно-технічна, 2 школи лікнепу. Було відкрито бібліотеку, хату-читальню. Почав працювати райсельбуд. У грудні 1923 року Очаківський райком партії схвалив роботу райсельбуду: тут працювали школа-лікнеп «Жовтень», два політичні гуртки, музичний та гурток вивчення української мови, читальня.
Широку пропагандистську і агітаційну роботу серед трудящих, зокрема молоді,, постійно проводила міська комсомольська організація, яка значно зміцніла й зросла кількісно. Найактивнішими комсомольцями були М. Дукач, Б. Пакін, М. Речистер, 3. Рябий, В. Сьомій, П. І. Сьомій (секретар Очаківського райкому ЛКСМУ у 1924—1926 рр.), І. Ткаченко та інші. Частину свого активу райком комсомолу послав на постійну роботу в сільські комсомольські організації. Очаківська комсомольська організація працювала у співдружності з бійцями 15-ї Сиваської стрілецької дивізії, один з полків якої перебував у місті. З 1925 року відкрився комсомольський клуб ім. В. І. Леніна. В ньому відбувалися збори, вечори запитань і відповідей, актив клубу випускав стінну газету, працювали гуртки художньої самодіяльності, агітбригада «Синя блуза», духовий оркестр. Оркестр народних інструментів брав участь у багатьох концертах, виїжджав на острів Тендру до рибалок. Учасники драматичного колективу й оркестру поставили оперу М. Лисенка «Наталка Полтавка».
Наприкінці 1929 року почала виходити районна газета — орган Очаківського РК КП(б)У, РВК та профради. Називалася вона спочатку «Районна сільська газета», а потім — «Колективіст Очаківщини». Велике місце відводилося в ній матеріалам про партійне, господарське та культурне життя міста. Газета також розповідала про людей — жителів міста і району,— їх трудові справи, дбала про поширення кращого досвіду.
Значне господарське будівництво розгорнулося в місті з кінця 20-х та на початку 30-х років. В роки першої п’ятирічки в Очакові дала перший струм нова електростанція. У 1929—1930 рр. відбудовано і пущено в експлуатацію цегельний завод. Почалося будівництво рибозаводу. З 1931 року випускав продукцію маслозавод, 1934 року став до ладу утильзавод. На початку тридцятих років реконструйовано Очаківський торговий порт. Збільшилася карантинна пристань. Це дало можливість великим суднам підходити безпосередньо до причалів. Було побудовано нові склади та інші виробничі приміщення, відкрито дві приміські пасажирські лінії: Очаків—Таврія, Очаків—Березанська затока із зупинками у Вікторівці, Козі та інших узбережних селах.
В передвоєнні роки Очаків розвивався переважно як місто рибалок. З організацією рибальських колгоспів розширилися рибні промисли. На Чорному морі, Дніпровсько-Бузькому і Березанському лиманах рибалили 8 рибоколгоспів Очакова та району. З 1932 року працював рибозавод. Технічне обслуговування артілей здійснювала МРС (моторно-риболовецька станція). Артілі мали не лише парусний, а й моторний флот. Очаківська моторно-риболовецька станція за роки передвоєнних п’ятирічок збагатилася досконалими знаряддями лову, значним моторним флотом.
Ініціаторами соціалістичного змагання за підвищення продуктивності праці виступали комуністи. Партійні організації підтримували новаторські починання, на підприємствах ширилось змагання за дострокове виконання п’ятирічок. Серед трудящих великого розмаху набув рух ударників і стахановців. У травні 1934 року риболовецькій артілі «Чорноморець» (створена у 1930 році) присуджено перехідний Червоний прапор Одеської спілки рибалок. Колгоспники цієї артілі виконали план першого кварталу на 134 проц. і виловили 842 цнт риби при плані 627 цнт. За рахунок кращої організації праці та зниження собівартості продукції колектив консервного заводу заощадив 100 тис. крб.. Стахановка заводу ім. Петровського У. А. Фокіна в 1936 році була нагороджена орденом «Знак Пошани».
По-ударному працювали рибалки Очаківського колгоспу «Чорноморець». В 1940 році вони активно підтримали звернення мурманських рибалок-стахановців траулерного лову про дострокове виконання річного плану вилову риби. Значно перевиконували планові завдання бригади С. В. Семененка та С. І. Долгого. У жіночій риболовецькій бригаді стахановками були П. В. Данилова, К. М. Турчанінова, В. Р. Пишеніна та інші.
Трудящі міста з ініціативи міської Ради, до якої в 1939 році було обрано 39 депутатів, приділяли належну увагу його впорядкуванню. На місці колишніх халуп будувалися нові будинки під черепицею і бляхою. Насаджувалися фруктові сади і виноградники. Вулиці прикрашалися скверами, парками. В місті спорудили пам’ятник В. І. Леніну. Медичне обслуговування населення здійснювали районна лікарня й амбулаторія. Діяли аптека, дитяча консультація. Місцеві органи влади дбали також про дальший розвиток народної освіти і культури. Діти навчалися у двох середніх і семирічній школах. Працював будинок політосвіти, дві бібліотеки, міський будинок культури та будинок офіцерів флоту з драматичною отудією. Справді масового характеру набули фізкультура і спорт. На підприємствах, в артілях і школах діяли гуртки ворошиловських стрільців, Тсоавіахіму, Червоного Хреста та ін. На міському стадіоні відбувалися спортивні змагання.
Першого ж дня віроломного нападу гітлерівської Німеччини на Радянський Союз льотчики військово-морського гарнізону бомбардували ворожі об’єкти. У бій з фашистськими загарбниками вступила і окрема бригада торпедних катерів під командуванням капітана 1-го рангу Мельникова, а також артилеристи укріплених островів Майського та Березані, батареї берегової оборони. Керували обороною Очакова майор Базилевич, комісар Бойко, начальник штабу Хоцкевич, перший секретар Очаківського райкому партії П. Є. Назаренко. Активну участь у боях брали 2 винищувальні загони, створені з жителів Очакова. Понад 3 тис. чоловік записалося добровольцями до народного ополчення. Партійні і радянські органи Очакова провели велику роботу, щоб вчасно евакуювати техніку, промислове устаткування, громадське і державне майно. Основне обладнання рибоконсервного заводу було вивезено до Нижнєангарська на Байкалі. Туди ж виїхали з сім’ями і 32 спеціалісти підприємств, які за короткий строк організували виробництво консервів. Цей Північно-Байкальський консервний завод діє і тепер.
14 серпня гітлерівці підійшли до Очакова. У важкі дні оборони багато солдатів, командирів, політпрацівників виявили безприкладну мужність. На головному напрямі наступу гітлерівців непохитно стояли бійці окремого стрілецького батальйону, яким командував капітан Бондаренко. Мужньо захищали Очаків 15-а, 22-а берегові й 2-а протикатерна батареї, 2-а бригада торпедних катерів, яка топила ворожі кораблі на морі. Під час оборони міста активно діяли бійці Очаківської прикордонної застави на чолі з її комендантом О. П. Ізугенєвим.
21 серпня 1941 року ворожі війська вдерлися до Очакова. Почалися арешти, розправа над населенням. Окупанти схопили і умертвили в душогубці Б. С. Литвинова, С. Н. Литвинова, Д. С. Кубишкіна, М. І. Зайченка та інших жителів міста, багатьох відправили до концентраційних таборів. У місті розмістилася румунська префектура, примарія і жандармерія. Фашисти вивісили по місту наказ: «Хто з мобілізованих не схоче виходити на роботу, за перший непослух одержує 10 ударів та 5 марок штрафу, за другий — 25 ударів та 10 марок штрафу». Спеціальним наказом префекта заборонялося навіть молоти пшеницю, окупанти доводили, що населення має право вживати хліб лише з ячмінного борошна.
Очаківці вели активну боротьбу проти німецько-румунських загарбників. Підпільну групу в місті організував і очолив комуніст В. І. Ляшенко. Члени групи збирали відомості про розташування військових частин у місті. В цьому багато допомагала підпільниця Л. В. Данилова. Секретар комсомольської організації середньої ніколи вчителька Н. Сидоренко разом з учнями складала і розповсюджувала листівки серед населення. Влаштувавшись на рибокомбінат, робітники С. Н. Афанасьев, К. Б. Артеменко, Й. І. Затулін псували рибу, що призначалась для потреб армій окупантів, а невикористану сіль таємно роздавали населенню. При відступі окупанти намагалися підірвати склади й інші споруди військового порту. Зірвали цей злочинний намір робітники А. Ф. Баранов і Д. Д. Ковальов, перерізавши шнури, за що були нагороджені орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.
Сотні жителів міста били ворога на фронтах Великої Вітчизняної війни. Уродженець Очакова морський офіцер, начальник штабу батальйону, командир загону торпедних катерів Б. М. Першин громив ворога під Одесою, Севастополем, на Кубані, Керчинському плацдармі. Б. М. Першин здійснив 193 бойові виходи, потопивши 6 німецьких суден, за що відзначений 12-ма урядовими нагородами, серед яких ордени Червоного Прапора, Нахімова 2-го ступеня та ін., а в листопаді 1944 року Б. М. Першину присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Посмертно удостоєний цього звання уродженець Очакова Г. Ф. Потьомкін. З перших днів війни він добровольцем пішов в армію. Від рядового бійця до командира батальйону — такий бойовий шлях героя. В червні 1942 року, коли його прийняли до лав Комуністичної партії, Г. Ф. Потьомкін писав:
Я клянусь — не ворвется
Враг в траншею мою,
А погибнуть придется,
Так погибну в бою,
Чтоб глядели с любовью
Через тысячи лет
На окрашенный кровью
Мой партийный билет.
Загинув гвардії капітан Г. Ф. Потьомкін 1943 року. Його ім’я носить піонерська дружина Очаківської середньої школи № 2 ім. Шмідта. В дні святкування 50-річчя ВЛКСМ у жовтні 1968 року в Очакові встановлено пам’ятник Г. Ф. Потьомкіну. Багатьма урядовими нагородами відзначені колишній мічман, нині начальник цеху цегельного заводу П. І. Делиновський, полковник запасу І. К. Ситников, полковник медичної служби О. А. Максимов.
Від німецько-фашистських загарбників Очаків визволили 31 березня 1944 року війська 5-ї ударної армії 3-го Українського фронту. Безпосередню участь у боях за місто брала 295-а Херсонська ордена Леніна, Червонопрапорна, ордена Суворова стрілецька дивізія, якою командував Герой Радянського Союзу О. П. Дорофєєв. Особливо відзначилися командир мінометної обслуги 1035-го стрілецького полку, повний кавалер ордена Слави сержант М. В. Гетманський, командир відділення розвідки, повний кавалер ордена Слави, нині Герой Соціалістичної Праці старший сержант М. К. Величко. Виявили хоробрість командир окремої розвідроти дивізії, повний кавалер ордена Слави старшина С. П. Токарев, агітатор політвідділу П. Ф. Швагер, в повітряних боях над Очаковим — Герой Радянського Союзу командир бомбардувальника Пе-2 капітан І. Т. Волинкін та багато інших радянських воїнів.
У перших числах квітня відновлено райком партії і райвиконком, а в другій половині квітня — територіальну партійну організацію з 5 чоловік. Розпочала роботу міськрада. Жахливу картину являло місто після вигнання фашистів. Вони зруйнували консервний, рибний та цегельний заводи, моторно-риболовецьку станцію, нафтобазу, млин, торговий порт, рибоприймальні пункти, водопровідну мережу, більшість житлових будинків, склади та інші споруди. Окупанти пограбували обладнання кабінетів і бібліотек шкіл, піонерського клубу, фонди двох міських бібліотек на 22 тис. примірників книжок, устаткування кінотеатру, знищили 5 картин відомих художників. Від рук окупантів загинуло 106 мирних жителів міста, 262 чоловіка насильно вивезено до Німеччини. В цих важких умовах комуністи важливу увагу приділяли відновленню рибної промисловості, риболовецького флоту. Постановою Миколаївського обкому КП(б)У про заходи щодо відбудови рибної промисловості в Миколаївській області було визнано за необхідне насамперед відбудувати Очаківський рибозавод, МРС і утильзавод, намічено відкрити в 1944 році тимчасові рибоприймальні обробні пункти.
Незважаючи на те, що фашисти бомбардували місто до 23# серпня 1944 року, відбудовчі роботи в ньому не припинялися. Цього ж року до ладу стали електростанція, водопровід, пекарня, млин, рибний завод та інші підприємства і установи. Підприємства міста, зокрема рибоконсервний завод, поповнилися кадровими робітниками і спеціалістами рибної промисловості, які повернулися з Північно-Байкальського заводу, серед них механік П. І. Пекельний, економіст станового відділу В. Ф. Воробйова. Завод розширювався, удосконалювалося його обладнання. Готуючи гідну зустріч 27-й річниці Червоної Армії, рибалки колгоспу «Чорноморець» дали понад план десятки центнерів риби. Для допомоги сім’ям воїнів були створені грошові фонди. Гроші й трудодні, зароблені в позаурочний час, йшли до фонду допомоги інвалідам Великої Вітчизняної війни. Трудовлаштовувались члени сімей військовослужбовців. Понад 3 млн. крб. зібрали трудящі на побудову танкової колони «Колгоспник Миколаївщини».
В роки першої післявоєнної п’ятирічки рибна промисловість в Очакові розвивалася високими темпами. В змагання за дострокове виконання п’ятирічного плану включилися десятки бригад, понад 500 працівників. Як наслідок — план 1947 року консервний завод виконав до 29 вересня, а рибоартіль «Чорноморець» виборола перше місце серед рибоколгоспів Миколаївської області і одержала перехідний Червоний прапор обкому КП(б)У та облвиконкому. Бригади рибалок В. А. Раленка і С. В. Семененка п’ятирічку виконали на 2 роки раніше строку.
Протягом 1944—1947 рр. в Очакові відбудовано і розширено промкомбінат, харчокомбінат, промислові артілі «Третя п’ятирічка» і «Червоний Очаків», маслозавод, які успішно виконали завдання першої п’ятирічки. Вилов цінних порід риби та прибутки рибоколгоспу «Чорноморець» рік у рік зростали. Якщо в 1957 році виловлено 14 103 цнт риби, то вже в 1963 році 26 494 цнт. Серед трудівників артілі немало майстрів рибальської справи. Протягом 20 років керував колгоспом потомствений рибалка Г. І. Яровенко. Все своє життя трудився в артілі, передавав свій досвід багатьом молодим рибалкам Герой Соціалістичної Праці Д. В. Семененко — колишній бригадир сейнера СЧС-83. Відмінно працювали колективи сейнерів на чолі з досвідченими бригадирами орденоносцями С. С. Семененком, В. С. Даниловим та Г. С. Турчаніновим, депутатом районної Ради М. П. Яценком та багатьма іншими.
В 1955 році, згідно з постановою Ради Міністрів УРСР, рибний і консервний заводи об’єдналися в Очаківський рибоконсервний комбінат, потужність якого 1965 року доведено до 34,6 тис. умовних банок на добу. На комбінаті трудиться багато людей високої кваліфікації. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено закатницю консервного комбінату К. А. Стафікопуло, робітника комбінату М. О. Матвеева, орденом «Знак Пошани» — боцмана транспортно-холодильного судна «Урал» С. К. Мазура, робітницю М. М. Руденко.
За семирічку випуск продукції підприємств міста збільшився на 135 проц., у т. ч. на промкомбінаті — майже в два рази, харчокомбінаті — в 4,5 раза, маслозаводі — на 157 проц. У 1964 році було завершено спорудження електричної підстанції в Очакові: місто одержало струм від державної електромережі. Завдяки цьому повністю електрифіковано колгоспи і радгоспи району, що дало змогу широко впровадити механізацію у тваринництві та в інших галузях промислового і сільськогосподарського виробництва.
Одним з найбільших підприємств в Очакові є промкомбінат. Такі його вироби, як креслярські шкільні приладдя, електроспіралі надходять в різні республіки нашої країни. Меблі та швейні вироби теж користуються широким попитом. На промкомбінаті трудиться понад 240 чоловік, з них більшість — молодь. З 1957 року промкомбінатом керує колишній учасник будівництва Дніпрогесу ім. В. І. Леніна, учасник Великої Вітчизняної війни, комуніст, депутат міської Ради багатьох скликань I. С. Заверуха.
Зустрічаючи 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, трудящі міста досягли значних успіхів. Рибоконсервний комбінат, промкомбінат, маслозавод, харчокомбінат, комбінат побутового обслуговування, хлібозавод, винозавод, рибоколгосп «Чорноморець» та інші підприємства успішно справилися з виробничими планами. Переможцем у виконанні соціалістичних зобов’язань ювілейного року визнано Очаківський комбінат побутового обслуговування. Йому вручено пам’ятний Червоний прапор Очаківського райкому КП України та виконкому районної Ради депутатів трудящих. Багато колективів і окремих працівників підприємств та організацій на честь 50-річчя Жовтня одержали грамоти або були занесені на Дошку пошани. Активні учасники Великої Жовтневої соціалістичної революції, які відзначилися в боротьбі за встановлення Радянської влади в 1917—1918 рр., удостоєні високих урядових нагород. Серед них делегат V Всеукраїнської партійної конференції від Очаківської фортеці в листопаді 1920 року С. О. Поляков, нагороджений орденом Червоного Прапора, В. Ф. Єсипенко, К. М. Кирилов — орденом Червоної Зірки, О. А. Воробйова, П. І. Сьомій — орденом «Знак Пошани».
З 1968 року в Очакові працює перший в Радянському Союзі завод переробки мідій, оснащений першокласним устаткуванням. Щодоби тут виробляють близько 6 тис. банок консервів з мідій, а протягом року — 4 млн. 20 тис. банок різних виробів консервів із риби і мідій.
Відзначаючи сторіччя з дня народження В. 1. Леніна і готуючи гідну зустріч XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України, трудящі промислових підприємств міста успішно справилися із завданнями восьмого п’ятирічного плану. Самовіддано трудились робітники рибоконсервного комбінату, які виконали план на 119,6 проц., маслозаводу — на 110,9 проц., харчокомбінату — на 101,3 проц. Колективи рибоконсервного комбінату, маслозаводу, друкарні виконали п’ятирічний план достроково— за 4 роки і 9 місяців. Протягом 1970 року підприємствами міста вироблено продукції на 3 млн. 500 тис. крб. більше, ніж в 1965 році. На 1970 рік в риболовецькому колгоспі працювало 460 чоловік. В їх розпорядженні сучасний промисловий флот: 2 траулери, 21 сейнер, 18 моторних баркасів: досконалі знаряддя лову. Рибоколгосп займається промислом на Чорному морі і одночасно планує створити ставкове господарство. Ставши на ленінську вахту, рибалки виконали план на 154 проц. Трудівники бригади, яку очолює комуніст М. П. Яценко, щорічно виловлюють по 4300 цнт першосортної риби. Передовими є також бригади П. Л. Тимченка, М. С. Лати, І. М. Кониченка, ловецька ланка О. Й. Петрова, колективи сейнерів СЧЗ-34 та СЧС-6.
За успіхи у змаганні на честь Ленінського ювілею колектив Очаківської друкарні нагороджено ювілейною грамотою Миколаївського обкому КП України, виконкому обласної Ради депутатів трудящих та обласної Ради профспілок, колектив рибоконсервного комбінату занесено до Книги трудової слави області, а імена 14 переможців змагання підприємств міста — на районну Дошку пошани. Багатьох передовиків нагороджено ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». Обговоривши рішений XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, трудящі Очакова розгорнули соціалістичне змагання за дострокове виконання дев’ятої п’ятирічки. Сотні працівників промисловості Очакова взяли соціалістичне зобов’язання п’ятирічку виконати достроково за 4 роки.
Організаторами успіхів трудящих є комуністи міста. В Очакові налічується 33 первинні партійні організації, створені на підприємствах, в установах та навчальних закладах. Найчисленніші з них — рибоконсервного і промислового комбінатів.
Парторганізація рибоконсервного комбінату очолила боротьбу колективу за бережливість. Комуністи ведуть боротьбу за те, щоб кожен працівник виконував норму, опановував передові методи праці. Кращим на комбінаті вважається екіпаж транспортно-холодильного судна «Буг», де бригадиром комуніст Ф. О. Торкаєнко. Йому присвоєно звання колективу комуністичної праці. 300 рибників — ударники комуністичної праці. 19 членів КПРС працюють на промисловому комбінаті. В місті 38 первинних комсомольських організацій. На всіх підприємствах і в установах діють профспілкові організації.
Велику роль у громадсько-політичному, господарському житті, культурно-побутовому будівництві і впорядкуванні міста відіграє міська Рада депутатів трудящих. До її складу входять 45 депутатів — представників виробничих колективів та організацій трудящих. Протягом тривалого часу обираються до Ради і сумлінно виконують свої депутатські обов’язки Ф. 3. Даскал — тесляр дільниці старшого виконавця робіт, А. П. Кривоносенко — електрик хлібоприймального пункту. Депутати багато зробили для дальшого зростання промислового виробництва, поліпшення умов праці трудящих, культурного і медичного обслуговування населення, розгортання житлового будівництва в місті, його впорядкування. Тільки за роки семирічки в Очакові з’явився новий проспект ім. 50 років Жовтня і на ньому — сім багатоквартирних будинків, а також приміщення музичної школи, кінотеатру з широкоформатною кіноустановкою, готель, поштамт, комбінат побутового обслуговування, ательє мод, нові магазини, дитячі ясла і садки. В місті заасфальтовано всі вулиці, прокладено тротуари, протяжність водопровідної мережі доведено до 32 км. Новий житловий масив будується на вулиці Шмідта. Здано в експлуатацію дитячий комбінат, споруджено автовокзал. В районі рибоконсервного комбінату виросли нові житлові корпуси, зведені підприємством для своїх робітників. Завершено будівництво райунівермагу двоповерхового типового приміщення редакції і друкарні районної газети «Чорноморська зірка».
Зростають потужності, обсяг перевезення вантажів і пасажирів в Очаківському морському порту. Тут за рік на місцевій лінії перевозиться понад 70 тис. чоловік. Уже кілька років порт приймає туристські пасажирські лайнери «В. И. Ленин», «Карл Маркс», «Советский Союз», які ходять на лінії Київ—Очаків. До послуг трудящих міста і відпочиваючих — швидкохідні судна на підводних крилах типу «Комета», які здійснюють рейс Очаків—Одеса. Курсують судна також на маршрутах Очаків—Миколаїв, Очаків—Нова Каховка та інші.
В місті розширюється мережа медичних та санітарних закладів. Є лікарня на 125 ліжок, протитуберкульозний диспансер, поліклініка, аптека, дитяча консультація, санітарна станція. Тут працює понад 150 лікарів та середніх медичних працівників. На підприємствах діють пункти охорони здоров’я. Наявність цілющих грязей, мінеральних джерел дає можливість вести поблизу міста, на берегах лиману та Чорного моря широке курортно-санаторне будівництво. Вже відкрито багато-корпусовий будинок відпочинку «Очаків», пансіонат облспоживспілки, будинок відпочинку портовиків, кілька піонерських та студентських таборів. Українська республіканська Рада профспілок планує спорудити в Очакові новий великий будинок відпочинку на 1800 місць з плавальним басейном і водолікуванням, а також будинок відпочинку матері й дитини. В новій зоні здоров’я на західній околиці Очакова будуються поліклініка, котеджі для відпочинку з сім’ями, частина яких уже введена в експлуатацію. Щоліта в Очакові відпочиває близько 50 тис. чоловік, які приїздять сюди з усіх кінців країни.
У місті створені всі умови для навчання і виховання дітей та працюючої молоді. Діти здобувають загальну освіту в трьох середніх і восьмирічній школах. На березі лиману розкинулося містечко Очаківської школи-інтернату, де 450 вихованців крім загальної освіти, набувають спеціальність будівельників. Тут є музей В. І. Леніна, розміщений в чотирьох залах. Сотні робітників та службовців навчаються в заочній та вечірній школах. В Очакові працюють понад 200 вчителів. В музичній школі є класи фортепіано, баяна та акордеона. При будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності, хорова капела, естрадний і духовий оркестри, спортивні секції. На республіканському фестивалі художньої самодіяльності, присвяченому 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, хорова капела будинку культури і духовий оркестр завоювали срібні медалі.
В центрі міста та на території будинку відпочинку «Очаків» споруджені нові широкоекранні літні кінотеатри. Книжковий фонд районної бібліотеки для дорослих ім. П. П. Шмідта налічує 30 тис. примірників, якими користуються 5 тис. читачів. Крім того, працюють районна дитяча, шкільна та профспілкові бібліотеки. З творчими звітами перед трудящими міста виступали такі діячі української літератури і мистецтва, як В. М. Сосюра, М. П. Бажан, О. Т. Гончар, П. І. Майборода, О. І. Білаш, Д. М. Гнатюк, заслужена капела бандуристів УРСР.
Очаківці приділяють велику увагу збереженню історичних пам’яток. Встановлені пам’ятники В. І. Леніну, П. П. Шмідту, М. І. Чижикову, дівчатам-зенітницям Б. Рєзниковій та Н. Віневській, що загинули, захищаючи місто від ворожих бомбардувальників у липні 1944 року. В місті є краєзнавчий музей, музей-кімната лейтенанта П. П. Шмідта в приміщенні, де відбувався суд над моряками-революціонерами в 1906 році. Зібрані тут матеріали розповідають про революційну діяльність П. П. Шмідта. їх надіслала рідня легендарного лейтенанта, його друзі, ветерани революційного руху на флоті, краєзнавці Москви, Одеси, Севастополя та інших міст. В музеї експонуються особисті листи, картини, фотографії і речі Шмідта. Жителі міста шанують пам’ять своїх земляків — партійної і державної діячки Є. Б. Бош, українського радянського поета А. Й. Копштейна, який загинув у 1940 році під час війни з Фінляндією, художника-графіка А. А. Ждаху-Смаглія. Іменами борців за владу Рад проти австро-німецьких окупантів, іноземних інтервентів і білогвардійців названі вулиці міста: Чижикова, Шкрептієнка, Цокуренка, Сладкова.
Великі перспективи розвитку Очакова передбачені у дев’ятій п’ятирічці. Дальшого розвитку набуде промисловість міста. Споруджуються світлі виробничі цехи побутового комбінату, дитячого комбінату на 280 місць. Найближчим часом виросте павільйон з новим обладнанням побутового призначення. Зросте житлове будівництво, за спеціальним проектом реконструюється сквер ім. О. В. Суворова, асфальтуються алеї, вулиці і площі. Будуть реставровані стіни колишньої турецької мечеті (тепер тут краєзнавчий музей), в які вмуровані дві меморіальні дошки з викарбуваними на них іменами солдатів та командирів російської армії, що загинули під час штурмів фортець Кінбурна й Очакова. В музеї демонструється діорама «Штурм фортеці Очакова російськими військами у 1788 році», створена в 1970 році заслуженим художником РРФСР М. І. Самсоновим. Ще ширше розгорнеться курортно-санаторне будівництво. Невтомно працюють трудящі Очакова, щоб перетворити його на одне з найкрасивіших квітучих причорноморських міст України.
Л. В. КУЛИЧЕНКО, П. В. НЕСТЕРОВ