Первомайськ, Первомайський район, Миколаївська область (продовження)
У 1938 році Первомайськ віднесено до розряду міст обласного підпорядкування, в якому 1940 року проживало понад 33 тис. чоловік. Протягом довоєнних п’ятирічок житлова площа міста порівняно з 1925 роком зросла вдвоє і становила понад 150 тис. кв. метрів. Було забруковано 21 тис. кв. метрів вулиць, насаджено парк, 8 скверів. Працювали 3 лікарні на 125 ліжок, 6 аптек. Розширилися міська і дитяча стоматологічна поліклініки, дитяча консультація, будинок санітарної освіти. Медичний персонал налічував 70 чоловік, в т. ч. понад 20 лікарів. Значна увага приділялася фізкультурній та оборонній роботі. Добровільні спортивні товариства «Авангард», «Динамо», «Спартак», «Буревісник» об’єднували понад 1,5 тис. членів. При клубах працювали стрілецькі, санітарні та інші оборонні гуртки. В 1931 році в місті запроваджено загальну семирічну освіту, а до 1938 року повністю ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. 1941 року в 17 первомайських школах 5 тис. дітей навчали близько 300 вчителів. Понад тисячу юнаків і дівчат вчилися в індустріально-технічній, сільськогосподарській, економічній, педагогічній та фельдшерсько-акушерській школах.
Тут діяло 3 загальноміських, 18 профспілкових клубів і червоних кутків на підприємствах та навчальних закладах. Працювали Палац піонерів та бібліотека на 10 тис. примірників. Понад 100 тис. книг було в міській для дорослих, дитячій, 17 шкільних та 9 профспілкових бібліотеках. В серпні 1935 року з колишніх драм-гуртківців при райсельбуді організувався робітничо-колгоспний театр, невдовзі він став обслуговувати всі північні райони області і дав початок Первомайському народному театрові. В організації роботи театру велику роль відіграла відома актриса Ф. П. Зарницька, яка з 1889 року працювала в трупі одного з корифеїв українського театру М. Л. Кропивницького, згодом у трупі Г. Деркача. 1931 року вона переїхала до Первомайська.
Для проведення серед трудящих агітаційно-масової роботи агентство «Укрфільм» в 1934—1935 рр. відряджало на підприємства, а в гарячу пору жнив на поля колгоспів Первомайщини свої бригади. Взимку 1935 року міський радіовузол вперше транслював матеріали з місцевого життя. Того ж року в місті відкрито звуковий кінотеатр «Зустрічний». Через рік при райвідділі наросвіти організовано хорову капелу у складі 25 аматорів, якою керував учитель Г. І. Мілаш. Учасники художньої самодіяльності виступали з концертами навіть на республіканську радіосітку.
В 1932 році створено міжрайонний відділ історії партії, який збирав матеріали Я історії революційного руху колишнього Первомайського округу. Понад 20 тис. археологічних знахідок експонувалося в Первомайському краєзнавчому музеї, відкритому ще в 1927 році. Сюди поступили майже всі знахідки Бузької експедиції Народного комісаріату освіти УРСР, яка в 1930—1931 рр. вивчала береги Південного Бугу від річки Бакшали до Сабатинівки.
У здійсненні планів соціалістичного будівництва і розвитку творчої активності трудящих вирішальну роль відігравали 41 первинна парторганізація, в яких об’єднувалося 618 комуністів, і 38 комсомольських, де налічувалося 920 юнаків і дівчат. 90 депутатів міськради спрямовували свої зусилля для мобілізації трудящих Первомайська на виконання виробничих планів підприємств, на дальший розвиток культури.
Напад фашистської Німеччини на Радянську країну перервав мирне будівництво. Виховані Комуністичною партією в дусі радянського патріотизму більше 5 тис. первомайців пішли на фронт. Міськком партії і міськвиконком вживали заходів для перебудови економіки на воєнний лад. З міста в глибокий тил країни було вивезено понад 700 вагонів з верстатами, готовою продукцією, сировиною та матеріалами. У липні 1941 року до загонів народного ополчення вступило понад 2 тис. чоловік. 2 серпня гітлерівські моторизовані частини і танкові з’єднання групи армій «Південь» прорвалися до Первомайська в тил 6-й і 12-й радянським арміям. Наступаючи вздовж Південного Бугу, сюди вийшла фашистська танкова дивізія «Мертва голова» й есесівська моторизована дивізія 1-ї танкової групи армій «Південь». Частина наших військ вела запеклі бої в оточенні до 7-го серпня. Але сили ворога переважали. З серпня 1941 року гітлерівські війська вдерлися в місто.
Німецькі і румунські загарбники поділили місто: перші окупували Ольвіополь і Богопіль, другі — Голту.
Уже в перші дні фашисти розстріляли більш як тисячу жителів. На вулицях Голти з’явився наказ, в якому доводилося до відома населення, що Первомайський, Любашівський, Кривоозерський, Врадіївський і Доманівський райони об’єднані в єдину адміністративну одиницю — Голтянський повіт губернаторства Трансністрії.
Префект повіту, підполковник М. Ісопеску, резиденцією якого була Голта, наказував громадянам підкоритися владі окупантів, протягом 3—4 днів здати всю зброю місцевим органам поліції і сільським управам. За невиконання наказу префект погрожував суворою розправою.
Але окупанти не змогли зламати волю радянських людей, їх віру в неминучу перемогу Червоної Армії.
Навесні 1942 року залізничник О. П. Аркуша організував підпільну групу з робітників депо станції Голта.
Підпільники друкували на машинці і розклеювали листівки, зведення Радянського Інформбюро, викрадали зброю з німецьких ешелонів. За доносом зрадника 17 лютого 1943 року було заарештовано О. В. Зайцева, Ф. О. Абрамова та інших. Група припинила свою діяльність. Іншу групу залізничників очолив Г. Я. Калиновський. Підпільники зволікали ремонт паровозів, допускали брак, псували сільськогосподарські машини на полях поблизу Первомайська, збирали і переправляли партизанам зброю, медикаменти. Але весною 1943 року фашисти напали на слід цієї групи й заарештували її членів.
На місце загиблих ставали інші патріоти. Місцевий житель комуніст Ф. С. Загубелюк створив підпільну групу з 24 чоловік. Патріоти постачали партизанам зброю, боєприпаси, продовольство. 18-річна паспортистка Л. Сокуренко передавала підпільникам бланки паспортів для втікачів з фашистського полону.
У вересні 1943 року гітлерівці заарештували Ф. С. Загубелюка, але, щоб викрити всю організацію, незабаром випустили його. 21 січня 1944 року з групою товаришів він готувався переправитися в ліс до партизанів. Та вночі есесівці заарештували весь актив групи і після нелюдських катувань 11 лютого розстріляли в глиняному кар’єрі біля цегельні.
Одночасно з групою Загубелюка у місті виникли підпільні групи на гідроелектростанції та на станції Голта. Усього в роки окупації у Первомайську діяло шість підпільних організацій і груп. Вони підтримували між собою зв’язки через комсомольців В. Ф. Петренка і Г. О. Садлінського, а через Ф. С. Загубелюка — з Одеським і Миколаївським підпіллям.
Голта стала центром керівництва підпільними бойовими групами в Голтянському повіті. У жовтні 1943 року тут відбулася повітова партійна конференція, на якій обрано підпільний повітовий парткомітет. Командиром підпільних бойових груп і партизанських загонів повіту став старший лейтенант, комуніст А. Т. Мазепа. Підпілля Первомайська було зв’язано з партизанським загоном «Південний» (командир І. Г. Лісняк), який діяв у Голованівському лісі, а також із загоном «Буревісник» (командир Г. О. Кухаренко), що розмістився в Савранських лісах. Патріоти доставляли партизанам продовольство, медикаменти, зброю.
Багато первомайців, що не входили до підпільних організацій, активно допомагали в боротьбі проти фашистів. Так, К. П. Морозова (нині пенсіонерка), працюючи бухгалтером у лікарні, діставала ліки і бинти для партизанів.
22 березня 1944 року частини 32-го стрілецького корпусу (командир двічі Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант О. І. Родімцев) з боями вступили у Первомайськ. У визволенні міста брали участь: 13-а гвардійська стрілецька дивізія (командир генерал-майор Г. В. Бакланов), 16-а механізована бригада під командуванням полковника М. В. Хотинського, 8-а гвардійська повітрянодесантна дивізія (командир генерал-майор М. А. Богданов і 29-а зенітноартилерійська дивізія (командир полковник М. А. Вялов). 8-й гвардійській повітрянодесантній дивізії і 29-й зенітноартилерійрькій дивізії присвоєно найменування «Первомайських». Всім військам, що визволяли місто, наказом Верховного Головнокомандування від 22 березня 1944 року оголошено подяку, а в Москві на їх честь дано салют 12-ма артилерійськими залпами із 124 гармат.
Близько 8 тис. жителів Первомайська захищали Батьківщину від німецько-фашистських загарбників на фронтах Великої Вітчизняної війни. Відважний танкіст, вихованець середньої школи № 16 Я. М. Лобов і льотчик-капітан G. М. Мельник, який повторив легендарний подвиг О. П. Маресьева, удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. Розвідник В. Г. Тараненко — повний кавалер ордена Слави. Учасник громадянської війни Я. І. Мельник у 1941—1942 рр. працював у штабі партизанського руху при ЦК КП(б)У, з жовтня 1942 року по січень 1943 він секретар Сумського підпільного обкому КП(б)У. Згодом Я. І. Мельник командував партизанським з’єднанням, яке за завданням ЦК КП(б)У пройшло 6,5 тис. км по ворожих тилах і провело 114 боїв з гітлерівцями.
Яскраву сторінку в історію міста вписали первомайці, заліковуючи рани, заподіяні війною. За 968 днів «господарювання» німецько-румунські загарбники повністю знищили міське господарство, вивезли найцінніше устаткування, пограбували колгоспи і промислові артілі, краєзнавчий музей. Вороги підірвали завод ім. 25 Жовтня, депо, залізничний і два дерев’яні мости через Синюху та Південний Буг, елеватор, гідроелектростанцію, спалили залізничну станцію. Перетворили на руїни 13 шкіл з 17, з 12 приміщень медичних закладів збереглося лише 3. Гітлерівці закатували і розстріляли 5569 чоловік, 200 — вивезли до Німеччини.
Відновлені міські комітети партії і комсомолу, міськвиконком мобілізували трудящих на відбудову народного господарства і надання допомоги Червоній Армії. Насамперед було відбудовано залізничний міст, що зв’язував фронт з тилом. До кінця 1944 року трудящі міста звели також два тимчасових мости через річки Південний Буг і Синюху, підготували до роботи в зимових умовах допоміжні і побутові цехи службового вузла станції Голта. Стали до ладу 2 олійниці, ливарний цех та електростанція на 50 тис. квт, завод ім. 25 Жовтня, всього — 17 цехів підприємств і 7 майстерень побутового обслуговування. Відроджувати завод ім. 25 Жовтня допомагали первомайцям будівельники Харкова. Через рік введено в дію м’ясо- і промкомбінати, два млини, хлібозавод. Для забезпечення потреб промисловості почав діяти енергопоїзд потужністю 1 тис. квт. Заново створено швейно-взуттєві майстерні облмісцевпрому. На залізничній станції Голта споруджено депо, механізовані майстерні. Вже 1944 року 12 приміських колгоспів достроково виконали план хлібозаготівель і здали додатково 17 тис. пудів зерна у фонд оборони.
Партійна організація міста, в якій на червень 1944 року налічувалося 77 комуністів, розгорнула масово-політичну роботу серед населення. По півтори — дві норми виконували на відбудовчих роботах, а потім у цехах робітники заводу ім. 25 Жовтня М. Волощаненко, В. Криворученко, М. Уляницька, І. Добровольський, М. Шевченко, І. Козачинський, С. Булгак, Б. Довжук. Фронтова комсомольсько-молодіжна бригада А. Бондаренка щомісяця перевиконувала завдання більш як на 200 проц. За трудові успіхи 1944 року колективу заводу ім. 25 Жовтня вручено перехідний Червоний прапор міського комітету КП(б)У і міськвиконкому. Міська Рада і міськком комсомолу влаштували недільники, на яких відремонтовано приміщення 12 шкіл, 3 лікарень і поліклініки. 700 комсомольців 47 первинних організацій відпрацювали в позаурочний час по 50 годин кожний. У квітні 1944 року 4 тис. дітей знову сіли за парти. Того ж року відкрито дитячі ясла на 100 і сезонні — на 140 місць, кінотеатр, бібліотеку.
З великим ентузіазмом взялися трудящі міста за дострокове виконання першого післявоєнного п’ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства. Партійні, комсомольські, профспілкові організації очолили соціалістичне змагання. Комсомольсько-молодіжна бригада В. М. Погорілової із заводу ім. 25 Жовтня 1946 року посіла третє місце в країні серед молодіжних колективів. Молоді ливарники цього заводу Б. Ф. Шостак, О. Ф. Кузєв виконували по 2—3 змінні норми5, а складальник Р. М. Бачинський, формувальник І. А. Домбровський і коваль Б. І. Ше-вілько у 1948 році — по 7—8 річних норм. Новатор Г. С. Нежевенко, сконструювавши унікальний токарний верстат, протягом четвертої п’ятирічки виконав 22 річні норми. За широке впровадження швидкісних методів роботи у 1950 році йому присуджено Державну премію GPCP. На XVII і XVIII з’їздах Комуністичної партії України Г. С. Нежевенко обирався кандидатом у члени ЦК КП України. Він автор брошури «Мій метод швидкісної обробки деталей».
Завдяки героїчним зусиллям трудівників 21 грудня 1950 року підприємства Первомайська завершили план четвертої п’ятирічки, а колектив заводу ім. 25 Жовтня виконав п’ятирічку за 4 роки. На кінець п’ятирічки приміські колгоспи освоїли довоєнну площу орної землі і вже 1948 року досягли довоєнного валового збору зерна. Приріст зерна за 1945—1948 рр. становив 47 проц.6. У 1950 році після об’єднання колгоспів на базі 12 дрібних сільськогосподарських артілей створено 4 великі господарства, які обслуговували Первомайська та Підгур’ївська МТС. За досягнення в галузі сільського господарства ланкова колгоспу ім. Леніна Є. К. Кар-люга в 1952 році була удостоєна
звання Героя Соціалістичної Праці. Дальшого розвитку набула економіка міста в роки п’ятої п’ятирічки. Протягом 1951—1955 рр. значно розширили випуск валової продукції завод ім. 25 Жовтня, швейна фабрика, м’ясокомбінат, каменедробарка, гранітовидобувний кар’єр № 3, авторемонтні майстерні. 1955 року здано в експлуатацію цукровий завод. З 12 підприємств союзно-республіканського підпорядкування 9 перевиконали п’ятирічні плани, а м’ясокомбінат вже в 1954 році дав додатково продукції на 500 тис. крб. Тільки впровадження рацпропозицій дало змогу заводу ім. 25 Жовтня заощадити протягом п’ятирічки 105 тис. крб. Підприємства місцевої промисловості завершили п’яту п’ятирічку на 4 місяці раніше строку. Випуск валової продукції всіх 23 підприємств протягом 1951—1955 рр. збільшився удвічі проти першої післявоєнної п’ятирічки.
Наслідуючи почин московських залізничників робітники підприємств, будов і транспорту Первомайська напередодні XXI з’їзду КПРС розгорнули змагання за звання ударників і колективів комуністичної праці. Першими завоювали це звання бригади К. М. Пержинської (швейна фабрика), Л. В. Пінки (завод ім. 25 Жовтня)1, Н. Власенка, А. Ченчика, І. Дрозда, Б. Савескула (станція Голта). Напередодні 43-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції звання підприємства комуністичної праці присвоєно швейній фабриці. Десятки робітників, інженерно-технічних працівників заводу ім. 25 Жовтня розробили і впровадили у виробництво дизель нової конструкції потужністю 450 кінських сил. Це був подарунок машинобудівників XXII з’їздові КПРС.
У 1964 році підприємством комуністичної праці став Первомайський рейкозварювальний поїзд № 13, який першим в країні освоїв електротермічне зварювання рейок і електроконтактне зварювання безпосередньо в колії, що дало можливість на кожному кілометрі колії заощаджувати по 270 крб. Міськком партії (в 94 парторганізаціях міста об’єднувалося тоді 2829 комуністів) і міськвиконком широко практикували семінари, зльоти бригад і ударників комуністичної праці, організували змагання за «українську годину» тощо.
За роки семирічки на промислових підприємствах міста введено в дію 19 автоматичних, напівавтоматичних і потокових ліній. Здано в експлуатацію нову лінію електропередач, електропідстанцію, телевізійний ретранслятор, відкрито будинок зв’язку з автоматичною телефонною станцією на 2 тис. номерів. Багато зробили для прискорення технічного прогресу передовики виробництва, раціоналізатори і винахідники. Тільки 1964 року у виробництво впроваджено 270 пропозицій та винаходів з річним ефектом 119,9 тис. карбованців.
Значних успіхів за роки семирічки досягли працівники сільського господарства. Радгосп «Первомайський» (радгосп був організований в 1960 році на базі колгоспів «Всесвітній Жовтень», «Перше травня», ім. Сталіна) в 1965 році продав державі 62 тис. цнт хліба, в т. ч. пшениці — 44,8 тис. цнт; колгосп ім. Леніна — понад 20 тис. цнт хліба. Чабан з колгоспу «Перше травня» М. М. Теодор став Героєм Соціалістичної Праці.
За дострокове виконання семирічного плану понад 50 передовиків міста удостоєно урядових нагород, серед них ордена Леніна — робітниця цукрового заводу Г. Новошицька, стерновий заводу ім. 25 Жовтня В. Г. Борис, директор швейної фабрики А. С. Чернецький; ордена Трудового Червоного Прапора — електрозварник цукрового заводу О. К. Музика, старший майстер заводу ім. 25 Жовтня О. Л. Синявський та інші.
У соціалістичному змаганні на честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції промислові підприємства міста ще 12 грудня виконали завдання першого року п’ятирічки. Понад план випущено промислової продукції на 3 млн. 863 тис. крб.
За виробничі успіхи колектив заводу ім. 25 Жовтня одержав пам’ятні Червоні прапори ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради профспілок, а також Миколаївського обкому КП України і облвиконкому, Первомайського міськкому КП України і міськвиконкому. Пам’ятний Червоний прапор обкому КП України і облвиконкому вручено колективу пивзаводу, а пам’ятні Червоні прапори Первомайського міськкому партії і міськвиконкому — колективам швейної фабрики і молочноконсервного комбінату.
Новими трудовими успіхами зустріли первомайці 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Промислові підприємства міста внесли у Ленінський фонд п’ятирічки 19 млн. 253 тис. крб. 300 робітників заводу ім. 25 Жовтня, ставши на ленінську вахту, ще до квітня 1969 року виконали п’ятирічні завдання. За почином московської ткалі М. С. Їванникової колектив швейної фабрики зекономив понад 7,2 тис. кв. метрів тканини і додатково пошив 150 чоловічих костюмів. Завод будівельних матеріалів 6 днів під час передювілейного змагання працював на зекономленій електроенергії і два дні — на зекономленому паливі. Колектив молочноконсервного комбінату, який 14 кварталів підряд вів перед у всесоюзному змаганні серед підприємств м’ясної і молочної промисловості СРСР, нагороджений Ленінською ювілейною Почесною грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС; колектив птахокомбінату — Ленінською ювілейною Почесною грамотою ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради профспілок; Ленінську Почесну грамоту обкому КП України, облвиконкому і облпрофради вручено колективу цукрозаводу. Робітники та інженерно-технічні працівники рейкозварювального поїзда вперше у нашій країні освоїли роботи по відновленню старих рейок, за що колектив цього підприємства в 1969 році було нагороджено дипломом Всесоюзної виставки досягнень народного господарства СРСР. Групу інженерно-технічних працівників заводу нагороджено срібними і бронзовими медалями виставки.
До Книги ленінської трудової слави занесено колективи ливарного цеху заводу ім. 25 Жовтня, дільниці для виготовлення сувенірів фабрики пластмасових виробів, молочноконсервного комбінату, птахокомбінату, медичного училища — всього 18 підприємств і установ та 60 передовиків. 2367 первомайців нагороджено Ленінською ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
Під час святкування 53-х роковин Великого Жовтня колектив Первомайського цукрового заводу за успіхи в соціалістичному змаганні одержав перехідний Червоний прапор Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради та першу грошову премію в розмірі 5250 карбованців.
Промислові підприємства міста достроково — 5 листопада 1970 року — виконали завдання восьмого п’ятирічного плану. Понад план випущено промислової продукції на суму більш як на 25 млн. крб. За роки п’ятирічки на околицях міста виросли нові сучасні підприємства — каменедробильний завод «Граніт», овочеконсервний та хлібозавод, перша черга заводу «Фрегат». Завод також освоїв виробництво потужних дощувальних установок, які користуються великим попитом не лише на Україні, айв інших республіках. Продукція підприємств міста експортується більше ніж в 30 країн світу.
Значно перевиконали планові завдання колгосп ім. Леніна і радгосп «Первомайський». Так, за роки восьмої п’ятирічки виробництво зерна в колгоспі ім. Леніна досягло понад 200 тис. цнт, молока — 62 тис. цнт, м’яса — 25 тис. цнт, овочів — 21 тис. цнт. Урожайність зернових зросла на 4,9 цнт, в радгоспі «Первомайський» — на 3,8 центнерів.
За успішне виконання планових завдань молочноконсервний комбінат було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Ордена Леніна удостоєні Г. І. Грабовська — апаратниця молочноконсервного комбінату, П. А. Ткаченко— токар заводу імені 25 Жовтня, К. І. Громова — штукатур будівельного управління № 16; ордена Жовтневої Революції — В. С. Бойченко — апаратник цукрового заводу, А. С. Данько — токар заводу ім. 25 Жовтня, Г. М. Івакін — майстер заводу ім. 25 Жовтня, М. К. Квасов — електромонтер швейної фабрики, М. М. Стригер — робітник пивоварного заводу, Г. Я. Козачок — тракторист радгоспу «Первомайський» та інші.
Колективи промислових підприємств міста успішно виконали соціалістичні зобов’язання, взяті на честь XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України. Першим рапортував про виконання зобов’язань завод будівельних матеріалів, колектив якого 17 березня, в день відкриття XXIV з’їзду КП України, завершив план першого кварталу. На 11 днів раніше строку виконав передз’їздівські зобов’язання колектив об’єднання «Міжколгоспбуду». 24 березня рапортував про завершення виробничої програми першого кварталу колектив каменедробильного заводу «Граніт», 25 березня — будівельного управління № 16, меблевої фабрики та пивоварного заводу, 26 березня — міського харчокомбінату. Достроково виконали також соціалістичні зобов’язання на честь партійних з’їздів колективи заводів «Фрегат», ім. 25 Жовтня та швейної фабрики, трудівники колгоспу ім. Леніна та радгоспу «Первомайський».
За роки дев’ятої п’ятирічки в Первомайську передбачається спорудити м’ясокомбінат, другу чергу заводів «Фрегат» та збірного залізобетону, а також заводу по ремонту будівельних і шляхових машин, реконструювати завод ім. 25 Жовтня, фабрику пластмасових виробів. Намічено звести 56 тис. кв. метрів житла, тобто в 1,5 раза більше, ніж у минулій п’ятирічці, приміщення 3 загальноосвітніх шкіл, 4 дитячих садків, автовокзал, широкоформатний кінотеатр, поліклініку, лікарню та пологовий будинок, два комбінати побутового обслуговування, 6 магазинів, 6 їдалень. Буде газифіковано понад 2000 квартир.
З розвитком економіки зростає і впорядковується місто. За 1956—1970 рр. його житловий фонд збільшився на 60 тис. кв. метрів. Протягом семирічки і п’ятирічки збудовано готель «Первомайський», два гуртожитки для робітників заводів ім. 25 Жовтня та «Фрегат», будинок культури автомобілістів, дитячі садки і дитячий комбінат, міський автовокзал, 15 підприємств громадського харчування, 4 магазини, двоповерховий універмаг, хлібозавод тощо. В експлуатацію введено ще 6 км мережі міського водопроводу. Прокладено 16 км доріг з твердим покриттям та 19 км тротуарів. Навесні і влітку місто потопає в зелені садів і парків. До послуг трудящих міста — 59 магазинів.
У Первомайську є лікарня на 220 ліжок, 12 лікувально-профілактичних закладів на 600 ліжок. Функціонують санепідемстанція, станція швидкої допомоги, будинок санітарної освіти, 13 дитячих дошкільних закладів. В місті працює 146 лікарів і 437 середніх медичних працівників. Заслуженою пошаною користується лікар Б. Ю. Капон — учениця академіка Філатова, яка 1967 року Указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджена медаллю «За трудову доблесть».
В 15 масових і 3 школах робітничої молоді навчається понад 9,9 тис. чоловік, працюють 637 вчителів. Вчительці В. Є. Коло-
совій присвоєно звання заслуженої вчительки УРСР. В 1961 році у Первомайську відкрито загальнотехнічний факультет Одеського технологічного інституту, де навчається без відриву від виробництва понад 1,5 тис. студентів. До їх послуг — добре обладнані лабораторії і кабінети, у створенні яких активну участь брали колективи промислових підприємств міста, зокрема, заводу ім. 25 Жовтня, цукрового заводу, рейкозварювального поїзду, швейної фабрики. 1969 року збудовано новий навчальний корпус. 1963 року в Первомайську відкрито навчально-консультаційний пункт Харківського машинобудівного технікуму, де заочно вчиться 330 студентів. Уродженцями міста є відомий архітектор Л. О. Бумажний, який за проект цілісної забудови житлових масивів і кварталів став лауреатом Державної премії СPCP; український радянський композитор і педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР М. М. Вілінський (1888—1956); доктор технічних наук, професор, завідуючий кафедрою Київського політехнічного інституту В. С. Кочо. В Первомайську народилися і провели юнацькі роки поети М. С. Вінграновський і В. Д. Колодій.
1968 року в місті споруджено палац культури на 400 місць і кінотеатр «Космос». Є також 7 профспілкових будинків культури та клубів, 24 червоні кутки на підприємствах. При міському будинку культури працює самодіяльний театр, якому в 1959 році присвоєно звання самодіяльного народного драматичного театру. З 1950 року народним театром керує режисер М. Ф. Бондаренко. Актори цього театру десятки разів виступали на сценах міста, району і області. 30 колективів художньої самодіяльності міста об’єднують понад 1000 чоловік. В ще самодіяльний хор учителів, якому в 1965 році присвоєно звання самодіяльної хорової капели. В 51 бібліотеці міста близько 470 тис. книг, ними користуються понад 35 тис. читачів. В 36 первинних організаціях товариства «Знання» беруть участь понад 600 чоловік.
В місті працюють два народні університети: здоров’я та соціалістичної законності. Тут споруджено пам’ятники В. І. Леніну, встановлено пам’ятники і обеліски на честь загиблих героїв громадянської та Великої Вітчизняної воєн.
У зв’язку з 50-річчям Великої Жовтневої соціалістичної революції Президія Верховної Ради СРСР нагородила орденами і медалями 68 первомайців, активних учасників боротьби за Радянську владу. Ордена Леніна удостоєно колишнього командира полку Чапаєвської дивізії С. М. Сидорова, ордена Трудового Червоного Прапора — активного учасника соціалістичного будівництва Ф. М. Медведева, ордена Червоної Зірки — активних учасників громадянської війни М. І. Євстратьєва, С. А. Кальницьконо.
Неодмінною умовою успішного виконання трудящими міста планів господарського та культурного будівництва є невпинне зростання організуючої і мобілізуючої ролі партійних організацій. Зараз у 97 первинних партійних організаціях Первомайська 3423 комуністи і кандидати в члени КПРС. Армія комсомоли налічує в своїх лавах 4884 юнаків і дівчат, об’єднаних в 61 первинній організації. У 1968 році за мужність і відвагу, проявлені комсомольцями та молоддю у роки Великої Вітчизняної війни, активну роботу по вихованню молоді й у зв’язку з 50-річчям ВЛКСМ Первомайську районну комсомольську організацію нагороджено орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. На підприємствах, в організаціях і установах діють 75 профспілкових організацій, в яких 21 тис. членів профспілки. До Первомайської Ради обрано 200 депутатів, серед них 109 комуністів, 30 комсомольців, 88 жінок. При Раді працюють 14 постійно діючих комісій. Депутатами обласної Ради обрані 6 трудівників Первомайська: слюсар машинобудівного заводу ім. 25 Жовтня О. Г. Усяков, бригадир мулярів-штукатурів будівельного управління № 16 М. К. Берловський, робітниця кондитерського цеху міськхарчокомбінату В. Я. Бердиш, голова виконкому, міської Ради депутатів трудящих О. Ф. Щербина, швачка швейної фабрики Н. В. Куц, робітниця фабрики пластмасових виробів Л. І. Криворученко.
Партійні та комсомольські організації надають велику допомогу міській Раді, сприяють посиленню її впливу на розвиток господарства і культури. Трудящі міста спрямовують свою енергію, розум і волю на перетворення в життя історичних настанов Комуністичної партії в будівництві комунізму в нашій країні.
М. В. КРАВЧЕНКО, Р. В. КУЧЕРЯВИЙ, М. Ф. ТРУНОВ, Д. І. ШЕЛЯКІН