Післявоєнне відновлення Миколаєва
Програмою відродження зруйнованого ворогом господарства стала постанова Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) від 21 серпня 1943 року «Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах, визволених від німецької окупації».
21 квітня 1944 року Державний Комітет Оборони прийняв рішення «Про першочергові заходи по відновленню миколаївських суднобудівних заводів», 17 червня — про відбудову енергокомбінату. Тільки на виконання першочергових відбудовчих робіт по відновленню суднобудівних заводів було асигновано 25 млн. карбованців. Для їх відбудови та експлуатації, крім робітників, інженерно-технічних працівників та службовців цих підприємств, Державний Комітет Оборони дозволив провести у другому кварталі 1944 року мобілізацію 8 тис. чоловік. Вже до 21 листопада Чорноморський суднобудівний завод був відновлений на 50 проц. Робітники зуміли також одночасно організувати виготовлення дефіцитних автозапчастин, що дало можливість 3-му Українському фронтові відремонтувати понад 500 автомобілів і тим самим збільшити підвіз боєприпасів та продовольства діючим частинам Червоної Армії.
Партійні організації розгорнули серед трудящих широку політичну роботу, 16 травня 1944 року відбулися збори партійного активу міста, які обговорили питання «Завдання Миколаївської міської партійної організації по відновленню промисловості і комунального господарства». В травні 1944 року діяли міськком, З райкоми партії та 40 первинних організацій, які об’єднували понад 750 комуністів. За комуністами закріплювалися вирішальні ділянки виробництва. Головна увага зосереджувалась на відродженні підприємств, життєво важливих для населення і Червоної Армії. За перші півтора місяця після визволення були відбудовані і стали давати продукцію хлібозавод № 2, 6 пекарень, млин, олійний завод, 7 водопровідних колодязів. Для надання населенню медичної допомоги були відкриті поліклініки, лікарня на 300 ліжок, 5 аптек.
Миколаївська міськрада дбала насамперед про відбудову житлових будинків і комунального господарства, шкіл, лікарень і дошкільних дитячих закладів. У 1944 році виконком Ради організував два декадники по впорядкуванню міста, в яких щоденно брали участь близько 20 тис. жителів Миколаєва.
На підприємствах міста працювало 287 комсомольсько-молодіжних бригад, більшість яких успішно справлялася з виробничими планами. На 145—350 проц. виконували місячні завдання фронтові комсомольсько-молодіжні бригади суднобудівників А. А. Пінчука, Д. А. Рачковського, Г. І. Галайди. Службовці енергокомбінату після робочого дня йшли в котельний цех. В позаурочний час робітники, службовці, а також домогосподарки міста відпрацювали 1944 року 130 тис. людино-днів. Понад 5 тис. чоловік взяло участь у відбудові залізничної станції Миколаїв. Своїми руками трудящі спорудили аеродром та пішохідний міст через ріку Інгул, Суднобудівники приступили до ремонту кораблів і виробництва запчастин до сільськогосподарських машин. На енергокомбінаті завершено було відбудовно-монтажні роботи турбогенератора потужністю в 3 тис. квт. На початку 1945 року став до ладу судноремонтний завод. В результаті героїчних зусиль робітників, інженерно-технічних працівників і службовців було відбудовано залізничний транспорт, морський порт, річкову пристань, почали давати продукцію макаронна, кондитерська, трикотажна, швейна, парфюмерна фабрики, миловарний і скляний заводи та більшість промартілей.
Одночасно піднімалося з руїн міське господарство. Тільки робітники та службовці торгового порту в позаробочий час відпрацювали понад 4 тис. годин. До 1945 року було капітально відремонтовано 53 тис. кв. метрів житла. Розширювалась торгівля продовольчими і промисловими товарами. В лікарнях міста налічувалось вже до 600 ліжок. В 1944—1945 навчальному році розпочалися заняття в 23 загальноосвітніх школах, 6 ремісничих училищах, 7 вечірніх школах, 4 технікумах, фельдшерсько-акушерській школі, педучилищі, педагогічному інституті. В червні 1944 року Радянський уряд виділив необхідні кошти на відбудову кораблебудівного інституту та суднобудівного технікуму. У вищих і середніх спеціальних навчальних закладах уже першого року після визволення міста навчалось 2640 студентів.
Відновлювали роботу культурно-освітні заклади. В 1944 році почали працювати два кінотеатри, шість клубів, 12 бібліотек з книжковим фондом 300 тис. книг, місцеве радіомовлення. При клубах було створено 15 гуртків художньої самодіяльності і два струнних оркестри. Почала виступати з концертами хорова капела Чорноморського суднобудівного заводу і оркестр народних інструментів заводу ім. 61 комунара під керівництвом видатного диригента Г. Ф. Манілова. Відкрилися історико-археологічний, природознавчий і художній музеї, будинок народної творчості, виставка образотворчого мистецтва, частину матеріалів і експонатів яких зберегли від окупантів жителі Миколаєва.
З вересня 1944 року почав роботу театр російської драми. Тут були поставлені п’єси «Російські люди» К. М. Симонова, «Безприданниця» О. М. Островського, «Платон Кречет» О. Є. Корнійчука, «Діти сонця» М. Горького та ін. 12 вересня 1944 року відкрито обласний театр юного глядача. Тоді ж створено пересувний український театр, який виступав із спектаклями та концертами в сільських районах області. При Державній філармонії діяли хорова капела, симфонічний і джаз-оркестри, балетний ансамбль. Для дітей у місті відкрився ляльковий театр.
Відновлюючи зруйноване німецько-фашистськими загарбниками господарство, культурні заклади, миколаївці подавали велику допомогу Червоній Армії. Колективи підприємств і організацій брали шефство над військовими частинами і госпіталями. Трудящі міста зібрали у 1944 році 700 тис. крб. на подання допомоги сім’ям військовослужбовців і одностайно підписались на 3-ю Державну воєнну позику на суму 14 млн. крб. Молодь збирала кошти на ескадрилью бойових літаків «Допризовник Миколаївщини».
Після закінчення Вітчизняної війни Комуністична партія мобілізувала трудящих на виконання четвертого п’ятирічного плану відбудови й дальшого розвитку народного господарства. Під керівництвом комуністів на підприємствах широко розгорталось соціалістичне змагання. В 1947—1948 рр. воно охоплювало 90 проц. робітників та інженерно-технічних працівників. У ході змагання виросли тисячі передовиків виробництва. Ширився рух раціоналізаторів та винахідників. Так, на суднобудівному заводі інженер Л. М. Битюков і робітник Н. С. Дзюба, впровадивши швидкісні методи різання металу, збільшили в два рази продуктивність праці верстатників. У 1949 році на підприємствах було внесено понад 5 тис. раціоналізаторських пропозицій, що дало економію на суму в 11795 тис. карбованців.
Промислові підприємства відбудовувались на новій, більш високій технічній основі. На кінець 1948 року промислове виробництво на підприємствах міста досягло довоєнного рівня. Цих успіхів трудящі добились завдяки великій допомозі з боку Центрального Комітету, Радянського уряду, усіх братніх республік. Так, серед 30 тис. робітників, що брали участь у відродженні миколаївських суднобудівних заводів, були українці і росіяни, білоруси і молдавани, узбеки, киргизи і робітники інших національностей і народностей СРСР. За рішенням ЦК ЛКСМУ в Миколаїв прибувала молодь з Вінницької, Кам’янець-Подільської, Херсонської та Кіровоградської областей. В свою чергу сотні миколаївців працювали на відбудові Дніпрогесу ім. Леніна і шахт Донбасу, на спорудженні Теребле-Ріцької ГЕС Закарпатської області, на великих будовах на Волзі, Дніпрі та Амудар’ї. Так спільними зусиллями народи Радянського Союзу заліковували рани війни.
В 1949 році більшість промислових об’єктів міста перевищила довоєнний рівень випуску валової продукції. Того ж року Чорноморський суднобудівний завод з нагоди 50-річчя свого заснування за великі заслуги перед Батьківщиною був нагороджений найвищою урядовою нагородою — орденом Леніна. Успішно виконавши четвертий п’ятирічний план, промислові підприємства в останній рік п’ятирічки дали продукції на 54 проц. більше, ніж в 1940 році. Наступний п’ятирічний план (1951—1955 рр.) вони виконали за 4 роки і 4 місяці. Понад 2/3 всього приросту продукції було одержано за рахунок підвищення продуктивності праці.
Велика увага приділялася прискоренню технічного прогресу, поліпшенню якісних показників роботи підприємств, освоєнню нових видів продукції. Зокрема, на суднобудівному заводі після липневого (1955 року) Пленуму ЦК КПРС були впроваджені потокові лінії на дільницях попереднього складання, створені спеціалізовані потокові бригади, механізовані трудомісткі процеси на згинанні труб, шпангоутів, листів. Завод «Дормашина» перейшов на швидкісну обробку металів, автоматичне зварювання, потокове складання скреперів і лебідок. Підприємство спеціалізувалося на виробництві машин для будівництва шляхів з міцним покриттям, випускало асфальтоукладачі, самохідні панелевози. Самохідний скрепер цього підприємства експонувався на Всесвітній виставці 1958 року в Брюсселі був удостоєний Великої золотої медалі. На трикотажному комбінаті встановлено 2 конвейєрні лінії і транспортер для подачі готової продукції. На парфюмерно-скляному комбінаті пущено 6 високопродуктивних механічних ліній. Колектив шкіряновзуттєвого комбінату першим на Україні почав застосовувати нетритовий клей, що дало змогу підвищити міцність взуття. Підприємства міста широко застосували штучні алмази для відточення різальних інструментів.
Восени 1958 року трудящі Миколаєва активно включилися в рух за комуністичне ставлення до праці. Почали змагатися 45 підприємств, 250 окремих цехів, понад 4 тис. бригад. Першими звання колективів комуністичної праці удостоєні бригади комуністів І. С. Уса і П. С. Степанова з Чорноморського суднобудівного заводу, Г. Г. Животовського — з заводу ім. 61 комунара, А. О. Батрака — з заводу «Дормашина» та інші. 330 новаторів виробництва і спеціалістів, наслідуючи приклад Валентини Гаганової, очолили відстаючі бригади та дільниці, щоб вивести їх у передові.
Після травневого (1958 р.) Пленуму ЦК КПРС, який прийняв рішення про прискорення розвитку хімічної промисловості, суднобудівники освоїли багато виробів з пластмас для обладнання суднових приміщень. Це дало змогу замінити в суднобудуванні велику кількість дорогих імпортних ізоляційних матеріалів синтетичними. Трикотажний комбінат збільшив обсяг продукції із застосуванням синтетичних та штучних волокон. На заводі гідроапаратури впроваджувалися у виробництво пластмаси та капролактан. Шкіряновзуттєвий комбінат більше 80 прощ взуття виготовляв із застосуванням штучних матеріалів, що дало можливість заощадити за рік 26 тис. натуральних шкір великої рогатої худоби.
Мобілізовуючи трудящих на успішне виконання семирічного плану, партійні, комсомольські і профспілкові організації міста дбали про піднесення їх трудової активності. 1962 року рухом за комуністичну працю було охоплено 60 тис. чоловік. З них понад 10 тис. завоювали почесне звання ударників і членів бригад комуністичної праці. Протягом 28 кварталів семирічки колектив Чорноморського суднобудівного заводу 23 рази виходив переможцем у всесоюзному і республіканському соціалістичному змаганні. 1964 року йому присвоєне звання колективу комуністичної праці. Миколаївські суднобудівники поповнили у ці роки вітчизняний флот унікальними китобійними базами «Радянська Україна» і «Советская Россия», великою серією китобійних суден, суховантажними суднами «Физик Вавилов», «Фредерик Жолио-Кюри», траулерами «Маяковский», «Чернышевский», «Станюкович», «Агат», турбоходом «Ленинский пионер», теплоходами «Полтава», «Николаев», «Сибирь», рефрижераторами «Иван Айвазовский», «Василий Верещагин» тощо.
За роки семирічки стали до ладу заводи шиноремонтний, гідроапаратури та цегельний, домобудівний комбінат, полігони збірного залізобетону, хлібозавод, розширено багато діючих підприємств. Значно зріс обсяг виробництва на підприємствах машинобудування, будівельних матеріалів, легкої, харчової промисловості. Високомеханізованим, оснащеним першокласною технікою став після реконструкції морський торговий порт.
Колективи заводів і фабрик, транспорту і будов успішно виконали зобов’язання, взяті в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя Радянської влади і 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. До Ленінського ювілею промислові підприємства досягли рівня продуктивності праці, запланованого на кінець наступної п’ятирічки. Завдання восьмої п’ятирічки за обсягом виробництва підприємства Миколаєва завершили у жовтні 1970 року, а річний план ювілейного 1970 року за обсягом реалізації промислової продукції — 23 грудня того ж року. За п’ятирічку вироблено надпланової продукції на 114 млн. крб. На 40 проц. зросла продуктивність праці. У 1970 році на підприємствах та будовах працювало близько З тис. бригад і 45 тис. ударників комуністичної праці. Понад 4 тис. суднобудівників Чорноморського заводу до 7 листопада 1970 року завершили виконання п’ятирічних завдань і почали працювати в рахунок 1971—1975 рр. 25 грудня того ж року споруджено вперше в світовій практиці унікальне науково-дослідне судно «Академик Сергей Королёв», оснащене апаратурою для управління штучними супутниками Землі та космічними апаратами. До 7 листопада 1970 року виконав п’ятирічний план колектив суднобудівного заводу ім. 61 комунара.
Пліч-о-пліч із суднобудівниками в числі кращих колективів йшли робітники заводів «Дормашина» ім. 50-річчя Жовтня, гідроапаратури, швейно-виробничого об’єднання ім. С. М. Кірова, трикотажного виробничого об’єднання та ін. Дбаючи про прискорення технічного прогресу, понад 10,5 тис. раціоналізаторів і винахідників промислових підприємств протягом 1970 року впровадили понад 9 тис. пропозицій і винаходів з економічним ефектом на суму близько 7 млн. крб. Заслужений раціоналізатор Чорноморського суднобудівного заводу Б. П. Кузовков, наприклад, зекономив більше 75 тис. крб.
Бригада раціоналізаторів заводу ім. 61 комунара у складі О. О. Веретеннікової, I. С. Кассайрова та О. О. Зайцева застосувала на одній з дільниць автоматичне управління, що дало значну економію коштів. На провідних підприємствах міста створені лабораторії НОП, працюють понад 500 творчих бригад, до складу яких входять інженерно-технічні працівники та передові робітники.
Колективи підприємств успішно борються й за поліпшення якості продукції. Зокрема, на Чорноморському суднобудівному заводі 46 бригадам і 259 робітникам вручено клеймо відмінної якості та надано право здавати продукцію, минаючи відділ технічного контролю. Такі ж бригади є на заводах ім. 61 комунара, «Дормашина», підйомно-транспортного устаткування.
Готуючись до XXIV з’їзду КПРСта XXIV з’їзду КП України, передові колективи підприємств і будов міста взяли зобов’язання виконати план дев’ятої п’ятирічки за 4 роки. «Ми вирішили,— писали вони у зверненні до всіх робітників Миколаєва,— боротися за виконання дев’ятої п’ятирічки за чотири роки шляхом підвищення продуктивності праці, освоєння суміжних професій, впровадження наукової організації праці, передового досвіду, раціоналізаторських пропозицій, вдосконалення технологічних процесів, більш ефективного використання устаткування, економії сировини і матеріалів».
Цю ініціативу гаряче схвалили всі трудящі міста. Розгорнулося змагання за внесення кожним робітником і колективом особистого вкладу у Миколаївський фонд п’ятирічки.
В усі кінці Радянського Союзу, а також у 30 зарубіжних країн йдуть промислові вироби з Миколаєва. Для Бірми, Куби, АРЄ, Афганістану виконували замовлення суднобудівні, «Дормашина», ремонтно-механічний та інструментальний заводи. Металоконструкції, виготовлені в Миколаєві, застосовувались на будівництві бетонного заводу в Польщі і нафтопереробного в Індії.
Суховантажне судно «Партизанская слава», створене руками миколаївців, експонувалося на Всесвітній виставці в Монреалі. Траулери Чорноморського заводу успішно конкурують на міжнародному ринку з кращими зразками світового суднобудування. На виставках у Познані, Брюсселі, Пхеньяні, Монреалі високу оцінку здобула продукція миколаївських парфюмерів.