Демидове, Березівський район, Одеська область
ДЕМИДОВЕ — село, центр сільської Ради, розташоване в долині Сухому Лозі, на правому березі річки Тилігулу, за 26 км па північний захід від районного центру і за 18 км від залізничної станції Раухівка. Населення — 1660 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Галунів і Лукашівка.
В селі розташована центральна садиба колгоспу «Росія», який має 8062 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 5965 га орних. Господарство вирощує зернові, виноград, соняшник та займається м’ясо-молочним тваринництвом. З 1963 по 1967 рр. пересічно зібрано з га по 20 цнт пшениці, вироблено на 100 га угідь 232 цнт молока й 36,3 цнт м’яса. З допоміжних підприємств є млин, олійня, виноробний пункт, 3 ремонтні майстерні, каменоломня.
У селі — середня школа, 3 клуби, 3 бібліотеки. Тут відкрито історико-краєзнавчий музей, де зберігаються стародавні знаряддя праці, глиняні й залізні вироби, монети. Звання заслуженого вчителя школи УРСР одержав М. Т. Кузьмін.
Демидове виникло у 1822 році. У 1905—1906 рр. активну революційну пропаганду серед населення провадив учитель земської школи Л. О. Твердохліб. Заворушення селян набирали загрозливого характеру. Власті викликали у село взвод солдатів. Селяни Демидового виступали проти царату і в 1912 році.
У 1920 році учасник революції 1905—1907 рр. більшовик Ф. О. Шкарупієв організував партійний осередок. У 1921 році утворилася комсомольська організація. З 1923 по 1930 рр. Демидове було районним центром Одеської округи.
У траурні дні 1924 року на мітингу селяни вирішили встановити в селі пам’ятник В. І. Леніну, який і було споруджено в 1925 році.
На кургані біля села виявлено сарматську кам’яну статую воїна (II століття до н. е.— II століття н. ери).