Іванівський район, Одеська область
Іванівський (до 1945 року Янівський) район розташований у південній частині області. Утворений у 1924 році. Межує на півночі з Ширяївським, на сході — Березівським та Комінтернівським, на півдні — Біляївським, на заході — Роздільнянським та Великомихайлівським районами Одеської області. Площа 1200 кв. кілометрів. Населення — 32,7 тис. чоловік, в т. ч. сільського — 24,3 тис. чоловік (73,8 проц.). Густота населення 27,2 чол. на 1 кв. кілометр. В районі — 49 населених пунктів, що підпорядковані двом селищним та 9 сільським Радам.
Територію району перетинають залізниці Одеса — Знам’янка, Роздільна—Коло-совка та два автошляхи, що зв’язують Іванівну та інші населені пункти з Одесою і сусідніми районами області.
Рельєф рівнинний. В грунтовому покриві переважають південні чорноземи. Природні умови сприятливі для вирощування зернових, соняшнику і винограду. Сільське господарство району дає 83,5 проц. всієї валової продукції. У 1966 році вона становила 20 541 тис. карбованців.
В районі 14 колгоспів та 3 радгоспи. Сільськогосподарські угіддя тут становлять—104010 га, з них орної землі — 78 444 га, під садами та виноградниками — 2223 га. Посівна площа — 72 650 га, з них зернових культур — 39 224 га, технічних — 10 027 га, кормових — 22 570 га. Головна зернова культура — озима пшениця, технічна — соняшник.
У 1966-68 рр. в районі зібрали пересічно по 21,9 цнт з га озимої пшениці.
В районі розвивається тваринництво м’ясомолочного напряму. У 1967 році на 100 га сільськогосподарських угідь припадало 37,8 голови великої рогатої худоби, в т. ч. 10,7 корови; на 100 га ріллі — 26,6 свині. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 24,3 цнт яловичини, відповідно надоєно 189,2 цнт. молока. В радгоспах і колгоспах працюють 628 тракторів та 285 комбайнів. Повністю механізовані всі орні роботи, збирання зернових та соняшнику; очистка зернових механізована на 98 проц., водопостачання тваринницьких ферм механізоване на 78 процентів. Електроенергія від державної енергосистеми широко використовується для подрібнення й переробки кормів, напування й механічного доїння корів та інших виробничих потреб.
В районі є 4 промислових підприємства районного підпорядкування, де працює 460 робітників та службовців. Найбільше підприємство — Буялицька ватна фабрика, що дає 57,5 проц. промислової продукції району; на харчову промисловість припадає 42,5 проц. продукції.
Потреби населення задовольняють 136 магазинів та ларків, працює 20 закладів громадського харчування. Товарооборот у 1965—1967 рр. становив 25,1 млн. карбованців.
З року в рік зростає житлове будівництво. Індивідуальні забудовники з допомогою держави й колгоспів за роки семирічки спорудили 1600 будинків.
В районі є 5 лікарень на 235 ліжок. В лікарнях та інших медичних закладах працює 32 лікарі та 100 чоловік середнього медичного персоналу.
За роки соціалістичного будівництва створена розгалужена мережа закладів народної освіти та культурно-освітніх установ. В районі — 7 середніх, 14 восьмирічних, 13 початкових шкіл, 2 школи робітничої молоді. В школах працює 418 вчителів. Тут діють 26 бібліотек з книжковим фондом 157,9 тис. примірників. З 1937 року почала виходити районна газета. В районі є 13 клубів та 8 будинків культури, при яких працює 227 гуртків художньої самодіяльності, регулярно функціонує 40 кінотеатрів та стаціонарних кіноустановок. Добровільне товариство «Колос» об’єднує 6950 фізкультурників, в т. ч. 505 спортсменів-розрядників.