Хрущовська відлига.
У березні 1953 р. помер Й. Сталін. У вересні Пленум ЦК КПРС Першим секретарем ЦК обрав М.С. Хрущова. З його ім’ям пов’язані важливі зміни в економіці і в суспільному житті країни. Період з 1953 по 1964 роки увійшов в історію України як період «хрущовської відлиги». Вирішальним у розвитку економіки і суспільного життя була десталінізація радянського суспільства – розвінчання культу особи і його наслідків. В цьому ж році почалися зміни у суспільстві.
- — під партійний контроль були поставлені органи держбезпеки в МВС;
- — почалася реабілітація безневинно засуджених у минулі роки;
- — у підпорядкування Уряду України передані 10 тис. промислових підприємств і державних установ;
- — до складу УРСР був переданий Крим;
- — спрощено апарат управління.
З цього часу почалася демократизація системи управління – союзні республіки, місцеві органи влади одержали більше господарських прав і вирішували деякі економічні питання самостійно.
Найслабшою ланкою радянської економіки у 50-ті роки залишалося сільське господарство. Колгоспи ледве зводили кінці з кінцями. Валовий збір зерна становив менше ніж в довоєнний період. Нестача кормів призвела до зменшення поголів’я скота, колгоспи не забезпечували продуктами харчування населення. Колгоспники за свою працю отримували мізерну платню. Сільське господарство продовжувало триматися не на зацікавленості особистої праці колгоспників, а на примусі. Кожен мешканець села повинен був виконати певний обсяг робіт у колгоспі, за невиконання загрожувало судове переслідування або позбавлення присадибної ділянки. Члени колгоспу не мали права виїзду без дозволу голови колгоспу.
Після гострих дебатів в вищих партійних органах про те, в якій формі і в якому напрямку слід проводити реформи в сільському господарстві, були розроблені слідуючі заходи щодо поліпшення ситуації в країні і на селі:
- освоєння 13 млн. цілинних земель;
- перехід на вирощення великої кількості кукурудзи за американською технологією;
- наздогнати Америку по виробництву м’яса, масла, молока на душу населення;
- ліквідація МТС і продажа техніки колгоспам;
- шефство промислових підприємств над колгоспами, які допомагали технічними фахівцями і технікою;
- підвищення державних закупівельних цін на зерно, м’ясо, молоко;
- зниження цін для колгоспів на будівельні матеріали, метал, металоконструкції;
- скорочення розриву заробітної платні між колгоспниками і робітниками підприємств;
- дозвіл колгоспникам одержувати паспорти і інші;
Прийняті партією заходи дали поштовх розвитку сільського господарства. Перш за все, в колгоспи була направлена техніка: трактори, комбайни, віялки, сіялки і інше обладнання. Для ліквідації недоліків і мобілізації селян на продуктивну працю на село направили також фахівців з вузів, технікумів, партійних працівників, агрономів, зоотехніків. Задля більш ефективного використання техніки і оптимізації управління республіканське керівництво проводило об’єднання мілких колгоспів у великі господарства. У 1953 році Пиріжнянські колгоспи «Червона Зірка» та «17-річчя Жовтня» були об’єднані в один колгосп під назвою “Червона Зірка», який очолював Шепітко Прокіп Гаврилович. У 1954 році, відгукнувшись на заклик партії та уряду, молоді мешканці Пиріжни виїхали до Казахстану освоювати цілинні землі і вирощувати хліб. Попри відплив молодої робочої сили, село продовжувало відновлювати своє господарство. На виконання завдань по збільшенню виробництва м’яса, молока, правління колгоспу мобілізувало усі сили і резерви і в 1957-1958 роках у селі були побудовані 2 свинарники, 3 телятники. У цьому ж році у селі з’явилися світло і радіо. Були електрофіковані ферми. У селі почали працювати поштове відділення, медпункт, було проведено телефонний зв’язок. За останні 5 років збільшилася народжуваність у Пиріжні. На початок 1959 року у селі проживало 2245 осіб, з них чоловіків – 942, жінок – 1303.
11 лютого 1959 року відбулося об’єднання Пиріжнянського та Івашківського колгоспів в єдиний колгосп під назвою «ім. XXI з’їзду КПРС», але це об’єднання не виправдало надій керівництва на зміни в економіці. Збільшилися витрати на транспортні перевозки, зв’язок між селами по телефону був недостатнім і не забезпечував оперативне рішення сільськогосподарських потреб, від чого управління об’єднаним колгоспом було не ефективне. Враховуючи недоліки об’єднання 2-х колгоспів, 5 березня 1961 року колгоспи роз’єднали. Пиріжнянський колгосп став називатися колгосп ім.. Т.Г. Шевченка. Головою правління було обрано Козака Володимира Марковича. Долаючи усі бюрократичні труднощі, село під керівництвом грамотного голови колгоспу Козака В.М. в 60-х роках досягло значних результатів, як у сільському господарстві, так і в будівництві виробничих, культурно-освітніх приміщень і в соціальній сфері. У селі була створена будівельна бригада у складі 70 чоловік. Згодом будівельна бригада побудувала нову колгоспну контору, шкільну майстерню, новий корівник, фізичний і хімічний кабінети у школі, добротний винний погріб. Почалося будівництво сільського будинку культури з приміщенням для бібліотеки. У Пиріжні було створено дві рільничі бригади по 60 чоловік і одна садово-огородня. Бригадирами рільничих бригад були Гонтарук Федір Іларіонович і Олійник Іван Михайлович, бригадиром садово-огородньої бригади було призначено Костенка Павла. Згодом краще запрацювала ферма під керівництвом Костенка Івана Григоровича. В селі працювали ще й кролеферма, якою керував Ніколішин Кирило і вівцеферма, завідуючем котрої був Петрик Олександр. В селі було створено черепичний цех під керівництвом Самосенко Івана Трифоновича, який забезпечував черепицею не тільки колгосп, але і селян для покриття дахів відбудованих ними будівель. На той час у селі було вже три трактори універсали, які забезпечували обробіток всієї Пиріжнянської землі, одна грузова машина. Тракторною бригадою керував досвідчений фахівець Ніколішин Антін Петрович. На тракторах працювали Гуменюк Кифір, Колдубенко Василь, Тонкоглас Мефодій. Водієм на машині працював Рахнянський Симон.
У 1961 році Пиріжнянський колгосп одержав високий врожай кукурудзи. Ланка Ганни Яківни Костенко виростила 80 цнт. кукурудзи з гектара, а ланка Ніни Михайлівни Олійник одержала 100 цнт/га, за що була нагороджена Золотою Зіркою ВДНГ СРСР і була висунута делегатом від Ленінського комсомолу Одеської області на з’їзд. Колгосп ввів авансову систему оплати праці грошовою одиницею. Вперше за роки Радянської влади, у 1964 році колгоспники одержали достойну платню за свою тяжку працю на землі. Колгоспникам виплатили по 1 карбованцю і по 2 кілограми зерна на кожен трудодень. Плата не така вже пристойна, але значно більша, ніж за усі попередні 40 років, а значить – це було величезним досягненням. Люди повірили в успіх колективного господарювання і сподівалися на подальше поліпшення свого матеріального стану. Колгоспники одержали право получати паспорти і виїзжати за своїми бажаннями.
Окрім позитивних заходів М. Хрущов приймав заходи, які не були направлені на користь сільських мешканців. Він боявся «особистого збагачення» селян, тому при його правлінні були і такі дії:
- значно зменшені присадибні ділянки селян;
- введена заборона утримувати худобу громадянам, які проживали у містах і робітничих селищах;
- обмежувалися норми утримання худоби в особистій власності неколгоспників;
- було підвищено оподаткування власників худоби, які не займалися «суспільно корисною працею» і багато інших мір.
Такі заходи негативно вплинули на розвиток тваринництва і благополуччя людей. Ініційовані М. Хрущовим заходи негативно сприймалися консервативною частиною партійної номенклатури, яка звикла до свого панівного становища і не бажала його втрачати через «реформаторскую чехарду» Хрущова. Назрівала змова в вищому ешелоні влади. 14 жовтня 1964 року відбувся Пленум ЦК КПРС, М.Хрущова примусили написати заяву про добровільну відставку. Першим секретарем ЦК КПРС став Л. Брежнєв.