Народні знання в медицині
Умови, в яких жили мешканці Пиріжни протягом довгих кількох століть без медичної допомоги, спонукали їх до пошуків способів порятунку і захисту від різних захворювань. Народні спостереження за рослинним світом створили систему поглядів, знань і традицій по лікувальним властивостям рослин, які селяни використовували у боротьбі за виживання. Багаторічним досвідом люди вивчили якості рослинного світу, розробили свої правила збору цих рослин і методи приготування лікарських засобів проти різних хвороб. За давніми традиціями лікувальне зілля треба там збирати, куди «не доходить голос півня«, тобто в сучасному розумінню у віддалених екологічно чистих місцях. Лікарські трави може збирати не кожна людина, а спеціальні люди, знаючі досконало лікарські властивості рослин. У Пиріжні такі лікувальні рослини, як звіробій, лопух, полин, чорнобиль знаючі люди збирали на Івана Купала. І квіти, і трави, зібрані до цього часу, у народному розумінні мали особливу цілющу властивість або й магічну силу. Декотрі рослини збирають до свята Маковея. Багато інших трав заготовляли у переддень свята Матері Божої зільної, деякі рослини — на Спаса, русалчин тиждень, перед Трійцею. Безумовно, збір зілля у певні дні має підстави. Вважається, що рослини переважно наділені цілющими властивостями у найактивніший вегетаційний період, коли вони інтенсивно ростуть та квітують. Сучасна наука підтвердила дієвість лікувальних можливостей лікарських трав, соків кислих ягід, свіжого листя капусти, гарячих настоїв липового і бузинового цвіту, малини і багатьох інших подібних засобів.Віддавна було відоме лікування ваннами, масажем, окурюванням, припарюванням, вигріванням, особливо часто використовують у селі при простудних захворюваннях вигрівання.
Ось як згадує випускниця Пиріжнянської школи Костенко Олена про застосування вигрівання для лікування батька: «Я і сьогодні пам’ятаю, як у 1945 році навесні, коли танув сніг з Кодими переказали мамі, щоб вона забрала хворого батька, якого зняли з воєнного поїзда. Мати поїхала колгоспними волами і привезла батька додому. Жінки сусідки допомогли зняти з воза хворого опухшого батька і занести його до хати. Мама лікувала батька самотужки народними засобами. Вона привезла з Одеси динатурат, накопала глини, напалила в печі, обмащувала тата глиною і допомагала йому залізти у піч. Після печі натирала його динатуратом і добре закутувала. Ніхто не надіявся, що батько одужає, а він одужав і пішов в колгосп на роботу. Працював батько завідувачем млином»..
Мешканці Пиріжни прекрасно знають про благотворний вплив харчування, голодування, чистої води, повітря тощо. Віддавна пиріжняни раціонально підходили до харчування. Про користь або щкоду харчування говорять народні прислів’я: «Їси — не об’їдайся, п’єш — не обпивайся, « Пий, але знай міру», «Ласа їда — животу біда».
Крім лікарських рослин, у народній медицині широко застосовуються ягоди (калина, малина), овочі, зернові й технічні культури (свіже листя капусти, листя буряка, хрону, сира картопля), гриби, свіже і кисле молоко, а також жири, сметана. Найпопулярнішим був барсучий жир, ним гоїли рани, його пили при запаленні легень, при туберкульозі. Вживалися в народному лікуванні й мінеральні засоби. Пісок і сіль — хороші фізіотерапевтичні засоби при застудних хворобах, з них роблять гарячі компреси. Сіль застосовували при опіках і пухлинах. Водний розчин солі використовувався при ангіні для полоскання горла. У Пиріжні знають і використовують лікувальні властивості бурштину при лікуванні зобу, хворі люди носили на шиї бурштинове намисто.
В дожовтневий період і в сьогоденні часи перебудови широке застосування знаходить знахарство. Знахарі раніше були посередниками між реальним життям і світом таємниць та чарів, між людьми і темними силами. Ці незвичайні люди могли чинити добро і зло, допомагати й накликати біду. Люди часто називали тих, хто лікував людей зіллям теж знахарями від слова «знають трави», вони дійсно надавали допомогу хворим, їх вважали непростими людьми. Майже у кожному селі були люди, які вміли лікувати, вправляти вивихи, давати раду при переломах, а баби-повитухи — приймати роди. Знахарське ремесло передавалося у спадщину. Таких людей у різних селах називали по різному – знахарі, травниці, «бабки». Вони готували зілля (робили привороти, відвороти, заговори, примовки), ці люди досконало знали лікувальні властивості рослин і з користю їх використовували.
У Пиріжні таких людей називали «бабка», такою «бабкою» у минулому столітті у селі була Кравець Тодоска, якій передала свої знання 90-річна «бабка» Килина. Тодоска протягом 60 років допомагала людям, готуючи настойки та відвари з цілющих трав, ягід, кори і листя дерев, а також проводила старовинні обрядові дійства: викачувала переляк, скидала вогню від пристріту ( зурочення) та замовляла хвороби і біль.
В наше сьогодення народні знання з лікувальних трав одержали повне визнання в медицині, і зараз лікувальні трави (фітотерапія) широко використовуються в офіційній лікувальній практиці. В містах і деяких великих селах працюють лікарі фітотерапевти, відкриті спеціалізовані аптеки, де є постійно лікар – консультант з питань використання лікувальних трав.
До 1950 року у селі не було ні медичного працівника, ні жодного медичного закладу. Протягом довгих років смертність у селі була великою. Тільки в кінці 40-х років XX століття у Пиріжні вперше в одному з будинків близько Ринови розмістили пологове відділення і медичний пункт, пізніше медпункт перевели в окрему хату. В 1971 році медичний пункт і пологове відділення одержали спеціально побудоване приміщення і утворили ФАП (фельдшерсько-акушерський пункт). В цьому ж приміщенні працював стоматологічний кабінет. Мешканці села нарешті одержали можливість звертатися за медичною допомогою до фахівців. Згодом колгосп організував медичний профілакторій в приміщенні молочно — товарної ферми, де працювали терапевт, фельдшер і стоматолог. З 1975 по 2000 рік у селі була машина швидкої допомоги, яка возила хворих мешканців села до районної лікарні. Це були найкращі часи в житті пиріжнян. На жаль після так званої «перебудови» все змінилося — не стало медичного профілакторію, машини швидкої допомоги. ФАП працює, але за всі медикаменти необхідно платити добрі гроші, «безплатне» лікування у лікарні теж дорого обходиться людям. Сільські мешканці знову згадують надбання своїх предків і знову все частіше звертаються до народної медицини.