Обряд «вечорниці»
Протягом довгих століть розвитку на підставі життєвого досвіду українським народом були створені звичаї і обряди, які супроводжували господарську діяльність селян і їх побут. Вони відображали прадавні вірування людей, світоглядні уявлення, знання, створювали особливу урочистість та святковість при проведенні особливих родинних подій. В прадавні часи звичаї та обряди стали для людей неписаними законами та нормами поведінки при проведенні таких родинних важливих подій як одруження, народження дитини і смерті члена родини. Ці важливі події в селянській родині об’єднували в один гурт весь рід, сусідів, членів сільської громади, які поділяли радість або горе і надавали конкретну допомогу. Звичаї і обряди передавалися із покоління в покоління і стали необхідною традицією і в побуті селян.
В осінньо-зимовий період, коли закінчені сільськогосподарські роботи, сільська молодь збиралася на вечорниці. Зпрадавніх часів це був важливий спосіб в спілкуванні і вихованні сільської молоді. На вечорниці мали право приходити тільки ті дівчата та парубки, які досягли встановленого віку для одруження (15 – 16 років), їм прийшла пора створювати свою родину. Вечорниці на селі були перехідним етапом молоді від підлітка до дорослої людини з повними правами на працю і одруження. Цей перехід молоді у селі проходив урочисто і святково з посвяченням дівчини чи хлопця у доросле життя. Дівчата на молодіжні збори приходили з якоюсь роботою: з куделею чи вишиванням, хлопці з плетінням личаків чи змагалися в налагодженні серпа, сапки, тощо. На вечорницях молодь показувала свою майстерність, свої робочі навички і уміння, пізнавала нові види роботи, навчаючи один одного, показували не тільки свою майстерність але і уміння розважатися. Вечорниці у селі проходили за встановленими морально-етичними правилами і нормами поведінки, що контролювала сільська громада, за їх проведення відповідав старший ватажок молоді.
На таких зборах були традиційно прийняті свої обрядові дії — послідовний поступовий період вибору пари, який включав в себе перший танець, перший дарунок, перший поцілунок, представлення дівчини батькам і обов’язково оглядини батьками обійстя, хати, посагу дівчини. Якщо родини доходили згоди, то молоді одержували згоду батьків, їх благословення і далі йшло офіційне сватання.
Сама традиція проведення вечорниць у Пиріжні зберігалася до кінця XX століття, але змісту минулих зборів і поставлених нашими предками цілей молодіжних зборів вже не було. Пиріжнянські вечорниці перетворилися в збори молоді для розваг. У вихідні дні або у свята увечері, коли всі управлялися з домашнім господарством, молоді хлопці збиралися компанією чоловік 5 — 6 і вирушали до дівчини на «вечорниці». Хлопці брали з собою балалайку або гармошку. Дівчина запрошувала хлопців у «велику хату», де весь вечір грали на музичних інструментах, співали пустотливі частівки, розповідали побрехеньки, лузали насіння. Часто бувало, що на цих «вечорницях» йшло навчання грі на якомусь інструменті. Такими компаніями ходили деякий час.
Бувало іноді, що і в 60-ті роки відбувалося єднання сімейної пари на вечорницях. Якщо серед усіх комусь сподобалася дівчина, то цей хлопець уже намагався пересидіти усіх і покидав вечорниці останнім, іноді, це тривало до ранку. Врешті решт, цей хлопець, який мав серйозні наміри, просив інших хлопців залишити дівчину у спокої. Якщо ж був і ще один претендент на руку цієї дівчини, то іноді справа доходила до розборки кулаками. Переможець, якщо дівчина була згодна, засилав сватів, і справа закінчувалася весіллям. Якщо переможець не подобався дівчині, то вона готувала йому великий «гарбуз». І тоді все село знало, що цьому хлопцеві піднесли «гарбуза», тобто відмовила дівчина. Йому надовго відбивали бажання одружуватися.
У святкові дні проходили у Пиріжні великі сільські вечорниці, вони відбувалися у хаті одинокої жінки. Вона надавала свою хату для організації дозвілля молоді. На такі зустрічі дівчата приносили їжу, хлопці приносили випивку, влаштовували спільну вечерю, після чого співали, танцювали, проводили різні молодіжні ігри. Такі вечорниці називалися складчина. Поведінка молоді на вечорницях визначалася установленими впродовж багатьох століть морально-етичними нормами, які регламентували взаємовідносини молоді. Велике значення для сільської молоді мала громадська думка сільської громади, тому вечорниці проходили спокійно, весело і без інцидентів. На жаль, цей звичай відмирає і зараз застосовується не так часто.